Ухвала

від 31.08.2011 по справі 29/302а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6472/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Харцизьку

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року

у справі № 29/302а

за позовом Приватного підприємства «Гурт»

до Державної податкової інспекції в місті Харцизьку

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Гурт»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Харцизьку (далі –відповідач) про визнання дій начальника ДПІ у м. Харцизьку, які полягають у виданні наказу № 59, не маючи на те відповідного рішення суду, протиправними і такими, що суперечать чинному законодавству; скасування акту № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року; скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2006 року № 0000442342/3 та № 0000452342/3.

Постановою Господарського суду Донецької області від 14 листопада 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року постанову Господарського суду Донецької області від 14 листопада 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії начальника ДПІ у м. Харцизьку щодо видання наказу від 28 лютого 2006 року № 59 такими, що суперечать чинному законодавству. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку: від 16 серпня 2006 року № 0000442342/3, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 241708,60 грн., у тому числі: основний платіж –164966,00 грн., штрафна санкція –76742,60 грн.; від 16 серпня 2006 року № 0000452342/3, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 190533,00 грн., у тому числі: основний платіж –127022,00 грн., штрафна санкція –63511,00 грн. Щодо позовних вимог про скасування акту перевірки ДПІ у м. Харцизьку від 10 березня 2006 року № 361-23/3-30648608 провадження у справі закрито. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПП «Гурт»витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Харцизьку, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Донецької області від 14 листопада 2007 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

28 лютого 2006 року начальником ДПІ у м. Харцизьку відповідно до пункту 1 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було прийнято наказ № 59 про організацію проведення виїзної документальної перевірки ПП «Гурт»з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Севан»за період з 01 червня 2005 року по 30 червня 2005 року та з 01 серпня 2005 року по 30 вересня 2005 року, ТОВ «ДЛК»за період з 01 серпня 2004 року по 30 жовтня 2004 року та з 01 січня 2005 року по 28 лютого 2005 року, ТОВ «Вега»за період з 01 квітня 2004 року по 31 травня 2004 року, з 01 серпня 2004 року по 31 серпня 2004 року, з 01 жовтня 2004 року по 31 жовтня 2004 року, з 01 березня 2005 року по 31 травня 2005 року.

На підставі направлення № 163 від 28 лютого 2006року та наказу № 59 від 28 лютого 2006 року працівниками ДПІ у м. Харцизьку було проведено тематичну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, податку на додану вартість, порядку ведення касових операцій у національній валюті України ПП «Гурт»за період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні підприємством податкового кредиту на суму 127022,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 131972,60 грн.; порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні підприємством податку на прибуток на суму 164965,75 грн.

21 березня 2006 року ДПІ у м. Харцизьку на підставі акту перевірки № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442342/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Гурт»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 247449,00 грн., з яких 164966,00 грн. за основним платежем, 82483,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

21 березня 2006 року ДПІ у м. Харцизьку на підставі акту перевірки № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452342/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Гурт»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 190533,00 грн., з яких 127022,00 грн. за основним платежем, 63511,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого, з урахуванням рішення ДПА України у Донецькій області від 29 травня 2006 року № 7353/10/25-013-5 «Про результати розгляду повторної скарги», яким було скасовано податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2006 року №0000442342/0 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 5740,40 грн., ДПІ у м. Харцизьку 16 серпня 2006 року прийняла податкові повідомлення-рішення, якими згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Гурт»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 241708,60 грн., з яких 164966,00 грн. за основним платежем, 76742,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –згідно податкового повідомлення рішення № 0000442342/3, за платежем: податок на додану вартість у розмірі 190533,00 грн., з яких 127022,00 грн. за основним платежем, 63511,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями –згідно податкового повідомлення-рішення №0000442342/3.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позапланова перевірка позивача була здійснена у відповідності з частиною 6 пункту 1 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у зв’язку з чим дії начальника ДПІ у м. Харцизьку по виданню наказу № 59 від 28 лютого 2006 року здійснені на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а наявність рішення суду для проведення позапланової перевірки не є обов’язковою. Також суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надано відповідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум, а знищення позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів на підставі наказу ПП «Гурт»№ 31/01-1 від 31 січня 2006 року згідно акту від 31 січня 2006 року суперечить вимогам пункту 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»та пунктам 6.1, 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що наказ начальника ДПІ у м. Харцизьку № 59 від 28 лютого 2006 року не містить викладення обставин, які були підставою для проведення такого виду перевірок. Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що актом ДПІ у м. Харцизьку від 20 січня 2006 року № 71-23/3-30648608 «Про результати планової комплексної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Гурт»за період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року»не встановлено порушень підприємством вимог статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а позивачем, в свою чергу, були надані відповідні документи, що підтверджували правильність ведення податкового обліку та формування валових витрат та податкового кредиту, з урахуванням того, що чинним законодавством не передбачено право податкового органу двічі перевіряти один і той же період. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний акт за своїм змістом є документом, який фіксує сам факт проведення перевірки та її результатів і не породжує будь-яких прав та обов’язків, не містить у собі будь-яких владних приписів та вимог до перевіряємого суб’єкта, а тому не підпадає під ознаки рішення в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, повністю погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Харцизьку було проведено планову комплексну документально перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Гурт»за період з 01 квітня 2004 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої складено акт від 20 січня 2006 року № 71-23/3-30648608, у висновку якого було вказано, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, буде складено додатковий акт до даного акта перевірки на підставі статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Зокрема, у пункті 2.5.3 «Схеми мінімізації та ухилення від сплати податків»вказаного акту було встановлено, що ПП «Гурт»здійснювалися господарсько-фінансові операції з ТОВ «ДЛК», яке ліквідоване за рішенням власника та зняте з податкового обліку 04 квітня 2005 року, свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано 17 березня 2005 року; з ТОВ «Севан», свідоцтво платника податку на додану вартість якого було анульовано 14 листопада 2005 року, остання декларація з податку на додану вартість яким була надана за травень 2004 року (без діяльності); з ПП «Вега», яке ліквідоване за рішенням власника та зняте з податкового обліку 07 липня 2005 року, свідоцтво платника на додану вартість якого було анульовано 07 липня 2005 року.

13 лютого 2006 року ДПІ у м. Харцизьку було направлено запит № 1518/23-3 до ПП «Гурт»з проханням надати пояснення та документальне підтвердження щодо взаємовідносин із зазначеними підприємствами, на який позивач листом від 02 березня 2006 року № 02/03-1 відповів, що на підставі наказу ПП «Гурт»№ 31/01-1 від 31 січня 2006 року згідно акту від 31 січня 2006 року документи за період з 01 квітня 2004 року по 01 жовтня 2005 року були знищені.

ДПІ у м. Харцизьку було здійснено запити до податкових органів, на обліку у яких перебували вказані вище підприємства щодо проведення зустрічних перевірок ТОВ «ДЛК», ТОВ «Севан»та з ПП «Вега»з питань взаємовідносин з ПП «Гурт», на які отримало відповіді (т.1 арк. справи 75-98, 114-118), що за перевіряємий період у таблицях контрагентів підприємств, що перевірялися, ПП «Гурт»не значиться.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Пунктом 5 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини 8 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що дії начальника ДПІ у м. Харцизьку по виданню наказу № 59 від 28 лютого 2006 року здійснені на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», а наявність рішення суду для проведення позапланової перевірки не є обов’язковою, у зв’язку з чим рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Як встановлено в акті перевірки № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року, ПП «Гурт»включило до складу валових витрат суму 659862,98 грн., яка не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Також перевіркою було встановлено, що ПП «Гурт»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними, а саме: по ТОВ «ДЛК»- суму 29148,31 грн., по ПП «Вега»- 86392,34 грн., по ТОВ «Севан»- 16431,95 грн.

Доказів на спростування встановлених у вказаному акті перевірки фактів порушення ПП «Гурт»податкового законодавства матеріали справи не містять.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абзаців 1, 3-5 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надано відповідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сум, та, як наслідок, обґрунтованість визначення ПП «Гурт»податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв’язку з чим рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки, з огляду на наступне.

Згідно пункту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ж до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, обов’язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Згідно абзацу 2 пункту 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України

Отже, оскільки оспорюваний акт перевірки лише фіксує факт правопорушення та не має правового значення у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, то позовна вимога про скасування цього акта не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про скасування акту перевірки №361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позовні вимоги в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Харцизьку підлягає частковому задоволенню, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року в частині задоволених позовних вимог про визнання дій начальника ДПІ у м. Харцизьку, які полягають у виданні наказу № 59, не маючи на те відповідного рішення суду, протиправними і такими, що суперечать чинному законодавству, та про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2006 року №0000442342/3 та № 0000452342/3 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Донецької області від 14 листопада 2007 року в цій частині. В частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про скасування акту перевірки № 361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Харцизьку задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року в частині задоволених позовних вимог про визнання дій начальника ДПІ у м. Харцизьку, які полягають у виданні наказу № 59, не маючи на те відповідного рішення суду, протиправними і такими, що суперечать чинному законодавству, та про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2006 року №0000442342/3 та № 0000452342/3 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Донецької області від 14 листопада 2007 року в цій частині.

В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2007 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про скасування акту перевірки №361-23/3-30648608 від 10 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

                              Головуючий:

---

Л.І. Бившева

                               Судді:             

---

Л.В. Ланченко

                                                      

---

О.М. Нечитайло

                                                        

---

Н.Г. Пилипчук

                                                        

---

М.О. Федоров