Постанова

від 27.09.2011 по справі 20/75-09-1931

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/75-09-1931

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" вересня 2011 р. Справа № 20/75-09-1931

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:                                                                       Лашина В.В.

Суддів:                                                                                          Єрмілова Г.А.

                                                                                                    Воронюка О.Л.

При секретарі:                                                                                Хом'як О.С.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від виконкому: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 27.05.2009 р.

по справі № 20/75-09-1931

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Увотекс”

до відповідача: Одеської міської ради

про визнання права власності   

ВСТАНОВИЛА:

15 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Увотекс»(далі –ТОВ «Увотекс») звернулося до господарського суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно: будівлі господарського призначення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126 у відповідності до технічного паспорту від 19.11.2008 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірне нерухоме майно належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності № 017372 від 06.02.2002 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради та розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,7337 га, що виділена позивачу на праві постійного користування  відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3318-ХХІІІ, на підставі якого 29.12.2001 року ТОВ «Увотекс»видано Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 216. Позивач зазначає, що в цілях розширення своєї господарської діяльності на підставі договору на виконання підрядних робіт від 25.07.2008 року, укладеного з будівельною компанією ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма», було проведено реконструкцію існуючих будівель та будівництво нових приміщень, а також додатково були здійснені роботи з огорожі території металевими та залізобетонними плитами, асфальтове мостіння й отриманий технічний паспорт від 19.11.2008 року. Позивач вважає, що в результаті проведених будівельних робіт спірне нерухоме майно зазнало суттєвих поліпшень, набуло нових економічних та фізичних властивостей, що є створенням нової речі, право власності на яку, згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України, набувається особою, яка виготовила (створила) її, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги ТОВ «Увотекс»задоволені у повному обсязі. За позивачем визнано право власності на будівлі господарського призначення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, а саме: літера А –матеріальний склад, загальною площею 137,2 кв.м., літера Б –автомайстерня, загальною площею 186,3 кв.м., літера В –майстерня, загальною площею 231,4 кв.м., літера Г –навіс, загальною площею 127,2 кв.м., літера Е –бокс, загальною площею 184,2 кв.м., літера Ж –побутовий корпус, загальною площею 57,2 кв.м., літера З –бокс автомобільний, загальною площею 209,6 кв.м., літера И –вбиральня, загальною площею 4,3 кв.м.,  літера К –навіс, загальною площею 14,05 кв.м., літера Н –навіс, загальною площею 60,0 кв.м., літера П –навіс, загальною площею 381,0 кв.м., літера М –бокс автомобільний, загальною площею 205,8 кв.м., літера О –склад, загальною площею 38,9 кв.м., літера Л –побутовий корпус, загальною площею 54,9 кв.м., у відповідності до технічного паспорту від 19.11.2008 року.

Не погоджуючись з цим рішенням, Виконавчий комітет Одеської міської ради в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки позивач не отримував дозвільні документи на здійснення будівництва, спірне нерухоме майно є самовільним будівництвом.

Представники учасників процесу в судове засідання не з'явилися, хоча сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, своїм правом на участь в судовому засіданні останні не скористалися.

Перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних під став.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Увотекс»на підставі свідоцтва про право власності № 017372 від 06.02.2002 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, замість договору купівлі-продажу від 08.10.1999 року № 10866, належать будівлі господарського призначення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, та в цілому складаються з літер: А, Б, В, Г, Д, загальною площею 500,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 05.07.2001 року.

Право власності позивача на зазначені будівлі господарського призначення 11.12.2006 року зареєстровано у встановленому законом порядку КП «ОМБТІ та РОН»в книзі 58неж-58 за № 1226.

Згідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3318-ХХІІІ, ТОВ «Увотекс»надано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 0,7337 гектарів, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126,  та позивачу було видано Державний акт на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 216.

25.07.2008 року між ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма» (підрядник) та ТОВ «Увотекс»(замовник) був укладений договір підряду № 32/9, за умовами якого будівельною компанією ТОВ МП «Брокерська фірма «Бастма»було проведено реконструкцію існуючих будівель господарського призначення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, та будівництво нових приміщень для здійснення господарської діяльності ТОВ «Увотекс», що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень-листопад 2008 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень-листопад 2008 року, відомостями витрачених ресурсів витрат замовника, підсумковими відомостями ресурсів за вересень-листопад 2008 року, накладними № 1 від 31.08.2008 року, № 2 від 01.10.2008 року,  № 3 від 24.10.2008 року, № 4 від 27.10.2008 року.

19.11.2008 року, в результаті проведення технічної інвентаризації збудованих та реконструйованих будівель, позивачем у КП «ОМБТІ та РОН»був отриманий технічний паспорт. У відповідності до зазначеного технічного паспорту будівлі господарського призначення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, складаються з: літери А –матеріальний склад, загальною площею 137,2 кв.м., літери Б –автомайстерня, загальною площею 186,3 кв.м., літери В –майстерня, загальною площею 231,4 кв.м., літери Г –навіс, загальною площею 127,2 кв.м., літери Е –бокс, загальною площею 184,2 кв.м., літери Ж –побутовий корпус, загальною площею 57,2 кв.м., літери З –бокс автомобільний, загальною площею 209,6 кв.м., літери И –вбиральня, загальною площею 4,3 кв.м., літери К –навіс, загальною площею 14,05 кв.м., літери Н –навіс, загальною площею 60,0 кв.м., літери П –навіс, загальною площею 381,0 кв.м., літери М –бокс автомобільний, загальною площею 205,8 кв.м., літери О –склад, загальною площею 38,9 кв.м., літери Л –побутовий корпус, загальною площею 54,9 кв.м. Будівлі повністю відповідають вимогам щодо їх використання за цільовим призначенням. Також, позивачем додатково були здійсненні роботи з огорожі території металевими та залізобетонними плитами, асфальтове мостіння.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що основні несучі та огорожні конструкції будівель деформацій не мають, існуючі мережі водопроводу, каналізації та електрозабезпечення перебувають у гарному технічному стані; стан та придатність будівель відповідає цільовому призначенню, а в результаті виконаного будівництва не порушені права суміжних землекористувачів, а також через те, що оскільки відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3318-ХХІІІ ТОВ «Увотекс»надано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 0,7337 гектарів, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, та на підставі зазначеного рішення позивачу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,7337 гектарів, за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 126, на якій знаходяться спірні будівлі господарського призначення, це, з огляду на ч. 5 ст. 376 ЦК України, є достатньою правовою підставою для визнання за ТОВ «Увотекс»права власності на спірне нерухоме майно.

Однак судова колегія зазначені висновки суду першої інстанції вважає помилковими з огляду на їх передчасність.

Так, матеріали справи свідчать про те, що позивачем здійснено реконструкцію та нове будівництво спірного нерухомого майна без погодженого проекту та відповідної дозвільної документації, визначеної Законами України «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність»і «Про планування і забудову територій».

Отже, зазначене будівництво є самочинним.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснено без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.

Виключення з цієї норми передбачено ч. 3 зазначеної статті ЦК України, за приписами якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Крім того, самочинно здійснена забудова не може порушувати чиїх не будь прав чи спричиняти нецільове використання землі (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт необхідно встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку), а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому в установленому порядку під уже збудований об'єкт (п. 3.2. листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами»). Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено в його постанові від 03.04.2007 р. по справі № 14/317 (№ 3-892к07).

Одночасно з цим, відповідно до частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Забороняється експлуатація об'єктів, не прийнятих у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 18 Закону України «Про основи містобудування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 р. № 923 (чинного на момент вирішення спору судом) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної  бази вимогам законодавства.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про прийняття спірного нерухомого майна в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку та проведення його державної реєстрації, а відтак висновок суду першої інстанції про завершеність самочинного будівництва є таким, що не заснований на положеннях ст. 331 ЦК України.

Правова позиція з аналогічних спорів щодо обов'язковості у даному випадку прийняття до експлуатації нерухомого майна та наявності дозволу на виконання будівельних робіт для здійснення будівництва викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2011 р. у справі № 10/570/08 та у постанові Верховного Суду України від 07.07.2009 р. по справі № 3-2418к09/46/19.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

Таким чином, зазначені вище обставини (відсутність передбаченої законодавством дозвільної документації, введення об'єкта будівництва в експлуатацію, які є передумовою для визнання права власності у порядку ст.ст. 331, 376 ЦК України), виключають можливість визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області не відповідає обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Увотекс»слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 27.05.2009 р. по справі  № 20/75-09-1931 – скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Увотекс»(65045, м. Одеса, провул. Нечипуренка, 4, ідентифікаційний код 23872174) на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1) 42 грн.50 коп. держмита за апеляційний розгляд справи.

Наказ доручити видати господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя                                                                                В.В.Лашин

Суддя                                                                                                    Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                                                    О.Л. Воронюк

Повна постанова складена 30.09.2011 р.