Постанова

від 13.11.2008 по справі 31/31-08-1960

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/31-08-1960

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 листопада 2008 р.                                                                                    № 31/31-08-1960  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Ходаківська І.П.

суддіДанилова Т.Б., Цвігун В.Л.

розглянувши  матеріали касаційної скаргизакритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсонсоблпаливо"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008р.

у справігосподарського суду№31/31-08-1960Одеської області

за позовомзакритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо"

до

1) державного підприємства "Одеська залізниця"2) товариства з обмеженою відповідальністю "Барс Інвест"

про

за участю  представників сторін:позивача -

відповідача 1-

відповідача 2-стягнення 3 281,76грн.

не з'явився

не з'явився

не з'явився

Розпорядженням №02-12.2/518 від 12.11.2008р. у зв'язку з відсутністю судді Першикова Є.В. змінено склад  колегії суддів у справі №31/31-08-1960 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя – Ходаківська І.П.., судді Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Барс Інвест" про стягнення з належного відповідача на користь позивача вартості недостачі вугілля в сумі 3 281,76грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. (суддя Лєсогоров В.М.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь позивача 2 842,92грн. вартості нестачі вантажу з урахуванням 2% норми природної втрати та 88,36грн. державного мита, 102,22грн. витрат на ІТЗ судового процесу. ТОВ "Барс Інвест" звільнено від відповідальності. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що матеріалами справи, а саме комерційним актом №АЯ586593/4 від 17.02.2008р. підтверджується незбереження вантажу під час перевезення, тому відповідно до вимог ст.ст.110, 111, 113, 114 Статуту залізниць України відповідальність покладається на залізницю, але з врахуванням 2% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

 Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008р. (судді Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.)  рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з державного підприємства "Одеська залізниця" на користь закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" вартість недостачі вантажу в сумі 1 421,46грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 44,18грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 51,11грн. та з товариства з обмеженою відповідальністю "Барс Інвест" на користь закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" вартість недостачі вантажу в сумі 1 421,43грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 44,18грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 51,11грн., посилаючись на те, що в акті про технічний стан вагону від 17.02.2008р. №11 встановлено, що вантажовідправник міг бачити несправність 1, 2, 4, 7 люків, які деформовані в процесі експлуатації від вантажів, що перевозилися раніше, та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу  вантажу покладається на відправника, а комерційним актом №АЯ586593/4 від 17.02.2008р. підтверджується незбереження вантажу під час перевезення, тому відповідно до вимог ст.ст.110, 111, 113, 114 Статуту залізниць України відповідальність покладається на залізницю і вантажовідправника порівну.   

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач наполягає на застосуванні 1% норми природної втрати замість застосованих судами 2% норми природної втрати при перевезенні.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 12.02.2008р. зі станції Щотове Донецької залізниці товариством з обмеженою відповідальністю "Барс Інвест" у вагоні №64515513 відправлено на адресу закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (станція Цюрупинськ Одеської залізниці) 69 000кг антрациту, що підтверджується залізничною  накладною №50516448.

Згідно з цією залізничною накладною, антрацит завантажений засобами відправника навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з Р.2 параг.3-5 Технічних умов правильно, Пр. 14 к СМГС зб.17 гл.1 п.3,4,8. Волога 6,0%. Засіб профілактики проти змерзання –промаслення. Вантаж маркований вапном.

Кількість і вартість відправленого вантажу позивач належним чином підтвердив рахунком-фактурою від 12.02.2008р. №150 та платіжним дорученням від 27.03.2008р. №843.

При перевезенні вантажу, на станції Миколаїв 16.02.2008р. складений акт загальної форми №4338, згідно з яким, виявлено завантаження нижче бортів 150мм., марковано вапном. Над 1,2 люками по центру поглиблення діаметром 2200мм, глибиною 1 000мм. Над 7 люком ліворуч по ходу поглиблення діаметром 1 300мм, глибиною 300мм. У місцях поглиблення маркування порушено. На хребтовій балці видимі сліди течі вантажу. На момент огляду теча вантажу відсутня. Не щільне прилягання люків, щілину закладено ганчіркою. Вагон зданий під охорону.

17.02.2008р. станцією Херсон складений акт №11 про технічний стан вагону та комерційний акт №АЯ586593/4.

Акт про технічний стан вагону свідчить про виявлені несправності вагону, а саме кришки 1,2,4,7 люків деформовані, маються зазори 25-30мм. Причина виникнення несправності від вантажів, що перевозились раніше. Втрата вантажу можлива. Вантажовідправник несправність бачив та міг відмовитись від завантаження у несправний вагон.  

Згідно з комерційним актом від 17.02.2008р. №АЯ586593/4 при комісійному переваженні вагону №64515513 на 150 тонних вагах виявлено, що по документу значиться вантаж антрацит брутто 90 350кг, тара з бруса 21350кг, нетто 69 000кг, фактично виявилося брутто 84 500кг, тара з бруса 21350кг, нетто 63 150кг, тобто менше документа на 5850кг. Завантаження у вагоні нижче бортів на 150 см, вантаж маркований вапном. Над 1, 2 люками по центру поглиблення діаметром 2 200мм, глибиною 1 000мм. Над 7 люком ліворуч по ходу поглиблення діаметром 1 300мм, глибиною 300мм. У місцях поглиблення маркування порушено. На хребтовій балці видимі сліди течі вантажу. Щілини закладено ганчіркою. Течі вантажу на момент переваження не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до вимог ч.5 ст.307 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч.4 ст.909,  ч.1 ст.920  ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст.2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій,  установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

В силу вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.   

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст.917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.          

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті про технічний стан вагону від 17.02.2008р. №11 вказано, що вантажовідправник міг бачити несправність 1, 2, 4, 7 люків, які деформовані в процесі експлуатації від вантажів, що перевозилися раніше, та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу  вантажу покладається на відправника.  

Водночас вимогами ст.113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.  

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст.31 Статуту залізниць України, залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника і на залізницю, тому суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність вини вантажовідправника у недостачі вугілля, оскільки він не відповідає обставинам справи.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсонсоблпаливо" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008р. у справі №31/31-08-1960 залишити без змін.

Головуючий                                                                   І. Ходаківська

Судді                                                                             Т. Данилова   

                                                                                         В. Цвігун