Рішення

від 07.07.2008 по справі 3/76пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/76пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.08                                                                                 Справа № 3/76пн

За позовом

Колективного підприємства "Сєвєродонецька будівельна фірма "ДСК", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області,                        м. Луганськ

про визнання права власності

Суддя Доманська М.Л.

за участю представників сторін:

від позивача – Воробйов В.І. (дов. від 15.05.08 № 28),

                          Горшков В.В. (дов. від 17.04.08),

від відповідача –Ващенко Ю.К (дов. від 20.03.08 № 14),

Суть спору: заявлено вимогу визнати право власності на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого), розташоване на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове.

Заявою про зміну підстав позову, зданою у засіданні суду 22.05.08, позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив підставу позову та звернувся з проханням визнати за позивачем у справі право власності на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), яке розташовано на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове, на підставі того, що позивач у процесі приватизації державного майна набув право власності на цілісний майновий комплекс, до складу якого входить спірне майно, яке, до того ж, увійшло до складу  статутного фонду позивача.

Відзивами на позовну заяву від 22.05.08 № 10-01-01120 та від 02.06.08 № 10-01-01341, поясненнями від 18.06.08  10-01-01709 відповідач у справі проти позову заперечує з наступних підстав:

-          спірне майно - будівля для обслуговуючого персоналу - відповідно до плану приватизації, затвердженого наказом відповідача від 24.02.94 № 232, мав статус об'єкта соціально-побутового призначення, та не увійшло до переліку нерухомого майна, що було передане позивачеві в процесі приватизації за договором купівлі-продажу від 17.03.94 № 1723;

-          спірний об'єкт відповідно до ст.24 Закону України "Про приватизацію державного майна" , в редакції, що діяла на момент приватизації, безоплатно передане позивачеві, але не у власність, а у безоплатне користування, виходячи з аналізу норм вказаного Закону та цивільного законодавства про "платність" приватизації та неможливості "безоплатної передачі" як способу відчуження державного майна;

-          відповідач не передавав у власність відповідачеві майно соціально-побутового призначення, у тому числі спірний об'єкт - корпус № 11 бази відпочинку "Айдар" , та вказаний об'єкт є  державною власністю.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви з 19.06.08 до 01.07.08, з 01.07.08 до 03.07.08 та з 03.07.08 до 07.07.08.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази суд дійшов до наступного.

Заява позивача про зміну підстави позову, здана у засіданні суду 22.05.08, прийнята судом як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.  Позовними вимогами слід  вважати вимогу про визнання за позивачем у справі право власності на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), яке розташовано на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове, на підставі того, що позивач у процесі приватизації державного майна набув право власності на цілісний майновий комплекс, до складу якого входить спірне майно, яке, до того ж, увійшло до складу  статутного фонду позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фондом державного майна України та  організацією орендарів Сєвєродонецькою будівельною фірмою "Надія" укладено договір від 13.08.92 щодо оренди державного майна Сєвєродонецької державної будівельної фірми "Надія", у тому числі основних засобів  первісною вартістю - 27874 тис. руб, остаточною вартістю  -  10300 тис.руб .

Регіональним відділенням Фонду державного майна України було видано наказ від 21.09.93 № 493 "Про створення інвентарізаційної комісії та комісії по оцінці вартості майна  Сєвєродонецькою будівельною фірмою "Надія" .

За актом оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженого органом приватизації 09.11.93 (а.с.14), загальна вартість основних засобів орендної Сєвєродонецькою будівельною фірмою "Надія"   - 1500158 тис.крб., з них 449894 тис.крб. - вартість майна орендатора; остаточна вартість основних засобів - 730690 тис. крб., з них  427067 тис. крб. -вартість майна орендатора. Крім того, в цьому  акті  зазначено наступне: вартість майна, що належить орендатору складає 541858 тис. крб., вартість майна, щодо якого встановлені пільги -  87839 тис. крб., об"єктів, що не підлягають приватизації в акті не зазначено. Вказаний акт затверджений наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 09.11.93 № 695 (а.с.14).

На підставі вищевказаного договору від 13.08.92 щодо оренди державного майна та, керуючись п. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" регіональним відділенням Фонду державного майна України прийнятий наказ від 18.11.93 № 731 "Про приватизацію державного майна орендного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія", та між  Фондом державного майна України та  організацією орендарів  орендного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія" укладено додаткову угоду від 07.01.94 про викуп державного майна, зданого в оренду з правом викупу. Згідно з п. 1 цієї угоди Орендар (організація орендарів Сєвєродонецької будівельної фірми "Надія") викупає орендоване майно за ціною, визначеною згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717, комісією з оцінки даного об'єкту, створеною відповідно до діючого законодавства. За цією угодою загальна вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.10.93 склала 1828675 тис. крб.; вартість майна, належного орендарю - 541858 тис. крб., вартість майна, на яке встановлені пільги - 87839 тис. крб., вартість майна, яке підлягає викупу - 1198978 тис. крб.. Відповідно до п.7 цієї додаткової угоди від 07.01.94 право власності на майно переходить орендарю після внесення останнім всієї вартості майна, що викупається, та підписання сторонами акту передачі проданого державного майна. Ця угода є  підставою для укладання договору купівлі-продажу (п.8 додаткової угоди).

          Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 24.02.94   № 232   затверджений   план   приватизації   державного    майна орендного підприємства "Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія", згідно з яким серед об'єктів соцкультпобуту бази відпочинку "Айдар" зазначений корпус № 11 (власні кошти-фонд соціального розвитку, балансова вартість - 64275 тис. крб., остаточна вартість  - 26237  тис. крб.) , тобто спірне майно увійшло до переліку об'єктів, які підлягали приватизації (а.с.94-97). При цьому в плані приватизації (розділ І. 13) зазначено, що майно фірми складається з державного майна, наданого в оренду організації орендарів, та майна, придбаного організацією орендарів за рахунок власних коштів. У статутному фонді акцій, паїв, часток інших юридичних осіб немає. У розділі ІІ плану приватизації оціночна вартість цілісного майнового комплексу визначена у сумі 1828675 тис. крб..; вартість майна, що підлягає вилученню -629697 тис. крб., у тому числі вартість майна, яке є власністю орендаря - 541858 тис. крб., вартість майна, на яке встановлені пільги (остаточна вартість об'єктів соцкультпобуту) - 87839 тис. крб., вартість майна, що підлягає викупу - 1198978 тис. крб.. У розділі  ІV плану приватизації визначені вимоги та обмеження  з приватизації об'єктів, у тому числі зазначено, що протягом 2-х років з моменту укладення договору купівлі-продажу необхідно зберегти профіль об'єктів  соцкультпобуту, до яких віднесений й спірний об'єкт. Згідно з розділом V плану приватизації комісія прийняла рішення, що способом приватизації є викуп державного майна, що здане в оренду із правом викупу; трудовому колективу надаються пільги відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" - об"єкти вартістю 87839 тис. крб., у тому числі спірний об'єкт (корпус № 11 на базі відпочинку "Айдар", с.Штормове) передаються організації орендарів у процесі приватизації безоплатно; вартість майна, що підлягає викупу - 1198978 тис. крб..

Наказом відповідача від 28.09.94 № 264  передбачено укласти договір купівлі-продажу державного майна з організацією орендарів  орендного підприємства Сєвєродонецькою будівельною фірмою "Надія".

Як вбачається з матеріалів справи, між  відповідачем та Сєвєродонецькою орендною будівльною  фірмою "Надія" (правонаступником якої є позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 17.03.94   (зареєстрований державним нотаріусом у реєстрі за № 1723; зареєстрований  виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради народних депутатів - рішення від 09.05.94 № 378).  За п.1 вказаного договору "Продавець" (відповідач у справі) продає, а "Покупець" (Сєвєродонецька орендна будівельна  фірма "Надія") покупає цілісний майновий комплекс Сєвєродонецької орендної будівельної  фірми "Надія", що знаходиться за адресою: Луганська область,  м. Сєвєродонецьк, вул.Сілікатна, 10.

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.94   вартість майна, що відчужується складає 1198978 тис. крб..

Право власності на майно переходить до "Покупця" після внесення ним всієї вартості майна, що викупається, та підписання сторонами Акту передачі проданого державного майна (п.6 договору).

За наказом відповідача від 05.07.94 № 875  вищевказані договір оренди від 13.08.92 та додаткову угоду до нього від 07.01.94 слід вважати такими, що припинили свою дію у результаті викупу майна  Сєвєродонецької орендної будівельної  фірми "Надія". В цьому наказі зазначено, що умовами договору купівлі-продажу державного майна передбачено підписання акту передачі проданого майна після сплати організацією орендарів всієї вартості об'єкта приватизації, та що 100% вартості об'єкту приватизації перераховані грошовими коштами та приватизаційними майновими сертифікатами, тому акт передачі слід представити на розгляд та підписання сторонам договору купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до акту передачі від 05.07.94 відповідач передав, а Сєвєродонецька орендна будівельна  фірма "Надія" прийняла продане державне майно цілісного майнового комплексу (а.с.45-46), у тому числі основні фонди за балансовою вартістю згідно акту оцінки 1095670 тис. крб., остаточною вартістю - 215784 тис. крб. У цьому акті зазначено, що вартість майна оплачена повністю.

Враховуючи вищевикладене за наказом відповідача від 05.07.94 № 876  з державного реєстру України виключено усе державне майно орендного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія".

На підставі договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.94   та  акту передачі державного майна цілісного майнового комплексу від 05.07.94 Сєвєродонецькій орендній будівльній  фірмі "Надія" відповідачем видано відповідне державне свідоцтво на право власності від 15.07.94  реєстраційний № 82-09.

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступником Сєвєродонецької орендної будівельної  фірми "Надія" є позивач у справі.

Згідно зі Статутом позивача у справі майно будівельної фірми складає цілісний майновий комплекс, його статутний фонд визначений у розмірі 1828675 тис. крб., тобто у статутний фонд підприємства позивача увійшло усе майно, придбане у процесі приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Новоайдарської районної ради народних депутатів від 20.01.95 № 10 позивачеві надано у постійне користування для бази відпочинку земельну ділянку 5,07 га згідно з планом землекористування, на підтвердження чого позивачеві виданий державний акт на право постійного користування землею.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не визнається та оспорюється право власності позивача на майно, у тому числі спірне (будівля для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), для якого були встановлені пільги щодо передачі в процесі приватизації майна цілісного майного комлексу.

          На підставі викладеного, ст.2, 3, 11, 14, 17, 20, 24, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.21 Закону України "Про власність", ст.ст.128, 257, 324-331 ЦК УРСР, Методики оцінки вартості об"єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93 № 717,  позивач просить визнання за ним право власності на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), яке розташовано на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове.

          Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши доводи сторін та  обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом на підставі доданих до матеріалів справи доказів,  встановлено, що позивач є власником майна, наведеного у позовній вимозі.

Так, згідно зі  ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", при приватизації  майна державного  підприємства як  цілісного  майнового  комплексу шляхом його викупу, між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. Порядок переходу права власності  на  приватизовані   об'єкти  визначається  відповідно  до законодавства.

Між  відповідачем та Сєвєродонецькою орендною будівльною  фірмою "Надія" (правонаступником якої є позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу державного майна від 17.03.94   (зареєстрований державним нотаріусом у реєстрі за № 1723; зареєстрований  виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради народних депутатів - рішення від 09.05.94 № 378).  За п.1 вказаного договору "Продавець" (відповідач у справі) продає, а "Покупець" (Сєвєродонецька орендна будівельна  фірма "Надія") покупає цілісний майновий комплекс Сєвєродонецької орендної будівельної  фірми "Надія", що знаходиться за адресою: Луганська область,  м. Сєвєродонецьк, вул.Сілікатна, 10. Згідно п. 1 цього договору, предметом договору є купівля-продаж майна цілісного майнового комплексу.

Згідно ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначення початкової ціни об'єкта приватизації або розміру статутного фонду господарського товариства,   що   створюється   на   основі   державного   підприємства,   здійснюється виходячи з оцінки у відновній вартості, зафіксованій на момент емісії приватизаційних паперів, основних фондів, з врахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних фондів, та врахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, відповідно до Методики, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Оцінка вартості майна, що викупалося згідно  з вказаним договором від 17.03.94, та передавалося згідно з актом передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 05.07.94, здійснювалась згідно з Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України  від 08.09.93 № 717.

Згідно   п.   8   даної   Методики,   оцінка   вартості   цілісного   майнового   комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Згідно п. 9 Методики, оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності:

-     проведення повної інвентаризації майна;

-     розроблення передаточного балансу;

-     визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризації та балансу;

-     складання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оцінка  майна цілісного майнового комплексу в даному випадку здійснена відповідно до вимог вказаної Методики. Так,  згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 09.11.93 № 695 загальна балансова вартість основних засобів складає 1050464 тис.крб., не включаючи вартості майна орендарів, що відповідає даним балансу, і включає усі основні засоби без винятку, у тому числі спірний об'єкт. Залишкова вартість основних засобів, які передаються згідно акту, складає 730690 тис. крб., згідно балансу та акту оцінки.

Згідно п. 42 Методики, вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на

вартість майна, що належить орендареві, та вартість майна, для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.92, в редакції чинній на час аналізованих правовідносин, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке, стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

Згідно балансу та акту оцінки, вартість майна, що належить орендареві, складає 427067 тис. крб., та вартість майна, для якого встановлено пільги (у тому числі спірний об'єкт) складає 87839 тис. крб. Остаточна вартість основних фондів складає 215784 (730690 - 427067 - 87839 = 215784) тис. крб.

Таким чином, спірне майно увійшло до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий позивачеві за договором купівлі-продажу та за актом приймання-передачі, при цьому ціна проданого державного майна була зменшена відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції чинній на час аналізованих правовідносин, та п.п. 8,9,42 Методики.

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції чинній на час аналізованих правовідносин порядок переходу права власності  на  приватизовані   об'єкти  визначається  відповідно  до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на момент приватизації, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.03.94  та акту передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 05.07.94, право власності на майно цілісного майнового комплексу переходить покупцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Системний аналіз законодавства, діючого на момент приватизації, призводить до висновку, що право власності позивача на спірний об'єкт у процесі приватизації виникло на підставі ст.ст. 2, 3, 20, 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час аналізованих правовідносин), ст. 21 Закону України "Про власність" (у редакції, що діяла на момент приватизації).

Законом України "Про власність" передбачено, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оьиориренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами у своїх поясненнях по справі, спірне майно (будівля для обслуговуючого персоналу-корпус № 11) передане відповідачем позивачеві за актом передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 05.07.94 (у складі основних фондів за балансовою вартістю згідно акту оцінки 1095670 тис. крб.,  та ціна проданого державного майна була зменшена відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", та п.п. 8,9,42 Методики.).

Аналіз Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", Закону України "Про власність" (у редакції цих Законів, що діяли на момент приватизації) надає можливість встановити факт того, що спірне майно у процесі приватизації передане відповідачем позивачеві у складі майна цілісного майнового комплексу саме у власність, що також  підтверджено матеріалами справи, у тому числі планом   приватизації   державного    майна орендного підприємства "Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія", затвердженим наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 24.02.94   № 232,   оглянутими у судових засіданнях витягами з матеріалів повної інвентаризації майна та балансом підприємства, актом оцінки вартості майна орендного підприємства,  затвердженим наказом регіонального відділення Фонду державного майна України від 09.11.93 № 695, наказом відповідача від 05.07.94 № 876  про виключено усього державного майна орендного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма "Надія" з державного реєстру України, державним свідоцтвом на право власності від 15.07.94  реєстраційний № 82-09.

Згідно п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993р. № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів" (в редакції чинній на час аналізованих правовідносин), який кореспондується з п. 48 Методики, до складу статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду, та майно, що є власністю орендаря, і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно увійшло до складу статутного фонду позивача. Статут позивача затверджений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Наданий до суду відповідачем витяг з реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, що накопичується регіональним відділенням в інформаційно-пошуковій системі "Етап-майно" не є належним доказом того, що спірне майно залишилось у державній власності (передане не у власність, а в користування).

Відповідач у відзиві на позов та у поясненнях, зданих у судовому засіданні 07.07.08, зазначає, що спірний об'єкт увійшов у цілісний майновий комплекс, переданий відповідачеві у процесі приватизації. При цьому зазначає, що об'єкти соціально-побутового призначення, у тому числі спірний об'єкт, у власність організації орендарів Сєвєродонецької будівельної  фірми "Надія" не передавалися, а за актом передачі проданого державного майна цілісного майнового комплексу від 05.07.94 ці об'єкти передані відповідачеві у безстрокове користування, виходячи з аналізу норм вказаного Закону України "Про приватизацію державного майна" та цивільного законодавства про "платність" приватизації та неможливості "безоплатної передачі" як способу відчуження державного майна; спірний об'єкт - корпус № 11 бази відпочинку "Айдар"  є  державною власністю.

Вказані заперечення відповідача відхиляються судом за необґрунтованістю, враховуючи вищевикладене, а також те, що Закон України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент приватизації, не передбачає передання державного майна в постійне безоплатне користування. При цьому позивач правомірно посилається на те, що порядок передання майна у безоплатне користування регулюється ст.ст. 324 - 331 ЦК УРСР (який був чинним на момент приватизації).

Згідно ст. 324 ЦК УРСР, за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування  другій  стороні,  а  остання  зобов'язується  повернути  те  ж  майно.   До  договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого—п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.

Згідно ст. 257 ЦК УРСР, договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.  Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Згідно  ст.   325  ЦК   УРСР,   строк  договору   безоплатного  користування   майном, укладеного між соціалістичними організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо законодавством Союзу РСР або Української РСР не встановлене інше. Якщо договір, який може бути укладений на строк не більше одного року, укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним на один рік. Якщо такий договір укладений без зазначення строку, застосовується частина перша статті 259 цього Кодексу. Якщо ні один з учасників такого договору не заявив про відмову від нього, договір вважається припиненим по закінченні року.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях по справі, договір   про   безоплатне   користування   державним   майном   між   позивачем чи Сєвєродонецькою будівельною  фірмою "Надія"   та  відповідачем на будь-який строк не укладався.

                  Позивач довів суду, що у встановленому законом порядку, набув право власності на спірне майно - на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), яке розташовано на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача (витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.).

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати право власності за Колективним підприємством "Сєвєродонецька будівельна фірма "ДСК" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Донецька,37-А, код 01240775) на нерухоме майно (будівлю для обслуговуючого персоналу-корпус № 11), яке розташовано на території цілісного майнового комплексу за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с. Штормове.

3.          Стягнути з Регіонального відділення  Фонду державного майна України по Луганській області (м.Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а, код 13398493) на користь Колективного підприємства "Сєвєродонецька будівельна фірма "ДСК" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Донецька,37-А, код 01240775) витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн..

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 11.07.08

Суддя

М.Л.Доманська