Рішення

від 06.09.2011 по справі 8/106-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2011 р.                                                                  Справа № 8/106-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі      Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», ідентифікаційний код: 30575865, юридичне місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактичне місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Український будівельний центр», ідентифікаційний код: 32925860, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Радянська, 2,     

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 15.08.2011 року за №944, та             ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 15.08.2011 року за №945;

від відповідача: не з’явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Український будівельний центр»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 15 жовтня 2008 року за № 01-330/08-обл (далі за текстом: Договір).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконує своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу від 15 жовтня 2008 року за № 01-330/08-обл, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором у сумі 111102,26 грн. (сто одинадцять тисяч сто дві гривні 26 коп.), з якої заборгованість за лізинговими платежами у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.), пеня у сумі 6462,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 43 коп.), інфляційні нарахування у сумі 14489,26 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.), 3-и проценти річних у сумі 6535,25 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 25 коп.), в зв’язку з чим просить стягнути зазначену суму заборгованості за вказаним Договором з Відповідача.  

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2011 року порушено провадження у справі №8/106-11 та призначено останню до розгляду на 16.08.2011 року.

16.08.2011 року в судове засідання з’явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 18.07.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 18.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи відкладено на 06.09.2011 року.

06.09.2011 року в судове засідання з’явився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 18.07.2011 року та від 16.08.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 18.07.2011 року та від 16.08.2011року не виконав. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 06.09.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання відповідно до вимог ст. 144 Господарського кодексу України є угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

15 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу за № 01-330/08-обл, згідно з умовами п. 1 якого Позивач був зобов’язаний передати Відповідачу в тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначена в специфікації до договору, а Відповідач своєчасно сплачувати лізингові платежі за отримане майно відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є додатком за № 1 до Договору.

Згідно із п.3 Договору, Позивач придбав у власність предмет лізингу за договором –автонавантажувач Komatsu FG18T-20 марки FG 18T-20, 2008 року випуску, заводський номер 668731, та надав його Відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах п.п.1., 2.1. Договору та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». В свою чергу, Відповідач  на підставі п.п. 1., 2.1. Договору, зобов’язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком за № 1 до Договору та їх невід‘ємною частиною.

Позивач 24.10.2008 року на виконання умов Договору за актом приймання-передачі передав Відповідачу предмет лізингу у користування за Договором. У зв’язку з цим з 24.10.2008 року за Договором почали нараховуватися лізингові платежі.

          Згідно із п.п. 2.9., 2.10., 2.11., 2.12. Договору, встановлено, що ціна Договору формується і вказується, а також всі платежі за виключенням авансового платежу здійснюються у національній валюті України –гривні з вказівкою на відповідний еквівалент у доларах США по курсу Національного банку України на день підписання Договору та складає: –198830,03 грн. (сто дев’яносто вісім тисяч вісімсот тридцять гривень 03 коп.), у тому числі податку на додану вартість.

Згідно п.п. 1, 2.1., 2.2., 2.3. Договору, Відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати лізингові платежі та додаткову винагороду у сумі та строки, що вказані у графіку лізингових платежів.

Цивільний кодекс України у ст. 629 передбачає, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.  

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу   України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються також приписи ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд приходить до висновку, що Позивач виконав свої зобов’язання за Договором  своєчасно та належним чином у повному обсязі.

Судом встановлено, що після підписання акта приймання-передачі від 24.10.2008 року, Відповідачем за Договором лізингові платежі починаючи з 24.11.2008 року не сплачувались у повному об’ємі, внаслідок чого в порушення вимог ст. 525 Цивільного кодексу України Відповідач  в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов’язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість за лізинговими платежами станом на 06.06.2011 року у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов’язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 11.2.1. Договору, Лізингоодержувач (Відповідач) несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує Лізингодавцю (Позивачу) такі штрафні санкції: - за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п. 2.1. Договору та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Закон України «Про фінансовий лізинг»у ст. 10 передбачає, що лізингодавець має право: - здійснювати  перевірки  дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; - відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; - вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; - стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по невиконанню умов Договору, що встановлено судом в ході розгляду справи, є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов’язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд приходить до висновку, що з врахуванням положень п. 11.2.1. Договору, ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» Відповідач має зобов’язання перед Позивачем за Договором по оплаті заборгованості за лізинговими платежами у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.), пені у сумі 6462,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 43 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 14489,26 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 6535,25 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 25 коп.).

Перевіркою розрахунку заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, який виконаний Позивачем, встановлено, що він є обґрунтованим, вірним та визначена Позивачем сума заборгованості Відповідача за Договором у вигляді основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних відповідає фактичним матеріалам і обставинам справи.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного  виконання Позивачем за вищевказаним Договором своїх зобов’язань з дотриманням всіх вимог щодо строків, способу, норм та стандартів.

Відповідач при розгляді справи не довів суду за допомогою належних та допустимих доказів порушення Позивачем його прав в ході виконання Договору.

Станом на 06.09.2011 року Відповідач не надав суду доказів повного або часткового погашення заборгованості за Договором перед Позивачем за лізинговими платежами у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.), пені у сумі 6462,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 43 коп.), інфляційним нарахуванням у сумі 14489,26 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.) та 3-м процентам річних у сумі 6535,25 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 25 коп.).

Вищевикладене свідчить про порушення майнових прав Позивача. За таких обставин на підставі ст. 20 Господарського кодексу України кожна юридична особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав і законних інтересів.

Таким чином, станом на 06.09.2011 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором складає за лізинговими платежами у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.), пені у сумі 6462,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 43 коп.), інфляційним нарахуванням у сумі 14489,26 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.) та 3-м процентам річних у сумі 6535,25 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 25 коп.), суми яких Позивачем доведені суду за допомогою належних та допустимих доказів та Відповідачем не спростовані, в зв’язку з чим вимоги Позивача про  стягнення з Відповідача вказаних сум заборгованості за Договором є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору у відповідності до вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України неодноразово направлялись Відповідачу  претензії з вимогою сплатити заборгованість за Договором, на які Відповідач не відреагував, відповіді не надав та заборгованість за Договором не погасив.

На момент судового засідання 06.09.2011 року Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем за Договором.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами невиконання Відповідачем зобов’язань, взятих ним відповідно до Договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи надані Позивачем докази спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1111,03 грн. (одна тисяча сто одинадцять гривень 03 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача в повному обсязі, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»до товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Український будівельний центр»про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу від 15 жовтня 2008 року за № 01-330/08-обл, - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Український будівельний центр», ідентифікаційний код: 32925860, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Радянська, 2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», ідентифікаційний код: 30575865, юридичне місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактичне місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, заборгованість за Договором фінансового лізингу від 15 жовтня 2008 року за № 01-330/08-обл у вигляді заборгованості  за лізинговими платежами у сумі 83615,32 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 32 коп.), пені у сумі 6462,43 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 43 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 14489,26 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 26 коп.), 3-х процентів річних у сумі 6535,25 грн. (шість тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 25 коп.), державне мито у сумі 1111,03 грн. (одна тисяча сто одинадцять гривень 03 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                            П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 06.09.2011 року