Рішення

від 14.09.2011 по справі 64/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  64/159

14.09.11

за позовом публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа»

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

позивача: ОСОБА_1, дов. № 2123 від 20.11.2009 року,

відповідача-1:  не з’явився,

відповідача-2: не з'явилися.

Суть спору:

20.07.2011 року публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»і товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа»про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»виникла заборгованість за договором про надання овердрафту № 04КО/59/334/ЮР від 11.12.2009 року в сумі 1 301 481,84 грн., а отже у позивача виникло право звернути стягнення на предмети іпотеки, відповідно до договорів іпотеки № 39, 41, 43 від 13.01.2010 року, укладених між ПАТ «Фортуна-банк»і ТОВ «Компанія «Українська торгівельна мережа».

Ухвалою суду від 22.07.2011 року порушено провадження  у справі №64/159, розгляд справи призначено на 03.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.08.2011 року у зв’язку із неявкою в судове засідання представників відповідача-1 і відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 14.09.2011 року у зв’язку із неявкою в судове засідання представників відповідача-1 і відповідача-2 та продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 14.09.2011 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 14.09.2011 року представник відповідача-1 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судове засідання 14.09.2011 року представник відповідача-2 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 14.09.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.  

11.12.2009 року між  Публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк»(за договором - Кредитор)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»(за договором - Позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 04КО/59/334/ЮР, відповідно до якого кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності  та цільового характеру використання, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника відкритого в ТОВ «Фортуна-банк»розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах максимального ліміту заборгованості 200000,00 грн.

Сторони неодноразово, в додаткових угодах, змінювали суму овердрафту та строки користування овердрафтом. відповідно до додаткової угоди № 11 від 12.07.2010 року кінцевий строк  користування овердрафтом встановлено 30 липня 2010року, кінцева сума овердрафту встановлена –з 12 липня 2010року - 822 000грн, з 29 липня 2010року –800 000гривень.

Згідно положень договору про надання овердрафту (зі змінами та доповненнями), сторонами встановлено плату за користування кредитом в розмірі 30 % річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Положеннями кредитного договору, встановлений обов’язок позичальника не пізніше терміну, визначеному в кредитному договорі, повернути кредитору суму кредиту, сплатити відсотки за його користування та можливі штрафні санкції.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість  по кредиту в розмірі 821 977,95грн. та по відсотками за користування кредитом в розмірі 318 478,41 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв’язку з неналежним виконання грошовим зобов’язань за кредитним договором та на підставі п.4.1. договору,  позивач нарахував відповідачу  пеню за несвоєчасне погашення кредиту  в розмірі 65 676,07 грн.          

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розрахунок пені, наданий позивачем є таким, що відповідає законодавству та матеріалам справи, а отже, вимоги позивача щодо нарахування пені в розмірі 65 676,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу збитки від інфляції  в сумі 95 439,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Для забезпечення виконання умов та зобов’язань за договором овердрафту № 04КО/59/334/ЮР від 11.12.2009 року, який укладено між АТ «Фортуна-банк»(іпотекодержатель за договором) та Товариство з обмеженою  відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа»(іпотекодавець за договором), в порядку майнового поручительства ТОВ «Компанія «Українська торгівельна мережа»за ТОВ «Будівельна компанія «Партнер-Інвест», укладено  три договори іпотеки, а саме:             

- 13.01.2010року договір іпотеки № 43, відповідно до якого в заставу було передане нерухоме майно -  нежитлове підвальне приміщення під літерою за планом земельної ділянки –"А/під", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера “А”), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно –21399571, загальною площею –541,6 (п’ятсот сорок одна ціла і шість десятих) кв.м. Іпотека зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек  13.01.2010р. за реєстраційним номером № 9418540.

- 13.01.2010року договір іпотеки № 39, відповідно до якого в заставу було передане нерухоме майно - квартиру під номером 15 (п’ятнадцять), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера “А”), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно –21399743. Квартира складається з 2 (Двох) жилих кімнат житловою площею 50,0 (п’ятдесят цілих нуль десятих) кв.м. та загальною площею 87,9 (вісімдесят сім цілих дев’ять десятих) кв.м. Іпотека зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек  13.01.2010р. за реєстраційним номером № 9418516.

 - 13.01.2010року договір іпотеки № 41, відповідно до якого в заставу було передане нерухоме майно - нежитлове приміщення під літерою за планом земельної ділянки –"А", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера “А”), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно –21399251, загальною площею –53,7 (п’ятдесят три цілих і сім десятих).  Іпотека зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек  13.01.2010р. за реєстраційним номером № 9418534.

Зазначеними договорами іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується виконання умов та зобов’язань за договором овердрафту № 04КО/59/334/ЮР від 11.12.2009 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу»застава –це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу»передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).  Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень п. 2.2 договорів іпотеки, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо сума кредиту не буде повернута у встановлені строки та якщо проценти за користування кредитом не будуть сплачені.

Згідно статті 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Нормами ч. 6  ст. 20 Закону України «Про заставу»визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7  ст. 20 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

  Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

 Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У зв’язку з невиконанням боржником забезпечених іпотекою зобов’язань відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»та іпотечного договору банк - позивач, як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною ч. 1  ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.   

У частині 3 ст. 33 Закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або   згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання).

Позивач звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 з листом повідомленням про порушення зобовязання  від 08.02.2011р. № 51/04-1 з вимогою про повернення боргу та попередженням про звернення стягнення на заставлене майно. Відповіді на лист не надходило, борг за договором овердрафту № 04КО/59/334/ЮР  від 11.12.2009 року  не сплачено.

Таким чином, позивач вправі звернути стягнення на майно, що є предметом застави відповідно до договорів іпотеки № 39, 41, 43 від 13.01.2010 року, шляхом його продажу на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Також відповідно до вказаного Листа Верховного Суду України від 7 жовтня 2010 року зазначено, що суд у своєму рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу Украйни підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями  49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмети іпотеки, передані за іпотечними договорами від 13.01.2010 року б/н, укладеними між публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 26254732) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа»(04050, м. Київ, вул. Василя Дончука, 7, приміщення 5), якими було забезпечено виконання зобов’язань за договором надання овердрафту № 04КО/59/334/ЮР  від 11.12.2009 року (з усіма змани і доповненнями), укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»(01010, м. Київ, вул. Набережно-печерська дорога, 1, код ЄДРПОУ 33151462) і публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 26254732), на загальний розмір вимог 1 301 481 (один мільйон триста одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 84 коп., шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В, код ЄДРПОУ 26254732) права власності на предмети іпотеки, а саме на:

- нежитлове підвальне приміщення під літерою за планом земельної ділянки –«А/під», що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера «А»), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21399571, загальною площею - 541,6 (п'ятсот сорок одна ціла і шість десятих) кв. м.

- квартира під номером 15 (п'ятнадцять), що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера «А»), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21399743. Квартира складається з 2 (двох) жилих кімнат житловою площею 50,0 (п'ятдесят цілих нуль десятих) кв. м. та загальною площею 87,9 (вісімдесят сім цілих дев'ять десятих) кв. м.

- нежитлове приміщення під літерою за планом земельної ділянки - "А", що знаходиться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, місто Немирів, вулиця Леніна, будинок 171-А (сто сімдесят один літера «А»), реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 21399251, загальною площею - 53,7 (п'ятдесят три цілих і сім десятих) кв. м., що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа»(04050, м. Київ, вул. Василя Дончука,7 прим. 5, код ЄДРПОУ 36799597).

Звернення стягнення на зазначені предмети іпотеки здійснити шляхом їх продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації в сумі яка буде визначена згідно з експертним висновком суб’єкта оціночної діяльності  в процесі виконавчого провадження з виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Українська торгівельна мережа» (04050, м. Київ, вул. Василя Дончука,7 прим.5, ідентифікаційний код юридичної особи 36799597, рахунок 2600704620001 в ВАТ «Ерде Банк», МФО 380667) та з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер-Інвест»(01010, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога,1, ідентифікаційний код юридичної особи 33151462, рахунок 2600431334 в АТ «Фортуна –банк», МФО 300904) на користь публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35-В, ідентифікаційний код 26254732, рахунок № 32008199001 в Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області, МФО 321024) витрати  по сплаті державного мита в сумі 13014,82 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                         Н. І. Зеленіна