Рішення

від 23.09.2011 по справі 21/5005/9884/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.11р.

Справа № 21/5005/9884/2011

За позовом  Приватного підприємства "Ремонтно - будівельний підряд Дніпро",

м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область  

до  Управління комунального господарства Дніпродзержинської міської ради,

м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область  

про стягнення 137 097, 81 грн. дебіторської заборгованості

             Суддя  Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

  від позивача - ОСОБА_1, дов., № 22/11 від 01.08.11р.;  

 від відповідача - ОСОБА_2, дов. № 0168вих-06/04 від 01.07.11р.. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 100 924,13 грн., 3% річних –1 758,56 грн., інфляційних втрат -  5 954,52 грн., пені –21 395,91 грн. та штрафу - 7 064,69 грн.

Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 06-10 про надання послуг з утримання зливної каналізації відкритого типу від 24.03.10р. в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач надав відзив на позов, в якому не заперечує проти наявності за ним заборгованості по договору та пояснює це відсутністю фінансування, у зв'язку з чим просить позов задовольнити частково, не зазначаючи при цьому - в якій саме частині.  

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

22.09.2011 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010р. між Приватним підприємством "Ремонтно - будівельний підряд Дніпро" (далі - замовник, позивач) та Управлінням комунального господарства Дніпродзержинської міської ради (далі - виконавець, споживач) укладено договір № 06-10 про надання послуг з утримання зливної каналізації (далі - Договір).

Строк дії Договору –з дня підписання сторонами та до 31.12.2010р.

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з утримання зливної каналізації відкритого типу, у відповідності з діючими нормами і стандартами, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначенні послуги відповідно до умов даного Договору.

Вартість наданих послуг складає 464 212,81 грн. без ПДВ (п.2.2. Договору).

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що основним документом для оплати за наданні послуги є акт виконаних робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт виконаних робіт надається замовникові в термін до 5-го числа наступного за звітним (п.2.6. Договору).

Відповідно до п.2.7. Договору оплата наданих послуг здійснюється замовником  по факту надходження бюджетних коштів у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в термін 14 банківських днів після підписання акту виконаних робіт при наявності коштів фінансування. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти надані послуги, сторонами складається дефектний акт із переліком претензій замовника.

На виконання умов Договору  виконавець надавав замовнику послуги, передбачені п.1.1. Договору.

Виконання цих послуг підтверджується Актами виконаних робіт за травень - грудень 2010р. на загальну суму 459 059,00 грн., які підписані представниками сторін, завірені печатками підприємств  та не заперечується відповідачем.

Позивач посилається в своєму позові на те, що відповідач не оплатив своєчасно  в повному об’ємі виконані позивачем послуги, у зв'язку з чим за ним значиться заборгованість в сумі 100  924, 13грн.

Відповідач не заперечив проти наявності боргу,  пояснив неможливість погашення боргу відсутністю фінансування, докази чого надав суду. Крім того, відповідач зазначив, що умовами Договору передбачено відтермінування платежу виконавцю на 10 календарних днів (п.2.11 Договору).

Факт часткової оплати за поставлену продукцію підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем від 07.09.2011р., а також підтверджений представником відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.          

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідально до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Пунктом 2.7  Договору передбачено оплату послуг  у термін 14 банківських днів після підписання акту виконаних робіт при наявності коштів фінансування.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач стверджує, що на час розгляду спору ним не було отримано бюджетне фінансування, а тому з його сторони відсутнє прострочення виконання зобов’язання по оплаті послуг за Договором.

Суд зазначає, що отримання бюджетного фінансування не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов’язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, тому судом не приймається.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 924,13 грн. підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем,  є обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 758, 56 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 853, 60  грн., пені у розмірі 21 395, 91 грн. та 7% штрафу у розмірі 7 064, 68 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості послуг, по яким допущено  прострочення виконання, за кожен день такої прострочки, а за прострочення  більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки,  він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами Договору передбачено оплату послуг позивачем в термін 14 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Враховуючи, що Акт виконаних робі за грудень 2010р. підписано сторонами Договору без зазначення дати його підписання, суд вважає датою підписання Акту 31.12.2010р., оскільки відсутність на Акті точної дати його підписання не спростовує того, що він підписаний саме в грудні 2010р.

Банківським днем вважається робочий день для банків України,  в який банки відкриті для проведення операцій з використанням каналів взаємодії з Національним Банком України.

Отже, по Акту приймання виконаних послуг за грудень 2010р. прострочення оплати виникло з 26.01.2010р.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що пеня нарахована невірно і повинна становити 8 655, 33 грн.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами та на засадах яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність та розумність і справедливість, а також враховуючи приписи ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання.

Оскільки підприємство Відповідача є бюджетною установою, що утримується за рахунок бюджетних коштів, а також те, що основною причиною невиконання зобов’язань Відповідача по договору є відсутність бюджетного  фінансування підприємства, суд, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, вважає можливим зменшити розмір пені на 90 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 865,00 грн.

Крім пені, умовами договору передбачено стягнення 7% штрафу за прострочення більше 30 днів.

В силу ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.   

Стаття 61 міститься у розділі "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", тому положення ч.1 ст.61 стосуються лише фізичних осіб.   

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.          

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.                              

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.                                                                                

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.                    

Отже, зазначені види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними заходами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Крім того, вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати штрафу за порушення зобов’язання, як і не прив'язує цей вид неустойки до конкретного виду правовідносин.

Частиною 2 п.2. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої умовами договору, розмір якої встановлено сторонами за взаємною згодою.   

Суд зазначає, що  поняття  "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", що визначено у п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України  від 27.10.99р. у справі №1-15/99. При цьому, у контексті змісту положень норм Конституції України, у т.ч. ст.61, терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.   

Крім того, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність, за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, тобто встановлено один вид відповідальності –цивільно-правова.

При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобов’язання з оплати у встановлений вказаним договором строк і відповідне положення договору не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.   

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 7 064, 68 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Дані висновки щодо стягнення і пені і штрафу узгоджуються  з позицією Дніпропетровського апеляційного господарського суду (постанова № 11/250-09 від 17.11.09р.), Вищим господарським судом України (постанова № 11/77-09 від 03.11.09р., № 11/78-09 від 07.10.09р., постанова  № 6/627 від 07.09.10р.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного невиконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті поставленої та отриманої продукції встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Однак, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунки вищезазначених сум позивачем виконано невірно.

Як вже було зазначено вище, умовами Договору передбачено оплату послуг позивачем в термін 14 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Враховуючи викладене, по Акту приймання виконаних послуг за грудень 2010р прострочення оплати виникло з 26.01.2010р.

Отже, й інфляційні втрати та 3% річних повинні нараховуватись з врахуванням вищезазначеного.

У зв'язку з чим до стягнення підлягають 1 675, 23 грн. - 3% річних та 5 594, 41 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 173-175, 193, 216, 218, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 96, 509, 526, 530, 546, 548, 551, 617, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління комунального господарства Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Спортивна, буд. 38; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36072153) на користь Приватного підприємства "Ремонтно - будівельний підряд Дніпро" (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Харитонова, буд. 36, кв. 6; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36363102) 100 924, 13 грн. (сто тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн. 13 коп.) - основного боргу, 865, 00 грн. (вісімсот шістдесят п'ять грн. 00 коп.) - пені, 7 064, 68 грн. (сім тисяч шістдесят чотири грн. 68 коп.) - штрафу, 1 675, 23 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять грн. 23 коп.) - 3% річних, 5 594, 41 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн. 41 коп.) - інфляційних втрат, 1 161, 23 грн. (одна тисяча сто шістдесят одна грн. 23 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 199, 89 грн.  (сто дев'яносто дев'ять грн. 89 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 26.09.2011р.