Постанова

від 22.07.2008 по справі 31/31-08-1960

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/31-08-1960

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" липня 2008 р. Справа № 31/31-08-1960

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання  Бритавській Ю.С.  

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача-1: Тіхонова Г.І. за довіреністю від 27.05.2008р. №475

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо”   

на рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2008 року  

у справі №31/31-08-1960

за позовом Закритого акціонерного товариства „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо”     

до відповідачів 1) Одеської залізниці;   

                           2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Барс Інвест”

про стягнення 3281,76 грн., -      

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” поданий до господарського суду Одеської області позов про стягнення з Одеської залізниці та ТОВ „Барс Інвест” вартості недостачі вугілля (антрациту) в сумі 3281,76 грн.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 12 червня 2008 року у справі №31/31-08-1960 (суддя Лєсогоров В.М.) позов ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” задоволено частково. З Одеської залізниці на користь ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” стягнуто 2842,92 грн. вартості нестачі вантажу з урахуванням норми природної втрати 2%, 88,36 грн. державного мита, 102,22 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. ТОВ „Барс Інвест” звільнено від відповідальності. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, а саме пункту 27 Правил видачі вантажів, а також при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, а висновок господарського суду стосовно того, що вантаж був завантажений у вологому стані є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

17.07.2008р. за вх.1101-Д2 до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, в якій апелянт додатково обґрунтовує твердження апеляційної скарги.

Представник від Одеської залізниці (відповідач-1) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відповідальність за недостачу вантажу покласти як на відправника, так і на перевізника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 10.07.2008р. за вх.№1101–Д1.

Позивач (ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо”) та відповідач-2 (ТОВ „Барс Інвест”) про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.07.2008р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” за відсутністю представників позивача та відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника від Одеської залізниці, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

Із матеріалів справи випливає, що 12.02.2008р. зі станції Щотове Донецької залізниці ТОВ „Барс Інвест” у вагоні №64515513 відправлено на адресу ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (станція Цюрупинськ Одеської залізниці) 69 тон антрациту, що підтверджується залізничною  накладною №50516448 (а.с.10).

Згідно з цією залізничною накладною, антрацит завантажений засобами відправника (ТОВ „Барс Інвест”) навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з Р.2 параг.3-5 Технічних умов правильно, Пр. 14 к СМГС зб.17 гл.1 п.3,4,8. Волога 6,0%. Засіб профілактики проти змерзання –промаслення. Вантаж маркований вапном.

Кількість і вартість відправленого вантажу позивач належним чином підтвердив рахунком-фактурою від 12.02.2008р. №150 та платіжним дорученням від 27.03.2008р. №843 (а.с. 9, 12).

При перевезенні вантажу, на станції Апостолово 16.02.2008р. складений акт загальної форми №4338, згідно з яким, „виявлено завантаження нижче бортів 150 мм., марковано вапном. Над 1,2 люками по центру поглиблення діаметром 2200мм, глибиною 1000мм. Над 7 люком ліворуч по ходу поглиблення діаметром 1300мм, глибиною 300мм. У місцях поглиблення маркування порушено. На хребтовій балкі видимі сліди течі вантажу. На момент огляду теча вантажу відсутня. Не щільне прилягання люків, щілину закладено паклею. Вагон зданий під охорону”. (а.с.32).

17.02.2008р. станцією Херсон складений акт №11 про технічний стан вагону та комерційний акт №АЯ 586593/4 (а.с.11, 33).

Акт про технічний стан вагону свідчить про виявлені несправності вагону, а саме „кришки 1,2,4,7 люків деформовані по старому, маються зазори 25-30мм.”  Причина виникнення несправності від вантажів, що перевозились раніше. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник  бачив та міг запобігти.  

Згідно з комерційним актом від 17.02.2008р. №АЯ 586593/4 при комісійному перевантаженні вагону №64515513 на 150 тонних вагах виявлено, що по документу значиться вантаж антрацит брутто 90350 кг, тара з бруса 21350 кг, нетто 69000 кг, фактично виявилося брутто 84500 кг, тара з бруса 21350 кг, нетто 63150 кг, тобто менше документа на 5850 кг. Завантаження у вагоні нижче бортів на 150 см, вантаж маркований вапном. Над 1, 2 люками по центру поглиблення діаметром 2200мм, глибиною 1000мм. Над 7 люком ліворуч по ходу поглиблення діаметром 1300мм, глибиною 300мм. У місцях поглиблення маркування порушено. На хребтовій балці видимі сліди течі вантажу. Щілини закладено паклею. Течі вантажу на момент перевантаження не було.

Таким чином матеріали справи свідчать про укладення між відповідачами договору перевезення вантажу на користь позивача, оскільки в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.  

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність  ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).    

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909,  ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,  установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.   

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 17.02.2008р. №11 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність 1, 2, 4, 7 люків, які деформовані в процесі експлуатації по старому від вантажів, що перевозилися раніше, та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу  вантажу покладається на відправника.  

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.  

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.    

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.  

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вугілля не відповідає обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що вугілля яке знаходилось у вагоні №64515513 не мало вологий стан, на підставі чого при визначені маси відповідальної вагової недостачі необхідно застосовувати 1% норми природної втрати, а не 2% як застосував суд першої інстанції, апеляційний господарський суд відхиляє і вважає, що суд першої інстанції частково задовольняючи позов правильно врахував положення п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000р. за №644 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №862/5083, згідно з яким, для вантажів зданих до перевезення у вологому стані, норма недостачі становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж  перевозився у вологому стані, про що свідчить відмітка вантажовідправника ТОВ „Барс Інвест”  у розділі 4 залізничної накладної  №50516448 про вологість вантажу (антрацит) 6,0%.

Окрім того, вологість вантажу (антрацита) 6,0% підтверджується також посвідченням від 12.02.2008р. №108, наданим позивачем до доповнень до апеляційної скарги.

Таким чином, вартість недостачі вугілля з урахуванням природної втрати під час перевезення складає 4470 кг (2% від 69000 кг –1380 кг.; 5850 кг-1380 кг = 4470 кг) вартістю 2842,92 грн. (4470 кг х 636 грн.), а не 3281,76 грн., як вважає позивач у справі.

За таких обставин апеляційна скарга позивача задовольняється частково апеляційним господарським судом, рішення суду першої інстанції скасовується і приймається нове рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення з обох відповідачі вартості недостачі вугілля, із врахуванням норми природної втрати  2%.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2008 року у справі №31/31-08-1960 скасувати.

3.Позов ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” задовольнити частково.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19,  код ЄДРПОУ 01071315) на користь ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, р/р 26004047270301 в ХФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 352372) вартість недостачі вантажу в сумі 1421 (тисяча чотириста двадцять одна) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 44 (сорок чотири) грн. 18 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 11 коп.

5.Стягнути з    Товариства з обмеженою відповідальністю „Барс Інвест” (91011, м. Луганськ, вул. Сосюри, 137, код ЄДРПОУ 32201868) на користь ЗАТ „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (73000, м. Херсон, вул. Маяковського,9, р/р 26004047270301 в ХФ АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 352372) вартість недостачі вантажу в сумі 1421 (тисяча чотириста двадцять одна) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 44 (сорок чотири) грн. 18 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 11 коп.

6.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов