Постанова

від 10.04.2008 по справі 40/362-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 10 квітня 2008 р.                                                                                   

№ 40/362-07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

суддів:

Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу 

 Управління комунального майна та

приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської

ради

на постанову

Харківського апеляційного

господарського суду від 13 грудня 2007 року

у справі

господарського суду

№ 40/362-07 Харківської області

 за позовом

 Прокурора м. Харкова в інтересах держави в

особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та

комунального майна Харківської міської ради

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення 1838,18 грн.,

розірвання договору та виселення

за участю

представників сторін від:

позивача: не

з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної

скарги;

відповідача: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Прокурор м. Харкова в інтересах держави в особі

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та

комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) звернувся до

Господарського суду Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідача) про розірвання договору

оренди, стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 3791, 18 грн., 1,

74 грн. - пені та виселення з займаного приміщення.

Заявою від 25.09.07 позивач уточнив позовні вимоги, просив

стягнути з відповідача 1823, 62 грн. заборгованості, 14, 54 грн. - пені,

розірвати договір оренди, виселити СПД-фізичну особу ОСОБА_1 із займаних

приміщень і передати ці приміщення Управлінню комунального майна та

приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської

ради.

Позовні вимоги мотивовані посиланнями на порушення відповідачем

умов договору оренди, а саме несплата останнім орендної плати в період з

01.01.07 по 01.06.07 та використання орендованого приміщення СПД-фізичною

особою ОСОБА_1 всупереч його призначенню та умовам договору, що в силу статей

782 та 783  ЦК України є підставами для

розірвання договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 жовтня

2007 року (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено.

Рішення місцевого суду мотивовано невиконанням відповідачем

договірних зобов'язань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, а

також використання орендованого приміщення згідно з його призначенням, що в

силу статей 525, 526, 783 ЦК України є підставою для розірвання договору

оренди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13

грудня 2007 року (колегією суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючий,

Лакіза В.В., Шепітько І.І.) апеляційну скаргу СПД-фізичної особи ОСОБА_1

задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.07

скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні

позову з мотивів відсутності порушення відповідачем умов договору оренди.

Не погоджуючись з постановою суду

апеляційної інстанції, Управління комунального майна та приватизації департаменту

економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося

до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд

її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та

процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції,

зокрема, скаржник, посилаючись на статті 530, 782, 783 ЦК України, статтю 10

закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначив

про невірне застосування приписів зазначених норм права, що призвело до

винесення судом незаконного та необґрунтованого судового рішення.

У відзиві до касаційної скарги

СПД-фізична особа ОСОБА_1 просив суд залишити постанову апеляційного суду без

змін, з огляду на те, що остання прийнята судом з дотриманням норм

матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача,

представника відповідача,  перевіривши

правильність застосування господарськими судами норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 10 жовтня 2001 року між Управлінням

комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна

Харківської міської ради та суб'єктом підприємницької

діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового

приміщення № 4476, за умовами якого, позивач (орендодавець) передав, а

відповідач (орендар) прийняв у строкове користування нежитлове приміщення,

площею 195,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський

Шлях, 57, Літ. "В-1" строком на один рік (а.с. 8-10).

Згідно з пунктами  3.2., 3.3. Договору розмір орендної плати

складає               726,67 грн. на

місяць, яка сплачується щомісяця протягом 15 календарних днів наступного

місяця.

Пунктами 7.1., 7.3. Договору

сторони встановили відповідальність за невиконання відповідачем вказаних умов

договору у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за

кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 8.5. Договору

даний договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням

арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами

договору.

Згідно зі статтею 193 ГК України

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При

цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу статті 526 ЦК України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких

умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з даним

позовом, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди,

яке полягає у несплаті відповідачем орендної плати у період з січня 2007 року

по червень 2007 року та користування СПД-фізичною особою ОСОБА_1 орендованим

приміщення всупереч його призначенню.

Колегія суддів погоджується з

висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання суду першої

інстанції на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів, як на підставу

розірвання договору оренди, оскільки статтею 783 ЦК України передбачає вичерпні

підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця.

Частина 3 статті 651 ЦК України та

стаття 782 ЦК України встановлюють для таких випадків право на відмову від

договору.

Відповідно до частини 3 статті 291

ГК України договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і  на вимогу однієї із сторін  з підстав, передбачених статтями 783, 784 ЦК

України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188

цього Кодексу.

В силу статті 188 ГК України зміна

та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не

допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 651 ЦК України

встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або

частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом,

договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 ЦК України

передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо

наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з

моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, невнесення відповідачем

орендної плати, дає позивачеві право відмови від договору найму у порядку,

визначеному статтею 782 ЦК України. Проте, за наявності факту несплати

відповідачем орендної плати у період з січня 2007 року по червень 2007

року,  тобто у термін понад три місяці,

позивач таким правом не скористався. 

Колегія суддів касаційної інстанції

погоджується також з висновком апеляційного суду, відповідно до якого

безпідставною є вимога позивача про розірвання договору оренди № 4476 від

10.10.01 на підставі п. 1 частини 1 статті 783 ЦК України виходячи з

наступного.

Відповідно до статті 773 ЦК України

наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов

договору.

В силу п.1 статті 283 ГК України,

за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні

(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення

господарської діяльності.

Загальні підстави виникнення права

у наймодавця вимагати розірвання 

договору найму визначені статтею 783 ЦК України, відповідно до якої,

наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема,  наймач користується річчю всупереч договору

або призначенню речі. 

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, орендодавець надав у строкове

платне користування орендарю нежитлове приміщення - будівлю, що знаходиться за

адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 57 під офіс та підсобне приміщення у

відповідності до його призначення та умов цього договору.

Відповідно до статті 32 ГПК

України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної

інстанції вірно вказав, що позивач                   всупереч приписам статей 33,

34 ГПК України не довів факту користування орендованим приміщенням СПД-фізичною

особою ОСОБА_1 всупереч його призначенню, визначеного умовами Договору, а

наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем в підтвердження

порушення відповідачем його законних прав не можуть вважатись належними та

допустимими доказами.

Таким чином, у постанові суд

апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано

відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх недоведеністю.

Згідно з частиною другою статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи позивача, що містяться в

касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Викладене свідчить про те, що

приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку

обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального

права.

Враховуючи вищенаведене, судова

колегія вважає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного

господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не

спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 1115, 1117, п.1 статті 1119, 11110

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

-

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунального майна та приватизації

Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради без

задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського

суду від 13 грудня 2007 року у справі № 40/362-07 Господарського суду

Харківської області - без змін.

Головуючий суддя                                                                      Добролюбова

Т.В.                                

Судді                                                                                          

Гоголь Т.Г.

Швець В.О.