Рішення

від 12.09.2011 по справі 5008/1048/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.09.2011                                                                               Справа  № 5008/1048/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Цехаве Корм ЛТД”, м. Київ

ДО сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь”, с. Сюрте Ужгородського району

ПРО стягнення суми 329623,96грн., в тому числі 200522,50грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 36634,86грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 51399,51грн. 20% річних, 21014,84грн. інфляційних втрат та 20052,25грн. штрафу

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 21.06.2011р.

від відповідача – ОСОБА_2 –представник за довіреністю №юр-220/11 від 10.08.2011р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість  наявними у справі матеріалами. На день судового засідання подав суду у відповідності до вимог статті 22 ГПК України заяву про зменшення суми заявлених позовних вимог з огляду на те, що відповідачем після порушення провадження у справі частково сплачено суму основного боргу у розмірі 40052,25грн. Разом з тим, позивач при розрахунку суми пені за несвоєчасний розрахунок припустився помилки, у зв’язку з чим, просить стягнути з відповідача уточнений розмір пені у сумі 33289,36грн.

Заперечує з приводу клопотання відповідача про надання відстрочки по виконанню судового рішення з мотивів, наведених у судовому засіданні та просить суд взяти до уваги те, що надіслана позивачу відповідачем пропозиція у вигляді відповідного проекту договору про розстрочку виконання грошового зобов'язання від 01.08.2011р. не може бути прийнята позивачем з огляду на те, що сторони не дійшли згоди з приводу строку розстрочки та подальшої співпраці з приводу поставки кормів.

Представник відповідача не заперечує з приводу заявлених позовних вимог з мотивів, наведених у поданому суду письмовому поясненні, але разом  з тим просить суд взяти до уваги те, що позивачем не взято до уваги спеціальний статус відповідача, як виробника сільськогосподарської продукції, невиконання державою зобов’язань перед таким виробником, скрутне матеріальне становище, а поданий ним розрахунок штрафних санкцій здійснено без урахування спеціального строку позовної давності та наявності вини відповідача у виникненні заборгованості, тощо.

З огляду на це, просить розстрочити виконання судового рішення рівними частинами строком на сім місяців для забезпечення можливості добровільного виконання рішення суду.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

Також вказує на те, що позивачем всупереч вимогам чинного законодавства заявлено вимогу про стягнення одночасно з відповідача штрафу та пені за несвоєчасний розрахунок, що суперечить вимогам статті 549 Цивільного кодексу  України. З урахуванням наведеного, просить суд у відповідності до вимог п.3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір присудженої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних від суми боргу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Цехаве Корм ЛТД”, м. Київ та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Промінь”, с. Сюрте Ужгородського району 24.02.2010р. було укладено Договір поставки №ЛВ 240210 (надалі Договір), у відповідності до якого Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити товар, а Покупець (Відповідач) прийняти і оплатити його.

Згідно Видаткових накладних №№ ЦХВ-000473 від 23.03.10 р. та ЦХВ-000572 від 08.04.10 р. ТОВ «Цехаве Корм ЛТД»поставило (передало) СТОВ „Промінь” товар для відгодівлі тварин на загальну суму 200 522, 50 грн.

Позивач в обгрунтування своїх доводів вказує на те, що у відповідності до п.4.3. Договору повний розрахунок Покупцем за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 15-ти календарних днів з дня прийняття товару. Однак, в зазначений термін (та на момент звернення до суду) Відповідач з Позивачем повністю не розрахувався.

Договором поставки №ЛВ 240210 від 24.02.2010р. (п.7.6) передбачено нарахування пені та інших штрафних санкцій за весь час прострочення зобов'язання. Строк позовної давності щодо стягнення пені ч.2 ст.258 ЦК встановлено З роки.

Також п.7.6. Сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати Покупець має сплатити Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу. Строк позовної давності щодо стягнення суми штрафу за домовленістю сторін становить 3 роки.

З огляду на це, заявив вимогу про стягнення з відповідача суми 329623,96грн., в тому числі 200522,50грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 36634,86грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 51399,51грн. 20% річних, 21014,84грн. інфляційних втрат та 20052,25грн. штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що   заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.  Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно умов договору, а саме п.4.3, відповідач зобов’язувався здійснити оплату придбаного товару з відстрочкою платежу на 15 календарних днів з моменту прийняття товару, тобто не пізніше 08.04.2010р. та відповідно 24.04.2010р. Взяті на себе зобов'язання Відповідач прострочив і виконував неналежно. Сума не виконаного грошового зобов’язання Відповідача станом на 28.07.2011р. року склала 200522,50грн.

Разом з тим, відповідачем подано суду докази про часткову сплату даної

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

суми боргу у розмірі 40052,25грн., у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне у відповідності  до вимог п.1.1 статті 80 ГПК провадження у справі в цій частині припинити.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором з урахуванням часткової оплати в сумі 160470,25грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення суми 160470,25грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, згідно статті  217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частиною першої статті  230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.6 Договору передбачено сплату Покупцем 20% річних за прострочення виконання зобов'язання, тому сума річних на день подання позовної заяви складає 51399,51грн.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 160470,25грн. суд погоджується з розрахунком 20 відсотків  річних у розмірі 51399,51грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 21014,84грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

 правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними   санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 7.6 Договору у випадку порушення Покупцем (Відповідачем) строків оплати Товару, встановлених договором, Постачальник (Позивач) має право вимагати від Покупця (Відповідача) сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше, ніж за рік.

Згідно проведеного судом перерахунку суми заявленої позивачем до стягнення пені обґрунтованим є нарахування пені у розмірі 33107,65грн. (за період з 08.04.2010р. по 28.04.2010р. із суми 160397,50грн. –1441,38грн.; з 28.04.2010р. по 08.04.2011р. із суми 160397,50грн. –25057,17грн. та за період з 28.04.2010р. по 08.04.2011р. із суми 40125,00грн. –6609,10грн.).

Разом з тим, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 20052,25грн. штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів не підлягає задоволенню з огляду на те, що за правилом статті 549 ЦК України підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов'язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 237884,60грн., в тому числі 160470,25грн. основного боргу, 21014,84грн. інфляційних втрат, 51399,51грн. відсотків річних та 5000грн. пені за несвоєчасний розрахунок. Провадження у справі в частині стягнення 40052,25грн. основного боргу припинити у відповідності до вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі відповідача, який порушив зобов'язання, суд має об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд враховує, що розмір пені значно перевищує збитки позивача від інфляційних процесів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Здійснивши перерахунок пені та беручи до уваги спеціальний статус відповідача, як виробника сільськогосподарської продукції, невиконання державою зобов’язань перед таким виробником, його скрутне матеріальне становище, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 5000грн.

Таким чином, враховуючи  вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем в судовому засіданні подано суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами для надання можливості добровільного виконання судового рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.   

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.09.2011 року по справі № 5008/1048/2011

заяви відповідача та розстрочення виконання рішення суду рівними частинами.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44–49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, п.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,    

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Промінь”, 89432, с. Сюрте Ужгородського району (код ЄДРПОУ 13591304) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Цехаве Корм ЛТД”, 01113, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс №8 (код ЄДРПОУ 32708265) суму 237884,60грн., в тому числі 160470,25грн. основного боргу, 21014,84грн. інфляційних втрат, 51399,51грн. відсотків річних та 5000грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 2378,85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення наступним чином:

- у строк до 12.10.2011р. суму 29735,57грн. боргу, а також суму 2378,85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- у строк до 12.11.2011р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.12.2011р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.01.2012р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.02.2012р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.03.2012р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.04.2012р. суму 29735,57грн. боргу;

- у строк до 12.05.2012р. суму 29735,61грн. боргу;

2.1.  За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

3. Провадження у справі в частині стягнення 40052,25грн. основного боргу припинити у відповідності до вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України.

4. В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         О.Ф. Ремецькі

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2011р.