Постанова

від 11.07.2008 по справі 18/237-12/306

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/237-12/306

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

11.07.08                                                                                           Справа  № 18/237-12/306

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                                                       Орищин Г.В.

суддів                                                                                Галушко Н.А.

                                                                                     Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу підприємства колективної форми власності «Шураві»спілки воїнів-інтернаціоналістів «Пам»ять»від 17.04.2008р., м.Снятин

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 26.02.2008р.  у справі № 18/237-12/306

за позовом           кооперативного підприємства «Лілея», м.Снятин Івано-Франківської області

до відповідача  підприємства колективної форми власності «Шураві»спілки воїнів-інтернаціоналістів «Пам»ять», м.Снятин

про стягнення 19438,59грн. боргу по орендній платі, розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення

             за участю представників сторін:

             від позивача  Калівошко В.В.

            від відповідача   не з»явився

          Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи,  роз'яснено.

          Відповідач явку представника в судове засідання 03.07.2008р. не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2008р. адресату (а.с.116). Причини неявки представника  відповідачем суду не повідомлено.

                    Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2008р. у  справі   № 18/237-12/306 (суддя Матуляк  П.Я.) задоволено позов кооперативного підприємства «Лілея», присуджено до стягнення з підприємства колективної форми власності «Шураві» спілки воїнів-інтернаціоналістів «Пам»ять»на користь позивача 19438,59грн. заборгованості по орендній платі та комунальних послугах, 279,38грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; розірвано договір оренди від 04.05.2007р., укладений сторонами по справі та зобов»язано відповідача звільнити орендоване приміщення 3-го поверху КП «Лілея»по вул.Шевченка, 141 в м.Снятині.

          Дане рішення оскаржується відповідачем –КП «Шураві», оскільки, на його думку, прийнято при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Зокрема, як зазначає скаржник, суд не взяв до уваги, що КП «Лілея»не є власником орендованого майна, а тому договір оренди має бути визнаний судом недійсним, як такий, що уклався  неповноважною особою. Окрім того, у зв»язку з відсутністю електропостачання в орендованому приміщенні з 01.10.2007р., КП «Шураві»не використовувало приміщення за цільовим призначенням. Також, скаржник вважає, що орендна плата, визначена в договорі, значно перевищує залишкову балансову вартість всього будинку, чим порушено частини 1,2 ст.284 ГК України. Поряд з цим, скаржник вказує на порушення судом процесуального права щодо розгляду справи без участі представника відповідача та безпідставного відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, доводи апеляційної скарги спростував усними поясненнями представника в судовому засіданні.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:

04.05.07р. КП "Лілея" (орендодавець) та КП "Шураві" СВІ "Пам"ять" (орендар), уклали договір оренди об»єкта нерухомості, відповідно до п.п.1.1. якого орендарю передано у тимчасове платне користування  приміщення  3-го поверху КП "Лілея" загальною площею 68,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Снятин,  вул.Шевченка, 141 ( а.с.5-9).

У відповідності до п.п. 1.3. договору метою оренди було розміщення офісу-таксі.

Строк оренди визначений у п.п.4.1. договору з 04.05.2007р. до 04.05.2008р. включно.

              Пунктом 5 договору визначено орендну плату та порядок розрахунків за користування об»єктом оренди, відповідно до п.5.1-п.5.3 якого, орендна плата встановлена у розмірі 2408грн. в місяць і  сплачується орендарем  на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об"єктом оренди.  Крім орендної плати,  орендар на підставі показників лічильників та після отримання  рахунків орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних та експлуатаційних  послуг, оплата яких здійснюється орендарем не пізніше 3 днів після отримання  рахунку орендарем від орендодавця .

Факт виконання орендодавцем обов»язку щодо передачі об»єкта оренди в користування КП «Шураві»підтверджується актом приймання-передачі від 04.05.07р (а.с.10), підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

          Позивачем на виконання умов договору надсилалися орендарю рахунки щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, претензія №4 від 24.07.2007р., які залишені позивачем без оплати та відповіді, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення боргу по орендній платі, розірвання договору оренди у зв»язку з невиконанням орендарем взятих на себе зобов»язань та виселення КП «Шураві»із займаного приміщення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне:

Відносини, пов»язані з орендою майна регулюються главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт  порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами договору підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано скаржником (відповідачем).

Пунктом 7.4. договору встановлено право орендодавця відмовитись від цього договору і вимагати повернення об»єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендних платежів більше як на один місяць; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, а п.п.7.5. визначено право орендаря достроково розрвати договір оренди та вимагати повернення об»єкта оренди у випадках порушення орендарем будь-якої умови п.3.3. даного договору, зокрема, п.п. 3.3.2 щодо зобов»язання вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату і відшкодовувати вартість експлуатаційних та комунальних платежів.

Частиною 2 ст.651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке  порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Статтею 782 ЦК України  наймодавець  має  право  відмовитися  від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.  

Як правильно встановлено місцевим судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач  не вносить плату за користування  орендованим приміщення протягом  восьми місяців, що перевищує термін, визначений п.п.7.4.  договору оренди та  ст. 782 Цивільного кодексу України і є підставою для задоволення позовних вимог про  розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України  у  разі  припинення  договору  найму  наймач  зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, тому позовна вимога про звільнення орендованого приміщення у зв»язку з розірванням договору оренди також є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо тверджень скаржника про те, що КП «Лілея»не є власником орендованого майна, а тому договір оренди має бути визнаний судом недійсним, як такий, що укладений  неповноважною особою, судова колегія зазначає наступне:

Дане приміщення належить на праві колективної власності Снятинській райспоживспілці, що підтверджується свідоцтвом  про право власності (а.с.69), виданим на підставі рішення Снятинської міської ради №126 від 29.05.2001р., яка, в свою чергу, виступила засновником КП «Лілея» і передала дане приміщення до статутного фонду КП «Лілея». Факт передачі основних засобів від Снятинської райспоживспілки в статутний фонд КП «Лілея»підтверджується установчим договором, зареєстрованим Снятинською районною державною адміністрацією за №784 від 14.09.2001р. (а.с.62-69) та актом прийняття-передачі від 03.12.2001р.

Постановою  правління Снятинської райспоживспілки №5 від 26.04.2007р. надано дозвіл КП «Лілея»здати в оренду нежитлове приміщення третього поверху будинку по вул.Шевченка, 141 в м.Снятин, загальною площею 68,8кв.м. терміном на один рік.

Посилання скаржника на те, що у зв»язку з відсутністю електропостачання в орендованому приміщенні з 01.10.2007р., КП «Шураві»не використовувало приміщення за цільовим призначенням, вважається судовою колегією безпідставним, оскільки дане твердження не підтверджене жодними доказами, а також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.762 ЦК україни наймач має право вимагати  зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась. Оскільки обов»язок по оплаті комунальних платежів, зокрема, енергопостачання, покладено на орендаря, тому орендодавець не відповідає за недоліки зданого в оренду майна, які виникли з вини орендаря.

Щодо покликання скаржника на порушення судом норм процесуального права, а саме, відхилення клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд справи без участі представника КП «Шураві», судова колегія зазначає, що озгляд справи №18/237-12/306 місцевим судом неодноразово відкладався, зокрема, за клопотанням представника відповідача  Помазановської О.І. (а.с.60, 75),  відповідача було завчасно повідомлено про час і місце розгляду справи, надавалось право як письмовими доказами так і участю представника в судовому засіданні спростувати вимоги позовної заяви, судом було створено сторонам, зокрема відповідачу,  необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і можливості обгрунтувати свої заперечення поданими суду доказами.  

Одночасно судова колегія зазначає, що сторони зобов»язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач в даному випадку не скористався наданими йому правами, визначеними ст.22 ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем до матеріалів справи долучено достатньо доказів, які визначають його статус як орендодавця майна, а також підтверджують його право на звернення  до господарського суду та підтверджують  невиконання відповідачем умов договору, натомість, відповідачем, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному провадженні не подано доказів, які б спростовували позовні вимоги та підтверджували своєчасне проведення платежів за договором оренди.

З врахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого  господарського суду, як такого, що прийнято у відповідності до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Апеляційну скаргу підприємства колективної форми власності «Шураві»спілки воїнів-інтернаціоналістів «Пам»ять» відхилити.

          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2008р. у справі №18/237-12/306  залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

 Справу повернути в місцевий господарський суд.

 Головуючий           суддя                                                    Орищин Г.В.

                                    суддя                                                    Галушко Н.А.

                                  суддя                                                    Краєвська М.В.