Рішення

від 01.09.2011 по справі 26/129-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/129-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2011 р.                                                                  Справа № 26/129-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Славіна”, Київська обл., м. Біла Церква до Фізичної особи–підприємця Базана Степана Івановича, Київська обл., м. Біла Церква, третя особа Білоцерківська міська рада, Київська обл., м. Біла Церква про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, за участю представників позивача –Шевченка А.Ф., протокол № 8 від 17.12.2005 р., відповідача –не з'явилися, третьої особи –не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про зобов'язання відповідача укласти з 01.01.2011 року з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Славіна” договір оренди частини земельної ділянки площею 0,0567 га, розташованої по вул. Славіна, 23 у м Біла Церква на умовах запропонованого договору від 24.12.2010 року.

Вимоги позивача мотивовані тим, що рішенням Білоцерківської міської ради від 22.08.2007 року позивачу була надана у власність земельна ділянка площею 0,1806 га, що підтверджується Державним актом на право власності на землю від 07.04.2008 року, яку використовує відповідач без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з проектом договору оренди землі від 01.01.2011 року, але проект договору відповідачем не підписано і жодних заперечень на нього позивачем не отримувалось, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.08.2011 року.

Через канцелярію суду 26.08.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд в задоволені позову відмовити.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.09.2011 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білоцерківську міську раду.

У судовому засіданні 08.09.2011 року позивач надав письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.09.2011 року.

У судовому засіданні 15.09.2011 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

15.09.2011 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.09.2011 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.  

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 009517 від 07.04.2008 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Славіна” є власником земельної ділянки площею 0,1806 га, що розташована за адресою: м. Біла Церква,                 вул. Славна, 23.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач в порушення норм чинного законодавства використовує належну йому земельну ділянку площею 0,0567 га без правовстановлюючих документів

У зв'язку з чим, 24.02.2011 року позивач звернувся з листом до відповідача № 212 в якому просив укласти договір оренди землі, два проекти якого надіслано разом з даним листом відповідачу.

Як зазначав позивач у позові, відповіді на своє звернення щодо укладення договору –він від відповідача не отримав, як і жодних заперечень на надісланий проект договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з пунктом 2 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Пунктом 3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 15 Закону України “Про оренду землі” містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього в статті 15 зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об'єкта оренди та інші.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір ? є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Оренда землі –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).

Орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.

Договір ? це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним  з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію  укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Ст. 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом,  розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, суд зазначає і про те, що статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти з 01.01.2011 року з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Славніа” договір оренди частини земельної ділянки площею 0,0567 га, розташованої по           вул. Славіна, 23 у м. Біла Церква на умовах запропонованого договору від 24.12.2010 року, мотивуючи свої вимоги саме відмовою відповідача від підписання проекту договору, враховуючи те, що оскільки вчинення стороною дій, направлених на укладення правочину - є правом сторони, яке реалізується у встановленому законом порядку, а не її зобов'язанням, суд дійшов висновку, що підстави для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договору оренди земельної ділянки –відсутні.

Також, суд враховує і ті обставини, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов'язковістю договору, а позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо укладення договору.   

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідачем укласти з 01.01.2011 року з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Славіна” договір оренди частини земельної ділянки площею 0,0567 га, розташованої по вул. Славіна, 23 у м. Біла Церква на умовах запропонованого договору від 24.12.2010 року не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                  Т.Д. Лилак

Повне рішення складено 20.09.2011р.