Постанова

від 21.07.2008 по справі 38/112-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/112-08

Україна

    Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2008 р.                                                           Справа № 38/112-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Скакуна Ю.Є. (дов. № 576 від 15.07.2008р.)

відповідача -  Кулабухова О.В. (дов. № б/н від 27.05.2008р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (вх. № 1580 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.08р. по справі № 38/112-08

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

до  Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2, м. Харків

про стягнення 6595,81 грн., -

встановила:

У квітні 2008 року Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2 (м. Харків) про стягнення заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 6595,81 грн. та суми судових витрат, пов'язаних із забезпеченням даного судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2008р. по справі № 38/112-08 (суддя Жельне С.Ч.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем не наведено доказів наявності встановленого адміністративними актами або правочинами обов'язку відповідача утримувати вул. Олеся Гончара в м. Харкові.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2008р. по справі № 38/112-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до довідки Міської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради та Рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області №18 від 24.01.1996р. вулиця Правди була перейменована в вулицю Олеся Гончара. Згідно з актами прийому-передачі в оренду основних фондів, що є додатками до договору № 629 від 28.07.1997р., вул. Правди у м. Харкові була передана на баланс відповідача, а тому останній повинен нести відповідальність за утримання дороги по вул. Олеся Гончара в належному стані, яка перебуває у його господарському віданні.

Відповідач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, його уповноважений представник –Кулабухов О.В. в судовому засіданні 15.07.08р. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити їх без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає його обґрунтованим та законним. В обґрунтування своєї позиції у справі представник відповідача вказує на те, що в порушення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України позивач надав суду апеляційної інстанції докази, які не були предметом розгляду у господарському суді Харківської області при розгляді справи по суті, а заявник скарги не обґрунтував неможливість їх подання суду з поважних причин.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 12 травня 2007 року на вул. Олеся Гончара в районі перехрестя з вул. Сумською в м. Харкові трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ноnda CRV державний номерний знак АХ0077АВ під керуванням головного інженеру Акціонерного товариства Виробничого об'єднання "Харків" Фелонюк Віти Анатоліївни. Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ДТП сталася у результаті наїзду вказаного автомобілю на відкритий колодязь ливневої каналізації, що розташований біля бордюрного каменю.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ноnda CRV (державний номерний знак АХ0077АВ) отримав механічні ушкодження, чим його власнику - АТ ВО "Харків" спричинена матеріальна шкода в розмірі 13422,82 грн., про що свідчить висновок спеціаліста автотоварознавця за № 4681 від 30.05.2007року.

Із матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2007 року між позивачем у справі та АТ ВО "Харків" укладено договір страхування наземного транспорту за № СНТ-№552/07-23, відповідно до умов якого ТДВ "Міжнародна страхова компанія" прийняло на себе зобов'язання здійснювати страхування автомобіля Ноnda CRV державний номерний знак АХ0077АВ від ризику пошкодження (знищення) транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За результатами розгляду заяви Генерального директора АТ ВО "Харків" Винарського М.М. до ТДВ «Міжнародна страхова компанія»про виплату страхового відшкодування та доданих до неї матеріалів, уповноважена комісія дійшла до висновку про наявність страхового випадку та було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, що підтверджується страховим актом № 1242 від 09.08.2007 р.

Відповідно до умов страхування розмір страхового відшкодування, обрахований шляхом віднімання від розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу, сума втрати товарної вартості та франшизи: встановленої за Договором, склав 6595, 81 грн., зазначена сума була сплачена на користь страхувальника АТ ВО «Харків», що підтверджується платіжним дорученням № 313 від 21.08.2007р.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом встановлено, що згідно доданої до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.05.2007 р. схеми, дорожньо-транспортна пригода сталась саме на вул. Олеся Гончара, а відповідно до наявної у матеріалах справи копії Договору № 629 від 28.07.1997р., Представництвом Фонду державного майна України у м. Харкові відповідачеві було передано в повне господарське відання ряд вулиць в м Харкові (вказані в додатку до нього), до яких вул. Олеся Гончара в м. Харкові не увійшла.

Таким чином, враховуючи те, що доказів наявності встановленого адміністративними актами або право чинами обов'язку відповідача утримувати вул. О.Гончара в м. Харкові позивачем не надано, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Але з такими висновками господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскаржене рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд при його прийнятті не взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, та не з'ясував дійсні права і обов'язки сторін, не встановив та не перевірив належними засобами доказування усі обставини, які складають фактичну основу спірних правовідносин, що призвело до винесення неправомірного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини З ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XII посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані, зокрема: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних подій та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.

Згідно зі статтею 24 вищезазначеного Закону власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні.

За приписом п.п. 2, 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 № 198 ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

За змістом п. 11 вищезгаданих Правил… власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, зокрема, зобов'язані: постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

В силу приписів статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень управління житлово-комунального господарства Ради відносяться повноваження - управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня якості послуг населення.

Колегія суддів вважає, що господарський суд, виходячи з положень наведених норм матеріального права, не з'ясував належним чином, що відповідач, як уповноважений власником орган, повинен здійснювати нагляд за експлуатаційним станом належної йому вулиці і не звільнений від цивільної відповідальності за її стан, яка після зміни назви фактично перебуває у його господарському віданні.

Так, пунктом 2.1.1. Статуту Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2 передбачено, що відповідач виконує комплекс робіт по технічному нагляду, утриманню та ремонту шляхів, вуличної зливної каналізації та інших споруд  адміністративного району міста Харкова на території якого знаходиться підприємство та інше.

На підставі наданих сторонами доказів по справі колегією суддів встановлено, що відповідно до актів прийому-передачі в оренду основних фондів, що є додатками до договору № 629 від 28.07.1997р., вул. Правди у м. Харкові була передана на баланс відповідача в повне господарське відання.

Згідно з наданою позивачем в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України копією Рішення Харківської міської ради народних депутатів Харківської області № 18 від 24.01.1996р.  вул. Правди у м. Харкові була перейменована в вулицю Олеся Гончара.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що обставини стосовно перейменування вулиці Правди, розташованої на території Київського району м. Харкова, в вулицю Олеся Гончара є загальновідомими, а відповідач не звільнений від обов'язку безпосередньо знати, що вулиця, яка фактично перебуває у його господарському віданні, за Рішенням Харківської міської ради народних депутатів Харківської області № 18 від 24.01.1996 р. змінила свою назву.

Також, на думку колегії суддів, невнесення змін до Договору про передачу майна в повне господарське відання за № 629 від 28.07.1997р. стосовно назви вищевказаної вулиці, не зачіпляє права та законні інтереси відповідача, не змінює його обов"язок забезпечувати належну експлуатацію належної йому вулиці, а також не впливає на обсяг та характер відповідальності відповідача за утримання дороги по вул. Олеся Гончара в належному стані. Доводи ж представника відповідача в судовому засіданні 15.07.2008р. з цього приводу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки є необґрунтованими та безпідставними. Таким чином, в даному випадку, відповідач не звільнений  від  обов'язку в установленому законодавством порядку відшкодовувати збитки позивачеві, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання відповідачем означеної вулиці, яка знаходиться у повному господарському віданні останнього. Вказані обставини не спростовані відповідачем жодними фактичними доказами.  

У зв'язку з наведеним не можна вважати, що обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, встановлені господарським судом з достатньою повнотою, а оцінку доказів здійснено з додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина. Таким чином, той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Відповідно до вимог статтей 1172, 1188, 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, виходячи з наявності вини особи у заподіянні шкоди.

При цьому, за змістом ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши доводи сторін у справі, та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обов'язок відповідача нести відповідальність за загальний стан вулиці Олеся Гончара в м. Харкові (в минулому вулиці Правди), яка перебуває у його господарському віданні згідно договору № 629 від 28.07.1997р., колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене рішення підлягає скасуванню, а у справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму заподіяної шкоди в сумі 6595,81 грн., сплачену позивачем платіжним дорученням № 313 від 21.08.2007р. відповідно до страхового акту від 09.08.2007р. за № 1242 та договору страхування наземного транспорту № СНТ-К № 552/07-23, укладеному між позивачем та АТ ВО «Харків»25.01.2007р.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає  доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, правомірними та обґрунтованими,  підтвердженими належними доказами, а також такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Проте, відповідач не обґрунтував матеріально та не довів обставини, які б звільняли його від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, котра була заподіяна позивачеві внаслідок даного страхового випадку, та не представив судам  жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що вул. Олеся Гончара у місті Харкові не знаходиться у його повному господарському віданні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскарженого рішення від 12.06.2008р. по справі №  38/112-08 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а вказане рішення  - скасуванню.   

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне покласти судові витрати по справі на відповідача, оскільки з його вини даний господарський спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (м. Харків) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2008р. по справі №  38/112-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства № 2 (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104, р/р 26007820339460, в ХОФ АКБ «УСБ», МФО 351016, код ЄДРПОУ 03359204) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 99, літера А-3, р/р 26502000001302 АБ «Факторіал-банк», МФО 351715, код ЄДРПОУ 31236795) заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 6595,81 грн., 153,00 держмита по справі та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Могилєвкін Ю.О.