Постанова

від 11.08.2011 по справі 31/5009/2928/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/5009/2928/11

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.08.2011 р.           справа №31/5009/2928/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівДонця О.Є.,Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя

на рішення господарського судуЗапорізької області

від22.06.2011 р.

по справі№ 31/5009/2928/11 (суддя Хуторной В.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Дизельтранссервіс”, м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя

простягнення 38570,05 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Дизельтранссервіс”, м.Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, про стягнення заборгованості у розмірі 38570,05 грн., з яких 28200,00 грн. –сума основного боргу, 8288,66 грн. –сума інфляції, 2081,39 грн. –сума пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11 (суддя Хуторной В.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства “Дизельтранссервіс”, м.Дніпропетровськ, до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, задоволені частково.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки ПАТ “Запорізький завод феросплавів” умови договору не порушувало.

Також апелянт вважає, що при винесені рішення господарським судом Запорізької області мало місце неповне з'ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення та є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно із ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

У клопотанні від 26.07.11 р. відповідач просив апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11 та розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”.

Позивач у судове засідання 08.08.11 р. свого представника не направив, причин нез'явлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.

Відповідач у судове засідання 08.08.11 р. свого представника не направив, причин нез'явлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників позивача та відповідача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.08 р. між Відкритим акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством “Дизельтранссервіс” (Підрядник) було укладено договір підряду № 799 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: поточний ремонт дизеля К-661М –1шт.

Згідно із п.1.2 Договору, об'єми робіт, вартість обладнання та матеріалів визначаються на підставі підписаної сторонами калькуляції, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість робіт за Договором складає 28200,00 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору, строк виконання робіт за Договором –серпень 2008 р., відповідно до графіка виробництва робіт (Додаток 2), який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно із п.4.1 Договору, оплата виконаних робіт за Договором здійснюється по факту виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з дня надходження рахунку від Підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами Акту здачі-прийому виконаних робіт (форма КБ-2в) відповідно календарному графіку робіт, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної. Одночасно із пред'явленням Акту виконаних робіт Підрядник зобов'язаний надати Замовнику Акт прийому-передачі невикористаних матеріалів та здійснити повернення залишків матеріалів (їх відходів), демонтованих вузлів, деталей та конструкцій обладнання, графік щодобової роботи використаного обладнання із зазначенням встановленої потужності обладнання.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.08 р., а в частині гарантійних зобов'язань, до повного їх виконання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем було виконано роботи щодо поточного ремонту дизеля К-61М на суму 28200,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за вересень 2008 року, який підписано представниками обох сторін.

Позивач виставив відповідачеві рахунок № 135 від 30.09.08 р. на суму 28200,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 26.03.10 р. та № 2 від 15.04.11 р. із вимогами про сплату вищезазначеної заборгованості, які відповідачем залишені без відповіді.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вищезазначеної суми заборгованості.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

інші юридичні факти.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Заборгованість відповідача в сумі 28200,00 грн. підтверджується Актом приймання виконаних робіт за вересень 2008 року, який підписано представниками обох сторін без заперечень.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення (вручення) відповідачу рахунку № 135 від 30.09.08 р. на суму 28200,00 грн.

В своїй претензії від 26.03.10 р. позивач вимагає від відповідача сплатити борг у семиденний термін. З урахуванням поштового перебігу строк виконання зобов'язання по оплаті для відповідача настав 05.04.10 р.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 даної статті визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача у встановлений ст.530 Цивільного кодексу України строк, останній набуває право на стягнення вищезазначеної суми в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що доказів того, що заборгованість в сумі 28200,00 грн. за виконані позивачем роботи сплачена, відповідачем не надано, у зв'язку із чим позов в цій частини підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2081,39 грн. за період з 15.10.08 р. по 01.04.2011 р. та інфляційних втрат у сумі 8288,66 грн. за період з жовтня 2008 р. по лютий 2011 р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду Запорізької області про те, що приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню з урахуванням моменту настання строку виконання відповідачем зобов'язання по оплаті, у зв'язку із чим до стягнення підлягають 3% річних за період з 07.04.10 р. по 01.04.11 р. в сумі 832,09 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2010 р. по лютий 2011 р. в сумі 1754,11 грн.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджував про те, що доки позивач не виконає своє зобов'язання, передбачене п.4.1 Договору, щодо надання разом із Актом виконаних робіт Акту прийому-передачі невикористаних матеріалів та здійснення повернення залишків матеріалів (їх відходів), демонтованих вузлів, деталей та конструкцій обладнання, графік щодобової роботи використаного обладнання із зазначенням встановленої потужності обладнання він (позивач) позбавляється права вимоги плати за виконані роботи.

Згідно із п.4.1 Договору, оплата виконаних робіт за Договором здійснюється по факту виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з дня надходження рахунку від Підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами Акту здачі-прийому виконаних робіт (форма КБ-2в) відповідно календарному графіку робіт, довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), податкової накладної. Одночасно із пред'явленням Акту виконаних робіт Підрядник зобов'язаний надати Замовнику Акт прийому-передачі невикористаних матеріалів та здійснити повернення залишків матеріалів (їх відходів), демонтованих вузлів, деталей та конструкцій обладнання, графік щодобової роботи використаного обладнання із зазначенням встановленої потужності обладнання.

Вищезазначені ствердження відповідача судова колегія до уваги не приймає, оскільки з п.4.1 Договору не вбачається, що оплата за виконанні роботи повинна бути здійснена лише після надання Акту прийому-передачі невикористаних матеріалів та графіку щодобової роботи використаного обладнання із зазначенням встановленої потужності обладнання та повернення залишків матеріалів (їх відходів), демонтованих вузлів, деталей та конструкцій обладнання.

За змістом даного пункту, після приймання-передачі виконаних робіт, Підрядник надає Замовнику рахунок, який останній має сплатити протягом 10 днів з дня надходження рахунку. Отже, вирішальною обставиною при визначенні строку оплати виконаних робіт є факт надання позивачем відповідачеві рахунку, після оформлення сторонами приймання-передачі цих робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачеві претензію із вимогою сплатити 28200,00 грн., докази направлення відповідачеві рахунку на дану суму відсутні, що не позбавляє відповідача обов'язку зі сплати виконаних позивачем робіт на дану суму з огляду на вищевикладені обставини справи, наявні в ній документи та приписи чинного законодавства України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.06.2011 р. по справі № 31/5009/2928/11 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                  О.Є.Донець

Суддя                                                                       Н.В.Ломовцева

 Суддя                                                                      О.А.Скакун