Постанова

від 13.12.2011 по справі 13/100-24/38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 13/100-24/38

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Гриців

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) - ОСОБА_2 -представник

від відповідача -не з'явився

від третьої особи -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м. Київ б/н від 30.09.2011 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2011 р. (суддя Ткаченко І. В.)

у справі № 13/100-24/38

за позовом Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3 казначейство України, м. Київ

про стягнення 19 561 828, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2011 р. у справі № 13/100-24/38 частково задоволено позов Міністерства юстиції України, м. Київ, з ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область на користь держави стягнуто завдані державному бюджету України збитки в сумі 9 780 914, 11 грн. (1 233 453, 23 долари США станом на 15.11.2010 р.), 12 750 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход державного бюджету.

Рішення суду мотивоване тим, що в результаті невиконання ВАТ «Оріана»рішення МКАС при ТПП України, кредитор -компанія «Regent ingineering international LTD», звернувся до Європейського суду з прав людини, що, в свою чергу, спричинило негативні наслідки у вигляді збитків, яких зазнав ОСОБА_3 бюджет України, які підлягають стягненню з боржника -ВАТ «Оріана». Проте, суд, керуючись принципами розумності та справедливості судочинства, стягнув половину заявленої позивачем до відшкодування суми збитків.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати в частині відмови у стягненні з ВАТ «Оріана»9 780 914, 12 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції не вказав у своєму рішенні, якими нормами законодавства керувався, відмовляючи у позові. Також апелянт зазначає, що відсутність вини ВАТ «Оріана» не доведено. Невиконання ВАТ «Оріана»своїх зобов'язань за укладеним з ТОВ «СОМ»контрактом змусило останнє звернутись за захистом своїх прав до суду, а невиконання прийнятого на користь ТОВ «СОМ»судового рішення стало причиною звернення його правонаступника у зобов'язанні -компанії «Regent ingineering international LTD», до Європейського суду з прав людини та в подальшому призвело до збитків держави.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ВАТ «Оріана»не заперечувало свого боргу, однак не могло його сплатити внаслідок обставин, встановлених Європейським судом з прав людини. Вина ВАТ «Оріана» у тривалому невиконанні судового рішення відсутня (п.п. 50, 60 рішення Європейського суду з прав людини). Таким чином, відповідач вважає, що причинний зв'язок між шкодою, завданою державі, та протиправною поведінкою ВАТ «Оріана»відсутній, як відсутня і цивільно-правова відповідальність.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про міжнародні договори України», міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Згідно ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, 23.02.2006 р. Верховна ОСОБА_1 України прийняла Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно ст. 2 якого рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до вимог ст. 46 вищевказаної Конвенції.

Відповідно до ст.ст. 3, 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у 3-місячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім цього, цим Законом (ч. 4 ст. 9) передбачено обов'язок Органу представництва звертатись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, згідно постанови КМ України від 31.05.2006 р. № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»», таким органом є Міністерство юстиції України.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р. з ВАТ «Оріана»стягнуто на користь ТОВ «СОМ»2 466 906, 47 доларів США боргу, що виник в результаті невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами контракту (а. с. 24, Том 1).

02.08.1999 р. ВДВС Калузького РУЮ відкрило виконавче провадження по виконанню вказаного рішення.

18 та 21.10.1999 р. виконавча служба наклала арешт на майно ВАТ «Оріана», а 13.12.1999 р. -скасувала постанову про накладення арешту на майно ВАТ «Оріана».

14.12.1999 р. на майно ВАТ «Оріана»знову був накладений арешт, а 16.12.1999 р. -виконавча служба вирішила продати частину арештованого майна боржника.

В період 1999 - 2000 рр. ТОВ «СОМ»зверталось до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство ВАТ «Оріана».

В період 1999 - 2003 рр. виконавчою службою проводились різні заходи з метою погашення боргу ВАТ «Оріана», зокрема, виконавча служба виставила платіжні вимоги до банку, арештувала активи боржника, заборонила продаж майна ВАТ «Оріана»без спеціального дозволу, намагалась продати частину майна боржника для погашення заборгованості. Також виконавча служба арештувала банківські рахунки та акції ВАТ «Оріана».

Разом з тим, виконавче провадження неодноразово зупинялось через оскарження боржником дій виконавчої служби в судах та через ініціювання численними кредиторами компанії порушення щодо ВАТ «Оріана»справи про банкрутство.

19.09.2002 р. господарським судом Івано-Франківської області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Оріана», яке на даний момент не завершено.

ТОВ «СОМ»із вимогою про стягнення 2 466 906, 47 доларів США боргу включене до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Оріана».

10.02.2003 р. між ТОВ «СОМ»і компанією «Regent ingineering international LTD»укладено договір про уступку боргу за рішенням МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р.

Протягом червня -вересня 2004 року ТОВ «СОМ»і компанія «Regent ingineering international LTD»в судовому порядку вирішували питання щодо заміни кредитора у справі про банкрутство ВАТ «Оріана».

Так, 10.09.2004 р. постановою Львівського апеляційного господарського суду компанію «Regent ingineering international LTD»визнано кредитором ВАТ «Оріана»щодо боргу в сумі 2 466 906, 47 доларів США за рішенням МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р.

09.12.2004 р. виконавча служба замінила першого кредитора на компанію «Regent ingineering international LTD»у виконавчому провадженні.

30.12.2005 р. виконавча служба зупинила виконавче провадження та передала виконавчі листи розпоряднику майна ВАТ «Оріана»відповідно до постанови господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2005 р.

06.02.2006 р. господарський суд Івано-Франківської області ухвалив заміну первісного кредитора ТОВ «СОМ»на компанію «Regent ingineering international LTD»та зобов'язав розпорядника майна ВАТ «Оріана»внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Оскільки рішення МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р. залишилось невиконаним, компанія «Regent ingineering international LTD»звернулась із відповідною заявою до Європейського суду з прав людини. У своїй заяві компанія вказувала на п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо невиконання рішення МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р.

В результаті розгляду заяви компанії «Regent ingineering international LTD»Європейський суд з прав людини рішенням від 03.04.2008 р. (а. с. 11, Том 1) визнав допущені державою Україна порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та постановив, що протягом 3 місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до п. 2 ст. 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити компанії-заявнику суму заборгованості за рішенням МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини також зазначив, що однією із головних причин невиконання органами державної влади рішення арбітражного суду було банкрутство ВАТ «Оріана», яке належало державі та було в її управлінні. При цьому, суд зазначив, що хоча процедура виділення коштів для виплати боргів держави може спричинити деякі затримки у виконанні рішень за рахунок коштів державного бюджету, це не може виправдати невиконання зобов'язань за п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання рішень Європейського суду з прав людини здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Як встановлено судом, вказане рішення Європейського суду з прав людини було виконане в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями про перерахування компанії «Regent ingineering international LTD»2 466 906, 47 доларів США (а. с. 34 - 49, Том 1).

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, є Орган представництва, який зобов'язаний протягом 3 місяців з моменту, визначеного в ч. 4 ст. 8 цього Закону, звернутись до суду з відповідним позовом.

Предметом даного спору є вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, зокрема, наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та його вина.

Судом встановлено, що рішення МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р. набрало законної сили і тривалий час не виконувалось.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Так, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «СОМ»та рішення МКАС при ТПП України від 23.12.1998 р. призвело до порушення цивільних прав компанії «Regent ingineering international LTD».

Як зазначалось вище, компанії «Regent ingineering international LTD»з Державного бюджету України було виплачено 2 466 906, 47 доларів США. Дана сума є збитками, яких зазнав ОСОБА_3 бюджет України, зокрема в розумінні ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Причинний зв'язок полягає в порушенні сторонами норм Конституції, цивільного законодавства, невчасному виконанні рішення МКАС при ТПП України, в результаті чого компанія «Regent ingineering international LTD»звернулась до Європейського суду з прав людини, що, в свою чергу, спричинило негативні наслідки у вигляді збитків, яких зазнав ОСОБА_3 бюджет України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Задовольняючи позов Міністерства юстиції України частково, господарський суд Івано-Франківської області у резолютивній частині оскаржуваного рішення не вирішив питання щодо решти позовних вимог. При цьому, у мотивувальній частині зазначив, що керуючись принципами розумності та справедливості судочинства, вважає, що стягненню підлягає половина заявленої позивачем до відшкодування суми збитків.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2011 р. у даній справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції і постанову Львівського апеляційного господарського суду, якими було відмовлено у стягненні збитків, Вищий господарський суд України вказав, що підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а тому належність підприємства державі не звільняє таке підприємство від відповідальності в разі допущення порушення господарського зобов'язання.

Однак, з огляду на те, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються наявними матеріалами справи, апеляційний господарський суд вважає, що стягненню підлягає вся сума, яка була виплачена з Державного бюджету України, що і становить суму завданих збитків.

Щодо строку позовної давності, то апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції і зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Орган представництва зобов'язаний протягом 6 місяців з моменту, визначеного ч. 4 ст. 8 цього Закону (списання коштів з певної бюджетної програми Державного бюджету України), звернутись до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.

Згідно платіжних доручень, відшкодування компанії «Regent ingineering international LTD»із Державного бюджету України було виплачено частинами в період з 23.12.2008 р. по 26.03.2009 р. Позов Міністерства юстиції України, м. Київ надійшов до суду 15.11.2010 р.

Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, м. Київ задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2011 р. у справі № 13/100-24/38 скасувати в частині відмови у задоволенні позову Міністерства юстиції України, м. Київ до ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область про стягнення 9 780 914, 12 грн. В цій частині прийняти нове рішення.

Позов Міністерства юстиції України, м. Київ до ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область про стягнення 9 780 914, 12 грн. задоволити.

Стягнути з ВАТ «Оріана», м. Калуш, Івано-Франківська область на користь держави 9 780 914, 12 грн., 12 750 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Господарському суду Івано-Франківської області -видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Гриців В. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 19.12.2011 р.