Рішення

від 22.09.2011 по справі 13/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/330

22.09.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "А.І. і В.К."

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнології"    

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № б/н від 22.09.2011 р.

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 22.09.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.І. і В.К." звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнології"    про стягнення заборгованості в розмірі 37 874,04 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв’язку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № БТ 07/03 від  07.03.2011 року.

31.08.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/330.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

07.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.І. і В.К." (надалі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотехнології" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки харчових добавок № БТ 07/03 від 07.03.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця харчові добавки, згідно зі Специфікацією, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 35 220,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною 35 220,00 грн. (належним чином засвідчена копія накладної долучена до матеріалів справи).

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якого покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції не виконав, у зв’язку з чим станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача виникла перед позивачем заборгованість  в розмірі 35 220,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35 220,00 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 869,55 грн. пені.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення в оплаті товару покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

З розрахунком розміру пені в сумі 1 869,55 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 361,85 грн. 3 % річних та 422,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення  361,85 грн. 3 % річних та 422,64 грн. інфляційних втрат суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 35 220,00 грн. суми основного боргу, 1 869,55 грн. пені, 361,85 грн. 3 % річних та 422,64 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнології" (01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, буд. 5; 02660, м. Київ, вул.. М.Раскової, 11, код ЄДРПОУ 33235311) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.І. і В.К." (01103, м. Київ, вул.. Кіквідзе, буд. 18; 04211, м. Київ, вул.. Мате Залки, 12/3, кв. 89,  код ЄДРПОУ 35572759) 35 220 (тридцять п’ять тисяч двісті двадцять),00 грн. суми основного боргу, 1 869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев’ять),55 грн. пені, 361 (триста шістдесят одна),85 грн. 3 % річних, 422 (чотириста двадцять дві),64 грн. інфляційних втрат, 378(триста сімдесят вісім),74 грн. державного мита, 236 (двісті шістдесят три),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         І.Д. Курдельчук

дата складення 26.09.2011