Постанова

від 22.07.2008 по справі 4-25/2-08-30

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4-25/2-08-30

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" липня 2008 р. Справа № 4-25/2-08-30

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 08.07.2008р.:

від позивача: Пушкарська О.В. за довіреністю від 08.10.2007р.

від відповідача: не з'явився

за участю представників сторін у судовому засіданні 22.08.2008р.:

від позивача: Пушкарська О.В. за довіреністю від 08.10.2007р.

від відповідача: Галєва Д.М. за довіреністю від 04.02.2008р. №2

                           Пеліван Є.К. за довіреністю від 18.04.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліяга”

на рішення господарського суду Одеської області від 08 травня 2008 року   

у справі №4-25/2-08-30

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми „Надія”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліяга”

про  стягнення  51610 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Надія” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліяга” 51610 грн. основного боргу за виконані позивачем сільськогосподарські роботи за договорами від 29.06.2004р. №13, від 02.09.2004р. №33 та від 22.06.2005р. №13.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що 31.03.2008р. подав до господарського суду Одеської області відповідну заяву, згідно з якою, позивач просив суд стягнути з відповідача 18800 грн. основного боргу за виконані позивачем сільськогосподарські роботи за договором від 02.09.2004р. №33, а також пеню у розмірі 17390 грн., 3% річних у розмірі 1121,82 грн., індекс інфляції у розмірі 4587,3 грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 418,99 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Водночас позивач надав до суду першої інстанції розрахунок суми позовних вимог (а.с. 109-111).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 травня 2008 року у справі №4-25/2-08-30 (суддя Літвінов С.В.) позов ТОВ Агрофірми „Надія” задоволено частково. З ТОВ „Аліяга” на користь ТОВ Агрофірми „Надія” стягнуто 18800 грн. основного боргу, 5000 грн. пені, 1121,82 грн. –3% річних, 4587,20 грн. –індекс інфляції, 285,09 грн. державного мита та 82,60 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем свої зобов'язання за договором від 02.09.2004р. №33 виконані в повному обсязі, факт виконання договірних зобов'язань позивачем відповідач не заперечує, а отже несплатою боргу ТОВ „Аліяга” порушує свої договірні зобов'язання. Суд першої інстанції також визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо сплати відповідачем пені, 3% річних та індексу інфляції, однак зменшив розмір пені до 5000 грн., у зв'язку з тим, що заявлені позивачем штрафні санкції надмірно великі порівняно з його збитками. Окрім того, місцевий господарський суд не прийняв до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності.

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і постановити нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки судом не враховано, що сплачені відповідачем 15000 грн. відповідно до призначення платежу стосуються договору від 22.06.2005р. №13, а отже позивачем пропущений строк позовної давності.  

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ТОВ „Аліяга”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агрофірма „Надія” звернулось до суду першої інстанції з позовом про стягнення з ТОВ „Аліяга” 51610 грн. основного боргу за виконані позивачем сільськогосподарські роботи за трьома договорами: від 29.06.2004р. №13, від 02.09.2004р. №33 та від 22.06.2005р. №13.

Разом з тим, відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за виконані сільськогосподарські роботи лише за одним договором - від 02.09.2004р. №33. Окрім того, позивачем були заявлені вимоги щодо сплати пені у розмірі 17390 грн., 3% річних у розмірі 1121,82 грн., індексу інфляції у розмірі 4587,3 грн. та витрат по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу (а.с. 109-110).

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ Агрофірмою „Надія” (виконавець, позивач) та ТОВ „Аліяга” (замовник, відповідач) були укладені договори від 02.09.2004р. №33 та від 22.06.2005р. №13 на виконання сільськогосподарських робіт.

Предметом вказаних договорів є зобов'язання позивача виконати відповідно до умов договорів сільськогосподарські роботи власною технікою, а також зобов'язання відповідача розрахуватися за виконані роботи у відповідності до погоджених розцінок (п. 1.1 договорів).

За умовами вказаних договорів відповідач приймає роботу в день закінчення та підписую акт виконаних робіт. Акт підписується уповноваженими особами сторін і є підставою для проведення розрахунків (п. 2.3 договорів).

Відповідно до п.3.2.1 договорів відповідач зобов'язався розрахуватися згідно акту виконаних робіт.

Згідно з п.4.1 договорів найменування виконуваних робіт за договором від 02.09.2004р. №33 –збирання соняшника, за договором від 22.06.2005р. №13 –збирання зернових культур.

Пунктом 5.1 договорів встановлено, що відповідач здійснює оплату в розмірі: 130 грн. за збирання 1 га за договором від 02.09.2004р. №33, 180 грн. за збирання 1 га за договором від 22.06.2005р. №13.

Строк розрахунку за п.5.2 договорів встановлений після закінчення робіт.

Відповідно до п.6.2 договорів при порушенні термінів розрахунків, передбачених в п.5.2 договорів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% неоплаченої вартості виконаних робіт за кожен день прострочення розрахунків.

Судом першої інстанції правильно встановлений факт виконання позивачем обумовлених договорами сільськогосподарських робіт та факт прийняття відповідачем зазначених робіт, що підтверджується актами приймання-передачі від 09.09.2004р. №20, від 14.07.2005р. №3, підписаними представниками обох сторін, підписи яких завірені печатками позивача та відповідача (а.с. 39, 43). Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі.

Згідно з вказаними актами приймання передачі позивач за договором від 02.09.2004р. №33 виконав збирання 260 га соняшника, за договором від 22.06.2005р. №13 виконав збирання 374 га зернових культур.

На підставі актів приймання передачі позивачем були оформлені та надані відповідачу рахунки: за договором від 02.09.2004р. №33 –рахунок від 10.09.2004р. №33 на суму 33800 грн., за договором від 22.06.2005р. №13 –рахунок від 14.07.2005р. №03 на суму 67320 грн., а також податкові накладні від 10.09.2004р. №77 та від 14.07.2005р. №35 (а.с. 40-41, 44-45).

Відповідач виконані позивачем роботи за договором від 22.06.2005р. №13 у розмірі 67320 грн. оплатив повністю, що підтверджується відповідною випискою банку (а.с. 74).

Водночас 11.11.2005р. відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за договором від 02.09.2004р. №33 у розмірі 15000 грн., що підтверджується відповідною випискою банку (а.с. 103), при цьому помилково вказавши в призначенні платежу внесення суми згідно договору від 22.06.2005р. №13, за який на той час він заборгованості не мав. Факт перерахування цієї суми як оплати за виконані позивачем роботи за договором від 02.09.2004р. №33, а також факт помилкового призначення платежу підтвердив сам відповідач у наданому ним 14.03.2008р. до суду першої інстанції відзиві на позов (а.с. 104).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 02.09.2004р. №33 склала 18800 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Надія”, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки замість встановленої договором від 02.09.2004р. №33 - 33800 грн. сплатив позивачу лише 15000 грн., а тому вимога позивача щодо стягнення з ТОВ „Аліяга” заборгованості у розмірі 18800 грн. є правомірною.

Вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - оплати орендної плати також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п.5.2 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до розрахунку пені, наданого представником позивача до суду першої інстанції 31.03.2008р. в додатку до уточненої позовної заяви (а.с. 111), сума пені, що підлягала стягненню з відповідача становила 17390 грн.

Разом з цим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 5000 грн., в зв'язку з тим, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача.

Окрім того, правомірною та обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, виходячи з вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги надані ТОВ Агрофірмою „Надія” розрахунки 3% річних та індексу інфляції за порушення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем (а.с. 111), оскільки вказані розрахунки зроблені відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Таким чином, згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками, розмір 3% річних за період з 11.11.2005р. по 07.11.2007р. становить 1121,82 грн., а розмір індексу інфляції за вказаний період –4587,3 грн.

Доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано те, що сплачені відповідачем 15000 грн. відповідно до призначення платежу стосуються договору від 22.06.2005р. №13, а тому позивачем пропущений строк позовної давності, не приймається судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як зазначено вище 11.11.2005р. відповідач частково сплатив позивачу заборгованість за договором від 02.09.2004р. №33 у розмірі 15000 грн., що підтверджується відповідною випискою банку (а.с. 103), при цьому помилково вказавши в призначенні платежу внесення суми згідно договору від 22.06.2005р. №13, за який на той час він заборгованості не мав.

Факт перерахування цієї суми як оплати за виконані позивачем роботи за договором від 02.09.2004р. №33, а також факт помилкового призначення платежу підтвердив сам відповідач у наданому ним 14.03.2008р. до суду першої інстанції відзиві на позов (а.с. 104).

Такими діями відповідач на підставі ст. 264 ЦК України перервав перебіг позовної давності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліяга”, а отже рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 08 травня 2008 року по справі №4-25/2-08-30 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аліяга” –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов