Постанова

від 22.07.2008 по справі 13/395-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/395-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"22" липня 2008 р.                                                           Справа № 13/395-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної  податкової  інспекції  у м.Херсоні  

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.06.2008 р. № 0002832301/0,

за участі представників сторін:

позивача –Іванової О.М.,

відповідача –Тосік Н.І.,

                                               в с т а н о в и в:

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях підпункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. За твердженнями позивача він має право на бюджетне відшкодування 126819 грн податку на додану вартість, підтвердженням чому є податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, а тому винесене оспорюване рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте на підставі факту несплати податку на додану вартість його контрагентами, а не безпосередньо позивачем.

ДПІ у м. Херсоні зазначені вимоги не визнаються з посиланням на не доведеність права позивача на відшкодування ПДВ, оскільки, на його думку, позивач не сплатив надмірну суму  податку, яка б підлягала відшкодуванню. Так, на його думку, надходження податку до бюджету при перевірці контрагентів позивача не встановлено.

Крім викладеного з матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, будучи суб'єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію від 15.05.1998 року та довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 2215 від 13.12.2006 року, є платником податку на додану вартість та зареєстроване в ДПІ у м. Херсоні.

За результатами господарської діяльності у березні 2008 року позивач  задекларував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за названий податковий період за встановленою діючим законодавством формою та яку своєчасно направив до податкового органу.

В подальшому з метою оцінки правильності відображення суми ПДВ, вказаної позивачем до відшкодування в декларації, податковим органом  проведена відповідна перевірка, за результатами якої складено акт № 1813/23-2/00952367 від 5 червня 2008 року, згідно до якого при перевірці встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4., підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого здійснено завищення податку на додану вартість на суму 126819 грн.  

Зокрема, перевіркою виявлено, що позивач мав господарські операції з контрагентом, який не сплачував податок на додану вартість за результатами господарських операцій з позивачем до бюджету.

Так, одним із постачальників товару (пшениці) у лютому 2008 року по І ланцюгу є ТОВ „Універсал Трейдінг” на загальну суму ПДВ –126818,95 грн. Відвантаження проводилося згідно рахунків та податкових накладних. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на суму ПДВ –122277,33 грн. Відповідачем до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва направлено запит № 4062/7/23-704 від 26.05.2008 р. з метою підтвердження взаєморозрахунків позивача з цим підприємством, на який отримано відповідь –інформаційну довідку № 5220/7/23-406 згідно до якої ТОВ „Універсал Трейдінг” за юридичною адресою не знаходиться, а безпосередньо податкові декларації з ПДВ за лютий та березень 2008 року до податкового органу не подавало. Таким чином, підтвердити факт надмірної сплати ПДВ до бюджету по даній операції неможливо.

За результатами вказаної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002832301/0 від 11 червня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 126819 грн.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету передбачено положеннями Закону України „Про податок на додану вартість”.

За пунктом 1.3. статті 1 названого Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, а відповідно  до пункту 1.8. тієї ж статті бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Крім цього згідно до пункту 1.7.  податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Безпосередньо порядок визначення та обрахування податкового кредиту передбачено пунктом 7.4. статті 7 названого Закону. Так, за підпунктом 7.4.1. статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається з суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,  а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару, заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до підпункту 7.7.1. статті 7 Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, а згідно до підпункту 7.7.3. статті 7 того ж Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1. вказаної статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, при цьому підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.   

Позивачем доведені, а ДПІ у м. Херсоні під час перевірки підтверджені та не оспорюються під час провадження у справі факти отримання позивачем від власних контрагентів податкових накладних та оплати вартості товару разом з податком на додану вартість.

Зменшення контролюючим органом позивачу суми відшкодування з ПДВ відбулося у зв'язку з твердженням про те, що постачальник–контрагент не декларував та не сплачував податкові зобов'язання, кореспондуючий яким спірний податковий кредит позивач формував після ланцюга відносин.

Зміст наведених статей Закону про ПДВ свідчить, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування.

Відповідач не встановив несплати  ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату  ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф, зменшувати покупцю бюджетне відшкодування з ПДВ при  несплаті цього податку продавцем, а тим паче особою, у якої товар попередньо набуто цим продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для зменшення, нарахування, застосування у саме таких обставинах: з такими обставинами законодавство не пов'язує можливості такого зменшення, нарахування, застосування.

Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин спірне рішення не відповідає діючому законодавству, оскільки прийняте без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним такого рішення.

При прийнятті рішення судом враховується факт помилковості тверджень податкової інспекції про несплату позивачем податку до державного бюджету з підстав, викладених вище.

Зважаючи на той факт, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачене позивачем державне мито компенсується йому з державного бюджету.

На підставі викладених правових норм та керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                                 п о с т а н о в и в :    

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні, винесене відносно відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів”, від 11.06.2008 р. № 0002832301/0.

3.Стягнути з державного бюджету на корить відкритого акціонерного товариства „Херсонський комбінат хлібопродуктів” 3,40 грн компенсації по сплаті державного мита.

4.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але скарга не подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                          Дата підпису постанови –23 липня 2008 року               

                                Суддя                                                                  М.К. Закурін