Рішення

від 09.09.2011 по справі 51/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/213

09.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»    

про стягнення 9 113, 74 грн.

.                                                                                                                Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кострець Є.В.

від відповідача: Шатохіна Л.В.

      Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором № 828ц від 23.06.2010 р. у розмірі 6 075, 83 грн. та 3 037, 91 грн. – штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем збов?язань щодо оплати відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

08.07.2011 р. через відділ Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 21 353, 34 грн., з яких повернуто на суму 1 911, 11 грн. При цьому, відповідач стверджує, що він у повному обсязі розрахувався за отриманий товар.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначає про часткове погашення заборгованості за договором № 828ц від 23.06.2010 р. та просить стягнути з відповідача 256, 66 грн. –заборгованості та 3 037, 91 грн. –штрафу.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, враховуючи, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»укладено договір купівлі-продажу № 828ц, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність, а відповідач –приймати та оплачувати товар, найменування, асортимент, кількість і вартість якого визначається накладною, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. договору момент переходу права власності на товар до відповідача є момент підписання ним видаткової накладної, яка підтверджує факт отримання товару.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість товару визначається сумарної вартістю переданого товару згідно видаткових накладних на протязі терміну дії даного договору.

Згідно з п. 4.3. договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість отриманого товару на поточний рахунок позивача протягом 21-го календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Договір, відповідно до п.п. 6.1., 6.2., укладено на невизначений термін та набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторона, яка бажає розірвати договорі, повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

У відповідності до п. 4.5. договору у випадку порушення відповідачем строків оплати більш ніж на 25 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% несплаченої вартості переданого відповідачу товару.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору № 828ц від 23.06.2010 р. та вимог ст. 526 Цивільного кодексу України за отриманий товар розрахувався не у повному обсязі у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 256, 66 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 037, 91 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.  

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено товар на загальну суму 23 258, 46 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, матеріалами справи підтверджується повернення товару на суму 1 495, 14 грн. на підставі накладних № 121908 від 20.08.2010 р., № 122090 від 27.08.2010 р., № 122397 від 04.09.2010 р., № 122621 від 10.09.2010 р., № 123204 від 10.09.2010 р., № 122711 від 13.09.2010 р., № 123733 від 11.10.2010 р., № 125530 від 03.12.2010 р. та № 129107 від 21.03.2011 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що документи за поставлений за договором № 828ц від 23.06.2010 р. товар оформлені неналежним чином та відповідачем товар повністю оплачено, однак, при цьому, позивачем не надано суду коригуючи накладні на повернений товар.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своїх заперечень щодо загальної суми отриманого та оплаченого товару за договором № 828ц від 23.06.2010 р. (видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок тощо) та не доведено суду належного виконання умов вищевказаного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 828ц від 23.06.2010 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, огляду на те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»за договором № 828ц від 23.06.2010 р. у розмірі 256, 66 грн., суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 3 037, 91 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.4. роз'яснень Вищого арбітражного суду України  від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. 

За таких обставин, враховуючи поступове погашення відповідачем заборгованості за договором № 828ц від 23.06.2010 р., а також з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафу є досить великою у порівнянні із розміром основного боргу, суд вважає за необхідне зменшити суму штрафу до 10% від заявленої позивачем суми, що становить 303, 79 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: сума основного боргу у розмірі 256, 66 грн. та 303, 79 грн. –штрафу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа № 01-8/453 від 26.06.1995 р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.   Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 558»(03141, м. Київ, вул. Солом?янська, 33, код ЄДРПОУ 16477023), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»(01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 32248136) 256, 66 (двісті п?ятдесят шість грн. 66 коп.) грн., 303, 79 (триста три грн. 79 коп.) грн. – штрафу, 6, 27 (шість грн. 27 коп.) –державного мита та 14, 51 (чотирнадцять грн. 51 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

         Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.         

                                                                                Повне рішення складено 20.09.2011 р.