Рішення

від 04.07.2008 по справі 4/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "04" липня 2008 р.Справа №  4/177

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу № 4/177

за позовом: закритого акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ", м. Київ, вул. Шевцова, 1,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Радіо",                    м. Кіровоград, вул. К.Маркса, 42а, оф. 915,

про стягнення 6 516,29 грн.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача - участі не брали. В судовому засіданні 12.06.2008 року             Сівач І.А., довіреність № 31/12/07 від 31.12.2007 року.

Від відповідача - участі не брали. В судовому засіданні 12.06.2008 року Франтасова О.Ю., директор.

В судовому засіданні 12.06.2008 року оголошено перерву до 15 год. 04.07.2008 року в порядку ст. 77 ГПК України. Про оголошення перерви сторони повідомлені під розписку. 04.07.2008 року через канцелярію суду надійшла телеграма від позивача про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Вказане клопотання судом залишено без задоволення, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе лише в межах передбаченого            ст. 69 ГПК України двохмісячного строку розгляду справи. Крім того, направлення позивачем термінової телеграми засвідчує про його обізнаність про час та місце розгляду справи.

Зазначене клопотання позивача, на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, свідчить про факт належного повідомлення  про час та місце судового засідання; по-друге, позивач не є фізичною особою-підприємцем, а є акціонерним товариством з певною штатною чисельністю працівників, тому він не був позбавлений права уповноважити на участь у судовому засіданні будь-якого з працівників підприємства або звернення до фахівців в галузі права для надання юридичної допомоги.

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення 6 516 грн. 29 коп. заборгованості за виконані роботи при наданні послуг з розміщення в ефірі телеканалу СТБ регіональної реклами. В порядку ст. 22 ГПК України позивачем заявою від 06.06.2008 року змінено позовні вимоги та заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 5 264 грн. 64 коп., втрати від інфляції 631 грн. 76 коп., 288 грн. 73 коп. пені та 47 грн. 04 коп. процентів річних на загальну суму 6 232 грн. 17 коп. Вказані позовні вимоги судом визнаються в якості остаточних позовних вимог.

Відповідач письмові пояснення чи можливі заперечення до суду не подав, позовні вимоги не заперечив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наданих до суду матеріалів в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

                                          В С Т А Н О В И В :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі договору                  № 739/06 від 08.12.2006 року (в подальшому договір), предметом якого сторони в результаті вільного волевиявлення визначили порядок проведення господарських операцій по наданню послуг по розміщенню в ефірі телеканалу “СТБ” регіональної реклами на умовах передбачених договором та порядок проведення розрахунків за надані послуги.

У відповідності до п. 3.2. договору замовник здійснює оплату наданих послуг шляхом перерахування виконавцю 100% суми, передбаченої у Додатку до договору до 20 числа місяця за який повинен бути здійснений такий платіж. Згідно до п. 4.2 договору прийом замовником наданих виконавцем послуг здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем у якому надавались послуги на підставі відповідного акту прийому-передачі наданих послуг.

Термін дії договору визначено з моменту підписання договору та скріплення печатками і до 30.06.2007 року. Термін дії договору може бути продовжено шляхом підписання відповідної угоди.

Вказані умови договору та додатки до договору, які є невід'ємною частиною договору, прийняті сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень, договір підписано повноважними представниками сторін, а їх підписи посвідчено відбитками печаток підприємств.

Відповідно до п. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Однак, порушуючи умови договору в односторонньому порядку, відповідач не провів оплату фактично виконаних і переданих йому за актами приймання-передачі робіт послуги в період з січня по грудень 2007 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 5 264 грн. 64 коп., у зв'язку з чим зобов'язання відповідача по проведенню оплати послуг набули статусу заборгованості.

Господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, що регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, господарський суд вважає, що вони підлягають до повного задоволення, оскільки факт виконання робіт повністю підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог господарський суд робить на підставі аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання послуг.

Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач позовні вимоги заперечив, доказів сплати заборгованості суду не надав. Господарським судом в судовому засіданні, за участю представників сторін, досліджено шляхом огляду оригіналів актів приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 26-37) та зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу за фактично надані послуги, надання яких та сума, що підлягає до оплати відповідає інформації викладеній в наданих до суду документах.

Причому, акти приймання-передачі робіт замовник приймав без будь-яких заперечень чи зауважень, а заборгованість виникла в результаті відсутності оплати визначеної в акті від 31.12.2007 року вартості наданих послуг на суму           5 264 грн. 64 коп. включаючи ПДВ, з яких вартість послуг 4 369 грн., податок з реклами 21 грн. 84 коп. та ПДВ - 873 грн. 80 коп.

За приписом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Саме підписані відповідачем акти приймання-передачі виконаних робіт без будь-яких заперечень чи зауважень, господарський суд приймає в якості доказів того, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню послуг.

Аналізуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних господарський суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання. Підставою для нарахування та стягнення втрат від інфляції та процентів річних господарський суд визнає приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України згідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.

Однак, господарський суд не погоджується з застосованою позивачем методикою проведення розрахунку втрат від інфляції, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору в частині порядку проведення оплати і фактичної дати виникнення заборгованості. Провівши розрахунок втрат від інфляції починаючи з 21.12.2007 року до 10.04.2008 року позивач не врахував, що індекс інфляції визначається за весь місяць, а не за його частину (в даному випадку 10 днів грудня та квітня), тому правомірним буде нарахування втрат від інфляції в межах заявленого строку за період з січня по березень 2008 року включно.

Отже, до стягнення підлягають втрати від інфляції за січень-березень 2008 року в розмірі 510 грн. 35 коп. Крім того, господарський суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних в розмірі 47 грн. 04 коп. за період з 21.12.2007 року по 10.04.2008 року включно. (5264,64 Х 3% : 365 Х 110 = 47 грн. 60 коп). Однак, господарський суд вважає за необхідне призначити до стягнення проценти річних в межах заявленої до стягнення суми, тобто 47 грн. 04 коп., оскільки не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог через відсутність клопотання заінтересованої особи.

Як вбачається з умов п. 5.3 договору в разі неоплати замовником наданих послуг замовник сплачує  виконавцю  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати наданих послуг. Пеня розраховується виходячи з розміру заборгованості.

Враховуючи вказане обґрунтування, господарський суд також вважає повністю обґрунтованими вимоги про стягнення пені на суму 288 грн. 73 коп.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При проведенні розрахунку пені позивачем враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України про те, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Заявлена до стягнення пеня перебуває в межах подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період, яка фактично складала 16 та 20 % у відповідні періоди.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 16% та 20% річних у відповідні періоди: з 21.12.2007 року по 31.12.2007 року на суму 23 грн.10 коп. та з 01.01.2008 року по 10.04.2008 року на суму 265 грн. 63 коп., тобто  на загальну суму 288 грн. 73 коп.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора (всього 5%) та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконано зобов'язання по проведенні оплати вартості наданих послуг в грудні 2007 року, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Натомість, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без проведення взаємозвірки розрахунків враховуючи наступне.

За приписами Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Судові витрати, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю, оскільки через порушення ним взятих зобов'язань позивач за захистом своїх прав змушений був звертатись до суду та поніс додаткові витрати.

Крім того, господарським судом приймається до відома, що згідно до довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області № 14-4050 від 17.05.2008 року відповідач зареєстрований в м. Кіровограді по вул. К. Маркса,     42-а, кв. 915 станом на 16.05.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                             В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Радіо",                          м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 42-а, оф. 915 (п/р 260046131 в ОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 323538, код ЄДРПОУ 32415958) на користь закритого акціонерного товариства "Міжнародний Медіа Центр - СТБ", м. Київ, вул. Шевцова, 1 (п/р 26002102596001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 20044726) заборгованість по оплаті отриманих послуг в розмірі           5 264 грн. 64 коп., втрати від інфляції в розмірі 510 грн. 35 коп., проценти річних в розмірі 47 грн. 04 коп., пеню в розмірі 288 грн. 73 коп. на загальну суму 6 110 грн. 76 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                              Ю.І. Хилько