Рішення

від 13.09.2011 по справі 42/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

42/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  42/282

13.09.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільногірське скло” Дніпропетровської області

до Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

про визнання договору недійсним.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Осадчий С.І.,

від відповідача Белячкова О.В., Крупка О.О.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільногірське скло” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 1 січня 2008 р. між ним та відповідачем було укладено договір № ДМУ/031080-08 на транспортування природного газу.

Посилаючись на те, що вказаний договір укладений без дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. “Про забезпечення споживачів природним газом” та був укладений відповідачем як газотранспортною організацією зі споживачем, а не постачальником природного газу, позивач на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просив задовольнити позов та визнати цей договір недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність спірного договору вимогам чинного на час його укладання законодавства, а також на перебіг строку позовної давності до час звернення позивача в суд з указаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 січня 2008 р. між сторонами по справі укладено договір № ДМУ/031080-08 на транспортування природного газу, згідно з яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги по транспортуванню природного газу в об'ємі 67900 тис. м3 на рік по магістральних трубопроводах до газорозподільної станції і передачі його в мережу ВАТ “Дніпропетровськгаз”, а позивач –прийняти і попередньо оплатити вартість наданих послуг до 30 числа місяця у якому надаються послуги, а остаточний розрахунок провести до 15 числа місяця наступного за звітним.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією згаданого договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Спірні відносини між сторонами по справі пов'язані з їх діяльністю у нафтогазовій галузі України.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України, відносини, що виникають у зв'язку реалізацією газу, врегульовані Законом України “Про нафту і газ”.

У відповідності до вимог ст. 6 цього Закону Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі та здійснює законодавче регулювання відносин у ній. Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

У відповідності до вимог абз. 3 п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. “Про забезпечення споживачів природним газом” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, газотранспортні та газодобувні підприємства НАК “Нафтогаз України”, а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу забезпечують у межах виділених постачальниками (крім підприємств НАК “Нафтогаз України” та товариств (підприємств), утворених за участю НАК “Нафтогаз України”, які закуповують природний газ за зовнішньоекономічними контрактами) планових обсягів природного газу його транспортування відповідно до договорів, укладених із споживачами (крім населення).

Таким чином, умови спірного договору на транспортування природного газу, сторонами якого є відповідач як газотранспортне підприємство НАК “Нафтогаз України” та позивач як споживач природного газу, відповідали вимогам чинного на час його укладення законодавства.

Наступна зміна законодавства, в силу вимог ст. 5 ЦК України не тягне наслідків у вигляді визнання недійсним договору, укладеного до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 р. “Про забезпечення споживачів природним газом”.

За наявності відповідних обставин на вимогу заінтересованої особи відповідно до вимог ст. 651, 652 ЦК України такий договір може бути змінено або розірвано.

За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільногірське скло” Дніпропетровської області відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар