Постанова

від 26.08.2011 по справі 2а-6737/11/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2011 р. 14:26

Справа №2а-6737/11/0170/21

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді               Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 – дов. б/н від 06.06.2011р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське АТП»          

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим                   

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Октябрське АТП» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352301/0 від 25.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 137166,28 грн. і за штрафними санкціями в сумі 68583,14 грн.

Вимоги ґрунтуються на положеннях п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2-198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та мотивовані тим, що від контрагенту було отримано податкову накладну, сума ПДВ якої була включена до складу податкового кредиту у лютому 2011р., але відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки щодо заниження суми податку на додану вартість за лютий 2011р. в розмірі 137166,28 грн. Позивач зазначає, що висновки акту необґрунтовані, суперечливі та не відповідають дійсності дані і суб’єктивні припущення перевіряючи, які не мають підтверджених доказів. Також позивач вказує на те, що за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2011р. не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника. В запереченнях на позов проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, зазначає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки податкове повідомлення – рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства. Відповідач вказує, що контрагент позивача ТОВ «Сервісна компанія «Формула» мало правові відносини з контрагентом ТОВ «Петро груп», яке не виконує свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Щодо застосування штрафних санкцій в розмірі 68583,14 грн. відповідач зазначив, що вони застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.     

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

11.05.2011р. відповідачем проведена документальна позапланова перевірка позивача щодо правових відносин з ТОВ «Сервісна компанія «Формула» за лютий 2011 року.  

За результатами проведення вказаної перевірки 11.05.2011р. складений Акт                               № 1524/23-1/34458930 (а.с.17-23), в висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 137166,28 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 25.05.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 205749,42 грн., у тому числі 137166,28 грн. за основним платежем та 68583,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.п 14.1.191 ст. 141 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Продаж (реалізація) товарів згідно п. 14.1.202 ПКУ - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.  Місцем постачання товарів є, в т.ч. - фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту), що передбачено п. 186.1 ст. 186 ПКУ.          

Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.          

Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.  14.1.179 ст.14 ПКУ.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198  ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.           

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.           

Відповідно до п. 201.8 ст.  ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.                    

Згідно п. 201.1 ст. ПКУ (а редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).           

Наказом ДПА України  від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5).  Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Разом з тим, платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом (п. 201.15 ст. 201 ПК України).          Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 року № 1246 затвердив Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:           понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.          Згідно п.п. 14.1.27 ст. ПКУ  витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Пунктом 138.1 статті 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.  Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, що встановлено п. 138.6 ПКУ. Згідно п. 138.2 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.                     

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.           Пунктом 2.4 Положення N 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як встановлено перевіркою (арк. 3 акту, а.с. 19), на підставі наданого до перевірки договору № СКФ/СК/ПО/40016629 від 01.07.2010р. купівлі-продажу товарів(далі-договір), позивач(покупець) придбав в лютому 2011р. у ТОВ «Сервісна компанія «Формула»(продавець) паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти):бензин, дизельне паливо, скраплений газ( далі-товар), що відпускалися через автозаправочні станції(АЗС) продавця з використанням пластикових смарт-карт, які є технічним засобом обліку операцій відпуску товарів, а не платіжним засобом.          

Перевіркою встановлено, що даний товар був прийнятий і оприбуткований позивачем за видатковою накладною ТОВ «Сервісна компанія «Формула» № МDВ-007893 від 28.02.2011р. на суму 822997,66 грн., у т.ч. ПДВ 137166,28 грн.          

Перевіркою встановлено, що за отриманий товар сплачено у безготівковій формі  суму 805000,00 грн.,  що підтверджується відповідними банківськими виписками(арк. 4-5 акту).           В акті зазначено, що на виконання умов договору  ТОВ «Сервісна компанія «Формула» виписало(оформило) та надало покупцю податкову накладну № 4303 від 28.02.2011р. на суму 822997,66 грн., в т.ч. сума ПДВ 137166,28 грн., яку позивач включив до податкового кредиту за лютий 2011р. в декларації з ПДВ., зареєстрованої в ОДПІ 21.03.2011р. за № 10613.  Перевіркою підтверджено, що сума ПДВ  137166,28 грн. за зазначеною податковою накладною відображеною в реєстрі отриманих податкових накладних,  відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011р.

Перевіркою також зазначено, що у зв’язку з характером поставки товару шляхом відпуску пального з АЗС, товарно-транспортні документи відсутні.

Як вбачається з акту N 1524/23-1/ 34458930  від 11.05.2011р., перевіркою підтверджено наявність податкової накладної на момент перевірки платника податку.

При цьому перевіркою  не встановлено порушень  вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України  від 21.12.2010р. № 969, щодо форми чи порядку заповнення продавцем ТОВ «Сервісна компанія «Формула» податкової накладної № 4303 від 28.02.2011р. чи порушень  п. 201.8 ст. 201 ПКУ, тому що контрагент позивача був зареєстрованим як платник податку та мав право на нарахування податку та складання податкових накладних.                     

Крім того, перевіркою не було встановлено порушень контрагентом - ТОВ «Сервісна компанія «Формула» абз 8,9 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, тому що податкова накладна № 4303 від 28.02.2011р. на суму 822997,66 грн., в т.ч. сума ПДВ 137166,28 грн., не підлягає реєстрація продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв’язку з недосягненням відповідних обсягів сум ПДВ  згідно з пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України:  сума податку на додану вартість в цій податковій накладній становить менш  1 мільйона гривень.  

Більш того, відповідачем не встановлено порушень вимог податкового законодавства щодо віднесення позивачем до складу витрат підприємства собівартості придбаних у ТОВ «Сервісна компанія «Формула» товарів, сформованої відповідно до ціни їх придбання в лютому 2011р. в сумі 685831,38 грн.

Однак, посилаючись на первинні та інші документи позивача, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, відповідач в акті документальної перевірки № 1524/23-1/ 34458930  від 11.05.2011р. (арк. 5-6) зазначає, що згідно даних Автоматизованої системи  співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме «схеми руху сум ПДВ за 02 місяць 2011 року у другому ланцюгу постачальник  ТОВ «Октябрьське АТП» - ТОВ «Сервісна компанія «Формула» мав взаємовідносини з підприємством ТОВ «Петро груп» (ДПІ в м. Івано-Франківськ, ІПН 368675126568, ЄДРПОУ 36867515)».

При цьому в акті перевірки  відсутні посилання на будь-яку перевірку  ТОВ «Сервісна компанія «Формула», яку податковий орган за місцем знаходження платника на податковому обліку зобов’язаний був здійснити у відповідності до приписів податкового законодавства та притягнути платника податків до відповідальності у разі порушення податкової дисципліни - законодавчо встановленого обов’язку по сплаті податку на додану вартість.           Як зазначено в акті перевірки позивача № 1524/23-1/ 34458930  від 11.05.2011р., в результаті проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Петро груп» встановлено, що це підприємство не має основних засобів; кількість працюючих за грудень 2010р. складає 1 особу, яка фізично не могла здійснювати обсяг робіт по реалізації товарів за 1 кв. 2011р. у сумі 55245,1 тис. грн.; підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що до ЕДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, у зв’язку з чим за ініціативою податкового органу його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 18.03.2011р.  з присвоєнням платнику облікового стану-8. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів(робіт, послуг).

Отже, відповідач робить висновок про проведення ТОВ «Петро груп» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, а оскільки ТОВ «Сервісна компанія «Формула» мало правові відносини з контрагентом ТОВ «Петро груп», який не виконує свої податкові зобов’язання і здійснює операції з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то ці операції не мають реального товарного характеру.                    

Виходячи із встановленого щодо взаємовідносин між ТОВ «Петро груп» та контрагентом позивача - ТОВ «Сервісна компанія «Формула», який також на думку відповідача не виконує свої податкові зобов’язання за операціями через посередників (ТОВ «Петро груп») з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то  операції не мають реального товарного характеру, тобто операції між ТОВ «Сервісна компанія «Формула» та ТОВ «Октябрьське АТП».          

Відповідач також вважає, що «ознака штучного формування податкового кредиту підтверджується відсутністю документального підтвердження у ТОВ «Октябрьське АТП» на момент перевірки «чеків касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АЗС» згідно умов п. 2.5 договору купівлі-продажу товарів № СКФ/СК/ПО/40016629 від 01.07.2010р.            

Посилання відповідача на п. 2.5 договору купівлі-продажу товарів                                             № СКФ/СК/ПО/40016629 від 01.07.2010р. є безпідставним, оскільки даним пунктом договору передбачено: «Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент його передачи, підтвердженням чому виступають дані Процесінгово центру продавця, або видаткові документи, або чеки терміналів разом з чеками касових апаратів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товарів на АЗС». При виконанні даного договору  право власності на товар перейшло від продавця до покупця в момент його передачи, підтвердженням чого є  видаткові документи - видаткова накладна ТОВ «Сервісна компанія «Формула» № МDВ-007893 від 28.02.2011р. на суму 822997,66 грн.           Крім того, такий висновок відповідача спростовується  фактами, встановленими перевіркою: отриманий товар сплачено у безготівковій формі у сумі 805000,00 грн.(арк. 4 акту а.с. 20),  що виключає розрахунки через регістратори розрахункових операцій  та видачу чеків касових апаратів.

Ніяких інших обґрунтувань порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач в акті перевірки не зазначає.          

Суд вважає, що право на податковий кредит особи зі статусом платника податку на додану вартість, яка здійснює операції з придбання товарів, не може залежить від того факту, що в ланцюзі постачання, куди входять ці операції, наступна чи попередня операція є недійсними у зв’язку з штучним формуванням податкового кредиту, оскільки операції в ланцюгу не мали реального товарного характеру, про що позивач не знав і не міг знати.  Суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за допущені контрагентом чи його постачальником порушення вимог податкового законодавства в попередніх операціях. Припущення податкової інспекції щодо штучного формування податкового кредиту в ланцюгу постачання не є підставою для визначення позивачу грошового зобов’язання з ПДВ.

Більш того, факт здійснення вищевказаних операції з придбання товару за договором  № СКФ/СК/ПО/40016629 від 01.07.2010р., як господарської діяльності, а також оплата за товар податковим органом в акті перевірки не оспорювався.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б спростовували твердження позивача щодо отримання товарів від зазначеного вище контрагента, оплату ним їх вартості.    

Під час розгляду справи судом встановлено,  що на час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сервісна компанія «Формула» за лютий 2011р., позивачем не тільки отримані товари, але і сплачена їх вартість.

В силу викладеного,  приймаючи до уваги  наявність доказів оформлення   податкової  накладної, проведення  розрахунків платником податків, отримання ним товару (послуг),   керуючись зазначеними вище положеннями ст. 198 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ «Сервісна компанія «Формула».  

Оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту за лютий 2011 року на 137166,28 грн., то відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 68583,14 грн.

У зв’язку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0000352301/0 від 25.05.2011р., яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 137166,28 грн. і за штрафними санкціями в сумі 68583,14 грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 26.08.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 31.08.2011 року.

Керуючись  ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000352301/0 від 25.05.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октябрське АТП»  3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Євдокімова О.О.