Рішення

від 07.09.2011 по справі 18/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/79

07.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «Фармація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія «Нова аптека”

про стягнення  231 867, 24 грн.  

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Стариченко М.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 125 від 01.01.2010 р. у розмірі 181 560, 84 грн., а також 7 925, 64 грн. –інфляційних витрат, 20 700, 48 грн. –пені та 3 680, 28 грн. –3% річних з простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «Фармація»залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 р. у справі № 18/79 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

07.07.2011 р. матеріали справи № 18/79 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 18/79 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою повноважних представників відповідача та невиконанням ним вимог суду.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 125 від 01.01.2010 р. у розмірі 168 560, 84 грн.,  а також 34 430, 44 грн. –пені, 18 161, 33 грн. –інфляційних втрат, та 3 % річних у розмірі 6 323, 30 грн., яка була прийнята судом до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Суд відзначає, що про час та місце розгляду даної судової справи відповідач повідомлявся ухвалами суду, проте відзиву на позовну заяву не подав та в судове засідання своїх представників не направив.

Частиною 4  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися  відомості щодо місця проживання фізичної особи –підприємця.

З поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.07.2011 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5, кв. 326.

Ухвали суду направлялись відповідачу на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача та отримані ним, що підтверджується підписами представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія «Нова аптека” на поштових повідомлення про вручення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 18/79.

При цьому, клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «Фармація»та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія «Нова аптека” укладено договір № 125 від 01.01.2010 р., за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач –прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п. 1.2. договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення визначаються накладними на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.4. договору моментом поставки товару є момент підписання товарної накладної уповноваженою особою відповідача та проставляння відтиску печатки.

Пунктом 5.1. встановлено, що розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, в національній валюті, протягом 21 календарних днів з дати поставки. Дата поставки визначається пунктом 2.4. договору.

У п. 5.3. договору визначено, що оплата здійснюється шляхом переказу відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок, який вказано у рахунку-фактурі.

Згідно п. 6.3. договору перехід права власності, а також ризиків випадкового пошкодження або знищення товару від позивача до відповідача відбувається в момент поставки.

Відповідно до п. 6.4 договору разом з товаром позивач передає відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну у двох екземплярах, податкову накладну, документи, що підтверджують належну якість. Покупець зобов'язаний повернути підписану накладну протягом 5 днів з дати передачі позивачем товару з документами.

Обов'язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

У п. 9.1. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2011 р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 10.1. договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

29.04.2010 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 125 від 01.01.2010 р., за умовами якої позивач зобов'язується передати у власність відповідача товари медичного призначення виробництва компанії «Поль Хартман», Німеччина в асортименті, що вказаний у додатках, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

Згідно з п. 3. додаткової угоди розрахунки за поставлений за цим договором товар здійснюється у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної партії товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставка товару згідно договору № 125 від 01.01.2010 р. на загальну суму 181 560, 84 грн., що підтверджується  видатковими накладними № 5750 від 22.03.2010 р., №№ 6016, 6017, 6018, 6019, 6020, 6021, 6022, 6024, 6026, 6027, 6030, 6032, 6033, 6046, 6047, 6048, 6049 від 24.03.2010 р, №№ 6224, 6226, 6227, 6228, 6229 від 26.03.2010 р., №№ 6825, 6826, 6827, 6828, 6829, 6830 від 01.04.2010 р., №№ 7260, 7261, 7262, 7263, 7264, 7265, 7267, від 07.04.2010 р., №№ 7906, 7908, 7909, 7913, 7907 від 14.04.2010 р., № 6982 від 02.04.2010 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором № 125 від 01.01.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 168 560, 84 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 34 430, 44 грн. –пені, 18 161, 33 грн. –інфляційних втрат, та 3 % річних у розмірі 6 323, 30 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

15.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором № 125 від 01.01.2010 р.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія «Нова аптека»утворилась заборгованість в розмірі 168 560, 84 грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором № 125 від 01.01.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 168 560, 84 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що обов'язок відповідача оплатити поставлений товар на момент подачі позову настав.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 168 560,84 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 34 430, 44  грн. за період з 15.04.2010 р. до 22.07.2011 р.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тож, відповідно до розрахунку суду, здійсненого судом у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені за періоди, визначені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: з 15.04.2010 р. (дата виникнення грошового зобов'язання) до 15.05.2010 р., з 17.04.2010 р. до 17.10.2010 р., з 23.04.2010 р. до 23.10.2010 р., з 29.04.2010 р. до 29.10.2010 р., з 06.05.2010 р. до 06.11.2010 р. відповідно, за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором  № 125 від 01.01.2010 р. становить 17 089, 86 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 323,30 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 18 161,33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 168 560, 84 грн., 17 089, 86 грн. –пені, інфляційні втрати у розмірі 18 161, 33 грн. та 6 323, 30 грн. –3 % річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «Фармація»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Нова аптека» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5, кв. 326, код - 32659852)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес –центр «Фармація»(03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 1, код - 30177378) заборгованість у розмірі 168 560, 84 (сто шістдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят грн. 84 коп.) грн., 17 089, 86 (сімнадцять тисяч вісімдесят грн. 86 коп.) грн. –пені, інфляційні втрати у розмірі 18 161, 33 (вісімнадцять тисяч сто шістдесят одна грн. 22 коп.) грн. та 6 323, 30 (шість тисяч триста двадцять три грн. 30 коп.) грн. –3 % річних, 2 101, 35 (дві тисячі сто одна грн. 35 коп.) грн. –державного мита та 213, 88 (двісті тринадцять грн. 88 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.         

                                                                                Повне рішення складено: 19.09.2011 р.