Рішення

від 22.09.2011 по справі 40/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/309

22.09.11

За позовом  Комунального  підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної у місті  Києві ради  

до           Приватного підприємства «Фортеця Трейд»

про           дострокове  розірвання договору оренди, виселення та стягнення  заборгованості у розмірі 45 242,49 грн

          Суддя  Пукшин Л.Г.

Представники сторін:  

від позивача:  ОСОБА_1 –за довіреністю №4820/57 від 30.12.10 р.,

                          ОСОБА_2 - за довіреністю № 21 від 10.01.2011 р.                                           

від відповідача: не з’явився.         

У судовому засіданні 22.09.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради до Приватного підприємства «Фортеця Трейд»про дострокове  розірвання договору оренди, виселення та стягнення  заборгованості у розмірі 45 242,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.08.2010 року між сторонами було укладено договір №812/Б оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва, за умовами якого відповідач отримав у строкове платне користування приміщення для адміністративних потреб, загальною площею 76,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Повітрофлотський, буд.33/2. За доводами позивача, відповідачем не належно виконуються умови договору щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмір 45 242,49 грн за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року. Позивач в порядку п. 9.3.2. договору оренди та ст. 188 ГК України направив на адресу листа про дострокове розірвання договору за згодою сторін. Проте відповіді від відповідача не надходило, а відтак позивач звернувся до суду із позовом, яким просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 812/Б від 11.08.10 р., виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 76,4 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Київ, пр. Повітрофлотський, 33/2, передавши по акту прийому-передачі позивачу та стягнути з Відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 45 242,49 грн, з них: 42 803,79 грн –заборгованість по орендній платі, 1 542,91 грн – пеню, 895,79 грн –компенсацію по сплаті земельного податку.

Ухвалою суду від 12.08.11 порушено провадження у справі № 40/309 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.09.11.

У судове засідання, призначене на 22.09.11, представник позивача з’явився, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, що залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.08.10 р. між Комунальним  підприємством «Дирекція з управління та обслуговування  житлового фонду»Солом’янської районної у місті Києві ради (Орендодавець) та Приватним підприємством «Фортеця Трейд»(Орендар) укладено договір № 812/Б оренди нерухомого  майна  (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва (Договір), на підставі  якого відповідачу було надано в користування приміщення, загальною площею 76,4 кв.м, за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський , б. 33/2  для адміністративних потреб.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту прийому-передачі об’єкт оренди та своєчасно і в повному обсязі вносити орендні та інші платежі.

Передача Відповідачу в оренду нерухоме Майно підтверджується  Актом прийому –передачі в оренду нерухомого майна  за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 33/2  від 11.08.10 р.

Розділом 9, а саме: п.9.1 Договору встановлено, що цей договір діє з 11.08.2010р.  до 11.07.2013 р. включно.

Орендна плата, згідно з п.п. 3.1, 3.2,  Договору оренди, встановлена в розмірі: 5 473 ,12 грн, яку відповідач зобов’язався перераховувати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п.3.3 Договору).

Згідно п. 3.5. Договору, крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві видатки по платі за землю.

Відповідно до п. 3.8. Договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (п. п. 3.1) та інші платежі (п.п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з  п. 9.3.2. Договору Орендодавець (позивач) має право вимагати дострокового розірвання договору в судовому порядку і стягнення з орендаря збитків, якщо Орендар несвоєчасно сплачує передбачені Договором платежі.

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши позивачу орендну плату за період з жовтня 2010 р. по квітень 2011 р. в сумі  42 803,79 грн,  компенсацію по сплаті земельного податку  в розмірі 895,79 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

04.02.2011р. та 07.04.11 Позивачем було направлено Відповідачу пропозицію №282/57 від 03.02.2011 року та  №798/57 від 05.04.11 року про дострокове розірвання договору оренди.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді Відповідача на вищенаведені пропозиції.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Згідно з приписами п. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено неналежне виконання Відповідачем умов договору, про що свідчать обставини справи та наявні у справі матеріали.  

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про дострокове розірвання Договору оренди та виселення відповідача з займаного за Договором приміщення  є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з Відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 42 803,79 грн та компенсацію по сплаті земельного податку у сумі 895,79 грн, то вимоги у цій частині підлягають  задоволенню з огляну на наступне.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з причин порушення відповідачем умов договору  №812/Б оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва від 11.08.10 р., зокрема, щодо обов’язку оплати орендарем орендної плати та необхідності, у зв’язку з цим, застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої  договором та законодавством   відповідальності.

Пунктом 6.2 Договору встановлено,  що за несвоєчасну сплату орендних платежів  передбачених п.п.3.1, 3.5, 3.6 Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов’язання судом встановлено, то вимоги позивача про нарахування пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються за розрахунком позивача у розмірі  1 542,91 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди нежилого приміщення №812/Б від 11.08.10 р., укладений між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, Солом’янський район, вул. Соціалістична, 6;  ідентифікаційний код 35756919) та Приватним підприємством  «Фортеця Трейд»(04070, м. Київ, Солом’янський район,  вул. Спаська, б.11, ідентифікаційний код 36632848).

3. Виселити Приватне підприємство «Фортеця Трейд»(04070, м. Київ, Солом’янський район,  вул. Спаська, б.11, ідентифікаційний код 36632848) з нежилого приміщення загальною площею 76,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 33/2 (підвал), передавши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186 м. Київ, Солом’янський район,  вул. Соціалістична, 6, ідентифікаційний код 35756919).

4. Стягнути з Приватного підприємства «Фортеця Трейд»(04070, м. Київ, Солом’янський район,  вул. Спаська, б.11, ідентифікаційний код 36632848) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь  Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом‘янської районної у місті Києві ради (03186 м. Київ, Солом’янський район,  вул. Соціалістична, 6, ідентифікаційний код 35756919) заборгованість по орендній платі у розмірі 42 803 (сорок дві тисячі вісімсот три) грн 79 коп., компенсація по сплаті земельного податку у розмірі 895 (вісімсот дев’яносто п’ять) грн 79 коп., пеню у розмірі 1  542 (одну тисячу п’ятсот сорок дві) грн 91 коп.,  витрати по сплаті державного мита у розмірі 537 (п’ятсот  тридцять сім) грн 43 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.  Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                 Пукшин Л.Г.      

Дата підписання рішення 28.09.2011 р.