Рішення

від 16.07.2008 по справі 2/337-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/337-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16.07.2008                                                                Справа №  2/337-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Скобєлкіна С.В. при секретарі Лисенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОКУ", м. Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна судноплавна компанія", м.Херсон  

про стягнення 211241,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Казанцева С.А., довіреність № 7 від 01.07.2008 року

від відповідача: Головатенко К.К., довіреність б/н від 09.08.2006 року  

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОКУ" звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна судноплавна компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 211241,09 грн. за договором № 16-04/07 поставки паливно-змащувальних матеріалів від 16 квітня 2007 року.

Позовні вимоги ТзОВ "ВОКУ" грунтуються на ствердженні про несплату відповідачем вартості отриманих у червні-серпні 2007 року дизельного пального та мастила загальною вартістю 79072,42 грн.

В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав заявлені вимоги щодо стягнення 211241,09 грн. боргу та інших штрафних санкцій згідно наданого розрахунку, з посиланням на пред'явлені докази та матеріали справи.

Відповідач позов визнав частково, про що повідомив як у письмовому відзиві, так і через свого представника в судовому засіданні.

ТзОВ "Південна судноплавна компанія" визнає факт отримання від позивача на умовах двостороннього договору № 16-04/07 на поставку паливно-змащувальних матеріалів від 16.04.2007 року ПММ на загальну суму 272646,37 грн., за які відповідачем було здійснено частковий розрахунок у розмірі 193573,95 грн. Визнаючи наявність боргу у сумі 79072,42 грн., компанія обгрунтовує його несплату вкрай важким фінансовим становищем на підприємстві. Відповідач також визнає обгрунтованими нарахування йому для сплати 3 % річних, втрат від інфляції та відповідного розміру судових витрат. Нарахування пені відповідач вважає безпідставним та таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства.      

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, з'ясувавши правовідносини сторін, перевіривши умови договірних зобов'язань, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що позов ТзОВ "ВОКУ" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОКУ" (позивачем по справі, постачальником за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південна судноплавна компанія" (відповідачем по справі, покупцем за договором), було укладено Договір № 16-04/07 на поставку паливно-змащувальних матеріалів. У відповідності до положень пункту 1.1. даної угоди постачальник (ТзОВ "ВОКУ") зобов'язувався поставити та передати у власність покупця паливно-змащувальні матеріали (у подальшому  - товар), а покупець (ТзОВ "Південна судноплавна компанія") брав на себе обов'язок прийняти і оплатити даний товар на умовах того ж договору. Умовами договору сторони також визначили предмет договору (паливно-мастильні матеріали), його кількість та якість, ціну та одиниці виміру, строки та умови поставки, перелік документообігу, порядок відпуску і отримання ПММ, строки і порядок розрахунків, відповідальність сторін, строк дії договору.

Матеріали справи, письмові та усні пояснення сторін підтверджують той факт, що за умовами вищезазначеного договору поставки № 16-04/07 від 16.04.2007 року ТзОВ "ВОКУ" поставив та передав у власність ТзОВ "Південна судноплавна компанія" у період квітня-серпня 2007 року дизельного палива та мастила марки М14Г2ЦС загальною вартістю 272646,37 грн., а відповідач сплатив за весь час існування договірних відносин між сторонами за отримані паливно-змащувальні матеріали на розрахунковий рахунок постачальника 193573,95 грн. Заборгованість ТзОВ "Південна судноплавна компанія" перед  позивачем за договором від 16.04.2008 року на даний час складає 79072,42 грн., що сторонами визначено у відповідному Акті звірки взаємних розрахунків із виведенням сальдо станом на 01.12.2007 року.

Оскільки відповідач не довів на підставі ст. 33 ГПК України безоплатне одержання товару від позивача, або його отримання на інших договірних підставах, дії ТзОВ "Південна судноплавна компанія" суд розцінює як платну передачу товару (палива та мастила) і виникнення у відповідача обов'язку оплатити цей товар, що й було передбачено сторонами у пункті 1.1. Договору № 16-04/07 на поставку паливно-мастильних матеріалів від 16.04.2007 року.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, наявними документальними доказами та підтверджено сторонами, що у відповідності до умов договору ТзОВ "ВОКУ" передав паливно-змащувальні матеріали у наступному порядку:

- 18.04.2007 року за видатковою накладною № РН-000031 загальною вартістю 32624,10 грн.;

- 29.05.2007 року за видатковою накладною № РН-0000058 загальною вартістю 54779,75 грн.;

- 14.06.2007 року за видатковою накладною № РН-0000068 загальною вартістю 51607,26 грн.;

- 18.06.2007 року за видатковою накладною № РН-0000074 загальною вартістю 5025,26 грн.;

- 21.06.2007 року за видатковою накладною № РН-0000078 загальною вартістю 40170,00 грн.;

- 04.07.2007 року за видатковою накладною № РН-0000086 загальною варітстю 41400,00 грн.;

- 15.08.2007 року за видатковою накладною № РН-0000106 загальною вартістю 47040,00 грн.

За час дії договору ТзОВ "Південна судноплавна компанія" здійснила наступні платежі за отриманий від позивача товар:

- 17.05.2007 року платіжним дорученням 32624,10 грн.;

- 13.06.2007 року платіжним дорученням 18500,00 грн.;

- 25.06.2007 року платіжним дорученням 40170,00 грн.;

- 27.06.2007 року платіжним дорученням 36279,85 грн.;

- 24.06.2007 року платіжним дорученням 30000,00 грн.;

- 16.08.2007 року платіжним дорученням 36000,00 грн.

Всього, як було зазначено вище, відповідач здійснив платежі на загальну 193573,95 грн.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. До того ж, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач по даній справі - ТзОВ "Південна судноплавна компанія" умови договору від 16.04.2007 року не виконав, за отримані паливно-змащувальні матеріали повністю не розрахувався, на час розгляду справи має заборгованість у сумі 79072,42 грн., чим порушив договірні зобов'язання та норми чинного законодавства.

Як встановлено ст. 173 ГК України. ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України, ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання, цивільні права та обов'язки можуть виникати у числі іншого, із умов господарського договору, інших угод, передбачених законом.

В свою чергу, договір може бути укладений у будь-якій формі, а господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Норми господарського та цивільного кодексів України визначають правила укладання договорів, в тому числі і господарських, яким є договір № 16-04/07 на поставку паливно-змащувальні матеріалів від 16.04.2007 року, відносно зобов'язань по якому виник спір між сторонами по даній справі.

Укладення господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору, тобто надання цим умовам певної форми. Виходячи з норм цивільного та господарського законодавства, договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов (тобто таких, які визнані такими за законом або необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї зі сторін може бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути

досягнута згода. При укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити

предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту договору № 16-04/07 від 16.04.2007 року між ТзОВ "ВОКУ" та ТзОВ "Південна судноплавна компанія" випливає, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

На час підписання договору від 16.04.2007 року та на даний час правовідносини щодо укладання договорів поставки та їх виконання регулюються Главою 30 Господарського кодексу України (ст. ст. 264-271) та Главою 54 Цивільного кодексу України (ст. ст. 655-697).

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно положень ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін, а до відносин поставки, що не врегульовані цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Передача товару за видатковими накладними та на підставі довіреностей у період з квітня по серпень 2007 року дає підстави вважати визначені дії сторін у справі як виконання досягнутої угоди про поставку (купівлю-продаж), що також підтверджується чітко позначеними у накладних найменуванням товару, одиницями виміру, його кількістю та вартістю, тобто погодженістю всіх необхідних умов у відповідності до укладеного договору. Обрана сторонами форма накладних із зазначенням усіх суттєвих ознак товару, якими є паливо, судом також розцінюється як підтвердження договірної домовленості між ТзОВ "ВОКУ" та ТзОВ "Південна судноплавна компанія" з зобов'язаннями сторін передати річ відповідачем, що відповідає оплатній формі передачі речі від одного власника до іншого.

Відповідно до ст. 530 ч. 1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Крім того, згідно зі ст. 193, 197, 198 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання, включаючи договірні та грошові, належним чином, у встановлений договором строк, за місцем визначеним в угоді.

Зміст договору № 16-04/07 від 16.04.2007 року свідчить про те, що сторони у пункті 5.1. узгодили, що покупець зобов'язаний оплатити отриманий від постачальника товар на протязі трьох банківських днів. Ці умови договору ТзОВ "Південна судноплавна компанія" не були витримані та порушені, підтвердженням чого є аналіз графіку поставки ПММ відповідачу, терміни перерахування ним грошових сум позивачу та наявність на даний час основного боргу у розмірі 79072, 42 грн., який повинен був сплачений за умовами договору не пізніше 21 серпня 2007 року (18.08.2007р., 19.07.2007 р. - вихідні).

З цих підстав вимоги щодо стягнення 79072,42 грн. з відповідача на користь ТзОВ "ВОКУ" суд вважає законними та обгрунтованими, оскільки ТзОВ "Південна судноплавна компанія" порушила строк виконання грошового зобов'язання, а тому такими, що підлягають безумовному задоволенню.

Як вже було зазначено раніше, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України  господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином, а згідно п. 7 цієї статті, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Враховуючи, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, то за змістом ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, пунктом 6.2. Договору № 16-04/07 від 16.04.2007 року сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно положень ст. 216, 217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарську-правову  відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції. Штрафні санкції статтею 230 ЦК України визначені у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може бути забезпечено, у тому числі, неустойкою, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При цьому слід зазначити, що статтею 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Оскільки договір № 16-04/07 від 16.04.2007 року не відноситься до окремих видів договорів, на які розповсюджуються обмеження щодо розміру штрафних санкцій, про що йдеться мова у ч. 1 ст. 231 ГК України, то у даному випадку ТзОВ "ВОКУ" і ТзОВ "Південна судноплавна компанія" були вільні самостійно  і на свій особистий розсуд визначити та погодити розмір пені, яка підлягає стягненню з винної сторони, що ними фактично й було зроблено.

В той же час, суд бере до уваги ту обставину, що у відповідності до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується спеціальна позовна давність, строк якої дорівнює одному року. До того ж, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо  інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, остання партія товару покупцем (ТзОВ "Південна судноплавна компанія") за договором від 16.04.2007 року була отримана від постачальника 15.08.2007 року загальною вартістю 47040,00 грн. Останній, черговий платіж відповідачем по цій угоді був здійснений 16.08.2007 року у розмірі 36000,00 грн., в погашення минулої заборгованості. Станом на 15.08.2007 року сума боргу складала з урахуванням останньої поставки - 115072,42 грн. Після проплати 16.08.2007 року 36000,00 грн., сума боргу стала дорівнювати 79072,42 грн., й з того часу більше не зменшувалась. За останню поставку покупець повинен був здійснити розрахунок на підставі п.5.1. Договору не пізніше 20.08.2007 року (18 та 19 числа підпадають на вихідні, так як банківські дні не зараховуються).   

Оскільки поставка товару більше не здійснювалася, відповідач, з урахуванням попередньої заборгованості до 20.08.2007 року повинен був повністю розрахуватись із ТзОВ "ВОКУ" за отримані паливно-змащувальні матеріали.

За таких умов, оскільки остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити за умовами договору не пізніше 20.08.2007 року, а позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 27.06.2008 року, то за таких обставин, суд вважає, що річний строк позовної давності для звернення до суду для стягнення пені ним витриманий.

До того ж, як вже зазначалося раніше, сторони самостійно і добровільно узгодили як строк дії договору взагалі, так і за окремими його положеннями та частинами, включаючи строк розрахунків між собою.

Так, відповідно до пункту 7.1. угоди, сторони погодили, що договір набирає  чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2007 року. В той же час, у договорі № 16-04/07 позивач і відповідач домовились про те, що в частині розрахунків між сторонами, він діє до повного виконання умов договору.

Пунктом 6.2. постачальник та продавець на свій власний розсуд та за взаємною згодою встановили розмір штрафних санкцій (0,5 % від суми простроченого платежу) та період нарахування пені - за кожен день прострочення, не обмеживши його певним строком або посиланням на будь-яку норму закону, яка б обмежувала цей строк саме у даному договорі. Тобто, з урахуванням значної міри ризику у даній сфері господарських відносин, якою є товарообіг з нафтопродуктами, інфляційних процесів та постійного зростання цін на паливно-змащувальні матеріали, позивач свій ризик застрахував високою ставкою пені, проти якої до часу розгляду справи відповідач (ТзОВ "Південна судноплавна компанія") не мав ніяких зауважень, та узгодженням строку її нарахування із строком остаточного розрахунку з ним покупцем, який теж свідомо підписуючи умови договору, розумів негативні наслідки своєчасної оплати товару, який він отримував від ТзОВ "ВОКУ".

За таких умов суд нарахування пені у розмірі 110700,80 грн. за розрахунком: 79072,42 (сума боргу) х 280 днів (з 21.08.2007 року до 26.05.2008 року) х 0,5 % (ставка по пені) = 110700,80, визнає таким, що відповідає узгодженим умовам договору, не протирічить нормам діючого законодавства, а тому підлягає стягненню за рішенням суду.         

Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Позивач здійснив нарахування 3 % річних за період з 21.08.2007 року по 26.05.2008 року згідно наступного розрахунку: 3 % річних (3 : 100) х кількість днів прострочення : 365 х суму боргу, що відповідно складає: (3 : 100) х 365 х 79072,42 грн. = 1819,75 грн. Даний розрахунок та здійснення нарахування трьох процентів річних відповідач не заперечує і погоджується сплатити у судовому порядку.

Позивач також здійснив нарахування збитків від інфляції, розрахунок яких має наступний вигляд: сума боргу х індекси інфляції за кожен місяць в період - сума боргу. Таким чином нарахування складають: 79072,42 х 100,6 % (серпень 2007 року) х 102,2 % (вересень 2007 року) х 102,9 % (жовтень 2007 року) х 102,2 % (листопад 2007 року) х 102,1 % (грудень 2007 року) х 102,9 % (січень 2008 року) х 102,7 % (лютий 2008 року) х 103,8 % (березень 2008 року) х 103,1 % (квітень 2008 року) - 79072,42 грн. = 19648,12 грн. Даний розрахунок та здійснене нарахування збитків від інфляції відповідач теж не заперечує та згоден сплатити за судовим рішенням.

Таким чином, в судовому порядку з ТзОВ "Південна судноплавна компанія" на користь ТзОВ "ВОКУ" за заявленими по даній справі вимогами підлягає стягненню: 79072,42 грн. основного боргу, 110700,80 грн. пені, 1819,75 грн. - 3 % річних, 19648,12 грн. збитків від інфляції.

Судові витрати по справі суд покладає на відповідача, оскільки з вини останнього спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, вищевказаних правових норм та  керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

           1.Позов задовольнити.

          2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна судноплавна компанія" (юридична адреса: 73000, м.Херсон, вул. Карбишева, 12, корпус 2, кв. 104, фактична адреса: 73000, м.Херсон, Одеська площа, 4, кв. 324, код ЄДРПОУ 31560650, ІПН 315606521035, свідоцтво НДС 315606521035, р/р 2600334000710 в ХФ "Транс банк", МФО 352822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОКУ" (юридична адреса: 73000, м.Херсон, вул. 21 січня, 37, кім. 413, фактична адреса: 73000, м.Херсон, вул. Чайковського, 236, к. 33, код ЄДРПОУ 32725139, п/р № 26006040640301 в ХФ АБ "Брокбізнесбанк", МФО 352372): 79072,42 грн. основного боргу, 110700,80 грн. пені, 1819,75 грн. - три проценти річних, 19648,12 грн. - збитків від інфляції,  2112,41 грн. по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.   

          3.Рішення направити сторонам по справі.        

Суддя                                                                                      С.В.Скобєлкін