Постанова

від 15.07.2008 по справі 17/24-08-1119

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/24-08-1119

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" липня 2008 р. Справа № 17/24-08-1119

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Ткаченко І.В. - по довіреності; Доненко В.В. - по довіреності;

від відповідача —Корнігова Н.С. - по довіреності

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромеханізація” та Відкритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Краян”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р.

по справі № 17/24-08-1119

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромеханізація”

до Відкритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Краян”

про стягнення 282055,40грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

          У судовому засіданні 15.07.2008р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          В березні 2008р. ТОВ “Дніпромеханізація” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ “Холдингова компанія “Краян” про стягнення 282055,40грн., з яких 30000грн. нарахованої пені, 80000грн. неустойки та 172055,40грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. В обґрунтування позовних вимог, ТОВ “Дніпромеханізація”  посилалось на ст.ст.22, 526, 623 ЦК України, ст.ст.193, 224-226, 230 ГК України, прострочення відповідачем зобов'язань з поставки продукції за договором №21/06/07 від 21.06.2007р., що є підставою для стягнення передбаченої умовами договору пені, додаткової неустойки за п.57 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 “Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення” та відшкодування відповідачем упущеної вигоди, яка виникла у зв'язку з неможливістю виконання позивачем свого зобов'язання передати в оренду кран за договором на оренду механізмів №57/А/07 від 31.08.2007р., укладеним з ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. (суддя –Зуєва Л.Є.), підписаним 23.05.2008р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30000грн. пені, 172055,40грн. збитків, 2020,55грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд послався на ст.ст.11, 22, 204, 525, 526, 549, 599, 623, 629, 655, 712  ЦК України, ст.ст.264-271 ГК України та зазначив наступне: договір №21/06/07 від 21.06.2007р. за своєю правовою природою є договором поставки; відповідач прострочив термін передачі продукції позивачу на 168 календарних днів та за п.5.1. договору №21/06/07 від 21.06.2007р. має сплатити пеню, максимальний розмір якої обмежений 3% від загальної вартості договору; протиправна поведінка відповідача з прострочення виконання зобов'язання за договором №21/06/07 від 21.06.2007р. призвела до неможливості виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на оренду механізмів №57А/07 від 31.08.2007р. та спричинила останньому збитки, які полягали в неотриманні ним орендної плати за п'ять місяців; позивачем вживалися заходи щодо зменшення упущеної вигоди шляхом направлення відповідачу претензій з вимогами сплатити пеню та прискорити відвантаження продукції; змоги відмовитись від договору №21/06/07 від 21.06.2007р. позивач не мав, зважаючи на специфіку продукції; прострочення відповідачем поставки продукції склало майже п'ять місяців без поважних причин; між діями відповідача та збитками позивача наявний причинний зв'язок; застосування до відповідача неустойки передбаченої п.57 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888 є безпідставним, оскільки сторонами договору №21/06/07 від 21.06.2007р. не обумовлено такий вид відповідальності та застосування названої Постанови.

          ТОВ “Дніпромеханізація” частково не погодилось з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. змінити в частині незадоволених позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на безпідставну відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки, оскільки законодавство України не обмежує позивача у застосуванні додаткової неустойки, не передбачає обов'язкове обумовлення в договорі застосування Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888; за п.7.2. договору №21/06/07 від 21.06.2007р. з непередбачених договором питань сторони керуються діючим законодавством України; єдиним документом, що регулює поставки продукції виробничо-технічного призначення є  Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888.

          З рішенням суду першої інстанції частково не погодилось і ВАТ “Холдингова компанія “Краян”, звернувшись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та вимагаючи рішення суду від 19.05.2008р. скасувати в частині стягнення з відповідача 172055,40грн. збитків та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Обґрунтовуючи свої вимоги, ВАТ “Холдингова компанія “Краян” вказало на відсутність підстав для стягнення з нього 172055,40грн. збитків, посилаючись на неукладеність договору на оренду механізмів №57А/07 від 31.08.2007р. з огляду на приписи ст.ст.759, 761, 765 ЦК України, оскільки на момент укладення останнього у позивача ще не виникло права власності на майно, яке повинно бути переданим в оренду; відсутність акту приймання-передачі майна, з моменту підписання котрого визначається строк оренди за п.1.3. договору на оренду механізмів №57А/07 від 31.08.2007р.; неправомірне застосування судом ст.22 ЦК України за відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; безпідставне пред'явлення позивачем договору на оренду механізмів №57А/07 від 31.08.2007р. як доказу упущеної вигоди, оскільки зазначений договір є неукладеним.

У запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ “Холдингова компанія “Краян” позивач наполягає на: укладенні договору оренди механізмів №57/А/07 від 31.08.2007р. у повній відповідності до вимог законодавства; нерозповсюдженні положень ст.761 ЦК України на право позивача укласти договір оренди крана, оскільки вказана норма стосується дій з передачі речі у найм; наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення за ст.22 ЦК України, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати спричинені збитки. У зв'язку з цим у задоволенні апеляційної скарги ВАТ “Холдингова компанія “Краян” позивач просить відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Дніпромеханізація” відповідач заперечує проти її задоволення, вважаючи застосування неустойки за п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення необґрунтованим у зв'язку з введенням в дію Господарського та Цивільного кодексів України, якими регламентована відповідальність за невиконання зобов'язань, а протилежну позицію ТОВ “Дніпромеханізація” такою, що суперечить ст.4 ГПК України, ст.4 ЦК України, ст.7 Господарського кодексу України.

У засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали наведені позиції стосовно результатів перегляду рішення в апеляційному порядку за їх скаргами.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ “Холдингова компанія “Краян”  виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 21.06.2007р. ВАТ “Холдингова компанія “Краян” (відповідач, ВАТ) та ТОВ “Дніпромеханізація” (позивач, ТОВ) уклали договір №21/06/07, згідно якого відповідач як Продавець зобов'язався передати у власність, а позивач як Покупець —прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення: новий кран КС-557Кр, 2007р. випуску,  вантажопідйомністю 30 тон, з телескопічною стрілою довжиною 27,00м. та подовжувачем стріли 15м., на базі шасі моделі КрАЗ-650530000400-02 (надалі —Кран) у кількості однієї штуки; загальна вартість договору склала 1000000грн. з наступними умовами оплати: передплата у розмірі 90%, що складає 900000грн., до 26.06.2007р. включно, залишкова сума у розмірі 10%, що складає 100000грн., —впродовж трьох банківських днів з моменту письмового повідомлення Продавцем Покупця про готовність Крану до відвантаження (п.п.2.1., 2.2. договору); згідно п.3.3. договору готовність Крана до відвантаження складає 60 календарних днів з моменту 90% передплати. Відповідальність за несвоєчасне виконання договору передбачена п.5.1. останнього у вигляді сплати пені за вимогою Покупця в розмірі 0,05% від загальної вартості договору за кожен день прострочення, але не більше 3% від загальної вартості договору; питання не передбачені договором відповідно до п.7.2. регулюються діючим законодавством України; зміни та доповнення до договору можливі за згодою сторін та виключно в письмовій формі (п.7.3.); строк дії договору встановлений до 01.09.2007р. (п.7.8. договору №21/06/07).

          Платіжним дорученням №318 від 06.07.2007р. ТОВ “Дніпромеханізація” перерахувало на рахунок ВАТ “Холдингова компанія “Краян” 900000грн. згідно рахунку №271 від 21.06.2007р.

Отже, на виконання п.п.2.2.1. Договору Покупець з незначним простроченням передплатив 90% вартості договору, тому за п.3.3. Договору Кран мав бути готовий до відвантаження не пізніше 05.09.2007р.

          31.08.2007р. Додатковою угодою до договору №21/06/07 від 21.06.2007р., що є його невід'ємною частиною, внесені зміни до п.7.8. договору шляхом викладення його у наступній редакції: строк дії договору продовжено до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.

Того ж дня, 31.08.2007р. ТОВ “Дніпромеханізація” та ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” (ДП) уклали договір №57А/07 на оренду механізмів, згідно якого позивач як Орендодавець зобов'язався передати ДП у тимчасове платне користування кран КС-557Кр, 2007р. випуску,  вантажопідйомністю 30 тон, з телескопічною стрілою довжиною 27,00м. та подовжувачем стріли 15м., на базі шасі моделі КрАЗ-650530000400-02; за п.1.3. договору №57А/07 строк оренди визначається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Крана та діє до 31.12.2008р.; вступ Орендаря у тимчасове володіння та користування Краном згідно п.2.1. договору визначений з моменту підписання акту прийому-передачі; відповідно до п.3.2.1. договору Орендодавець зобов'язався передати Орендарю Кран в технічно справному стані протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору; п.5.1. встановлена орендна плата за користування орендованим Краном, що нараховується щомісячно та складає 34411,08грн. в місяць; договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами обов'язків за договором (п.8.1.).

          Листом від 01.10.2007р. №27/10 ДП повідомило ТОВ “Дніпромеханізація” про прострочення зобов'язання з передачі Крану на 10 днів та звернуло увагу позивача на вимушене ініціювання розірвання договору у випадку непередання Крану в строк до 10.10.2007р.

          15.10.2007р. ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” повідомило позивача про розірвання договору на оренду механізмів з 15.10.2007р. у зв'язку з порушенням останнім договору в частині своєчасної передачі майна в користування ДП.

          ВАТ “Холдингова компанія “Краян” зобов'язання щодо вчасної передачі Крану ТОВу “Дніпромеханізація” у встановлені договором №21/06/07 строки не виконав, у зв'язку з чим на його адресу позивачем були надіслані претензії №141 від 06.11.2007р., №8 від 15.01.2008р. з вимогами перерахувати на його користь штрафні санкції і розрахунком збитків від неможливості експлуатації Крану.

Листом від 14.11.2007р. ВАТ “Холдингова компанія “Краян” повідомило позивача  про затримку поставки Крану через тимчасові виробничі труднощі та зобов'язалося підготувати та передати Кран у строк до 30.11.2007р.

          Листом №87 від 19.11.2007р. позивач повідомив про відкликання претензії №141 від 06.11.2007р. та попередив про можливість звернення до господарського суду з метою стягнення збитків та штрафних санкцій у випадку непередачі крану до 30.11.2007р.

          Листом від 13.02.2008р. №13/02/08-1Сб Продавець повідомив Покупця про готовність Крану до відвантаження, просив повністю розрахуватися за договором №21/06/07 від 21.06.2007р. та прибути 20.02.2008р. з довіреністю на отримання Крану.

          Повний розрахунок за договором №21/06/07 був здійснений позивачем платіжним дорученням №37 від 19.02.2008р.; 20.02.2008р. згідно накладної на відпуск та відвантаження готових виробів Кран був переданий ТОВ “Дніпромеханізація”.

          У зв'язку з простроченням ВАТ передачі Крану позивачу останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення пені на підставі п.5.1. договору від 21.06.2007р. у сумі 30000грн. за період прострочення 168 днів (вересень 2007р. - лютий 2008р.) з врахуванням встановлених договором обмежень її розміру (3% від загальної суми договору), неустойки у розмірі 80000грн. як додаткової санкції за п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888, та 172055,40грн. упущеної вигоди від неможливості передати кран в оренду ДП, неотримання у зв'язку з цим орендної плати на протязі 5 місяців і відмови ДП від договору оренди.

          Місцевий господарський суд на законних підставах (ст.ст.526, 529 ЦК України) та виходячи з обставини готовності крана до відвантаження тільки 13.02.2008р. (про що свідчить повідомлення ВАТ у листі №13/02/08-1сб від 13.02.2008р.) в порушення п.3.3. договору від 21.06.2007р. на підставі п.5.1. останнього правомірно присудив до стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 30000грн., що відповідає положенням чинного законодавства —ст.ст.546, 549, ч.2 ст.551 ЦК України, ч.4 ст.231 Господарського кодексу України. Відповідач погодився з рішенням суду в цій частині за змістом його апеляційної скарги та усних пояснень суду апеляційної інстанції.

          Підставною є також позиція суду першої інстанції стосовно визначення правової природи  договору №21/06/07 від 21.06.2007р. як договору поставки, що обґрунтована посиланнями на ст.712 ЦК України, ст.ст.264-271 Господарського кодексу України та правовим аналізом положень договору, зокрема, умовами, викладеними у розділі 3 останнього.

          Судова колегія погоджується також і з висновком місцевого господарського суду стосовно незастосування до ВАТ “Холдингова компанія “Краян” як порушника зобов'язання з передачі продукції у встановлений договором строк неустойки у розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції (80000грн.) на підставі п.57 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. №888, з огляду на те, що п.5.1. договору вичерпно визначена відповідальність за таке порушення та розмір пені, що підлягає стягненню за невиконання обов'язку підготувати продукцію до відвантаження, та відсутнє інше застереження стосовно можливості нарахування будь-якої додаткової неустойки на підставі певного акту законодавства, зокрема, згаданого Положення.

          Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Сторони договору №21/06/07 від 21.06.2007р. у п.7.2. обумовили, що керуватися чинним законодавством вони будуть в усьому іншому, що не передбачено даним договором, тому стягнення пені за допущене ВАТ “Холдингова компанія “Краян” порушення можливе виключно на підставі п.5.1. договору та в обумовленому ним розмірі.

          Проте, залишаючи оскаржуване рішення без змін в частині стягнення з ВАТ “Холдингова компанія “Краян” 30000грн. пені, відмови ТОВ “Дніпромеханізація” у вимозі стягнути з відповідача неустойку 80000грн., відхиливши щодо останнього відповідні доводи апеляційної скарги ТОВ “Дніпромеханізація”, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позову про стягнення з ВАТ “Холдингова компанія “Краян” 172055,40грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

          Застосувавши до спірних правовідносин ст.ст.22, 623 ЦК України та правильно встановивши таку складову частину як протиправна поведінка у діях ВАТ “Холдингова компанія “Краян”, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договору оренди механізмів №57А/07 від 31.08.2007р. як доказу наявності у ТОВ “Дніпромеханізація” збитків у вигляді упущеної вигоди, що є порушенням ст.ст.4-7, 43 ГПК України.

          Згідно останніх положень процесуального законодавства судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.                              

          По-перше, укладення договору на оренду механізмів від 31.08.2007р. з ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” позивачем є дією по розпорядженню річчю, щодо якої ще було невідомо, чи виготовлена вона взагалі, коли вона буде передана у власність Покупця і коли він реально буде взмозі передати її в оренду за актом передачі ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2”.

          Відповідно до ст.334 ЦК України (ч.ч.1,2) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

          Договором поставки від 21.06.2007р. будь-що “інше” стосовно моменту набуття покупцем права власності на Кран не передбачено, а виходячи з того, що цей договір є договором поставки, до нього застосовуються згідно ч.2 ст.712 ЦК України загальні положення про купівлю-продаж, а саме повинні враховуватися положення ч.1 ст.697 ЦК України (збереження права власності за продавцем).

          Отже, оскільки договором №21/06/07 не встановлені будь-які особливості щодо переходу до покупця права власності на вироблену продавцем продукцію, слід вважати, що діє загальне правило, за яким право власності у позивача виникає з моменту передачі крану відповідно до п.3.2. договору, тобто ТОВ “Дніпромеханізація” набуло право власності на кран тільки 20.02.2008р.

          Слід також зазначити, що виконання обов'язку передати майно в оренду за п.3.2.1. договору від 31.08.2007р. за актом прийому-передачі пов'язується з підтвердженням його технічної справності, а станом на дату його укладення ТОВ “Дніпромеханізація” не спроможне було гарантувати якість та комплектність крану і передбачати безумовну можливість виконання обов'язку передати Кран в користування протягом 20 днів, позаяк не пересвідчилось в комплектності та якості продукції шляхом прийомки крану і підписання акту прийому-передачі (п.3.2. договору від 21.06.2007р.) та  не отримало комплект техніко-експлуатаційної документації та інші передбачені п.3.4. договору №21/06/07 документи.

          За цих обставин та виходячи із норми ч.1 ст.761 ЦК України ТОВ “Дніпромеханізація” не мало правових підстав вчиняти 31.08.2007р. правочин з передачі в оренду майна ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” та безпідставно і передчасно зобов'язалось перед останнім передати в користування кран протягом 20 днів з дня підписання договору оренди, не дотримавшись принципу розумності, встановленого ч.3 ст.509, ст.3 ЦК України, притаманного цивільному праву.

          По-друге, позивач нарахував збитки у вигляді упущеної вигоди за період часу 5 місяців, тобто виходячи з кінцевого терміну передачі Крану відповідачем (05.09.2007р.) і до його фактичного отримання, ґрунтуючись на припущенні, що він реально міг би отримати від ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” орендну плату у розмірі 34411,08грн. щомісячно.

          Проте, 15.10.2007р. ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” відмовилось від договору оренди у зв'язку з непередачею йому майна Орендодавцем.

          Відмова наймача від договору найму (п.2 ч.1 ст.766 ЦК України) відповідно до ч.ч.1, 3 ст.615 ЦК України, ст.598 ЦК України має наслідком дострокове припинення договору оренди №57А/07 від 31.08.2007р. та усіх зобов'язань за ним, отже з моменту отримання повідомлення ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” про відмову від договору оренди зобов'язання за ним припинилися, зокрема, з 15.10.2007р. припинила існування можливість реального отримання позивачем орендної плати.

          За цих обставин твердження ТОВ “Дніпромеханізація” про наявність упущеної вигоди у вигляді неотриманої протягом жовтня —лютого орендної плати у загальній сумі 172055,40грн. не ґрунтується на дійсних обставинах справи і положеннях закону (ч.1 ст.22 ЦК України).

          Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно вжиття позивачем “всіх можливих заходів щодо зменшення упущеної вигоди”: згідно ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, отже повинно враховуватись не тільки листування позивача з боржником, але також і в особливості вжиті ним заходи в напрямку недопущення припинення дії договору оренди ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” в односторонньому порядку, проте будь-які докази цього позивачем не надані.

          Слід також звернути увагу, що незважаючи на існування невиконаного зобов'язання з передачі Крану в оренду і відмову ДП від договору на оренду №57А/07 позивач жодного разу не вказував на такі обставини у листуванні з ВАТ “Холдингова компанія “Краян”, у листах наводив розрахунки збитків у вигляді упущеної вигоди, що виникла у зв'язку з неможливістю експлуатації Крану, тобто з інших підстав.

          За сукупністю наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ “Дніпромеханізація” не довело суду наявність та розмір збитків у вигляді упущеної вигоди саме від неможливості виконання зобов'язань з передачі в користування ДП “Контакт” ВАТ “Жилбудмеханізація-2” крана за договором  оренди механізмів №57А/07 від 31.08.2007р. у зв'язку з простроченням відповідачем обов'язку відвантаження крану, тому виходячи з приписів ч.1 ст.22, ч.ч.1,2 ст.623 ЦК України, ст.33 ГПК України вимоги позивача з їх відшкодування ВАТ “Холдингова компанія “Краян” задоволенню не підлягали.

          На підставі вищенаведеного, рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. в частині задоволення позову ТОВ “Дніпромеханізація” про стягнення з ВАТ “Холдингова компанія “Краян” 172055,40грн. збитків у вигляді упущеної вигоди слід скасувати як ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог і новим розподілом судових витрат за позовом ТОВ “Дніпромеханізація” пропорційно задоволеним  позовним вимогам за ст.49 ГПК України (310,26грн. витрат по держмиту та 12,98грн. витрат на ІТЗ судового процесу віднести на рахунок ВАТ “Холдингова компанія “Краян”; решта —покласти на ТОВ “Дніпромеханізація”).

          На підставі ст.49 ГПК України ВАТ “Холдингова компанія “Краян” відшкодовується за рахунок ТОВ “Дніпромеханізація” 860,27грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінета Міністрів України “Про державне мито” та ст.47 ГПК України ВАТ “Холдингова компанія “Краян” повертається з Державного бюджету України 550,01грн. держмита, надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги платіжним дорученням №1113 від 11.06.2008р., з видачею відповідної довідки.

          Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

                                                             ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу ВАТ “Холдингова компанія “Краян” задовольнити.

          2. Рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. скасувати в частині стягнення 172055,40грн. збитків у вигляді упущеної вигоди з ВАТ “Холдингова компанія “Краян”, у задоволенні позову ТОВ “Дніпромеханізація” в цій частині вимог відмовити.

          3. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ “Дніпромеханізація”  без задоволення, виклавши п.2 резолютивної частини в наступній редакції:

                    “Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Краян” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпромеханізація”  30000грн. пені; 310,26грн. держмита; 12,98грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

          4. Стягнути з ТОВ “Дніпромеханізація” на користь ВАТ “Холдингова компанія “Краян” 860,27грн. держмита за подання апеляційної скарги.

          5. Видати ВАТ “Холдингова компанія “Краян” довідку на повернення з Державного бюджету України держмита у сумі 550,01грн., зайво сплаченого при поданні апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                                     Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                            Сидоренко М.В.

                                                                                                               Таценко Н.Б.