Постанова

від 22.07.2008 по справі 8/338-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/338-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

22.07.2008                                                                               Справа № 8/338-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом'якової В.В. при секретарі Шульженко Г. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом приватного підприємства "Маві"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні  

про  визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.

за участю представників сторін:

від позивача - представник Макаров В.В. дов. від 25.05.08 р.

від відповідача - СДПІ Горбунова К.О дов. № 15414/9/10-105 від 28.12.07 р.; ГДПРІ Герасименко Н.В. дов. №9650/9/10-105 від 03.07.08 р. ( 17.07.08р.)

          Приватне підприємство "Маві" (м. Херсон) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29.10.07 №0005932301/0, від 29.11.07 №0005932301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 442230 грн. на підставі пп.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4; п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; від 29.10.07 № 0005942301/0, від 29.11.07 № 0005942301/1  про визначення податкового зобов'язання в сумі 42832,50 грн., з яких 28 555,00 грн. - за основним платежем, 14277,50 грн. - штрафні санкції на підставі п.п.7.2.1., п.п.7.2.3. п.7.2; п.п.7.4.5 п.7.4; п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",

          Позивач стверджує, що продавець ВК „Долина роз” видала йому, як покупцю цілісного майнового комплексу податкові накладні, які підтверджували передачу придбаного майна за договором купівлі-продажу за визначеною сторонами вартістю. Зазначені в податкових накладних операції підтверджувались також розрахунковими документами, які засвідчували придбання товарів. Відсутність в податкових накладних ВК „Долина роз" такого реквізиту, як  опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг), позивач вважає технічною помилкою, яка жодним чином не могла вплинути на визначений в цих податкових накладних розмір податку на додану вартість. Сам факт порушення порядку заповнення податкових накладних продавцем та неподання покупцем у зв'язку з цим відповідної заяви зі скаргою до контролюючого органу, як це передбачено пп. 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не може бути підставою для висновку про відсутність у платника податку права на податковий кредит, оскільки податок все ж таки був сплачений. Позивач вказує на відсутність підстав для  проведення  позапланової невиїзної  перевірки. Крім того, при проведенні перевірки податковий орган не встановив невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації. Податковим органом питання правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого податку не досліджувалось.

          Представник позивача наполягає на позовних вимогах.

          ДПІ у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на порушення  позивачем підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.2, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість”, внаслідок  чого було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 442230 грн. за грудень 2006 року. Згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2006р. позивачем заявлена сума податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 463147 грн. Перевіркою   встановлено,   що   позивачем   завищено   суму   податкового   кредиту  попереднього податкового періоду (за листопад 2006р.), яка фактично сплачена підприємством у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) —рядок 3 та рядок 4 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006р. „Розрахунок бюджетного відшкодування". В рядку 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2006р. „Розрахунок бюджетного відшкодування" позивачем вказана сума 463147 грн. Перевіркою встановлено, що фактично сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (за листопад 2006р.), яка сплачена підприємством у такому ж податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг) становить 20917 грн. Позивач по декларації з податку на додану вартість за грудень 2006р. має право на отримання бюджетного відшкодування на  розрахунковий   рахунок   в   сумі   20917   грн.,   що   на   442230   грн.   (463147 грн. - 20917 грн.) менше, ніж заявлено позивачем.

          Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний  надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:     порядковий номер, дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відповідач посилається на приписи  підпункту 7.2.6. пункту 7.6 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість”, який передбачає, що  у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця, покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Позивачем не подана заява до державної податкової інспекції за місцем знаходження про порушення виписування податкових накладних. Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення, до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податкові накладними чи митними деклараціями.

          Відсутність в податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних. Податкові накладні, отримані від ВК „Долина роз", не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” і тому не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість.

          Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

          Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органи податкової служби, які є суб'єктом владних повноважень, визначають податкові зобов'язання у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень і Законами України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на нього покладено функцію донарахування податків, зборів (обов'язкових платежів), то відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір є компетенцією суду адміністративної юрисдикції. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що в жовтні 2007 року фахівцями ДП1 у м. Херсоні проведена позапланова невиїзна перевірка обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість приватним підприємством „Маві" м. Херсон за листопад, грудень 2006 року (акт від 16.10.07 № 2860/23-7/30330160). ДПІ виявлено, що між ПП Маві" та виробничим кооперативом „Долина Роз" м. Судак був укладений договір № 27/09-1 від 27.09.2006  купівлі-продажу цілісного майнового комплексу на загальну суму 35 241 272 грн.40 коп. Оплата  вартості майна  повинна була здійснюватись шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на рахунок продавця. Продавець - ВК „Долина Роз" протягом  листопада 2006 року  видавав покупцю - ПП "Маві" податкові накладні, на загальну суму ПДВ 457115,84 грн., в яких  в графі „номенклатура товарів” було зазначено „авансовий платіж”. Відсутність в податкових накладних обов'язкового реквізиту –опису номенклатури товарів та кількості податковий орган вважає обставиною, яка дає підстави вважати такі податкові накладні невірно оформленими. На підставі зазначених податкових накладних  суми ПДВ не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

          За висновками перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.07 №0005932301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 442230 грн., № 0005942301/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі 42832,50 грн., з яких 28 555,00 грн. - за основним платежем, 14277,50 грн. - штрафні санкції . За наслідками розгляду скарг платника податків 29.11.2007  ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005932301/1, № 0005942301/1, які  не змінили  попередні рішення.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За нормами п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

           Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону  „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

          - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

          Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).        

          Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

          Податкові накладні ВК “Долина роз”, за даними яких позивачем сформований податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. Крім того, здійснення платежів по господарським операціям, яких стосуються спірні податкові накладні, підтверджуються відповідними платіжними документами та витягами з рахунку банку.

          Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією під час перевірки, зокрема, відсутність номенклатури товарів та їх кількості, не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки у сукупності з іншими доказами дозволили зробити суду висновок про можливість ідентифікувати контрагента позивача, перевірити фактичність здійснення господарських операцій, сплату податку на додану вартість та його сум. Таким чином, встановлені під час перевірки обставини, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства щодо форми податкової накладної та неправомірність віднесення понесених позивачем витрат де податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” відповідальність платника податку наступає у разі не підтвердження податковими накладними сум податку, включених до податкового кредиту на момент перевірки платника податку. У ДПІ було достатньо документів для оцінки правомірності віднесення позивачем  сплачених ВК “Долина роз” сум ПДВ до податкового кредиту. ДПІ були надані договори, платіжні документи позивача про перерахування платежів за цілісний майновий комплекс разом із ПДВ, матеріали  зустрічної перевірки податковим органом контрагента позивача –ВК „Долина роз”, які підтверджують сплату продавцем комплексу податків в повному обсязі із зобов'язань купівлі-продажу. До того ж, відповідачем не спростовані доводи  позивача про звернення до постачальника  за отриманням належним чином оформлених податкових накладних та про надання ДПІ належним чином оформлених податкових накладних ВК „Долина роз” 15 жовтня 2007 року, тобто, до прийняття оскаржуваних рішень.

          Порушення заповнення податкових накладних  продавцем ніяким чином не вплинули на виконання сторонами договору зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України

          Доводи податкової інспекції, викладені у запереченнях до позову, відхиляються судом , оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, послуг, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

          За таких обставин спірні рішення не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення. Судові витрати відшкодовуються позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0005932301/0 від 29.10.07р.; №0005942301/0 від 29.10.07р.; №0005932301/1 від 29.11.07р.; №0005942301/1 від 29.11.07р.

        2.Відшкодувати  приватному підприємству "Маві" (м. Херсон, с. Антонівка, вул. Кримська, 57, код ЄДРПОУ 30330160) з Державного бюджету судові витрати у розмірі 13 грн. 60 коп.

          3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                           Суддя                                                              В.В. Хом'якова

Постанову складено у повному обсязі

   та підписано 24.07.2008р.