Постанова

від 04.04.2008 по справі 2-а-1472/2008

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

а

а

ВІННИЦЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс

(0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

04 квітня 2008 р.                                                                                      Справа № 2-а-1472/08

Вінницький

окружний адміністративний суд     

            в складі:

головуючого

судді Гонтарука В.М.

суддів:                      Мельник -Томенко Ж.М.

                                   Сторчака

В.Ю.

при

секретарі: Подолян Н. В.

за участю

представника позивачів ОСОБА_1

представника відповідачів ДСА

України, ТУ ДСА у Вінницькій області Питель О.В.

 відповідач Державне казначейство України в

судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце слухання справи

повідомлений завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу 

за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_1,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_9 про стягнення грошової компенсації

до: Територіального управління Державної Судової

Адміністрації України у Вінницькій області, Державної Судової Адміністрації

України, Державного казначейства України

  про: стягнення грошової компенсації сум

податку з доходів фізичних осіб, суд -  

ВСТАНОВИВ :

До суду з позовною заявою про

стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб звернулись

судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Позовні вимоги мотивовані тим, що

протягом 2007 року із заробітної плати суддів Могилів-Подільського

міськрайонного суду Вінницької області стягувався податок з доходів фізичних

осіб. На думку позивачів, Територіальним управлінням Державної Судової

Адміністрації України у Вінницькій області при стягненні податку з доходів

фізичних осіб порушено норми чинного законодавства України -Конституцію

України, Закон України “Про статус суддів”, Закон України “Про Державний бюджет

України на 2007 рік”.

            Так, в

заяві позивачі зазначають, що відповідно до статей 126, 130 Конституції України

та  ст. 11 Закону України “Про статус

суддів”, визначено і закріплено гарантії незалежності суддів, згідно яких

держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і

діяльності суддів.

            Державним

бюджетом України окремо визначаються видатки на утримання суддів за рахунок

коштів Державного бюджету України. Особливий порядок фінансування судів і

діяльності суддів є однією з гарантій незалежності суддів при здійсненні

правосуддя.

Указом Президента України “Про

додаткові заходи щодо соціального захисту суддів”від 10.07.1995 року №584/95,

судді звільнялись від сплати прибуткового податку. З моменту вступу в дію

Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”вищезазначений Указ

Президента України втратив чинність, а Законом передбачалось лише соціальні

пільги по оплаті прибуткового податку, які не поширювались на суддів.

Відповідно до ст. 11 Закону України

“Про статус суддів”та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року

по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень ч.1 та ч.2 ст. 126

Конституції України та ч.2 ст. 3 Закону України “Про статус суддів”визначено,

що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту,

матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або

занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і

гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного

права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права

шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за  ст. 22 Конституції України не допускається.

Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність

від бюджетного фінансування. Дане твердження також знайшло своє відображення і

у рішенні Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів

України №22-р від 20.01.2004 року “Про деякі питання оплати суддів”передбачено

механізм виплати компенсації, пов'язаної із справляння податку.

Відповідачем по справі, а саме ТУ ДСА

у Вінницькій області, здійснюються розрахунки по заробітній платі та стягнення

податків з доходів фізичних осіб і відповідно до діючого законодавства саме цей

державний орган повинен був проводити грошову компенсацію за стягнені податки з

доходів фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати працюючим суддям.

В обґрунтування позовних вимог,

представник позивачів в судовому засіданні надав суду пояснення, аналогічні за

змістом позовної заяви.

Представник відповідачів ТУ ДСА у

Вінницькій області та ДСА України в судовому засіданні  позов не визнала, з підстав викладених в

письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

При цьому зазначила, що статті 67, 68

Конституції України встановлюють обов'язки кожного неухильно додержуватись

Конституції України та Законів України, в тому числі щодо сплати податків і

зборів у розмірах встановлених законом.

Згідно норм Закону України “Про

податок з доходів фізичних осіб”, а саме п.1.2. ст.1, п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3,

п.п.4.2.1 п.4.2. ст.4 доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів,

одержаних протягом відповідного звітного податкового періоду як на території

України, та і за її межами, об'єктом оподаткування є загальний місячний

оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної

плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку

відповідно до умов трудового договору.

Представник відповідачів звернула увагу на те, що якщо

норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила

оподаткування доходів фізичних осіб, суперечать нормам Закону України “Про

податок з доходів фізичних осіб”, відповідно до п.п.2.2.2 п.2.2. ст. 2 норми

цього Закону є пріоритетними. Крім того, зазначений Закон містить вичерпний перелік випадків

звільнення від оподаткування та між них не міститься такого положення як дохід

суддів у вигляді заробітної плати.

При цьому, п.п 22.12.1. п. 22.12. ст.22 Закону України “Про податок

з доходів фізичних осіб”, рекомендовано Президенту України скасувати низку

Указів, що стосуються питань оподаткування доходів фізичних осіб, що і було

зроблено.

З урахуванням п.22.7 ст.22 вказаного

вище по тексту Закону суми податку на доходи фізичних осіб, які утримуються з

грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних

військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів

внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби,

спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат

доходів цієї категорії громадян. А проведення будь-якої компенсації сум податку

з доходів фізичних осіб громадянам, що мають статус суддів, чинним

законодавством з питань оподаткування не передбачено.

На думку представника відповідачів,

позивачами невірно тлумачиться п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України

№22-р від 20.01.2004 року “Про деякі питання оплати суддів”, оскільки дане

розпорядження регулює порядок оплати праці суддів лише в 2004 році (п.1, п.2

розпорядження) та не стосується інших періодів. Посилання позивача на Рішення

Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки воно не стосуються

питання податкових пільг для суддів, а Закони України “Про статус суддів”та

“Про судоустрій України”не передбачають звільнення від сплати податку з

заробітної плати суддів.

Водночас представник відповідачів вважає, що Державна

Судова Адміністрація України як і її територіальне управління у Вінницькій

області не можуть бути відповідачами в таких спірних відносинах, так як в

даному випадку вони, відповідно до положень ст. 50 Бюджетного кодексу України,

є податковими агентами і забезпечують лише своєчасне та в повному обсязі  надходження 

до  державного бюджету податків,

зборів (обов'язкових платежів), інших доходів відповідно до законодавства, які

безпосередньо зараховуються на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету

України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Наказом

Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 “Про затвердження

порядку повернення платниками помилково та/або надмірно сплачених податків,

зборів (обов'язкових платежів)”передбачено повернення таких коштів з

відповідного бюджету, а тому відповідачем по справі повинно бути Державне

казначейство України.

В процесі розгляду справи за клопотанням представника

позивачів до участі у справі ухвалою суду від 17.03.2008 року було залучено в

якості відповідача Державне казначейство України, яке в судове засідання не

з'явилось. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений

завчасно та належним чином, а саме судовою повісткою, яка направлена на його

адресу. Факт вручення судової повістки підтверджується повідомленням про

вручення поштового відправлення №1268758 від 24.03.2008 року. Отже, судом вжито

всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про

час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового

захисту, своїх прав та інтересів. Однак, відповідач заперечень на позовну заяву

та повноважного представника у судове засідання не направив. Таким чином, суд

прийшов до висновку, що відповідач, який належним чином повідомлений, умисно

ухилився від представництва в судовому засіданні.

Представником позивачів в судовому засіданні заявлено

клопотання про розгляд справи без участі Державного казначейства України, за

наявними матеріалами, так як вважає, що відповідач був належним чином

повідомлений про дату, час і місце слухання.

На підставі вищенаведеного, суд, керуючись ст. 128 КАС

України, прийшов до висновку  розглядати

справу без участі Державного казначейства України - суб'єкта владних

повноважень.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази, судом

встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним

обставинам справи, а тому підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

До суду з позовною заявою про

стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб звернулись

судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Підставою для звернення було те, що

протягом 2007 року із заробітної плати суддів Могилів-Подільського

міськрайонного суду Вінницької області стягувався податок з доходів фізичних

осіб,  а саме:

ОСОБА_2  в сумі

-11859, 49 грн.;

ОСОБА_3 в сумі -9753,31 грн.;

ОСОБА_4 в сумі -9069,37 грн.;

ОСОБА_1 в сумі -9613,14 грн.;

ОСОБА_6 в сумі -9217,98 грн.;

ОСОБА_7 в сумі -7432,63 грн.;

ОСОБА_8 в сумі -9111,24 грн.;

ОСОБА_5 в сумі -9032,22 грн.;

ОСОБА_9 в сумі -3547,25 грн.

В підтвердження вказаної обставини, позивачами надано

розрахункові листи за 2007 рік щодо утриманих сум податку з доходу фізичних

осіб.

В силу статей 126 та 130 Конституції

України,  а також статей 3 та 11 Закону

України “Про статус суддів”визначено і закріплено гарантії незалежності суддів,

згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування

судів і діяльності суддів. Державним бюджетом України видатки на утримання

суддів за рахунок останнього визначаються окремо.

Забезпечення особливого порядку

фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх

незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення

незалежного правосуддя. Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо

соціального захисту суддів”від 10.07.1995 року №584/95, судді звільнялись від

сплати прибуткового податку. З моменту вступу в дію Закону України “Про податок

з доходів фізичних осіб”вищезазначений Указ Президента України втратив

чинність, а Законом передбачалось лише соціальні пільги по оплаті прибуткового

податку, які не поширювались на суддів.

Відповідно до ст. 11 Закону України

“Про статус суддів”та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року

по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень     ч.1 та ч.2 ст. 126 Конституції України та

ч.2 ст. 3 Закону України “Про статус суддів”визначено, що гарантії незалежності

судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального

забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної

компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної

допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий

рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових

законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не

допускається.

Надання суддям таких пільг,

компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного

фінансування. Дане твердження також знайшло своє відображення і у рішенні

Конституційного Суду України   

№6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Те, що позбавлення суддів пільги по

сплаті прибуткового податку повинно бути відповідним чином компенсовано,

визнається і органами виконавчої влади. Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів

України №22-р від 20.01.2004 року “Про деякі питання оплати суддів”передбачено

механізм виплати компенсації, пов'язаної із справляння податку, а саме:

дозволено Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної

юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі 100

відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за

місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою ніж розмір

середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003

року.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а

суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,

повному та об'єктивному дослідженні.

З пояснень представника відповідачів вбачається, що з

позовом вона не погоджується. Однак, заперечення та документи, що надані в

судовому засіданні, не містять доказів правомірності дій щодо неповернення

грошової компенсації за стягнення податків з доходів фізичних осіб при

нарахуванні заробітної плати працюючим суддям, разом з тим такі пасивні дії

суб'єктів владних повноважень Територіального управління Державної Судової

Адміністрації України у Вінницькій області, Державної Судової Адміністрації

України є необґрунтованими та розцінюються як бездіяльність.

Частиною 2 ст.162 Кодексу встановлено, що у разі

задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про

визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування

рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б

гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина,

інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

суб'єктів владних повноважень.

На підставі встановлених у судовому

засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства

України, суд вважає, що позов ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1., ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ТУ ДСА у Вінницькій області, ДСА України,

Державного казначейства України про стягнення грошової компенсації сум податку

з доходів фізичних осіб є обґрунтованим та підлягає задоволенню. При цьому,

права позивачів потребують судового захисту, шляхом зобов'язання Державного

казначейства України до проведення видатків з Державного бюджету грошову

компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, справлених з заробітних плат

працюючих суддів Могилів -Подільського міськрайонного суду Вінницької області

за 2007 рік на їх користь.

Керуючись

ст.ст. 70, 71, 79, 86, 112, 158, 163, 167, 254, 255, 257 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність суб'єктів владних

повноважень Державної судової адміністрації України, територіального управління

Державної судової адміністрації у Вінницькій області, щодо неповернення

грошової компенсації за стягнення податків з доходів фізичних осіб при

нарахуванні заробітної плати працюючим суддям.

Стягнути з Державної судової адміністрації України

шляхом зобов'язання Державного казначейства України до проведення видатків з

Державного бюджету грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб,

справлених з заробітних плат працюючих суддів Могилів -Подільського

міськрайонного суду Вінницької області за 2007 рік на користь:

ОСОБА_2  в сумі

-11859, 49 грн.;

ОСОБА_3 в сумі -9753,31 грн.;

ОСОБА_4 в сумі -9069,37 грн.;

ОСОБА_1 в сумі -9613,14 грн.;

ОСОБА_5 в сумі -9217,98 грн.;

ОСОБА_6 в сумі -7432,63 грн.;

ОСОБА_8 в сумі -9111,24 грн.;

ОСОБА_5 в сумі -9032,22 грн.;

ОСОБА_9

в сумі -3547,25 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може

бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення

постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня

складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому

апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна

скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається

особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала

суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

 Постанова згідно

ст.ст. 160,  ч.4 .167 КАС України

виготовлена в повному об'ємі 09 квітня 2008 року.

Суддя/підпис/                                                        Гонтарук

Віктор Миколайович

Суддя: /підпис/.

Суддя:/підпис/.

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: