Постанова

від 13.09.2011 по справі 34/5005/6158/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/5005/6158/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2011 року                                    Справа №  34/5005/6158/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Литвин А.П.

представники сторін у судове засідання не з'явились про час та місце судового засідання повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні           апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровськ  

на  ухвалу  господарського суду Дніпропетровської   області   від 08.08.2011р.  у справі    № 34/5005/6158/2011

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м.Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю ”Видавництво”ЗОРЯ”, м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011 року у справі №34/5005/6158/2011 (суддя Примак С.А.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м. Дніпропетровськ до  боржника товариства з обмеженою відповідальністю ”Видавництво ”ЗОРЯ”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом було  затверджено  ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ”АНТАРЕС К”, м. Дніпропетровськ, ліквідовано юридичну особу товариство з обмеженою відповідальністю ”Видавництво ”ЗОРЯ”, м. Дніпропетровськ, провадження у справі припинено ( а.с.69-70; т.2).

          Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права  ст.ст.22,32, п.6 ст.40  Закону України  “Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Не погодившись з цією ухвалою господарського суду Дніпропетровської області  , її оскаржує в апеляційному порядку Лівобережна міжрайонна державна податкова  інспекція м. Дніпропетровськ, просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким направити справу на стадію порушення провадження у справі, посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права,  на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній  ухвалі, вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зокрема, :

- господарським судом не було надано належної оцінки даним обставинам та доказам, в результаті  чого позбавило податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків  ;

- господарським судом  було порушено норми процесуального права  ст. 47ГПК України, норми матеріального права ч.2 ст.19, ст.67 Конституції України, п.п.41.1.1, 41.1, ст.41, п.п.78.1., ст.78 Податкового кодексу України, ст.2 Закону України ”Про державну  податкову службу в Україні”, ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ініціюючий кредитор, боржник правом участі в судовому засіданні ( ст.22 ГПК України) не скористались, як не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України), про час та місце судового  засідання  сповіщені були  належним чином, що  підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2011року ( а.с.79-82; т.2) з штампом канцелярії  суду про розсилку, вчиненим згідно з  Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої  наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.20002р. № 75.

Враховуючи факт належного  сповіщення усіх учасників процесу про час та місце  судового засідання, а також те, що апеляційний господарський суд обмежений строком розгляду апеляційної скарги, неявка представників сторін та скаржника,  не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні,   то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні  ( ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід   скасувати  на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України,  виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,   Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровськ посилалась на те, що має кредиторські вимоги до боржника в сумі 176 грн. 19 коп. –заборгованості по сплаті  податку на прибуток станом на 20.06.2011р.                ( а.с.45; т.2). Отже, скаржник є кредитором в розумінні ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “.

13.05.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №34/5005/6158/2011 товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м. Дніпропетровськ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю ”Видавництво ”ЗОРЯ”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом в порядку ст.52                     ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “ ( а.с.1; т.1).

26.05.2011року  постановою господарського суду Дніпропетровської області боржника визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура у справі, призначено ліквідатором у справі ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м.Дніпропетровськ , зобов'язано ліквідатора вжити  вичерпних заходів щодо письмового повідомлення про  визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів, вжити заходи щодо опублікування  відомостей про визнання боржника банкрутом в друкованих засобах масової інформації ( а.с.93-95;т.1). Зазначену постанову було  оскаржено Лівобережною міжрайонною  державною  податковою  інспекцією  в апеляційному порядку;  за результатами  розгляду справи в суді апеляційної інстанції було прийнято постанову від 13.09.2011року, відповідно до якої постанову господарського суду Дніпропетровської області про визнання боржника банкрутом було скасовано, а провадження у справі було припинено ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України), як таке, що  порушено без достатніх правових підстав.

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника; заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Натомість, згідно з вказаною нормою  права вимоги ініціюючого кредитора повинні  мати  безспірний характер.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

-          відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України; саме на цю  підставу порушення справи і посилався ініціюючий кредитор.

Довідкою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.04.2011року ( серії АЕ №830595( а.с.25-27; т.2)  підтверджується,що з 20.05.2010року місцезнаходження боржника була адреса: м.Дніпропетровськ, пр.Газети”Правда”,125; а 28.02.2011року було  вчинено запис про  відсутність юридичної особи за вищевказаною адресою. Саме  зазначеною довідкою ініціюючого кредитор обгрунтував підстави порушення справи про банкрутство боржника за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

З матеріалів справи вбачається, що  скаржник має грошові вимоги до боржника на суму 176грн. 19 коп. –заборгованість по сплаті  податку на прибуток станом  на 20.06.2011року            ( а.с.45-46; т.2). Отже, боржник є кредитором в розумінні ст.1 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “.

13.05.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №34/5005/6158/2011 товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м. Дніпропетровськ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю ”Видавництво ”ЗОРЯ”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом на підставі                        ст.52 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом “              ( а.с.1; т.1).

При цьому  ініціюючий кредитор посилався на те, що, згідно акту прийому-передачі від31.03.2010року, ( а.с.9; т.1), в рахунок оплати  за поставлену продукцію по договору  31524 від 01.03.2010року, по накладній №991503 від 15.03.2010року  ( а.с.11,12; т.1)  ТОВ”АНТАРЕС К” отримав  простий вексель  серії АА № 2011004 на суму 12400 грн., строком платежу –за пред'явленням, але не  раніше  01.03.2011року ( а.с.14; т.1); 06.04.2011року приватним нотаріусом О.В. Бушкіною було  вчинено  акт про  протест  про неоплату зазначеного векселю на суму 12400грн. ( а.с.15; т.1); 06.04.2011року  також було видано  виконавчий напис про стягнення з векселедавця –ТОВ”Видавництво “Зоря”  на користь  ініціюючого кредитора –ТОВ” АНТАРЕС К” 12524 грн. ( а.с.16; т.1).  

Постановою  Індустріального ВДВС  Дніпропетровського МУ юстиції від 11.04.2011року  було відкрито  виконавче  провадження по стягненню 12524 грн. з боржника на користь ініціюючого кредитора ( а.с.22; т.1);  платіжною вимогою №259/13 від 15.04.2011року  підтверджується, що в ході  виконавчого провадження  було  повернуто  без виконання  зазначену платіжну вимогу про сплату боржником 12524 грн. 00 коп. через відсутність у боржника на рахунку грошових коштів ( а.с.23; т.1).  

26.05.2011року  постановою господарського суду Дніпропетровської області боржника визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура у справі, призначено ліквідатором у справі ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю ”АНТАРЕС К”, м.Дніпропетровськ ( а.с.93-95;т.1). Зазначена  постанова господарського суд і є  предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ ”Про виконавче провадження” від 30.06.99р. № 783-X1V                  ( зі змінами та доповненнями в редакції від 31.12.2010року, яка діяла на час  проведення виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Згідно   з зазначеною постановою ВДВС від 11.04.2011р. виконавчі дії по відношенню до боржника  вчинялись  за адресою місцезнаходження:  м.Дніпропетровськ, вул.Калинова,3, а не за адресою місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, пр.Газети”Правда”, №125,  яка  зазначена у довідці із Єдиного Держреєстру  юридичних осіб та фізичних  осіб підприємців  серії АЕ №830595 ( а.с.25-27; т.1) ( змінено з 20.05.2010року), за цих же обставин колегія суддів не  приймає в якості доказу  відсутності за місцезнаходженням боржника акт держвиконавця від 27.04.2011року ( а.с.24; т.1) про те,що боржник  за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Калинова,3 не знаходиться; крім цього,  зазначений акт не містить підписів понятих,  представника стягувача, що  протирічить вимогам Інструкції про проведення виконавчих дій,  затв. наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 ( зареєстрована  в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158), не засвідчен печаткою ВДВС.

Докази про те, що виконання виконавчого надпису неможливо за рахунок майна боржника також відсутні в матеріалах справи, як і відсутні докази закінчення виконавчого провадження,зокрема, і з цих підстав.

Докази про те, що виконавчі дії в межах виконання виконавчого надпису про стягнення з боржника 12524 грн. 00 коп. вчинялись саме за  місцезнаходженням боржника згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або за місцезнаходженням його майна, відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій ініціюючим кредитором відповідно до ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Отже,  станом на день відкриття виконавчого провадження ( 11.04.2011року)  виконавчі дії повинні  були проведені за місцезнаходженням боржника за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Газети”Правда”,125, однак  докази, підтверджуючі ці  обставини відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України. Тому неможливо  погодитись з висновком господарського суду про те,що вимоги ініціюючого кредитора мають безспірний характер, підтверджені належними доказами, зокрема, документами виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вимоги ініціюючого кредитора не мають безспірного характеру, оскільки  виконавчі дії  всупереч вимогам закону здійснювались не за місцезнаходженням боржника, а за іншою адресою,   постановою  про закінчення виконавчого провадження з  виконанням  виконавчого  надпису  на користь ініціюючого кредитора  в зв'язку з неможливістю  виконання через відсутність  майна  у боржника  не підтверджується зазначене, то  колегія суддів вважає, що  провадження у справі  за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено без достатніх правових підстав, висновок  господарського суду,  викладений в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2011року  є таким,що не відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Пунктом 36 Постанови Пленуму  Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р.”Про судову практику в справах про банкрутство” регламентовано, що  подальший перебіг  провадження у справах про банкрутство, коли у  встановленому  порядку виявлено безпідставність  вимог  ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти  провадження у справі на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, тому,що  справу порушено за відсутності  достатніх правових підстав.

Оскільки справу  про банкрутство порушено без достатніх правових підстав, що встановлено в ході  перегляду  в апеляційному порядку  постанови господарського суду про  визнання боржника  банкрутом, апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції    м. Дніпропетровськ  слід задовольнити частково, ухвалу господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської   області від  08.08.2011р. у справі     № 34/5005/6158/2011– скасувати.

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції                  м. Дніпропетровськ –задовольнити частково.

Провадження по справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Суддя                                                                                                              О.В. Джихур

Суддя                                                                                                     О.М.Лисенко

  повний текс постанови підписано  14.09.2011року.