Рішення

від 23.06.2008 по справі 5020-4/093

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/093

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р. справа № 5020-4/093

За позовом

Приватного підприємства “Зеніт”(вул. Луначарського, 29-18, місто Севастополь, 99011)

до:          Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”  (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001),

          Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (вул. Героїв Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)

про стягнення заборгованості в розмірі 41190,80 грн.,

суддя Остапова К.А.,

за участю представників:

від позивача: Пєшкова О.В., довіреність № 080331/1 від 31.03.2008,

від відповідачів: не з`явився (від ТОВ “СРК “Севморсудноремонт”),

      Піманов А.А., довіреність  б/н   від 06.04.2007 (від ВАТ “Севморзавод”),

с у т ь   с п о р у:

Приватне підприємство “Зеніт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 41190,80 грн., з яких: основний борг –34420,76 грн., пеня –5737,42 грн., 3 % річних –1032,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачами умов договору про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння на ВАТ “Севастопольський морський завод” в частині оплати за виконані позивачем у 2005 роботи.

Позивач в ході розгляду справи змінював позовні вимоги, просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” як правонаступника ВАТ “СРК “Севморсудноремонт” заборгованість в сумі 34420,76 грн., пеню за прострочення платежів в сумі 2017,34 грн., витрати від інфляції в сумі 6423,00 грн., 3 % річних за необґрунтоване користування чужими грошовими коштами в сумі 1032,62 грн., всього в сумі 43894,24 грн., провадження у справі в частині стягнення суми боргу з ВАТ “СРК “Севморсудноремонт” припинити.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Севастопольський морський завод” проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що позивач в порушення статті 11 закону України “Про аварійно-рятувальні служби”, Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та по справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1539 від 02.11.2006, не пройшов обов'язкової атестації на спроможність до проведення аварійно-рятувальних робіт, внаслідок чого не включений до реєстру аварійно-рятувальних служб. На думку відповідача у позивача була відсутня цивільна правоздатність на укладення договору № 1 від 01.04.2002, і ПП “Зеніт” не мало правових підстав на надання відповідачам послуг, передбачених цим договором.

Також відповідач зазначив на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини нез`явлення суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд  -  

встановив:

01.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” (далі –ВАТ “СМЗ”), в особі голови правління, а також учасників цього Договору в особі керівників підприємств ВАТ (“Замовник”) та Приватним підприємством “Зеніт” (Виконавець”) укладений договір № 1 про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт і пожежегасіння на ВАТ “СМЗ” (далі –Договір) (арк. справи 19-20).

Позивачем наданий суду перелік учасників договору № 1 від 01.04.2002, відповідно до якого одним з учасників Договору є відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” (арк. справи 60).

Обов'язки виконавця за цим Договором встановлені розділом 2 Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначені обов'язки учасників цього договору з боку “Замовника”, в частині, що стосується них. Так, підпунктом 3.1.10 пункту 3.1 Договору передбачений обов'язок здійснювати оплату вартості послуг “Виконавця”.

Вартість робіт та порядок розрахунків встановлений у розділі 4 Договору.

Пунктом 4.1 передбачено, що з метою виконання договірних умов сторони укладають додаткові угоди до цього Договору, в яких на госпрозрахунковій основі визначається вартість послуг “Виконавця” для кожного учасника Договору з боку “Замовника”, а також інші умови, які не оговорені цим Договором.

Згідно з пунктом 4.2 Договору оплата вартості послуг “Виконавця” по додатковим угодам здійснюється “Замовником” щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця відповідно до виставлених “Виконавцем” рахунків.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договір укладається строком на один рік, набирає чинності з 01.04.2002.

Згідно з пунктом 5.3 Договору якщо за три місяці до закінчення Договору жодна зі сторін не вимагає його зміни, Договір діє на колишніх умовах та на тої же строк.

Судом встановлено, та не заперечується позивачем і відповідачем –ВАТ “СМЗ”, що жодна зі сторін не вимагала його зміни у встановлені пунктом 5.3 Договору строки, у зв'язку з чим він вважається діючим.

Вказаний договір не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Договір підписаний Приватним підприємством “Зеніт” та ВАТ “СМЗ” і скріплений печатками вказаних підприємств.

Листом від 27.04.2004 вих. № 40-403/1299 ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” повідомило ПП “Зеніт”, що у зв'язку з перетворенням ТОВ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” у ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідно до рішення учасників від 19.04.2004, останнє є правонаступником по зобов'язанням Замовника за договором № 1 від 01.04.2002 (арк. справи 28).

01.01.2005 між Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” укладено додаткову угоду № 2/1/05 до договору “Про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння на ВАТ “СМЗ” № 1 від 01.04.2002, відповідно до якої вартість наданих послуг по аварійно-рятувальному та протипожежному забезпеченню на 1 квартал 2005 року  - 36880,10 грн. (арк. справи 22).

01.04.2005 між Приватним підприємством “Зеніт” та Відкритим акціонерним товариством “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” укладено додаткову угоду № 2/2/05 до договору “Про організацію служби по виконанню аварійно-рятувальних робіт та пожежегасіння на ВАТ “СМЗ” № 1 від 01.04.2002, відповідно до якої вартість наданих послуг по аварійно-рятувальному та протипожежному забезпеченню на 2 квартал 2005 року  - 36880,10 грн. (арк. справи 21).

Актом приймання-здачі до договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/1/05 від 01.01.2005 Приватне підприємство “Зеніт”, яке підписало акт 25.02.2005, та ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, яке підписало Акт 28.02.2005,  підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за лютий 2005 року належить сума в розмірі 12960,83 грн.

Актом приймання-здачі до Договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/1/05 від 01.01.2005 Приватне підприємство “Зеніт”, та ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, підписаним 28.02.2005, підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за березень 2005 року належить сума в розмірі 12960,94 грн. (арк. справи 24).

Актом приймання-здачі до договору № 1 від 01.04.2002 та додаткової угоди № 2/2/05 від 01.04.2005 Приватне підприємство “Зеніт” та ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, підписаним 04.05.2005,  підтвердили, що аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” відповідає умовам договору та виконано у належному вигляді, до перерахування за період з 01 по 20 квітня 2005 року належить сума в розмірі 12293,36 грн. (арк. справи 25).

Позивач виставив ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” рахунки на 12960,83 грн. № 9 від 25.02.2005,  на 12960,94 грн. № 17 від 28.03.2005 та 12293,36 грн. № 24 від 20.04.2005.(арк. справи 26, 27).

Листом від 09.02.2007 вих. № 40Д-70 ТОВ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” повідомило ПП “Зенит”, що відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 05.09.2006 ВАТ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” перетворено  у ТОВ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт”, яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства (арк. справи 29).

09.01.2007 Приватне підприємство “Зеніт” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” підписали Акт непогашених зустрічних фінансових зобов'язань, відповідно до якого сальдо на користь Приватного підприємства “Зеніт” станом на 01.01.2007 склало 34420,76 грн. (арк. справи 23).

Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (арк. справи 36-40), із внесеними в нього змінами  26.03.2008 (арк. справи 41) ВАТ “СМЗ” є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” (ЄДРПОУ 30526231).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (арк. справи 88-89) підтверджується, що ТОВ “СРК “Севморсудноремонт” припинено, правонаступником його є ВАТ “Севастопольський морський завод”.

Іншими матеріалами справи, а саме довідками Управління статистики у місті Севастополя від 07.05.2008 № 16-2/1391, від 12.05.2008 № 16-2/1446 підтверджується вилучення з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України ТОВ “Судноремонтний комплекс “Севморсудноремонт” у зв'язку з реорганізацією.

В ході розгляду справи позивач надав суду Акт звірки зустрічних фінансових зобов'язань від 22.05.2008, підписаний між ПП “Зеніт” та ВАТ “СМЗ”, яким ПП “Зеніт” та ВАТ “СМЗ” підтвердили суму заборгованості ВАТ “СМЗ” перед ПП “Зеніт” станом на 20.05.2008 в сумі 34420,76 грн.

     Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, що виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після вступу його в силу.

Згідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і  обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно з положеннями  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, та не заперечується ВАТ “СМЗ” надання позивачем послуг за Договором № 1 від 01.04.2002 учаснику цього договору – ТОВ “СРК “Севморсудноремонт”, який є правопопередником відповідача –ВАТ “СМЗ” на суму 34420,76 грн.

Доводи відповідача –ВАТ “СМЗ” щодо відсутності у позивача цивільної правоздатності на надання послуг, передбачених Договором, та необхідністю визнати цей Договір недійсним в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючі рішення, має право  визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, судом в ході розгляду справи не встановлено, що Договір № 1 від 01.04.2002 суперечить діючому законодавству.

Відповідач –ВАТ “СМЗ” зазначає на те, що Договір № 1 від 01.04.2002 укладений позивачем за відсутності в нього цивільної правоздатності на укладення такого договору, з посиланням на умови пункту 1.3 та 2.6 Договору, Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, Положення про Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і по справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1539 від 02.11.2006 та статтю 91 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.3 Договору № 1 від 01.04.2002 передбачено, що всі сторони цього Договору створюють умови по організації, підготовці, технічному оснащенню та використанню аварійно-рятувальної та протипожежної служби у проведенні першочергових робіт по локалізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Діючим законодавством не передбачено обов'язкове атестування чи ліцензування такої діяльності.

Пункт 2.6 Договору встановлює обов'язок позивача прибувати до місця виклику та виконувати роботи по рятуванню людей, локалізації і ліквідації наслідків надзвичайний ситуацій силами працівників чергових змін та засобами, що відповідають технічному оснащенню.

Статутом Приватного підприємства “Зеніт” передбачений такий вид діяльності, як протипожежне обслуговування підприємств, установ, організації, громадян, виконання протипожежних робіт, придбання, обслуговування та ремонт пожежно-технічного майна.

Як зазначено у листі Управління Міністерства України з надзвичайний ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в місті Севастополя від 11.04.2008 вих. № 19/1162 (арк. справи 56, 57) Приватне підприємство “Зеніт” оснащено тільки пожежно-рятувальною технікою, входить до реєстру підприємств, установ і організацій, які мають пожежно-рятувальну  техніку для її залучення як додаткових сил для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій в частині гасіння пожеж.

З викладеного випливає, що позивач може здійснювати роботи, що передбачені пунктом 2.6 Договору, саме в частині забезпечення пожежної безпеки, гасіння пожеж, що передбачено Статутом підприємства, які не потребують ліцензування та не передбачають реєстрації та атестування як аварійно-рятувальної служби.

Позивач просить стягнути з відповідача –ВАТ “СМЗ” пеню за прострочення платежів в сумі 2017,34 грн.

В задоволенні позову у цій частині належить відмовити у зв'язку з наступним.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України № 436-IV від  16.01.2003 та статтею 546 Цивільного кодексу України № 435-IV від  16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно ст. ст. 1-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання   грошових зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін. Розмір   пені  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуги відповідно до цього Договору та додаткових угод “Замовник” сплачує “Виконавцю” пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення від суми платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Статтею 267 вказаного Кодексу передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3).

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.

При цьому згідно з частиною 5 вказаної статі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач –ВАТ “СМЗ” у відзиві на позов (арк. справи 33-35) заявив про необхідність застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Позивач будь-яких поважних причин пропуску ним строку позовної давності не привів.

Відповідно до пункту 4.2 Договору № 1 від 01.04.2002 оплата вартості послуг за додатковими угодами здійснюється щомісячно, не пізніше 5-го числа відповідно до виставлених рахунків.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач виставив відповідачеві рахунки № 9 від 25.02.2005, № 17 від 28.03.2005, № 24 від 20.04.2005. Строк оплати за цими рахунками наступив 05.03.2005, 05.04.2005 та 05.05.2005 відповідно.

Таким чином, строк позовної давності по стягненню суми пені за вказаними рахунками сплинув 06.09.2006, 06.10,2006 та 06.11.2006, з врахуванням того, що відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням індексу інфляції, а  також 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від простроченої  суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума індексу інфляції складає –6423,00 грн., а  також сума 3 % річних –1032,62 грн.

Враховуючі викладене, перевіривши розрахунок суми інфляційного відшкодування та 3 % річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач –ТОВ  “СРК “Севморсудноремонт”, правонаступником якого є ВАТ “СМЗ”, припинено, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог до ТОВ “СРК “Севморсудноремонт” припинено судом ухвалою від 23.06.2007 на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Відповідач –ВАТ “СМЗ” не надав доказів погашення заборгованості.

          Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 41876,38 грн., з яких 34420,76 грн. –сума основного боргу, 6423,00 грн. –інфляційне відшкодування, 1032,62 грн. –сума 3 % річних.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 418,76 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,84 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” (місто Севастополь, вул. Героїв Севастополя, 13, п/р 260042409 в СФ “Раффайзен Банк Аваль”, МФО 324504, ОКПО 14312370) на користь Приватного підприємства “Зеніт” (місто Севастополь, вул. Луначарського,  29, кв. 18, п/р 26003060074629 в СФ КБ “Приватбанк”, МФО 324935, ОКПО 33534968) 41876,38 грн., у тому числі основний борг - 34420,76 грн., інфляційне відшкодування - 6423,00 грн., 3 % річних - 1032,62 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 418,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,84 грн.

3.          В решті позовних вимог відмовити.          

4.          Примирники рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                  К.А. Остапова

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

30.06.2008