Рішення

від 15.09.2011 по справі 42/427-2/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/427-2/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  42/427-2/114

15.09.11

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Екостандарт»

ДоКиївського учбово-виробничого підприємства № 4 Українськоготовариства сліпих

Простягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання

                                                                                                        Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача       Івченко-Шавула Т.А.

Від відповідача   Тимченко В.І.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»до Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. у справі №42/427 (суддя: Паламар П.І.) позовні вимоги задоволено частково.

Постановою від 12.04.11р. Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. у справі №42/427 частково скасовано.

Постановою від 23.06.11р. Вищий господарський суд України скасував рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. та постанову від 12.04.11р. Київського апеляційного господарського суду, а справу №42/427 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу №42/427 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 01.07.2011р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв справі номер 42/427-2/114, розгляд справи призначив на 19.07.2011р. та зобов'язав сторін надати суду визначені ухвалою нові письмові докази та пояснення.

Представниками сторін в судовому засіданні 19.07.2011р. подано суду пояснення та письмові докази на виконання вимог минулої ухвали суду.

Ухвалою від 19.07.2011р. судом було відкладено розгляд справи на 02.08.2011р. та зобов'язано позивача надати суду визначені ухвалою нові письмові докази та пояснення.

В судовому засіданні 02.08.11р. представник позивача надав суду документи та пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 19.07.2011р.; також в судовому засіданні судом було оголошено перерву на 04.08.2011р.

Представником відповідача в судовому засіданні 04.08.2011р. подано суду письмові документально обґрунтовані пояснення по суті спору.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи вищенаведене, судом було задоволено клопотання відповідача та ухвалено продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 04.08.2011р. судом було оголошено перерву на 08.09.2011р.

Представником відповідача в судовому засіданні 08.09.2011р. надано суду письмові документально обґрунтовані заперечення на позов.

В судовому засіданні 08.09.2011р. судом було оголошено перерву на 15.09.2011р.

Судом при розгляді справи також було встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Екостандарт»від 18.04.2011р. №2/2011 від 18.04.2011р. та зареєстрованого державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 29.04.2011р., Публічне акціонерне товариство «Екостандарт»є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Екостандарт».

Дослідивши наведений статут та інші надані позивачем документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання правонаступництва та заміни на підставі ст. 25 ГПК України позивача по справі - Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові та поясненнях обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували, відповідно наданого суду відзиву та пояснень, та просили в позові відмовити частково, а саме –відповідно до наданого суду останнього пояснення від 08.09.2011р. відповідач визнає частину суми основного боргу в розмірі 71 099,11 грн.

В судовому засіданні 15.07.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування усіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, враховуючи повну собівартість теплової енергії та забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ч. 2 ст. 10 Закону «Про ціни і ціноутворення»та ст. 15 Закону «Про теплопостачання»державні фіксовані та регульовані ціни змінюються у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, змін цін на енергоносії та інших витрат.

Згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», нові тарифи для споживачів затверджує орган місцевого самоврядування, ці тарифи вступають в силу за його рішенням та доводяться до споживача у визначений законом спосіб: через пресу, радіо або доводяться до відома споживачеві безпосередньо енергопостачальною організацією. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Між Київським учбово-виробничим підприємством №4 Українського товариства сліпих  (Відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Екостандарт»(правонаступником якого є Позивач) укладено договір № 430109 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 1 січня 1998 р. та угода № 1 про зміну і доповнення договору від 1 січня 2000 р. (тут і надалі –Договір).  

Строк дії договору, відповідно до п. 10.1 з урахуванням умов угоди № 1 встановлений з 1 січня до 31.12.98р. та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить іншій стороні протилежне, та при умові, якщо покупець (Відповідач) до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною компанією (Позивач) обсяги споживання та наступний період.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії Договору; представниками сторін було підтверджено, що Договір діє та що вони не заявляли про його припинення.

Відповідно до п. 1.2. Договору покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти товар (теплову енергію) та своєчасно здійснити оплату за нього.

Відповідно до п. 6.4, 6.5. Договору Відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у Позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту відповідач повертає Позивачу не пізніше 15 числа поточного місяця. Відповідач зобов'язаний самостійно сплачувати за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 15 числа поточного місяця.

Матеріалами справи, та зокрема наданими позивачем копіями відомостей за спірний період - з 01.03.2009 по 01.12.2010р., підтверджується, що у вказаний період Відповідачем спожито 989,39 Гкал (з яких 21,00 Гкал наповнення системи мережною водою) теплової енергії згідно показників лічильників.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідачем подавались Позивачу зауваження чи заперечення до актів приймання-передачі товарної продукції (теплової енергії) та інших розрахункових документів по Договору, що надавались Позивачем Відповідачу у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В Постанові від 23.06.11р. Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. та постанову від 12.04.11р. Київського апеляційного господарського суду, та направляючи справу №42/427 на новий розгляд, зазначив, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не містять обґрунтованого розрахунку суми заборгованості відповідача, і не було надано вичерпної відповіді на питання, яким чином при вирахуванні позовних вимог враховувалося початкове сальдо на 01.03.09р.; поза увагою залишилося також питання, на підставі яких тарифів розрахована заборгованість, та як зміна тарифів вплинула на початкове сальдо розрахунків станом на 01.03.09р.

Враховуючи вищенаведене, при новому розгляді справи ухвалою від 19.07.2011р. суд зобов'язав позивача надати у вигляді таблиці - новий розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію по Договору за заявлений в позові до стягнення період з 01.03.2009 по 01.12.2010р.,  де зокрема вказати - кількість спожитої теплової енергії за кожний місяць окремо, тариф з посиланням на відповідну постанову КМДА який застосовується в цьому місяці для обрахунку вартості спожитої теплової енергії та суму оплати Відповідача (якщо оплата була) за цей місяць, при цьому - новий розрахунок заборгованості надати з врахуванням всіх оплат відповідача станом на даний час.

На виконання вказаних вимог позивачем 02.08.2011р. було надано суду новий розрахунок заборгованості відповідача за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію по Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку що погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію по Договору, з вказаною у ньому кількістю спожитої теплової енергії, з застосованими тарифами для обрахунку вартості спожитої теплової енергії, зважаючи на наступне.

Як було встановлено судом, за спірний період - з 01.03.2009 по 01.12.2010 Відповідачем спожито 989,39 Гкал (з яких 21,00 Гкал наповнення системи мережною водою) теплової енергії згідно показників лічильників; при цьому в матеріалах справи відсутні докази, що Відповідачем подавались Позивачу зауваження чи заперечення до актів приймання передачі товарної продукції (теплової енергії) та інших розрахункових документів по Договору, наданих Позивачем Відповідачу у спірний період.

В наданому Позивачем «Розрахунку заборгованості Київського учбово-виробничого підприємства № 4 УТОС перед ПАТ «Екостандарт»за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію (Договір № 430109 від 01.01.1998)»який виконаний станом на 01.08.2011р., в колонці «нараховано»вказані всі нарахування помісячно, відповідно до норм чинного законодавства та постанов, що діяли в період нарахування, наступним чином:

- за березень 2009 року нараховано кошти сумою 30 273,77 грн. за використану теплову енергію кількістю 147,00000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) «Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»№ 229 від 27.02.2009 - 171,62 грн. (без ПДВ);

- за квітень 2009 року нараховано кошти сумою 3 089,16 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 15,00000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)»№ 229 від 27.02.2009 - 171,62 грн. (без ПДВ);

- з травня по жовтень (включно) 2009 року нарахування не здійснювалось в зв'язку з закінченням опалювального сезону (колонки «нараховано, сума грн.»та «кількість т/енергїі, Гкал»не заповнені);

- за листопад 2009 року нараховано кошти сумою 11 717,48 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 30,20000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»№ 758 від 30.06.2009 - 323,33 грн. (без ПДВ);

- за грудень 2009 року нараховано кошти сумою 68 000,18 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 175,26000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»№ 758 від 30.06.2009 - 323,33 грн. (без ПДВ);

- за січень 2010 року нараховано кошти сумою 85 952,75 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 221,53000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів»№ 758 від 30.06.2009 - 323,33 грн. (без ПДВ);

- за лютий 2010 року нараховано кошти сумою 85 906,20 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 221,41000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовід ведення для бюджетних установ та інших споживачів»№ 758 від 30.06.2009 - 323,33 грн. (без ПДВ);

- за березень 2010 року нараховано кошти сумою 60 919,25 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 157,01000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовід ведення для бюджетних установ та інших споживачів»№ 758 від 30.06.2009р. - 323,33 грн. (без ПДВ);

- з квітня по жовтень (включно) 2010 року нарахування не здійснювалось в зв'язку з закінченням опалювального сезону (колонки «нараховано, сума грн.»та «кількість т/енергії, Гкал»не заповнені);

- за листопад 2010 року нараховано кошти сумою 442,70 грн. за спожиту теплову енергію кількістю 0,98000 Гкал, де нарахування здійснені згідно розпорядження КМДА «Про визначення додаткової категорії споживачів та встановлення для цієї категорії споживачів тарифів на теплову енергію та комунальні послуги»№ 260 від 12.04.2010р. - 247,88 грн. (без ПДВ).

Вищенаведені тарифи, застосовані в зв'язку з тим, що угодою № 7 до Договору сторони з огляду на видачу виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпорядження від 30.06.2009 р. N 758 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів», з мстою виконання зобов'язань, визначених пунктом 10.2. Договору прийшли до згоди викласти пункт 6.1 вказаного Договору в наступній редакції:

«6.1. Тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів Позивачем, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадку зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в т.ч. ціни на паливо), а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством….

…6.1.3. Тарифи на теплову енергію для інших споживачів, вказані в цьому пункті Договору, застосовуються Позивачем з дня введення їх в дію при розрахунках за теплову енергію, що поставлена всім іншим особам, які не увійшли до категорій споживачів, наведених в пунктах 6.1.1. та 6.1.2. (житлові організації та бюджетні установи) цього Договору, з урахуванням умов даного пункту Договору. Тарифи на теплову енергію для інших споживачів складають: 323,33 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та вводяться в дію з 01.08.2009р.

6.1.4. сторони встановили, що тарифи на теплову енергію, визначені пунктами 6.1.1, 6.1.2 та 6.1.3 Договору, застосовуються з урахуванням інших його умов, до всіх взаємовідносин сторін за цим Договором, що виникли, відповідно з моменту введенні кожного з тарифів в дію.    

6.1.5. Сторони дійшли згоди, що у випадку зміни тарифів на теплову енергію рішеннями (розпорядженнями) органів місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію, Позивач зобов'язаний опублікувати повідомлення про зміну тарифів на теплову енергію у засобах масової інформації, або повідомити Відповідача письмово, а Відповідач в свою чергу, зобов'язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів на теплову енергію, якщо Позивач повідомив про зміну у вищевказаний спосіб. В зазначено випадку змінені тарифи на теплову застосовуються з моменту, що зазначений у повідомленні Позивача.»

При цьому, умовами Договору (п. 6.4) на відповідача покладено обов'язок щомісяця з 12 по 14 число отримувати у Позивача оформлені бланки актів, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць.

Як вбачається з залучених позивачем до матеріалів справи письмових доказів, Позивач свої зобов'язання по п. 6.1.5. Договору виконував - в актах вказувались тарифи, за якими нараховувалась вартість відвантаженої теплової енергії, згідно яких розпоряджень і з якого числа вони вступили в дію.

В матеріалах справи відсутні докази, що Відповідач звертався до Позивача щодо отримання вказаних актів, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, та Позивачем було йому в цьому відмовлено, а тому, враховуючи наведене, можливе невчасне отримання Відповідачем вказаних актів та як наслідок, невчасне або неповне ознайомлення зі змінами тарифів на теплову енергію, покладається на Відповідача.

Позивачем також в «Розрахунку заборгованості Київського учбово-виробничого підприємства № 4 УТОС перед ПАТ «Екостандарт»за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію (Договір № 430109 від 01.01.1998)»обґрунтовано, відповідно до банківських виписок, що містяться в матеріалах справи та що були надані позивачем суду в оригіналах для огляду, наведено оплату Відповідача за спожиту теплову енергію, яка поділена на дві колонки: «сплачено в рахунок минулих періодів»та «сплачено 01.03.2009-01.12.2010».

При цьому, Позивачем були враховані всі оплати Відповідача відповідно п. 3.8. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою НБУ від 21.04.2004 № 22, згідно якої «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, і платник відповідає за дані, що зазначені у реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

Враховуючи наведене, судом встановлено, що:

- з березня по жовтень 2009 року (включно) Відповідач не здійснив жодної оплати;

- у листопаді 2009 року Відповідачем було перераховано грошові кошти сумою 72 536,00 грн. за призначенням платежу «погашення боргу за теплову енергію за період з 11.2008 по 04.2009 згідно договору № 430109», тому Позивачем зараховано дані кошти у період до 01.03.2009;

- в грудні 2009 року Відповідач сплатив грошові кошти сумою 27 670,00 грн. і за призначення платежу у платіжному дорученні, ці кошти зараховані у спірний період;

- у січні 2010 року Відповідач не здійснив жодної оплати;

- у лютому 2010 року Відповідачем сплачено грошові кошти сумою 7 417,34 грн., і згідно призначення платежу у платіжному дорученні «оплата боргу за теплову енергію за 2009-2010 згідно рахунку № 430109/2010/02/0253 від 04.02.2010», кошти зараховані як оплата теплової енергії у спірний період;

- з березня 2010 по червень 2010 (включно) Відповідач не здійснив жодної оплати;

- у липні 2010 року Відповідач сплатив грошові кошти сумою 7 588,66 грн., і ці кошти віднесено як сплата за спожиту теплову енергію у спірний період, згідно до призначення платежу у платіжному дорученні «оплата боргу за теплову енергію за 2009-2010 згідно рахунку № 430109/2010/07/0253 від 06.07.2010»;

- з серпня по жовтень 2010 року (включно) Відповідач не здійснив жодної оплати;

- у листопаді 2010 року Відповідач сплатив грошові кошти сумою 91 000,00 грн., і згідно призначення платежу у платіжному дорученні «оплата боргу за теплову енергію за 2009-2010 згідно рахунку № 430109/2010/07/0253 від 06.07.2010»Позивачем грошові кошти сумою 79 323,37 грн. віднесені в погашення заборгованості у минулий період, а сума 11 676,63 грн. зарахована в погашення заборгованості у спірний період;

- у грудні 2010 року Відповідач сплатив грошові кошти сумою 80 000,00 грн., і згідно призначення платежу у платіжному дорученні «оплата боргу за теплову енергію за 2009-2010 зг. рах. № 430109/2010/07/0253 від 06.07.2010»зараховані в погашення заборгованості у спірний період;

- у січні 2011 року Відповідачем перераховано грошові кошти сумою 17 179,00 грн., і згідно призначення платежу у платіжному дорученні «погашення заборгованості за т/е згідно графіка»зараховані в погашення заборгованості у спірний період.

Докази здійснення Відповідачем інших проплат за спірний період, або проплат після січня 2011р. в матеріалах справи відсутні.

При цьому, колонку «заборгованість»в «Розрахунку заборгованості Київського учбово-виробничого підприємства № 4 УТОС перед ПАТ «Екостандарт»за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію (Договір № 430109 від 01.01.1998)»Позивачем обґрунтовано поділено на дві колонки: «заборгованість минулих періодів»та «заборгованість 01.03.2009 - 01.07.2011», і вказана графа «заборгованість минулих періодів»містить інформацію про борги минулих періодів сумою 151 859,37 грн., а колонка «заборгованість 01.03.2009-01.07.2011»містить інформацію щодо заборгованості саме у спірний період.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у спірний період з 01.03.2009 по 01.12.2010 Відповідачем спожито 989,39 Гкал (з яких 21,00 Гкал наповнення системи мережною водою) теплової енергії згідно показників лічильника (копії відомостей з підписом представника Відповідача додані до матеріалів спарви), вартість якої складає 346 301,49 грн., та з врахуванням наведених вище проплат, в зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договору заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожиту теплову енергію станом на 1 грудня 2010 року становила 291 948,86 грн., при цьому «заборгованість минулих періодів»- 151 859,37 грн. позивачем до вказаної заборгованості не враховується та до стягнення не заявляється.

Станом на дату звернення до суду з позовом 24.12.2010р. враховуючи здійснену у грудні 2010 року проплату в сумі 80 000,00 грн., заборгованість Відповідача становила 211 948,86 грн., що також підтверджується доданим позивачем до позовної заяви Розрахунком заборгованості станом на 01.12.2011р., в який вказану суму проплати в розмірі 80 000 грн. включено не було, та «Розрахунком заборгованості Київського учбово-виробничого підприємства № 4 УТОС перед ПАТ «Екостандарт»за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію (Договір № 430109 від 01.01.1998)», який виконаний станом на 01.08.2011р. та в якому вказана сума 80 000 грн. врахована.

Отже, враховуючи всі наведені вище нарахування та сплати, суд погоджується з «Розрахунком заборгованості Київського учбово-виробничого підприємства № 4 УТОС перед ПАТ «Екостандарт»за спожиту у період з 01.03.2009 по 01.12.2010 теплову енергію (Договір № 430109 від 01.01.1998)», відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на час винесення рішення становить 194 769,86 грн., і оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем цієї суми заборгованості, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення її з Відповідача в примусовому порядку.

В частині заявлення до стягнення частини основного боргу в сумі 80 000 грн. суд відмовляє Позивачу в задоволенні позову, оскільки станом на дачу звернення позивача до суду з позовом (24.12.2010р.) ці кошти Відповідачем вже були сплачені; понесені позивачем судові витрати в цій частині суд у відповідності до ст. 49 ГПК України відносить на позивача, оскільки вказана проплата була здійснена Відповідачем до звернення Позивача до суду з даним позовом.

В частині заявлених до стягнення частини основного боргу в сумі 17 179 грн., що були сплачені Відповідачем в січні 2011р., суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; понесені позивачем судові витрати в цій частині суд у відповідності до ст. 49 ГПК України стягує з Відповідача, оскільки вказана оплата була ним здійснена після звернення Позивача до суду з позовом.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.  

Суд погоджується з розрахунком пені, який наданим Позивачем та доданий ним до позовної заяви («Розрахунок ціни позову станом на 01.12.2010р.»), що розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», період нарахуваня в якому не перевищує шестимісячного періоду, що встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, та який вчинений на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 9.2 Договору, відповідно до якого сума пені складає 21 606,83 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу 21 606,83 грн. пені за порушення умов Договору в частині своєчасної та повної сплати за отриману по Договору теплову енергію, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення 21 606,83 грн. пені з Відповідача в примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем та доданий ним до позовної заяви розрахунок інфляційних та 3% річних  («Розрахунок ціни позову станом на 01.12.2010р.»), відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу 28 574,29 грн. –інфляційних та 8 933,22 грн. –3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум інфляційних та 3% річних, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 28 574,29 грн. –інфляційних та 8 933,22 грн. –3% річних.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, відповідно до наведених в рішенні сум.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду пропорційно сум задоволених позовних вимог, а також в частині, в якій суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України; в іншій частині судові витрати відносяться на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 25, 33, 34, 49, 64, 75, 80 (п. 1-1 ч. 1), 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Заміни позивача по справі - Закрите акціонерне товариство «Екостандарт»на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Екостандарт».

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих (м. Київ, вул. Фанерна, 4; ідентифікаційний код 05417986) на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20; ідентифікаційний код 21661022) 194 769 (сто дев'яносто чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн. 86 коп. заборгованості, 21 606 (двадцять одна тисяча шістсот шість) грн. 83 коп. пені, 28 574 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 29 коп. інфляційних, 8 933 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 22 коп. 3% річних, 3 338 (три тисячі триста тридцять вісім) грн. 84 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 17 179 грн. основної заборгованості.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               І.О.Домнічева

Повне рішення складено 21.09.11р.