Рішення
від 13.07.2008 по справі 26/62
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/62

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.07.08 р.                                                                                                    Справа № 26/62                               

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні колегією суддів у складі

Головуючий суддя      Донець О.Є.

Суддя                            Мальцев М.Ю.

Суддя                            Татенко В.М.

за позовом Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка

          

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк

третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство „Арселор Миттал Кривий Ріг”, м.Кривий Ріг

третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне підприємство „Вугілля України”, м.Київ

третя особа – 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Колосниківська”, м.Макіївка

про стягнення 8270,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача  Алтухова О.С. – за довіреністю

від відповідача Сьомка Р.О. – за довіреністю

третя особа – 1 Шевченко Я.В. – за довіреністю

третя особа – 2 Дятловська М.В. – за довіреністю

третя особа – 3 Борсук Т.В. – за довіреністю

 

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулося Державне підприємство „Макіїввугілля”, м.Макіївка, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк, про стягнення 8270,70 грн. – суми збитків, з яких 6407,10 грн. – сума збитків за поставлену неякісну продукцію, 1863,60 грн. – сума з компенсації транспортних витрат.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми збитків; договір № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля від 01.06.2005р. із протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, специфікаціями та додатковою угодою; договір № 614 від 18.07.2005р. із специфікацією; посвідчення; квитанцію про приймання вантажу № 48245220; рахунки – фактури; податкові накладні; розрахунки вартості; акт № 69 від 25.04.2006р.; акт відбирання та підготовки проби від 21.04.2006р.; протокол іспиту та аналізу проби; рахунок № 5/60 коригування кількості і вартості показників до податкової накладної № 60 від 17.04.2006р.; лист № 1187/09 від 25.04.2006р.; лист № 321-09/10-2601 від 05.05.2006р.; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2006р.; платіжну вимогу – доручення № 2068 від 25.04.2006р.; претензію № 9/31 від 18.05.2006р. із розрахунком; претензію № 9/32 від 25.05.2006р.; заперечення № 5/5 від 14.02.2007р.

Позивач у судовому засіданні стверджував, що, вищезазначені збитки йому заподіяні у зв'язку із неякісною переробкою відповідачем рядового вугілля позивача та наступним постачанням продукту переробки на адресу Відкритого акціонерного товариства “Миттал Стіл Кривий Ріг” (ВАТ “Арселор Миттал Кривий Ріг”), у зв”язку з чим просив його залучити до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 07.04.2008р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача суд залучив – Відкрите акціонерне товариство “Арселор Миттал Кривий Ріг”.

У позовній заяві позивачем зазначено, що збитків йому заподіяно внаслідок постачання, на підставі договору позивача з Державним підприємством „Вугілля України” третій особі неякісної продукції, виготовленої Центральною збагачувальною фабрикою „Колосниківська”, з якою відповідачем укладено договір.

Ухвалою суду від 17.04.2008р. до участі у справі залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство  „Вугілля України”. Також судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Колосниківська”.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав суду відзив, у якому посилається на умови договору, ст.ст. 626, 628, 837, 852, 853 Цивільного кодексу України, на те, що позивач прийняв продукцію та реалізував її своєму контрагентові – ДП „Вугілля України” за договором № 614 від 18.07.2005р., тобто довів своїми діями, що якість продукції його влаштовує, будь-яких заходів щодо покращення якості продукції вживати не потрібно, правами, передбаченими ст. 852 Цивільного кодексу України, позивач не скористався і здійснив реалізацію продукції на умовах, які його влаштовують. Відповідач стверджує, що позивач (Замовник) не виконав свого обов'язку, передбаченого ч. 2 п. 3.6 зазначеного договору, а саме не ініціював аналізу проб, відібраних при спільному опробуванні, в нейтральній лабораторії, обраної за згодою сторін, результат якої є обов'язковим для них, тому вважає, що результат опробування лабораторії ДП „ССI України Лтд” не є обов'язковим для сторін та не може бути належним доказом. Відповідач також зазначає, що 18.07.2005р. між позивачем та ДП „Вугілля України”  укладений договір № 614, що є результатом ведення господарської діяльності обох підприємств, отже, угода цих сторін про можливість застосування знижок є результатом ведення їх господарської діяльності та їхнього волевиявлення, тому знижки не можливо віднести до збитків позивача, оскільки він сам погодився на їх застосування, уклавши договір з ДП „Вугілля України”. Стосовно збитків позивача, які понесені внаслідок простою вагонів, відповідач посилається на відсутність документальних доказів.

Третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство „Арселор Миттал Кривий Ріг” надала суду свої пояснення щодо позовних вимог № 851-4/4-1р (і) від 01.04.2008р., у яких підтвердила надходження на свою адресу неякісної продукції та відшкодування пов'язаних з цим транспортних витрат.

Третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство „Арселор Миттал Кривий Ріг”, також надала суду пояснення № 851-4/4-1р (і) від 13.05.2008р., у яких посилається на факт поставки продукції неналежної якості, що підтверджує актом приймання продукції по якості № 69 від 25.04.2006р., а також вважає, що приймання продукції здійснено з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (П-7) та у відповідності до умов договору № 5132 від 29.12.2005р.

Третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне підприємство „Вугілля України”, м.Київ, надала суду пояснення до позовної заяви, у яких посилається на те, що виробником  неякісної продукції є ЦЗФ „Колосниківська” ТОВ „Єнергоімпекс”, тому збитки, що понесені позивачем підлягають стягненню з ТОВ „Єнергоімпекс” як зі сторони, що неналежним чином виконала зобов”язання.

Третя особа – 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Колосниківська”, м.Макіївка, надала суду відзив на позовну заяву № 602/09 від 20.05.2008р., у якому посилається на необґрунтовання позивачем своїх позовних вимог стосовно компенсації транспортних витрат в розмірі 1863,60 грн., а також на те, що акт прийомки продукції по якості № 69 від 25.04.2006р. складений із порушенням Інструкції П – 7, у зв'язку з чим не може бути належним доказом поставки неякісної продукції.

          Відповідач надав суду клопотання, у якому просив суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 18.06.2003р. по справі № 21/198-02 та на ст. ст. 343, 344 Цивільного кодексу України УРСР, вважаючи, що строк позовної давності повинен складати 1 рік.

          Позивач надав суду заяву № 14/62 від 02.06.2008р., у якій посилається на ст. 257 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строк позовної давності складає 3 роки, у зв'язку з чим заперечив проти клопотання відповідача.

          Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 03.04.2008р., справу № 26/62 передано на розгляд судді господарського суду Донецької області Донцю О.Є., у зв'язку із обранням судді Наумової К.Г. на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

Строк розгляду справи було продовжено судом за клопотанням сторін у відповідності до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

          Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.06.2008р. по справі призначений колегіальний розгляд справи.

          У судовому засіданні оголошувалась перерва з 01.07.2008р. до 14.07.2008р.

          

           Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд ВСТАНОВИВ:

        01.06.2005р. між Державним підприємством „Макіїввугілля”, м.Макіївка (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк (Виконувач), був укладений договір № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля.

        Пунктом 1.1 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) договору № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля передбачено, що Замовник зобов'язався поставити Виконавцю рядове вугілля на умовах: при поставці в вагонах парку Замовника відповідно рознарядки Виконавця - СРТ – фронти відвантаження – ВАТ „ЦЗФ „Колосниківська”, ВАТ „ЦЗФ „Пролетарська”, філія „ВФ „Антрацит” ТОВ „Енергоімпекс”; при поставці рядового вугілля в вагонах парку Мінтранс України Укрзалізниця - СРТ – станція призначення (примикання) Донецької залізниці Харцизьк, Макіївка, Ханжонкове, Кривий Торець (в редакції Інкотермс – 2000) із віднесенням витрат по переробці на Замовника та здійснення прийомо-здавальних операцій на прийомо-здавальних коліях ЦЗФ у найменуванні, кількості, марочному складі, із якісними показниками відповідно до специфікацій, які оформлюються окремими додатками та є невід'ємною частиною договору.

        

        Пунктом 1.2 договору № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля передбачено, що Виконавець зобов'язався переробити рядове вугілля та відвантажити виготовлені продукти збагачування на умовах: FCA – приймально-здатні колії ЦЗФ-вантажовідправника (із завантаженням вагонів), FCA – станція Кривий Торець ( у випадку відвантаження продуктів збагачування з ДВАТ ЦЗФ „Дзержинська”), (в редакції Інкотермс – 2000) за рахунок та на ризик Замовника по реквізитам, вказаним Замовником, а Замовник зобов'язався оплатити вартість робіт з переробки рядового вугілля.

       Пунктом 1.3 договору № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля передбачено, що визначення якості виготовлених продуктів збагачування здійснюється в порядку, який встановлений „Методикою визначення випуску продуктів збагачування з наданої вугільної сировини по шахтам”.

       Пунктами 3.1, 3.2 договору № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля передбачено, що якість рядового вугілля, яке надходить на збагачування, має відповідати внутрішньовідомчим виробничим нормам показників якості шахт-вантажовідправників. Якість відвантаженого концентрату має відповідати технічним умовам на даний вид споживання, який вказаний у специфікаціях та підтверджується посвідченням про якість, яке видає ЦЗФ. Відбирання проб рядового вугілля здійснюється робітниками випробувальних пунктів за участю робітників ЦЗФ, у відповідності до ДСТУ 4096-2002, ДОСТ 1137-64, Положенням про випробувальний пункт. Якість рядового вугілля визначається робітниками Вуглехімічної лабораторії ЦЗФ „Радянська” ВП „Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів” ДП „Макіїввугілля”. Відбирання проб від рядового вугілля, відвантаженого шахтами-вантажовідправниками на ДВАТ ЦЗФ „Дзержинська”, та визначення його якості здійснюється ВТК та хімічною лабораторією ЦЗФ відповідно та є розрахунковим для визначення виходу продуктів збагачування.

       Пунктом 3.6 договору № 01-06-1 п/р на переробку рядового вугілля передбачено, що у випадку розходження показників якості продуктів збагачування у споживача (вантажовідправника) із даними, які вказані у сертифікаті (посвідченні) якості, та кількості – вазі, яка вказана у транспортній накладній, прийомка продуктів збагачування здійснюється із обов'язковим викликом представників вантажовідправника у строки, зазначені в Інструкції П-7 від 25.04.1966р. та № П-6 від 15.06.1965р. відповідно, із додатками та змінами.

      Зазначеним пунктом також встановлено, що Замовник вправі ініціювати аналіз проби, яка була взята при спільному опробуванні в нейтральній лабораторії, яка вибирається за узгодженням сторін. Результат цього аналізу є обов'язковим для обох сторін.

       18.07.2005р. між Державним підприємством „Вугілля України” (Покупець), та Державним підприємством „Макіїввугілля”, був укладений договір № 614, відповідно до умов якого Покупець покупає, а Продавець продає вугільний концентрат для коксування, щомісячний об'єм поставки, марочна складова, ціна та якість якого додатково узгоджуються сторонами та оформлюються окремим додатком, який є невід'ємною частиною договору.

       Пунктами 2.2, 2.3 договору № 614 передбачено, що кількість фактично поставленої продукції повинна відповідати вказаній в залізничній накладній. Якість фактично поставленої продукції повинна відповідати зазначеному у додатку до договору ДСТУ 3472-96 та підтверджуватися посвідченням якості, яке видане підприємством – виробником.

      Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору № 614 передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах СРТ залізничної станції призначення (ст. „Кривий Ріг Головний” Придніпровської залізниці), крім умов оплати витрат на транспортування продукції, вказаних в п. 3.4 договору. Датою поставки продукції вважається дата штампу залізничної станції призначення на залізничній накладній. По кожній партії продукції, протягом 10 календарних днів із дати поставки, Продавець направляє Покупцю наступні документи: залізнична накладна; сертифікат (посвідчення) якості; рахунок – фактура; податкова накладна; лист, який підтверджує право власності; акт прийомки – передачі продукції. Копія сертифікату якості надається Продавцем одночасно із поставкою першого вагону партії продукції або передається по факсу (0564) 71-72-15 до отримання продукції Покупцем. Витрати, пов'язані із транспортуванням продукції від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення, несе Покупець.

        Пунктом 4.1 договору № 614 передбачено, що ціна продукції встановлюється у гривні за одну метричну тону без знижок/приплат по якості, а також витрат на транспортування продукції від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення. Усі витрати, пов'язані із навантаженням продукції, а також доставкою продукції до залізничної станції відправлення, входять в ціну продукції на умовах договору.

       Пунктом 6 договору № 614 передбачено, що продукція здається Продавцем та приймається Покупцем:

-          по кількості – у відповідності із „Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості”, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністерств СРСР від 15.06.1965р. № П-6 шляхом зважування Покупцем на автоматичних електронно-тензометричних 200-тоних вагах „TRAPPR”. Визначення ваги нетто продукції здійснюється шляхом віднімання від ваги брутто ваги вагону, вказаної у залізничній накладній, а при відсутності даних в залізничній накладній вага тари вагону приймається по трафарету (з брусу). Відповідальна нестача визначається із урахуванням норми нестачі в розмірі 1% та норми залишків в розмірі 0,2% від ваги нетто в вагоні, вказаних в транспортних документах. Взаємовідношення по нестачам продукції врегулюються Продавцем та Покупцем за участю уповноваженого представника вантажовідправника та незалежної організації ДП „ССI Україна ЛТД”;

-          по якості – у відповідності із „Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості”, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністерств СРСР від 25.04.1966р. № П-7. Прийомка продукції по якості здійснюється у відповідності із стандартами та ТУ, встановленими на продукцію, що постачається, договором та додатками (специфікаціями) до нього відповідно до документу, який підтверджує якість поставленої продукції. У випадку поставки продукції із якісними характеристиками, що не відповідають умовам договору або специфікаціям, Покупець зобов'язаний негайно повідомити про це Продавця телеграмою та визвати представника Продавця для участі у спільному прийманні продукції. Продавець не пізніше наступного дня після отримання виклику зобов'язаний повідомити Покупця про те, чи буде або ні направлений його представник для участі у прийманні продукції по якості. Відсутність відповіді на виклик, не прибуття представника Продавця у трьохденний строк або прибуття представника Продавця без належного документу на право участі у прийманні продукції по якості дає право Покупцю здійснювати прийомку продукції по якості за участю представника незалежної організації ДП „ССI Україна ЛТД”. На кожну опробувану партію продукції незалежна організація ДП „ССI Україна ЛТД” надає „Акт відбирання проб” та „Протокол іспиту та аналізів”, підписані представниками Покупця та незалежної організації ДП „ССI Україна ЛТД”. У випадку встановлення якості продукції умовами, передбаченими договором, Покупцем спільно із представником незалежної організації ДП „ССI Україна ЛТД” складається акт прийомки продукції по якості, який є документом, що підтверджує фактичну якість отриманої продукції. Сторони прийшли до угоди, що у випадку підтвердження факту невідповідності якості продукції, з вини Продавця, витрати простоювання вагонів, пов'язані із очікуванням прибуття представника Продавця, несе Продавець.

        Поставлена продукція підлягає вхідному контролю Покупця по кількості та якості у повному об'ємі за участю незалежної організації ДП „ССI Україна ЛТД”.

        Пунктом 7.1 договору № 614 передбачено, що у випадку поставки Продавцем неякісної продукції (із відхиленням від граничних показників якості в сторону погіршення), Покупець відповідно до двостороннього акту сплачує вартість Продукції із урахуванням знижок по якості. Якщо сума знижок перевищує 20% вартості неякісної продукції, Покупець має право відмовитись від прийняття продукції. Знижки розраховуються наступним чином: за відхилення по золі 1% - 2,5%, по вазі за 1% - 2%, по  сірці за 0,1% - 0,5% від вартості партії неякісної продукції.

       Пунктом 10.1 договору № 614 передбачено, що претензії по кількості та якості поставленої продукції можуть бути заявлені Покупцем протягом строку, який встановлений законодавством. Претензії повинні направлятися заказним листом та супроводжуватися документами, які оформлені у повній відповідності із діючими інструкціями (п.п. 6.2.1, 6.2.2.).

Під час розгляду справи відповідач надав суду договір № 31/01/1 п/р від 31.01.2004р. на переробку рядового вугілля із додатковою угодою б/н від 30.12.2005р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк (Замовник), та Відкритим акціонерним товариством Центральна збагачувальна фабрика „Колосниківська”, м.Макіївка (Виконавець).

Відповідно до умов договору 31/01/1 п/р від 31.01.2004р. на переробку рядового вугілля, Замовник зобов”язався поставити Виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ – ЦЗФ вантажовідправник (в редакції Інкотермс – 2000) у найменуванні, кількості, марочному складі, із якісними показниками згідно специфікацій, які оформляються окремими додатками та є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 1.2, 1.3 договору 31/01/1 п/р від 31.01.2004р. на переробку рядового вугілля передбачено, що Виконавець зобов”язався переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачування по реквізитам, які вказані Замовником, а Замовник зобов”язався сплатити вартість робіт з переробки рядового вугілля, послуг за передачу  та прибирання вагонів та плату за користування вагонами відповідно до специфікацій, які є невід”ємною частиною договору. Визначення кількості продукції збагачування, яка випускається, здійснюється в порядку, який встановлений „Методикою визначення випуску продуктів збагачування з давальницької вугільної сировини по шахтам” (Додаток № 1 до Положення про організацію взаємовідношень між шахтами та збагачувальними фабриками Мінвуглепрому України).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 договору 31/01/1 п/р від 31.01.2004р. на переробку рядового вугілля передбачено, що якість рядового вугілля, яке надходить на збагачування, має відповідати нормам показників якості шахт-вантажовідправників, якість відвантаженого концентрату має відповідати технічним умовам на даний вид споживання, що вказані у специфікаціях, та підтверджується посвідченням про якість, яке видає ЦЗФ. Відбирання проб рядового вугілля шахт-вантажовідправників та визначення їх якості здійснюється ВТК ЦЗФ „Колосниківська”, та визначається хімічною лабораторією ЦЗФ, їх результати є розрахунковими для визначення виходу продуктів збагачування. Кількість відвантаженого рядового вугілля та продуктів збагачування має відповідати вазі, яка вказана у транспортній накладній. У випадку розходження показників якості рядового вугілля, визначених Виконавцем, із показниками якості шахти-вантажовідправника, та кількості – вазі, яка вказана у транспортній накладній, прийомка рядового вугілля здійснюється з обов'язковим викликом представника шахти-вантажовідправника у строки, зазначені Інструкціями № П-7 від 25.04.1966р. та № П-6 від 15.06.1965р. відповідно, із додатками та змінами. У випадку розбіжностей показників якості продуктів збагачування у споживача (вантажовідправника) із даними, які вказані у сертифікаті (посвідченні) якості, та кількості – вазі, яка вказана у транспортній накладній, прийомка продуктів збагачування здійснюється із обов'язковим викликом представників вантажовідправника у строки, зазначені у Інструкції П-7 від 25.04.1966р. та № П-6 від 15.06.1965р. відповідно, із додатками та змінами. При виникненні спорів щодо невідповідності якості поставленого рядового вугілля або продуктів збагачування, сторони можуть провести аналіз у незалежній лабораторії за рахунок винної сторони. При цьому остаточні розрахунки здійснюються по показникам якості, які зазначені незалежною лабораторією.

Суть позову полягає у вимогах про стягнення з відповідача 8270,70 грн., з яких 6407,10 грн. – сума збитків у вигляді неотриманого доходу, 1863,60 грн. – сума збитків, пов'язаних із транспортними витратами, заподіяних позивачеві відповідачем внаслідок поставки неякісної продукції.

Позивач стверджує, що відповідачем були порушені умови договору № 614 від 18.07.2005р. в частині поставки продукції належної якості, яка виявилась невідповідною до норм, передбачених у документах, що наявні у матеріалах справи, зокрема в акті № 69 від 25.04.2006р., в акті відбирання та підготування проби, в протоколі іспиту та аналізів проб.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просив суд застосувати позовну давністю.

Третя особа – 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Відкрите акціонерне товариство „Арселор Миттал Кривий Ріг” підтвердла факт поставки неякісної продукції.

Третя особа – 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне підприємство „Вугілля України, м.Київ вважає, що збитки підлягають стягненню з ТОВ „Єнергоімпекс”.

Третя особа – 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Колосниківська”, м.Макіївка, вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 34 зазначеного кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своїм змістом укладений сторонами по справі договір № 01-06-1/р/р від 01.06.2005р. узгоджується із положеннями зазначеної статті, отже за своєю правовою природою цей договір є договором підряду.

Згідно із ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 853 зазначеного кодексу, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг з переробки рядового вугілля за квітень 2006р., який підписано сторонами по справі без зауважень та заперечень.

Суду не надано доказів реалізації позивачем своїх прав замовника та виконання ним обов'язків замовника, передбачених вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 зазначеного кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

В силу ст. 629 зазначеного кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом пункту 3.6 договору № 01-06-1/п/р від 01.06.2005р., у разі невідповідності показників якості продуктів збагачення у споживача (вантажоотримувача) даним сертифікатів якості приймання продукції здійснюється з обов”язковим викликом представників вантажовідправника відповідно до Інструкції № П-6, П-7, а позивач (Замовник) вправі ініціювати аналіз проби, відібраної при спільному випробуванні, в нейтральній лабораторії, обраній за згодою сторін. Результати цього аналізу є обов'язковим для обох сторін.

Суду не надано доказів того, що сторонами за їх взаємною згодою у якості незалежного експерта обрано ДП „ССІ Україна Ltd”.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що в силу укладеного сторонами договору висновок вищезазначеного підприємства щодо якості продукції не є обов”язковим для сторін, внаслідок чого не може розглядатися судом у якості належного доказу позовних вимог, оскільки позивачем не дотримано умов договору щодо порядку визначення якості продуктів збагачення.

Крім того, акт приймання продукції за якістю № 69 від 25.04.2006р., на який позивач посилається як на доказ неякісності продукції, складено із порушенням вимог пунктів 24 та 29 Інструкції № П-7, а саме:

-          акт складений через 4 дні після закінчення прийомки продукції (п. 29 Інструкції);

-          не вказана дата та номер телеграми про повернення представника (підпункт „д” п. 29 Інструкції);

-          відсутній номер та дата договору на постачання продукції (підпункт „е” п. 29 Інструкції);

-          не вказаний час видачі вантажу органом транспорту (підпункт „ж” п. 29 Інструкції);

-          не вказані умови зберігання продукції до початку прийомки за якістю, з 18.04.2006р. до 21.04.2006р., які свідчать про забезпечення запобігання змішування із іншою однорідною продукцією (підпункт „и” п. 29 Інструкції);

-          особи, які приймали участь в прийомці продукції за якістю, не ознайомлені із Інструкцією П-7 (п. 24 Інструкції);

-          у висновку не зазначено про можливі причини виникнення неякісної продукції підпункт „ф” п. 29 Інструкції).

Даний акт прийомки продукції за якістю представником вантажовідправника (третя особа – 3) не підписаний та відмітки про те, що представник вантажовідправника (третя особа – 3) відмовився від підпису також не має.

Отже, зазначений акт у якості доказу неякісності продуктів збагачення судом не приймається, внаслідок чого не є доказом у підтвердження позовних вимог.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем у повному обсязі документально не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, документально обґрунтовані підстави для покладення відповідальності на відповідача відсутні, та, як наслідок, є недоведеним факт спричинення позивачеві збитків у вигляді неотриманого доходу внаслідок поставки неякісної продукції.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Плата за користування вагонами стягується залізницею на підставі складеної відомості плати за користування вагонами згідно Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644.

Відомості плати за користування вагонами є належним доказом часу користування вагонами і плати, яка підлягає стягненню за їх користування.

Наданий позивачем лист вантажної служби УЖДТ не є належним доказом часу простою вагонів і плати за їх користування, як і рахунок – фактура № СФ-0002937 від 05.05.2006р., виставлений ДП „Вугілля України” на суму 1863,60 грн. за компенсацію транспортних витрат у зв'язку з надходженням вагонів з вугільним концентратом неналежної якості.

Зазначені документи також не свідчать про те, що простоювання вагонів мало місце саме з вини відповідача та внаслідок того, що поставлена продукція є неякісною.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведені належними доказами вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат, пов”язаних з простоюванням вагонів.

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю у зв”язку з тим, що позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем господарського зобов'язання та заподіяння позивачеві збитків.          

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 626, 629, 852, 853 Цивільного кодексу України, господарський суд,

                                                 В И Р І Ш И В :

           У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Макіїввугілля”, м.Макіївка, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк,  - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

          

          Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 14.07.2008р.

Повний текст рішення підписано 21.07.2008р.

          

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 6 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3-5. третім особам

          6. у справу

          Вик. Марченко Ю.О.

Дата ухвалення рішення13.07.2008
Оприлюднено29.07.2008

Судовий реєстр по справі —26/62

Постанова від 05.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Постанова від 05.07.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Ухвала від 31.05.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Ухвала від 05.05.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Постанова від 20.08.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 11.08.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 22.05.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 24.04.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 10.04.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

Ухвала від 21.03.2013

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Малех І.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні