Рішення

від 10.08.2011 по справі 13/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.11 р. Сп рава № 13/100

Суддя господарськог о суду Донецької області Мак арова Ю.В., при помічнику судді Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засідан ні матеріали справи за позовною заявою: „АТ” Ор тодопомога” у формі Товарист ва з обмеженою відповідальні стю, м. Харків

до відповідача: Державного підприємства „Торезантраци т”, Донецька обл., м. Торез

про: стягнення 19' 692грн.07коп.

за участю представників ст орін:

від Позивача - не з' явивс я.

від Відповідача - ОСОБА _1 (за довіреністю № 1-04/01-1326 від 19.0 7.2011р.)

В судовому засіданні 26.07.2011р.

оголошувалась перерва до 10. 08.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

„АТ” Ортодопомога” у формі Товариства з обмеженою відп овідальністю, м. Харків (далі - позивач) звернулося до госпо дарського суду Донецької обл асті із позовною заявою до Де ржавного підприємства „Торе зантрацит”, м. Торез, Донецька обл. (далі - відповідач) про с тягнення суми основного борг у в розмірі 15' 200грн.00коп., проце нти за користування чужими г рошовими коштами в розмірі 4' 392грн.07коп., відшкодування мора льної шкоди в розмірі 100грн.00ко п.

Одночасно з заявленими вим огами позивач просив суд вжи ти заходи забезпечення позов у шляхом накладання арешту н а грошові кошти в розмірі 15200гр н.00коп., наявні у відповідача н а його розрахунковому рахунк у в банківській установі: 26001309461 602 у філії відділення ПІБ м. Тор ез.

Ухвалою від 07.07.2011р. суд поруши в провадження по справі, стор ін зобов' язано надати докум енти та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилається на неналежне виконання відпові дачем умов договору постачан ня № 27/2008 від 09.06.2008р. щодо своєчасн ої та повної оплати отримано го товару.

На підтвердження вищевикл аденого, позивачем надані за свідчені копії договору пост ачання № 27/2008 від 09.06.2008р., специфік ації № 1 до договору № 27/2008 від 09.06.20 08р., рахунку - фактури № 110 від 10 .07.2008р., накладної № 105 від 10.07.2008р., лис т № 38 від 14.06.2010р. з вимогою оплати ти вартість відвантаженої пр одукції.

Поясненнями б/н від 25.07.2011р. поз ивач визначив правову природ у нарахованої суми в розмірі 4392грн.07коп., зазначивши, що це су ма процентів за користування чужими грошовими коштами, пе редбачена ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розрахована в розмірі, встановленому ч. 6 с т. 231 Господарського кодексу У країни.

Клопотанням про витребува ння доказів б/н від 25.07.2011р. позив ач просив суд витребувати у в ідповідача реєстр довіренос тей за липень 2008р., оригінал нак ладної № 105 від 10.07.2008р., мотивуючи заявлене клопотання тим, що д овіреність ЯПД № 498055 від 09.07.2008р. на представника покупця була з агублена позивачем.

Суд відклоняє дане клопота ння, оскільки факт отримання товару не спростований відп овідачем.

Представник відповідача н аданим відзивом № 1-04/01-1362 від 25.07.2011р . визнав позовні вимоги частк ово, в сумі основного боргу в р озмірі 15200грн.00коп. Під час судо вих засідань представник від повідача підтвердив факт отр имання товару.

В судовому засідання 10.08.2011р. п редставник відповідача підт римав заперечення, викладені у відзиві на позов, представн ик позивача наданою через ка нцелярію суду заявою № 129 від 29. 07.2011р. просив суд розглянути сп раву за відсутністю представ ника позивача за наявними в м атеріалах справи доказами.

Суд вважає за можливе розгл янути спір за наявними в спра ві матеріалами, оскільки їх д остатньо для правильної юрид ичної кваліфікації спірних п равовідносин, неявка відпові дача істотним чином не вплив ає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення с пору.

Вислухавши представника в ідповідача, дослідивши матер іали справи та оцінивши нада ні суду докази в порядку ст. 43 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд ВСТАН ОВИВ:

09.06.2008р. між позивачем (постача льником) та відповідачем (пок упцем) був укладений договір постачання № 27/2008, згідно з яким постачальник зобов' язуєть ся в порядку та на умовах, визн ачених цим договором, постач ити і передати у власність по купця визначений цим договор ом товар, а покупець прийняти цей товар та своєчасно здійс нити оплату.

Згідно п. 1.3 договору загальн а кількість товару, що підляг ають поставці, асортимент за марками та розмірами визнач аються специфікацією, що є не від' ємною частиною цього до говору.

Відповідно п. 7.1 договору роз рахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку прот ягом 20 днів з моменту постачан ня на підставі рахунку - фак тури.

Згідно п. 16.1 даний договір ді є з моменту підписання його с торонами та діє до 31.12.2008р. У випа дку, якщо жодна із сторін не на полягатиме на розірванні дан ого договору за місяць до зак інчення строку його дії, цей д оговір вважається автоматич но продовжений кожного разу на один календарний рік на ти х же умовах.

Сторони специфікацією № 1 до договору № 27/2008 від 09.06.2008р. погоди ли предмет договору, а саме ви значили, що позивач повинен п оставити наколінники захисн і знімні НЗЗ -07 № 1, у кількості 3 п ар, за ціною за одиницю 38грн.00ко п. та наколінники знімні НЗЗ -0 7 № 2, в кількості 3 пари, за ціною за одиницю 35грн.00коп.

На виконання умов договору позивачем був переданий тов ар за накладною № 105 від 10.07.2008р. на суму 15200грн.00 коп. Одночасно з по ставкою позивачем був вистав лений рахунок - фактура № 110 в ід 10.07.2008р. на оплату поставленог о товару.

Таким чином, позивач в повно му обсязі виконав зобов' яза ння по передачі товару, що вин икли за договором № 27/2008 від 09.06.2008р .

Однак, позивач у позові поси лається на те, що відповідач н алежним чином не виконав взя ті на себе зобов' язання, сум у отриманого товару за догов ором № 27/2008 від 09.06.2008р. не сплатив, в наслідок чого виникла заборг ованість у розмірі 15200грн.00коп. , яка і заявлена до стягнення.

Листом № 38 від 14.06.2010р. позивач п росив відповідача невідклад но погасити виниклу суму бор гу за договором в розмірі 15200гр н.00коп.

Позивач, вважаючи, що відпов ідач не виконав свої зобов' язання за договором (повніст ю та своєчасно не оплатив отр иманий товар), звернувся з поз овом до суду за захистом пору шеного права.

Виходячи з принципу повног о, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин спра ви, суд вважає вимоги позивач а до відповідача такими, що пі длягають задоволенню частк ово, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту поз овної заяви сутність даного спору полягає у стягненні з в ідповідача суми заборговано сті у розмірі 15200грн.00коп. у зв' язку з неналежним виконанням умов договорів поставки № 27/2008 від 09.06.2008р., що стало підставою д ля нарахування позивачем про центів за користування чужим и грошовими коштами в розмір і 4392грн.07коп. та заявлення вимо ги про відшкодування моральн ої шкоди в розмірі 100грн.00коп.

Враховуючи статус сторін т а характер правовідносин між ними, останні (правовідносин и) регулюються насамперед ві дповідними положеннями Госп одарського і Цивільного коде ксів України та умовами укла деного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного к одексу України зобов' язанн я виникають зокрема з догово рів. Аналогічні положення вс тановлені і в ст.ст. 173-175 Господа рського кодексу України.

Укладені між сторонами дог овір за своєю правовою приро дою є договором купівлі - прод ажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільно го кодексу України за догово ром купівлі-продажу одна сто рона (продавець) передає або з обов'язується передати майно (товар) у власність другій сто роні (покупцеві), а покупець пр иймає або зобов'язується при йняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного коде ксу України зобов' язанням є правовідношення, в якому одн а сторона (боржник) зобов' яз ана вчинити на користь друго ї сторони (кредитора) певну ді ю (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржн ика виконання його обов' язк у. Зобов' язання виникають з окрема з договору або іншого правочину.

Статтею 193 Господарського к одексу України передбачено, що суб'єкти господарювання т а інші учасники господарськ их відносин повинні виконува ти господарські зобов'язання належним чином відповідно д о закону, інших правових акті в, договору, а за відсутності к онкретних вимог щодо викона ння зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах з вичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до у мов укладеного між сторонами договору № 27/2008 від 09.06.2008р. у позив ача виник обов' язок передат и товар, а у відповідача - при йнята товар та оплати його.

Як зазначалось, позивач за в идатковою накладною № 105 від 10.0 7.2008р. здійснив поставку товару на суму 15200грн.00коп., про отриман ня товару свідчить підпис пр едставника відповідача в гра фі „Отримав”, чим останній на давав свою згоду на прийнятт я саме такої кількості та так ого асортименту за обумовлен ою ціною.

На факт передачі товару сам е на виконання умов договору № 27/2008 від 09.06.2008р. свідчить посила ння в накладній № 105 від 10.07.2008р. на зазначений договір як на під ставу господарської операці ї.

Отримання товару підтверд жено представником відповід ача, що відображено у протоко лі судового засідання 26.07.2011р. То бто, з цього питання спір між с торонами відсутній.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов' язанні встановлени й строк його виконання, то вон о підлягає виконанню у цей ст рок.

Сторони в п. 7.1 договору перед бачили, що розрахунки за кожн у поставлену партію товару з дійснюються в безготівковом у порядку протягом 20 днів з мо менту постачання на підставі рахунку - фактури.

Відповідно до накладній № 10 5 від 10.07.2008р. товар був поставлен ий і відповідно переданий ві дповідачу 10.07.2008р., отже з урахув анням двадцятиденного відст рочення платежу, встановлено го п. 7.1 договору, строк оплати з а поставлений товар наступив 30.07.2008р., а вже з 31.07.2008р. почалося про строчення виконання грошово го зобов' язання по оплаті т овару.

Крім того, наданим від зивом № 1-04/01-1362 від 25.07.2011р. відповід ач визнав суму боргу в повном у обсязі.

Відповідно ст. 78 Господарсь кого процесуального кодексу України у разі визнання відп овідачем позову господарськ ий суд приймає рішення про за доволення позову за умови, що дії відповідача не супереча ть законодавству або не пору шують прав і охоронюваних за коном інтересів інших осіб.

Доказів погашення боргу в с умі 15200грн.00коп. відповідач не п редставив, у зв' язку з чим су д дійшов висновку, що на момен т прийняття рішення грошове зобов' язання відповідача п еред позивачем залишилося не виконаним, що є порушенням ви мог ст.ст.525, 526 Цивільного кодек су України, які передбачають , що зобов' язання має викону ватися належним чином відпов ідно до умов договору та вимо г ЦК України, інших актів циві льного законодавства, а за ві дсутності таких умов та вимо г - відповідно до звичаїв ді лового обороту або інших вим ог, що звичайно ставляться, пр ичому одностороння відмова в ід виконання зобов' язання н е допускається.

Отже, суд вважає вимоги пози вача в частині основного бор гу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасн е виконання грошового зобов' язання відповідачем щодо опл ати поставленої продукції по зивач, відповідно до ч. 2 ст. 536 Ци вільного кодексу України про сить суд також стягнути з від повідача суму процентів за к ористування чужими грошовим и коштами в розмірі 4392грн.07коп. , яка нарахована за період з 31.07 .2008р. по 20.06.2011р. з урахуванням вимо г ч.6 ст. 231 Господарського кодек су України у розмірі обліков ої ставки Національного банк у України за увесь час корист ування чужими коштами.

Стосовно заявленої позива чем вимоги суд зазначає наст упне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержав ння чи збереження грошей нар аховуються проценти за корис тування ними (ст. 536 цього Кодек су).

Так, згідно з вимогами ст. 536 Ц ивільного кодексу України за користування чужими грошови ми коштами боржник зобов'яза ний сплачувати проценти, якщ о інше не встановлено догово ром між фізичними особами. Ро змір процентів за користуван ня чужими грошовими коштами встановлюється договором, за коном або іншим актом цивіль ного законодавства.

Таким чином, суд вважає вимо ги позивача про стягнення з в ідповідача на його користь п роцентів за користування оде ржаними грошима обґрунтован ими.

Однак, суд вважає, що позива чем невірно обрахована сума, що підлягає стягненню, оскіл ьки при визначенні розміру п роцентів позивач виходив з п оложень ч. 6 ст. 231 Господарськог о кодексу України, які регулю ють розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов ' язання.

Але ж, проценти за користува ння грошима, передбачені ст.с т. 536, 1214 Цивільного кодексу Укра їни, за своєю правовою природ ою не є штрафними санкціями з а порушення грошового зобов' язання. Що ж до визначення їх р озміру виходячи з облікової ставки Національного банку У країни це є безпідставним, ос кільки в ст. 536 Цивільного коде ксу України не вказано про не обхідність застосування обл ікової ставки НБУ при обраху ванні процентів за костуванн я чужими коштами.

Оскільки між сторонами не б ув встановлений розмір проце нтів за користування безпідс тавно одержаними грошима, су д при вирішенні спору застос овує розмір процентів за пор ушення грошового зобов' яза ння, встановлених ч. 2 ст. 625 Циві льного кодексу України, тому що це единий випадок коли в за коні чітко визначений процен т стягнення у разі несвоєчас ного виконання грошового зоб ов' язання.

Згідно ст. 625 Цивільного коде ксу України боржник, який про строчив виконання грошового зобов' язання, на вимогу кре дитора зобов' язаний сплати ти суму боргу з урахуванням в становленого індексу інфляц ії за весь час прострочення, а також три проценти річних ві д простроченої суми, якщо інш ий розмір процентів не встан овлений договором або законо м. Інший розмір процентів не в становлений умовами спірног о договору для даних правові дносин сторін.

Право кредитора вимагати с плати боргу з урахуванням ін дексу інфляції та трьох проц ентів річних є способами зах исту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знеціне ння грошових коштів внаслідо к інфляційних процесів та от риманні компенсації (плати) в ід боржника за користування утримуваними ним грошовими к оштами, належними до сплати к редиторові.

Суд зробивши розрахунок 3% р ічних за допомогою відповідн ої програми системи інформац іно-правового забезпечення „ Законодавтво”, за період з 31.07.2 008р. по 20.06.2011р. дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що ві дповідає фактичним обставин ам справи є сума 3% річних у роз мірі 1317грн.50коп., яка і підлягає задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенн і позовних вимог в частині ст ягнення процентів за користу вання чужими грошовими кошта ми в розмірі 3074грн.57коп.

Позивач також просить суд с тягнути з відповідача відшко дування моральної шкоди в ро змірі 100грн.00коп., зазначаючи, щ о неправомірними діями позив ачу завдано немайнової шкоди у вигляді шкоди економічної стабільності та конкурентно здатності, ділового престижу , внаслідок того, що поставлен ий товар протягом тривалого часу не був сплачений.

Відповідно Постанови від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову п рактику в справах про відшко дування моральної (немайново ї) шкоди” під моральною шкодо ю слід розуміти втрати немай нового характеру внаслідок м оральних чи фізичних стражда нь, або інших негативних явищ , заподіяних фізичній чи юрид ичній особі незаконними діям и або бездіяльністю інших ос іб.

Відповідно до чинного зако нодавства моральна шкода мож е полягати, зокрема: у приниже нні честі, гідності, престижу або ділової репутації, морал ьних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у поруш енні права власності (в тому ч ислі інтелектуальної), прав, н аданих споживачам, інших цив ільних прав, у зв'язку з незако нним перебуванням під слідст вом і судом, у порушенні норма льних життєвих зв'язків чере з неможливість продовження а ктивного громадського життя , порушенні стосунків з оточу ючими людьми, при настанні ін ших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, запо діяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язк у з приниженням її ділової ре путації, посяганням на фірмо ве найменування, товарний зн ак, виробничу марку, розголош енням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямо ваних на зниження престижу ч и підрив довіри до її діяльно сті.

При зверненні до суду з вимо гою відшкодувати моральну шк оду, позивач в позовній заяві повинен довести якими непра вомірними діями чи бездіяльн істю її заподіяно, з яких мірк увань він виходив, визначаюч и розмір шкоди, та якими доказ ами це підтверджується.

Відповідно до загальних пі дстав цивільно-правової відп овідальності обов'язковому з 'ясуванню при вирішенні спор у про відшкодування морально ї (немайнової) шкоди підлягаю ть: наявність такої шкоди, про типравність діяння її заподі ювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протипра вним діянням заподіювача та вини останнього в її заподія нні. Суд, зокрема, повинен з'яс увати, чим підтверджується ф акт заподіяння позивачеві мо ральних чи фізичних страждан ь або втрат немайнового хара ктеру, за яких обставин чи яки ми діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій су мі чи в якій матеріальній фор мі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при ць ому виходить, а також інші обс тавини, що мають значення для вирішення спору.

Відтак, саме на позивача в к онтексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Го сподарського процесуальног о кодексу України покладаєть ся обов' язок доведення існу вання відповідних підстав.

В обґрунтування своїх вимо г лише зазначив, що внаслідок того, що поставлений товар пр отягом тривалого часу не був оплачений, позивач втратив м ожливість технічного переос нащення, залучення висококва ліфікованих спеціалістів в в ідповідно позиції на ринку п остачання ортопрротезів та д ілова репутація, як передово го підприємства були втрачен і.

Однак позивач не довів наяв ність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянн ям відповідача, наслідком чо го було приниження ділової р епутації, не довів належними та допустимими доказами фак т заподіяння позивачеві мора льних чи фізичних страждань, причинного зв'язку між заявл еною сумою боргу і заподіяно ю моральною шкодою, із наведе них пояснень вбачається лише не оплата відповідачем суми боргу протягом тривалого ча су, але суд зазначає, що позива ч не був обмежений у праві зве рнутися до суду за захистом п орушеного права раніше.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення відшкодуванн я моральної шкоди через недо веденість.

Обставини, які б свідчили п ро припинення грошового зобо в' язання відповідача на під ставі договору чи глави 50 ЦК У країни, у матеріалах справи в ідсутні і це не оспорюється в ідповідачем, як і обсяг боргу .

Згідно ст. 33 ГПК України кожн а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила ється як на підставу своїх ви мог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Ко дексу господарський суд при ймає тільки ті докази, які маю ть значення для справи. Обста вини справи, які відповідно д о законодавства повинні бути підтверджені певними засоба ми доказування, не можуть під тверджуватись іншими засоба ми доказування.

Суд, розглянувши та оцінивш и за своїм внутрішнім переко нанням подані позивачем дока зи, дійшов висновків, що вимог и позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задо воленню в розмірі 15200грн.00коп. - суми основного боргу, 3% річни х - 1317грн.50коп.

Як зазначалося, позивачем п одана заява про вжиття заход ів забезпечення позову шляхо м накладання арешту на грошо ві кошти в розмірі 15200грн.00коп., н аявні у відповідача на його р озрахунковому рахунку в банк івській установі: 26001309461602 у філіа лі відділення ПІБ м. Торез, МФО 334282.

Відповідно до ст. 66 Господар ського процесуального кодек су України господарський су д за заявою сторони, яка подал а позов, має право вжити заход ів до забезпечення позову. За безпечення позову допускаєт ься в будь- якій стадії пров адження у справі, якщо невжит тя таких заходів може утрудн ити чи зробити неможливим ви конання рішення господарськ ого суду.

З огляду на позицію Вищого г осподарського суду України, викладену в Інформаційному л исті „Про деякі питання прак тики забезпечення позову” ві д 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питанн я про забезпечення позову го сподарський суд має здійснит и оцінку обґрунтованості дов одів заявника щодо необхідно сті вжиття відповідних заход ів з урахуванням такого: розу мності, обґрунтованості і ад екватності вимог заявника що до забезпечення позову; наяв ності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення поз ову і предметом позовної вим оги, зокрема, чи спроможний та кий захід забезпечити фактич не виконання судового рішенн я в разі задоволення позову; і мовірності утруднення викон ання або невиконання рішення господарського суду в разі н евжиття таких заходів.

Умовою застосування заход ів до забезпечення позову є д остатньо обґрунтоване позив ачем припущення, що майно (в то му числі грошові суми, цінні п апери тощо), яке є у відповідач а на момент пред' явлення по зову до нього, може зникнути, з меншитись за кількістю або п огіршитись за якістю на моме нт виконання рішення.

Процесуальним законодавст вом передбачено, що господар ське судочинство здійснюєть ся шляхом письмового провадж ення, а тому факт наявності ви значених обставин має підтве рджуватись певними доказами , як це встановлено положення ми ст. ст. 33, 34, 36 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни. При цьому, Господарський п роцесуальний кодекс України покладає обов'язок доказува ння на сторони, а тому кожна ст орона повинна довести наявні сть тих обставин, на які вона п осилається як на підставу св оїх вимог та заперечень.

Однак позивачем не надано ж одного доказу в обґрунтуванн я необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 15200грн.00коп., не доведено існува ння ймовірності утруднення а бо унеможливлення виконання рішення суду без застосуван ня таких заходів у разі дійсн ого задоволення позовних вим ог.

Оскільки, позивач не до вів суду такого обґрунтовува ння, господарський суд відмо вляє у задоволені заяви про в життя запобіжних заходів для забезпечення позову.

Вирішуючи питання роз поділу судових витрат суд ві дзначає, відповідно підпункт у “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 ро ку № 7-93 сума державного мита с кладає 1% від заявленої суми по зовних вимог, тобто по даній с праві дорівнює 196грн. 92коп., нат омість позивачем платіжним д орученям № 202 від 23.06.2011р. сплачено 280грн. 92коп. Отже, сума у розмірі 84грн.00коп. зайво сплачена пози вачем і підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 49 Госп одарського процесуального к одексу України судові витрат и покладаються на відповідач а пропорційно розміру задово лених вимог.

На підставі викладеног о, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 66, 82-85 86, 121 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги „АТ” Ортодо помога” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю , м. Харків до Державного підпр иємства „Торезантрацит”, м. Т орез про стягнення суми осно вного боргу в розмірі 15' 200грн .00коп., процентів за користува ння чужими грошовими коштами в розмірі 4' 392грн.07коп., відшко дування моральної шкоди в ро змірі 100грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підп риємства „Торезантрацит” (юр идична адреса: 86600, Донецька обл ., м. Торез, вул. Енгельса, будино к 88, код ЄДРПОУ 32366906) на користь „А Т” Ортодопомога” у формі Тов ариства з обмеженою відповід альністю (юридична адреса: 61105, м. Харків, вул. Морозова, будин ок 20-А, код ЄДРПОУ 22721757) суму основ ного боргу в розмірі 15' 200грн.00 коп., 3% річних в сумі 1' 317грн.50ко п., витрати на оплату державно го мита в сумі 165грн.17коп., інфор маційно-технічного забезпеч ення судового процесу в сумі 197грн. 95коп.

В задоволенні позовних вим ог в частині стягнення проце нтів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3' 074грн.57коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100г рн.00коп. - відмовити.

Видати довідку на повернен ня зайво сплаченого державно го мита в розмірі 84грн.00коп.

Видати наказ після набранн я рішення законної сили.

У судовому засіданні 10.08.2011р. о голошено вступну та резолюти вну частини рішення.

Рішення набирає законної с или після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не бу ло подано, а у разі подання апе ляційної скарги - після розгл яду справи апеляційним госпо дарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складе но та підписано 12.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список > < Дов ідник >

< Список > < Довід ник >

< Текст >