Ухвала

від 18.06.2013 по справі 13/395-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року м. Київ К-41133/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 22 липня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року

у справі № 13/395-АП-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 22 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002832301/0 від 11 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» 3,40 грн. компенсації із сплати державного мита.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 22 липня 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2008 року, за результатами якої складено акт № 1813/23-2/00952367 від 05 червня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002832301/0 від 11 червня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 126 819,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неможливістю підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по операції з придбання позивачем в лютому 2008 року пшениці у Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Трейдінг».

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, а також податкові декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2008 року до податкового органу за місцем реєстрації не подавав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаної у ТОВ «Універсал Трейдінг» продукції, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, реальність здійснення спірних господарських операцій підтверджується дослідженими судами належним чином складеними видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання сільськогосподарської продукції, товарно-транспортними накладними, а також не заперечується відповідачем.

Доводи касаційної скарги про те, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентом платника податку-покупця, колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Херсонської області від 22 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Господарського суду Херсонської області від 22 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.