Рішення

від 19.09.2011 по справі 39/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/119

19.09.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "САБОВ"

до                     Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд"     

про                  стягнення заборгованості 94 936,99 грн.                 

                                                                                                                                 Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

від позивача   ОСОБА_1 –представник на підставі довіреності № б/н від 11.07.2011 р.

від відповідача   ОСОБА_2–представник на підставі довіреності № б/н від 01.09.2011 р.

                                        ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САБОВ" (позивач) звернувся до Господарського  суду міста Києва  з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд" (відповідача) заборгованості в сумі 94 936,99 грн. на підставі Договору підряду № 3/20-08 від 04.06.2008 р., з яких: 59800,32 грн. основного боргу, 20632,92 грн. інфляційних втрат, 6283,42 грн. 3% річних, 8220,28 грн. пені. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач виконав підрядні роботи, які відповідач в порушення умов договору оплатив лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/119 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 10:20 год.

27.07.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову.

18.08.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

01.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р. подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., підтримав подану ним заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2011 р. не з"явився з огляду на подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги ухвали суду від 25.07.2011 р. не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. розгляд справи  відкладений на 19.09.2011 о 11:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2011 р., а також картку рахунку: 361 (контрагент ПАТ «Побутрембуд»).

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 р. надав усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 р. з»явився, проте документи та відзив на виконання вимог суду не подав та не надіслав.

В судовому засіданні 19.09.2011 р. була розглянута заява про забезпечення позову, подана позивачем через відділ діловодства суду 27.07.2011 р. Згідно наведеної заяви позивач просить суд накласти арешт в межах 94936,94 грн. на грошові кошти, що належать ПАТ «Побутрембуд», що знаходяться на рахунку № 26002022716979 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-  розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.          

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                        ВСТАНОВИВ:

04.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "САБОВ" (позивач, підрядник) та  Приватним акціонерним товариством "Побутрембуд"  (відповідач, замовник) укладено Договір підряду № 3/20-08 (надалі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) взяв на себе зобов»язання власними силами і засобами, з забезпеченням надійної якості, виконати роботи в рахунок погодженої у кошторисах суми, в терміни згідно п. 3.1 даного Договору і здати ці роботи замовнику (відповідачу).

Згідно з п. 2.1 Договору договірна ціна робіт, що були доручені для виконання підряднику, на день підписання Договору складала 331921,20 грн. у цінах 2008 року, з урахуванням ПДВ.

В той же час, пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що договірна ціна робіт може за взаємною згодою переглядатись сторонами за визначеними п.п. 2.2.1 –2.2.3 умовами, а згідно п. 2.3 Договору визначено, що перегляд загальної суми Договору обґрунтовується розрахунками і оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод.

Порядок і умови проведення розрахунків сторони узгодили у пунктах 4.1 –4.7 Договору, зокрема, визначили, що замовник (відповідач) може перерахувати аванс в розмірі до 70% загальної суми Договору на розрахунковий рахунок підрядника (позивача) після підписання даного Договору (п. 4.1), остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником після підписання акта приймання виконаних робіт замовником (п. 4.2), акт приймання виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа поточного місяця, уповноважений представник замовника на протязі трьох днів перевіряє правильність акта і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт (п. 4.4).

Позивач на виконання умов Договору підряду № 3/20-08 від 04.06.2008 р. та додаткових угод № 1, № 2 до нього виконав роботи на загальну суму 724800,32 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та Актом приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за серпень 2008 року, а також Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та Актами №1, №2, №3, №б/н приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2008 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

На твердження позивача, відповідач в порушення умов Договору розрахувався з позивачем за вищенаведені роботи лише частково в сумі 665000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

З огляду на наведене, заборгованість відповідача за виконані позивачем спірні роботи становить 59800,32 грн. (724800,32 грн. - 665000,00 грн. = 59800,32 грн.) та станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 59800,32 грн. основного боргу, 20632,92 грн. інфляційних втрат, 6283,42 грн. 3% річних, 8220,28 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та З глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов»язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року  № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(який був чинним станом на момент укладення сторонами спірного Договору) такими типовими формами є форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в і № КБ-3.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником (відповідачем) після підписання акта приймання виконаних робіт замовником (п. 4.2 Договору).

Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач на замовлення відповідача відповідно умов спірного Договору та додаткових угод № 1, № 2 до нього виконав підрядні роботи на суму 724800,32 грн., з приводу чого уповноважені представники сторін підписали довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт за (форма № КБ-2в) за серпень та вересень 2008 року на загальну суму в розмірі 724800,32 грн., з яких: 304349,68 грн. –за серпень 2008 р. та 420450,64 грн. –за вересень 2008 року. Наведені акти та довідки, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов»язаний був здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи після підписання акта приймання виконаних робіт замовником.

З Акта приймання виконаних підрядних робіт за (форма № КБ-2в) за серпень 2008 року вбачається, що з боку позивача (підрядника) даний акт був підписаний 25.08.2008 р., а з Актів №1, №2, №3, №б/н приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) за вересень 2008 року вбачається їх підписання з боку позивача (підрядника) 25.09.2008 р. Наведені акти з боку відповідача (замовника) підписані без зазначення дати їх підписання.

В той же час, відповідно до п. 4.4 Договору визначено, що акт приймання виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа поточного місяця, уповноважений представник замовника на протязі трьох днів перевіряє правильність акта і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Отже, враховуючи наведені пункти 4.2, 4.4 Договору, відповідач повинен був перевірити правильність Акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року і підписати його в частині фактично виконаних обсягів робіт до 28.08.2008 р., а Актів №1, №2, №3, №б/н приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року –до 28.09.2008 р., а рівно після підписання наведених актів відповідач був зобов»язаний здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи.

Таким чином, 29.08.2008 р. є початком періоду прострочення відповідачем оплати за виконані позивачем роботи згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року, а 29.09.2008 р. -  початком періоду прострочення відповідачем оплати за виконані позивачем роботи згідно Актів №1, №2, №3, №б/н приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року.

Судом встановлено, що відповідач роботи, виконані позивачем на підставі Договору та додаткових угод № 1, № 2 до нього в загальній сумі 724800,32 грн. своєчасно та повному обсязі не оплатив, оскільки матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками по особовому рахунку позивача, підтверджується здійснення відповідачем лише часткових розрахунків на суму 665000,00 грн. Заборгованість у сумі 59800,32 грн. (основний борг) станом на час розгляду справи по суті відповідач не погасив, доказів протилежного суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу у сумі 59800,32 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 20632,92 грн. інфляційних втрат та 6283,42 грн. 3% річних за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р., 8220,28 грн. пені за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема,  неустойкою.  Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 10.3 Договору встановлено, що у разі затримки перерахування платежів за виконані роботи більш як на 30 календарних днів з моменту закінчення терміну платежу (п. 4.2) замовник сплачує підряднику за кожний день прострочення неустойку, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу з урахуванням подвійної облікової ставки національного банку України.

З огляду на вищенаведене, позивачем визначена до стягнення пеня у розмірі 8220,28 грн. пені за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р. (184 дня). При цьому, позивач при здійсненні розрахунку даної суми взяв до уваги здійснене відповідачем перерахування грошових коштів в рахунок погашення спірної заборгованості після 30.09.2008 р., а саме: 31.10.2008 р. –10000,00 грн. згідно банківської виписки БВ-0000108 та 10.11.2008 р. - 10000,00 грн. згідно банківської виписки БВ-0000112.

За розрахунком суду сума пені за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р. становить 7626,69 грн. (1674.50 грн. + 457.71 грн. + 3803.69 грн. + 1690.79 грн. = 7626,69 грн.), а саме:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

79800.32

30.09.2008 - 31.10.2008

32

12.0000 %

0.066 %*

1674.50

69800.32

01.11.2008 - 10.11.2008

10

12.0000 %

0.066 %*

457.71

59800.32

11.11.2008 - 15.02.2009

97

12.0000 %

0.066 %*

3803.69

59800.32

16.02.2009 - 30.03.2009

43

12.0000 %

0.066 %*

1690.79

З огляду на наведений розрахунок, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 8220,28 грн. пені за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р. підлягають задоволенню лише частково у сумі 7626,69 грн. за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р. В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 593,59 грн. пені (8220,28 грн. –7626,69 грн. = 593,59 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на допущені позивачем помилки при здійсненні розрахунку суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 20632,92 грн. за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р. складає 21539,71 грн. (1356,61 грн. + 1047,00 грн. + 19136,10 грн. = 21539,71 грн.), а саме:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

30.09.2008 - 31.10.2008

79800.32

1.017

1356.61

81156.93

01.11.2008 - 01.12.2008

69800.32

1.015

1047.00

70847.32

01.12.2008 - 31.05.2011

59800.32

1.320

19136.10

78936.42

При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку позивача суми інфляційних втрат, останній безпідставно включив до її загалу суму інфляційних втрат за вересень 2008 р. (877,80 грн.) з огляду на визначений позивачем початок періоду прострочення грошового зобов»язання (03.09.2008 р.).

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 20632,92 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 20632,92 грн. за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р.

Також, позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 6283,42 грн. за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р.

За розрахунком суду сума 3% річних за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р. складає  4848,13 грн. (209.89 грн. + 57.37 грн. + 4580.87 грн. = 4848,13 грн.), а саме:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

79800.32

30.09.2008 - 31.10.2008

32

3 %

209.89

69800.32

01.11.2008 - 10.11.2008

10

3 %

57.37

59800.32

11.11.2008 - 31.05.2011

932

3 %

4580.87

З огляду на наведений розрахунок, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача стягнення 3% річних у розмірі 6283,42 грн. за період з 30.09.2008 р. по 31.05.2011 р. підлягають задоволенню лише частково у сумі 4848,13 грн. за період з 30.09.2008 р. по 30.03.2009 р. В іншій частині позовних вимог стосовно стягнення 1435,29 грн. 3% річних (6283,42 грн. –4848,13 грн. = 1435,29 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на допущені позивачем помилки при здійсненні розрахунку суми 3% річних.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 626, 853, 875 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Побутрембуд"  (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17; ідентифікаційний код 30264236, р/р № 26002022716979 в філії ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САБОВ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б; ідентифікаційний код 21658809; р/р 26004401028298 КРД ВАТ «Райффайзен Банк АППБ АВАЛЬ», МФО 322904) 59800,32 грн. (п»ятдесят дев»ять тисяч вісімсот гривень 32 коп.) основного боргу,  7626,69 грн. (сім тисяч шістсот двадцять шість гривень 69 коп.) пені, 20632,92 грн. (двадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 92 коп.) інфляційних втрат, 4848,13 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень 13 коп.) 3% річних, 929,08 грн. (дев»ятсот двадцять дев»ять гривень 08 коп.) держмита та 230,96 грн. (двісті тридцять гривень 96 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 20.09.2011 р.