Рішення

від 19.09.2011 по справі 16/5025/1362/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5025/1362/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 16/5025/1362/11

За позовом Виробничо-постачальницької асоціації "Хмельницькоблагрошляхбудсервіс",                                      м. Хмельницький    

до Кам'янець-Подільської міжгосподарської пересувної шляхово-будівельної колони, м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 3 497,21 грн. , з яких 2 000,00 грн. основного боргу, 788,59 грн. інфляційних нарахувань, 164,88 грн. 3% річних та 543,74 грн. пені

                                            Суддя     В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: Крамар В.І. –голова асоціації;  

від відповідача: не з`явився;    

          В засіданні суду 19.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому із врахуванням уточнення предмета позову просив стягнути з відповідача 3 497,21 грн., з яких 2 000,00 грн. основного боргу, 788,59 грн. інфляційні нарахування за весь час прострочення повернення суми позики, 164,88 грн. 3% річних та 543,74 грн. пені.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно укладеного між сторонами договору позики від 27.03.2008р. відповідач зобов'язаний був повернути суму позики на протязі 6-ти місяців, проте взятих зобов'язань в повному обсязі не виконав. Вказує, що відповідач частково сплатив борг в сумі 18 000,00 грн. згідно витягу із банківського рахунку. Решту суми 2 000,00 грн. не погашена до цього часу.

За таких обставин, позивач підтримує позовні вимоги.

У додатковому поясненні щодо застосування строку позовної давності позивач повідомив наступне: договір безвідсоткової позики між позивачем та відповідачем був укладений 27.03.2008 р., п.п.4.1. договору зазначалось, що позичальник (відповідач) зобов'язується протягом  6-ти  місяців повернути суму позики. У п.п.4.2. договору  передбачалось,  що  позика повертається  окремими  частками  або повністю.

          Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Таким чином, останнім днем повернення всієї суми боргу (2 0000,00 грн.) є 28.09.2008 р.

Позов поданий до суду 2.08.2011 р., тобто до сплину 3-х річного терміну, позичальник повертав борг частинами, а саме: 11.08.2009 р. - 5000,00 грн., 16.10.2009 р., 5000,00 грн., 9.12.2009 р. - 5000,00 грн. та 3.08.2010 р. - 3000,00 грн.

Згідно п.1  ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов'язку. Відповідач  здійснив останній платіж в рахунок повернення боргу 3.08.2010 р. на суму 3000,00 грн. Таким чином, вважає, що строк позовної давності переривався проплатами відповідача, тому підстави для відмови в позові відсутні.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, проте у направленому суду письмовому відзиві від 07.09.2011р. повідомив суд про наступне: у поданій позовній заяві позивач чітко вказує строк, на який було надано борг - з 27.03.2008 р. до 26.09.2008 р., тому така вказівка, на думку, відповідача суперечить умовам укладеного між ними договору. У вищезгаданому договорі строк, протягом якого борг підлягає поверненню, вказана без конкретно визначеної дати, а саме у п.4.1. розділу 4 вказано, що позичальник зобов'язується протягом 6-ти (шести) місяців повернути суму позики.

Тому, відповідач вважає, що твердження позивача про прострочений сплати суми боргу є необґрунтованим, оскільки п.4.1 договору не зрозуміло, з якого моменту необхідно розпочинати обрахування вказаного строку, який надасться для повернення суми боргу. Таким чином, строк виконання даного зобов'язання чітко не визначений.

Відповідач посилається на ст.261 ЦК України, згідно якого за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Тому вважає, що згідно із ст.261 ЦК України позивач мав право пред'явити даний позов в будь-який час починаючи з дати перерахування визначеної у договорі суми позики платіжним дорученням №72 від 27.03.2008 р.

Оскільки ст.257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності у три роки, тому вважає, що позивач мав право звернутись з даним позовом від дати перерахунку коштів, тобто від 27.03.2008 р. до 27.03.2011 року.

Крім того, позивач вимагає застосувати до відповідача неустойку у вигляді пені, проте правові підстави розрахунків позивачем не наведені, оскільки в укладеному між сторонами договорі не передбачено нарахування пені.

За таких обставин, відповідач просить суд застосувати по даній справі строк позовної давності та відмовити позивачу в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

          27.03.2008р. між ВПА „Хмельницькоблагрошляхбудсервіс”, м. Хмельницький (позикодавець) та Кам`янець-Подільською МПШБК (позичальник) було укладено договір безвідсоткової позики №2, згідно якого позикодавець зобов'язувався надати позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується використати її за призначенням і повернути позику у визначений даним договором термін. (п.п.1.1 договору).

          Згідно п.п.2.1 договору, сума позики становить за даним договором 20 000,00 грн.

          Позика може надаватись окремими частини. Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника. (п.п.3.1, 3.2 договору).

          П.п.4.1, 4.2., 4.3 договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується протягом 6-ти місяців повернути суму позики. Позика повертається окремими частками або повністю. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням.

          Позивач на виконання договору позики перерахував відповідачу 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №72 від 27.03.2008р. .

          Оскільки у встановлений в договорі строк (до 26.09.2008р.) сума позики не поверталась, позивачем направлялись претензійні листи: за вих.№1 від 15.01.2009р. та за вих.№46 від 03.06.2009р. із вимогою про повернення суми позики, які отримані відповідачем відповідно 02.02.2009р. та 03.06.2009р. згідно поштових повідомлень про вручення.

          Відповідач частково сплатив позику на суму 18 000,00 грн. згідно виписок по особового рахунку,  а саме: 19.08.2009р. –5 000,00 грн., 16.10.2009р. –5 000,00 грн., 09.12.2009р. –5 000,00 грн., 03.08.2010р. –3 000,00 грн. Решта боргу в сумі 2 000,00 грн. залишилась не погашеною.

У зв'язку із цим, позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача  3 497,21 грн., з яких 2 000,00 грн. основного боргу, 788,59 грн. інфляційні нарахування за період з січня 2008р. по грудень 2010р., 164,88 грн. 3% річних з 27.09.2008р. по 30.06.2011р. та 543,74 грн. пені.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали між собою договір позики №2 від 27.03.2008р., визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них, а також строк повернення позики –протягом 6-ти місяців (п.п.4.1. договору). Натомість, відповідач частково повернув позику в сумі 18 000,00 грн., що підтверджено витягом із банківського рахунку.

Решта боргу становить 2 000,00 грн.  Докази на підтвердження розрахунку із позивачем в сумі             2 000,00 грн. суду не подані, доводи позивача не спростовані.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення 2 000,00 грн. суми позики суд вважає правомірними, такими що узгоджуються із матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

При вирішенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до даного спору судом враховується, що згідно вимог статей 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.(ст. 261 ЦК України).

Виходячи із договору позики, сторони обумовили строк її повернення на протязі 6-ти місяців, тобто до 27.09.2008р. зважаючи на те, що договір позики укладено 27.03.2008р. та позика в сумі 20 000,00 грн. надавалась відповідачу 27.03.2008р. згідно платіжного доручення №72 від 27.03.2008р. (дата підписання договору співпадає із датою його виконання з боку позивача).

Тому, перебіг позовної давності фактично відраховується від дати 28.09.2008р. і закінчується 28.09.2011р.

Оскільки позивач звернувся із даним позовом до суду 03.08.2011р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції №01-08/1590/11, то твердження відповідача про порушення позивачем строку звернення і даним позовом (позовної давності), суд вважає безпідставним і до уваги не приймається.

Судом також зважається на те, що згідно вимог п.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної  давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такими діями з боку відповідача вважається часткова плата боргу по позиці, яка здійснювалась відповідачем 19.08.2009р. в сумі 5 000,00 грн., 16.10.2009р. в сумі 5 000,00 грн., 09.12.2009р. в сумі                5 000,00 грн., 03.08.2010р. в сумі 3 000,00 грн.

Із врахуванням вищевикладеного, у клопотанні відповідача про застосування по даній справі строку позовної давності суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем останній не порушено.  

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу в сумі 2 000,00 грн., також інфляційні в сумі 788,59 грн. за період з січня 2008р. по грудень 2010р. та 164,88 грн. 3% річних з 27.09.2008р. по 30.06.2011р.

          Із поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем взято до уваги період –з січня 2008р. по грудень 2010р. виходячи із суми 2 000,00 грн., натомість в розрахунку інфляційних позивачем не були враховані суми часткових проплат, проведених відповідачем:  19.08.2009р. в сумі 5000,00 грн., 16.10.2009р. в сумі 5000,00 грн., 09.12.2009р. в сумі 5000,00 грн., 03.08.2010р. в сумі 3000,00 грн., всього в розмірі 18 000,00 грн.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що позивач звертався до відповідача із претензією про сплату позики листом №1 від 15.01.2009р. із вимогою розрахуватись на протязі 3-ох днів від дати отримання претензії. Згідно повідомлення пошти відповідач отримав претензію 02.02.2009р.

Тому, позивачем у розрахунку інфляційних невірно визначено період прострочення, натомість період прострочення необхідно обраховувати починаючи з березня 2009 року.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений  Держкомстатом, за  період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від  27.07.2007р. №265  „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).

Із врахуванням вищенаведеного, судом самостійно проведено перерахування суми інфляційних витрат за період березень-липень 2009 року із суми боргу 20 000,00 грн. за наступним розрахунком –20 000 грн.*103,85127356 (індекс інфляції за цей період):100 = 20 770,25 грн. (борг із врахуванням інфляційних) –20 000,00 грн. (борг) = 770,25 грн.

Крім того, судом при перевірці інфляційних за період з серпня 2009р. по грудень 2010р. враховані часткові проплати загалом на суму 18 000,00 грн. Таким чином, правомірним є період прострочення з вересня 2010р. по грудень 2010р. із суми 2 000,00 грн.

Судом також проведено перерахування інфляційних за вказаний період за наступним розрахунком –2 000,00 грн.*104,55454145 (індекс інфляції за цей період):100 = 2 091,09 грн. (борг із врахуванням інфляційних) –2 000,00 грн. (борг) = 91,09 грн.

Таким чином, правильно обрахованою є сума інфляційних, яка дорівнює: 770,25 грн. + 91,09 грн. = 861,34 грн. Зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні в сумі 788,59 грн., і ця сума є меншою, ніж обраховано судом, то вона приймається як належна та така, що відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо вимог про стягнення із відповідача 3% річних в сумі 164,88 грн. за період прострочення з 27.09.2008р. по 30.06.2011р., то судом в даному випадку враховується, що прострочення сплати позики в сумі 2000,00 грн. необхідно обраховувати починаючи з 04.08.2010р., оскільки останню проплату відповідач провів 03.08.2010р. згідно банківської виписки.

За таких обставин, правильним суд вважає прострочення боргу починаючи з 04.08.2010р. по 30.06.2011р. за 330 днів прострочення за наступним розрахунком:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%04.08.201030.06.2011330200054,25

За таких обставин, правомірною є вимога про стягнення з відповідача 54,25 грн. 3% річних, в решті 110,63 грн. 3% річних суд вважає за доцільне відмовити за безпідставністю.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 543,74 грн. судом враховується, що згідно ч.1, 2 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова  сума,  рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із вказаних норм чинного законодавства слідує, що неустойка (пеня) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна встановлюватись в договорі або в окремій угоді, погодженій між сторонами.

Зважаючи на те, що договором позики №2 від 27.03.2008р. не було передбачено нарахування пені як відповідальності за несвоєчасне повернення (неповернення) суми позики, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 543,74 грн. пені суд вважає безпідставною.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 2 842,84 грн., з яких 2 000,00 грн. основного боргу, 788,59 грн. інфляційних нарахувань та 54,25 грн. 3% річних.

В позові щодо стягнення 110,63 грн. 3% річних та 543,74 грн. пені необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

          Позов Виробничо-постачальницької асоціації "Хмельницькоблагрошляхбудсервіс",                                      м. Хмельницький до Кам'янець-Подільської міжгосподарської пересувної шляхово-будівельної колони, м. Кам'янець-Подільський про стягнення 3497,21 грн., з яких 2000,00 грн. основного боргу, 788,59 грн. інфляційних нарахувань, 164,88 грн. 3% річних та 543,74 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Кам'янець-Подільської міжгосподарської пересувної шляхово-будівельної колони,                     м. Кам'янець-Подільський, вул. Заводська,2 (код ЗКПО 05454757) на користь Виробничо-постачальницької асоціації  „Хмельницькоблагрошляхбудсервіс”, м. Хмельницький, вул. І.Богуна,4 (код ЗКПО 03577852) 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 788,59 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень 59 коп.) інфляційних витрат, 54,25 грн. (п'ятдесят чотири гривні 25 коп.) 3% річних, 82,91 грн. (вісімдесят дві гривні 91 коп.) витрат по оплаті державного мита, 191,84 грн. (сто дев'яносто одна гривня 84 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          В позові щодо стягнення 110,63 грн. 3% річних та 543,74 грн. пені відмовити.

            Cуддя                                                                                В.В. Магера  

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2011р.

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи,  

2,3-сторонам.