Рішення

від 10.07.2008 по справі 5020-9/020

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/020

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" липня 2008 р. справа № 5020-9/020

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Рибіної С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу

за позовом Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-східна сировинна компанія”

про стягнення 142295,60 грн.,

за участю представників:

від позивача –Шлеїн О.В., довіреність № 485 від 19.05.2008;  

від відповідача –Молчанов А.О., довіреність № б/н від 23.01.2008,

Суть спору:

Державне підприємство “Євпаторійський морський торговельний порт” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-східна сировинна компанія” (далі –Відповідач) про  стягнення 204 095,60 грн.

          В процесі розгляду справи Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України розмір позовних вимог було зменшено. Позивач просить стягнути з Відповідача 187291,18 грн., з яких:  142295,60 грн. –сума основного боргу; пеня –10815,64 грн.; інфляція –30339,92 грн.; три проценти річних –3840,02 грн. /відповідно до розрахунку а.с. 48-50/.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 32 від 19.07.2007, посилаючись на п. 1 ст. 526, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України /позовна заява, та заява про уточнення позовних вимог а.с. 2-3, 45-46/.

Позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 80-82/ позовні вимоги не визнав, посилається на те, що Позивачем вимога по оплаті Відповідачем поставленої продукції до теперішнього часу не пред'явлена. Вважає, що права Позивача не порушені, предмет спору по даній справі відсутній, тому просить провадження по справі припинити.

  Згідно із статтями 20, 22, 27, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін в судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.  

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Ухвалами суду від 20.03.2008 та 22.04.2008 строк вирішення спору по справі було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2007 року між Позивачем та Відповідачем по справі було укладено Договір № 32 (далі –Договір) /а.с. 9/.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець (Позивач) зобов'язувався поставити пісок карбонатний Покупцю (Відповідач), а Покупець зобов'язувався прийняти пісок та оплатити його вартість за діючими на момент поставки цінами.

Згідно п. 2.1 Договору відпускні ціни на момент укладення договору складають: на складі вантажного району (Південна коса) –36,00 грн. / тонна, у т.ч. ПДВ 20%.

За період з 19.07.2007 по 21.08.2007 Позивачем в адрес Відповідача було відпущено піску на загальну суму –302511,60 грн. В підтвердження цього Позивач посилається на накладні /а.с. 10-13/:

-          № 281 від 19.07.2007 на суму –16416,00 грн.;

-          № 255 від 31.07.2007 на суму –53722,80 грн.;

-          № 291 від 10.08.2007 на суму –94644,00 грн.;

-          № 296 від 21.08.2007 на суму –137728,80 грн.

Також, Позивачем в підтвердження позовних вимог надані суду довіреності на отримання цінностей /а.с. 107-109/:

-          серія ЯОБ № 605155 від 19.07.2007;

-          серія ЯОБ № 605154 від 19.07.2007;

-     серія ЯОБ № 605156 від 01.08.2007.

Зобов'язання по оплаті поставленого піску виконані Відповідачем не повному об'ємі.

Позивач вказує і Відповідач в судовому засіданні не заперечує, що в якості розрахунку за поставлений пісок на рахунок Позивача Відповідачем було перераховано 160216,00 грн., з яких: 98416,00 грн. було перераховано до подачі позову; 61800,00 грн. –перераховано Відповідачем після звернення Позивача до суду.

Таким чином, на думку Позивача, основна заборгованість Відповідача на момент винесення рішення у справі складає - 142295,60 грн.

Наявність заборгованості Відповідача за отриману продукцію стала підставою для звернення Позивача до суду. Основний борг він просить стягнути з врахуванням санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Суд визнає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.  

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004,  тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Позивач визначає основний борг в розмірі 142295,60 грн. Суд визнає вимоги Позивача частково в розмірі 4566,80 грн. з наступних підстав.

При дослідженні наданих Позивачем документів судом встановлено, що Відповідачем були видані довіреності на ім'я Клочкова Сергія Олексійовича для отримання від Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт” морського піску загальною кількістю –12456 тонн.

Судом також були досліджені надані Позивачем накладні /а.с. 10-13/ та встановлено, що по трьох накладних одержувачем товару є Клочков С.О., що підтверджується його підписами на накладних: №281 від 19.07.2007, №255 від 31.07.2007, №291 від 10.08.2007.

Підпис на накладній № 296 від 21.08.2007 не відповідає підпису Клочкова С.О. на довіреності та інших накладних. Будь-які данні особи, яка підписала накладну (прізвище, посада та інше), відсутні, печаткою підприємства підпис не засвідчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні  та  зведені  облікові  документи повинні мати серед інших  обов'язкових реквізитів особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в судовому засіданні суд не має можливості ідентифікувати особу, яка підписала накладну № 296 від 21.08.2007 на суму 137728,80 грн., ця накладна визнається судом неналежним доказом і не приймається судом до уваги. Інші докази отримання Відповідачем піску за договором № 32 від 19.07.2007 на суму 137728,80 грн. Позивач не надав.

Враховуючи, що Позивач не має та не надав суду належних та допустимих доказів отримання Відповідачем піску на суму 137728,80 грн., тобто доказів, які підтверджують порушення відповідачем умов договору № 32 відносно оплати товару в цьому розмірі, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 4566,80 грн.

Не може бути прийнятий судом довід Відповідача про те, що строк оплати не настав з тих підстав, що Договором встановлена передплата за отриману продукцію та листами від 27.07.2007, 31.07.2007 /а.с. 14-15/ Відповідач запропонував оплату товару до 10.08.2007 та щотижня, починаючи з 01.08.2007. Позивач погодився на цю пропозицію, що підтверджується поставкою Відповідачу товару.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий Позивачем розрахунок /а.с. 48-50/ інфляційних відшкодувань та 3 % річних, суд встановив, що Позивачем при розрахунку санкцій включено суму 137728,80 грн. по накладній № 296 від 21.08.2007, яка не приймається господарським судом в якості доказу. Тому, суд вважає можливим задовольнити вимоги Позивача по стягненню інфляційного відшкодування за весь час прострочення частково у розмірі –12572,90 грн. та три проценти річних від простроченої суми також частково у розмірі –1587,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною1  статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки договір № 32 від 19.07.2007, що укладений між сторонами спору, не містить положення відносно відповідальності сторін у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а також договором не встановлений розмір неустойки і іншої угоди з цього приводу сторонами не укладалося, вимога Позивача відносно стягнення суми пені у розмірі 10815,64 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми у розмірі 187291,36 грн., підлягають задоволенню частково у розмірі –18727,01 грн., з яких: 4566,80 грн. –сума основного боргу; 12572,90 грн. -  сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 1587,31 грн. - три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на Відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з урахуванням того, що частина вимог була погашена після порушення справи.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-східна сировинна компанія” (99057, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, буд. 59, кв. 125;                        р/р 26002733265001 в СФ КБ „Приватбанк” м. Севастополь, ОКПО 23441416, МФО 324935) на користь Державного підприємства “Євпаторійський морський торговельний порт” (97416, м. Євпаторія, пл. Моряків, буд. 1; р/р 26008485306972 КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, ОКПО 01125583) суму заборгованості у розмірі 19599,54 грн., з яких: 4566,80 грн. –сума основного боргу; 12572,90 грн. –сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; 1587,31 грн. - три проценти річних від простроченої суми, а також витрати по сплаті державного мита в сумі  805,27 грн., витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 67,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                               С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 15.07.2008

Розсилка:

1.          Товариство з обмеженою відповідальністю “Південно-східна сировинна компанія” (99057, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, буд. 59, кв. 125)

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, буд. 22 А)

2.             Державне підприємство “Євпаторійський морський торговельний порт”

       (97416, м. Євпаторія, пл. Моряків, буд. 1)           

3.          Справа