Постанова

від 20.05.2008 по справі 2-а-5830/2008

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-5830 2008 рік

Справа № 2-а-5830 

2008 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 травня 2008 року                              Білоцерківський

міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі

судового засідання Музиченко О.О. розглянувши в відкритому судовому

засіданні  в залі суду № 1 м.Білої  Церкви справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради

про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-

                                         В С Т

А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи

тим, що він є  евакуйованим із зони

відчуження в 1986 році 2 категорії, і згідно законодавства має право на щорічну

грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 3 

мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати,  але відповідачем виплачено вказану допомогу

за 2006 рік у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється

провести  доплату вказаної грошової

допомоги, то позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму

одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік  в розмірі 1050 грн.

В судовому засіданні позивач  збільшив позовні вимоги і просив суд також

визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги

неправомірною.

Представник відповідача до суду не з”явився, про час

розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення

відповідача проти позову і лист щодо розгляду справи без участі представника

відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали

справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з

слідуючих підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач є евакуйованим із

зони відчуження в 1986 році 2 категорії, що стверджується копією посвідчення,

довідкою управління соцзахисту.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення  евакуйованим із зони відчуження в 1986 році 2

категорії -три  мінімальних  заробітних плати. Розмір мінімальної

заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на

оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами

соціального захисту населення.

Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної

допомоги на оздоровлення позивачу проведена 

за 2006 рік  в розмірі 75  грн. - 29.08.2006 року.

Ці обставини підтверджуються довідкою управління, не

оспорюються позивачем.

Зазначена допомога на оздоровлення виплачується

управлінням соцзахисту населення  в тих

розмірах, які встановлені постановою КМ України від  12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу

на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”.

 Позивач просить

суд стягнути з відповідача на його 

користь  недоплачену суму

одноразової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної

плати на момент виплати.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи

державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

За ст.113 Конституції України КМ України у своїй

діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента

України.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи

керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,

органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані

діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Згідно ст.82 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2006 рік” установлений

з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на

місяць,  з 1 липня 2006 року-375 грн., з

1 грудня 2006 року-400 грн.

Але  п.37 ст.77

Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006

рік дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій

і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» не скасовані та не визнані неконституційними.

В зв”язку з цим до ст.48 Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» були внесені зміни згідно із Законом України «Про Державний бюджет

України на 2006 рік» щодо зупинення на 2006 рік виплати компенсацій і допомог у

розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Закони України « Про Державний бюджет України на 2006

рік» і «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» є актами єдиного органу законодавчої влади-Верховної

Ради України, тобто, атами однакової юридичної сили, а діюче законодавство не

містить норм, які б встановлювали пріоритетність одних законів над іншими , в

тому числі і в залежності від предмета правового регулювання. Відсутні також

закони, які б регулювали питання подолання колізії норм законів, що мають

однакову юридичну силу.

Але загальновизнаним є те, що серед двох однопредметних

актів застосуванню підлягає той, який діє у часі пізніше, якщо інше не

передбачено самим цим актом.

Крім того, ст.95 Конституції України передбачено, що

виключно законом про Державний бюджет України 

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,

розмір, і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст.4 Бюджетного Кодексу при здійсненні

бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються

лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього

Кодексу та Закону про Державний бюджет України.

 За ст.71 Закону

України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської  катастрофи” дія положень

цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення

змін до цього Закону, але цією статтею закон було

доповнено  відповідно до Закону України

“Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 05.10.2006 року,  який набув чинності тільки з 31.10.2006 року,

тоді як виплату вказаної допомоги на оздоровлення позивачу було проведено  в серпні 2006 року,  тобто, до введення в дію вказаних  норм.

Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону

зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах

відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від

20.12.2005 року №3235-ІV, до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих

питань не приймала.

Зупинення дії положень ст. 48 Закону України «Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до

мінімальної заробітної плати , як вважає суд, не свідчить про скасування

гарантованих Конституцією прав і свобод.

 Так, згідно ст.46

ч.3 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є

основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від

прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як встановлено судом, одноразова допомога на

оздоровлення, яку отримує позивач, не є основним джерелом його існування, це

додаткова соціальна виплата особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи.

Виплата вказаної допомоги за 2006 рік була проведена в

розмірах відповідно до постанови КМ України, оскільки дія положень Закону «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до

мінімальної заробітної плати  була

зупинена також  Законом, а  ніякими іншими нормативними актами, крім

вказаного вище Закону і постанови КМ України розмір цієї допомоги не

визначений.

 Згідно ч.4 ст.9

КАС України  у разі невідповідності

нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному

договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або

іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Але, як зазначено вище в постанові, Закон про Державний

бюджет України також є актом вищої 

юридичної сили, неконституційними положення цього Закону на 2006 рік не

визнані,  відповідно до Конституції

України виключно цим законом визначаються видатки держави на загальносуспільні

потреби, в т.ч. і  на  всі соціальні виплати, до яких належить і

дана щорічна допомога на оздоровлення.

Отже, враховуючи наведене, управлінням соцзахисту

населення допомога на оздоровлення позивачу за 2006 рік проведена у розмірі 75

грн. відповідно до постанови КМ України, що не суперечить вимогам діючого на

момент виплати цієї допомоги законодавства.

За ст.99 КАС України для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є

підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на

цьому наполягає одна із сторін, на що вказано в ст.100 КАС України.

Відповідач просить суд 

відмовити в задоволенні адміністративного позову посилаючись в т.ч. і

на  пропуск строку звернення до суду, що

слідує з письмових заперечень відповідача.

Інших строків для звернення до адміністративного суду по

даній категорії справ ні КАС, ні іншими законами не встановлено.

Відповідно до ч.2 статті 100 цього Кодексу якщо суд

визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна

справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проаналізувавши всі надані докази по справі суд приходить

до висновку, що позивач дійсно пропустив встановлений законом строк для

звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Так, виплата допомоги на оздоровлення за 2006 рік йому

була проведена   відповідно в серпні 2006

року, про що вказано вище,  до суду

він  звернувся з даним позовом  в 

жовтні  2007 року, коли пройшло

більше року з моменту виплати вказаної допомоги.

Підстав для визнання причин пропуску цього строку

поважними суд не вбачає.

Таким чином, з врахуванням всього наведеного суд

відмовляє в задоволенні позову.

 На підставі ст.4

Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений  від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.19, 46, 95, 113 Конституції України,

ст.48, 71 Закону України  “Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи”, Законом України  “Про

Державний бюджет України на 2006 рік”, ст.ст.6,9, 17,89, 99-100, 158-163, 185,

186 КАС України, суд-

                                      П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського  апеляційного адміністративного  суду через Білоцерківський міськрайонний суд

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може

бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                              

Дмитренко А.М.