Ухвала

від 22.10.2013 по справі 8/338-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К-33120/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Маві" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 8/338-АП-08

за позовом Приватного підприємства "Маві"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення-рішення від 29.10.2007 № 0005932301/0, від 29.11.2007 № 0005932301/1, якими Державною податковою інспекцією позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2006 року у розмірі 442 230,00 грн., та податкові повідомлення - рішення від 29.10.2007 № 0005942301/0, від 29.11.2007 № 0005942301/1, якими Державною податковою інспекцією позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ у розмірі 42 832,50 грн.

Господарський суд Херсонської області постановою від 22.07.2008 позовні вимоги Підприємства задовольнив.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним податковим органом під час перевірки Підприємства не враховано усі первинні документи та матеріали зустрічної перевірки, що дають можливість дати оцінку правомірності віднесення позивачем сплачених на користь контрагента сум ПДВ до податкового кредиту та подальшого формування сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. Щодо неналежності оформлених податкових накладних суд зазначив, що порушення заповнення податкових накладних продавцем ніяким чином не вплинули на виконання сторонами договору зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету, а тому у податкового органу не було підстав стверджувати про завищення позивачем суми податкового кредиту у попередньому податковому періоді, яка була сплачена у цей же період, що стало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування у наступному податковому періоді.

Одеський апеляційний адміністративний суду постановою від 22.09.2010 рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував вимоги пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими визначено, що відсутність в податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі таких накладних. Отже, оскільки податкові накладні отримані позивачем від контрагента не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, тому у позивача не було підстав для включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Державна податкова інспекція у запереченні на касаційну скаргу Товариства просить суд залишити останню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін. При цьому позиція державного податкового органу полягає у тому, що наявність неналежних податкових накладних за відповідний поточний період та відсутність заяви зі скаргою на постачальника щодо видачі таких податкових накладних у цьому періоді виключає право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ у даному податковому періоді.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як встановлено судами, приймаючи оспорювані податкові повідомлення - рішення за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань обґрунтованості нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад - грудень 2006 року, висновки якої викладені у акті від 16.10.2007, податковий орган виходив із того, що в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем завищена сума бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на 442 230,00 грн. та занижено суму основного зобов'язання з ПДВ за листопад 2006 року на 28 555,00 грн. Такий висновок держаного податкового органу вмотивовано тим, що податковий кредит за листопад 2006 року було сформовано позивачем на підставі неналежно оформлених податкових накладних (у податкових накладних, виданих контрагентом позивача (ВК "Долина Роз"), замість номенклатури товару та його кількості зазначено "авансовий платіж").

Також судами встановлено, що передумовою формування позивачем сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування був укладений договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 27.09.2006 № 27/09-1 між позивачем у якості покупця та ВК "Долина Роз" у якості продавця, ціна якого (договору) становила 35 241 272,40 грн. Оплата вартості майна здійснювалась шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на рахунок продавця. Протягом листопада 2006 року ВК "Долина Роз" було виписано відповідні податкові накладні на користь Підприємства, в яких в графі "номенклатура товару" було зазначено "авансовий платіж". При цьому, судами також встановлено, що сума податкового кредиту, сформована позивачем у листопаді 2006 року на підставі так званих неналежних податкових накладних фактично була сплачена у цьому ж податковому періоді в ціні товару.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Тобто, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.

З урахуваннями сутності заперечень податкового органу щодо непідвердження позивачем сформованої суми податкового кредиту у листопаді 2006 року судом першої інстанції були досліджені усі первинні документи, які належить складати від певного виду господарської діяльності та копії яких містяться в матеріалах справи (договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу від 27.09.2006 № 27/09-1, податкові накладні, акти прийому - передачі основних засобів, платіжні документи), а також матеріали зустрічної перевірки контрагента позивача та встановлено, що спірні податкові накладні не перешкоджають ідентифікувати контрагента Підприємства та встановленню достовірності фактичного здійснення господарської операції, сплати ПДВ у складі ціни товару.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, що до моменту ухвалення оспорюваних податкових повідомлень рішень від 29.10.2007 позивачем було вжито заходи щодо усунення помилки в податкових накладних - позивач звертався до контрагента про надання податкових накладних з вірно заповненими реквізитами та 15.10.2007, тобто, до прийняття рішень від 29.10.2007, надав держаному податковому органу належно оформленні податкові накладні, копії яких містять в матеріалах справи.

Так, згідно п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), у разі незгоди з висновками перевірки або фактами і даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень складається висновок, є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Приймаючи до уваги встановлені у адміністративній справі факти, аналізуючи зазначені вище норми Закону та пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР , згідно якого подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, та виходячи із вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування відповідно, є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Маві" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 8/338-АП-08 скасувати та залишити в силі постанову Господарський суд Херсонської області постановою від 22.07.2008.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко