Постанова

від 07.09.2011 по справі 27/72пд/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/72пд/2011

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.09.2011 р.           справа №27/72пд/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівЛомовцевої Н.В.Манжур В.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача:не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганського  міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м.Луганськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від17.05.2011р.  

по справі№27/72пд/2011 (суддя Лазненко Л.Л.)

за позовомКомунальної установи «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»м.Луганськ  

до Луганського  міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м.Луганськ

провнесення змін до договору №471 від 13.06.2008р. та стягнення 30 509 грн. 78 коп.

В С Т А Н О В И В:

Комунальна установа «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»м.Луганськ  звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського  міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м.Луганськ про внесення змін до п. 7.1, 7.6 договору №471 від 13.06.2008р. та стягнення зайво сплачених коштів в розмірі 30 509 грн. 78 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.05.2011р. Донецької у справі №27/72пд/2011 (суддя Лазненко Л.Л.) позовні вимоги задоволені частково, внесені зміни договору №471 від 13.06.2008р., виклавши п. 7.1 договору в наступній редакції: «п.7.1. Расчеты за потребленную тепловую энергию проводятся в денежной форме в соответствии с утвержденными тарифами, установленными для третей группы потребителей - другие потребители на основании выставленных Поставщиком счетов, которые направляются Потребителю по почте или вручаются под роспись. В случае отказа Потребителя от получения счета поставщик производит соответствующую запись в реестре выдачи счетов. Оформленный таким образом документ является основанием для взыскания с Потребителя стоимости потребленной тепловой энергии»; п.7.6 договору в наступній редакції: «п.7.6. Тариф составляет: а)          стоимость    за   единицу   присоединенной тепловой    нагрузки  (начисляется ежемесячно на протяжении года) с НДС - 2,64 грн./ІОО ккал./час; б)          стоимость за потребленную тепловую энергию (начисляется ежемесячно на протяжении отопительного периода): -    при наличии приборов учета. с НДС: 414,11 грн./1Гкал при отсутствии приборов учета, с НДС: 12,01 грн./мІ». У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовлено. Стягнуто з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»на користь Комунальної установи «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»85 грн. 00 коп. державного мита та 65 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області від 17.05.2011р.  не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині внесення змін до п. 7.1 договору №471 від 13.06.2008р. та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині внесення змін до п. 7.1 договору №471 від 13.06.2008р. В залишковій частині рішення суду просив залишено без змін.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо внесення змін до договору апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, а саме неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; не доведено обставин, які мають значення для вирішення справи та які враховано при винесенні рішення. Посилається та не, що в порушення приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із незадоволенням клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представника відповідача, останній був позбавлений права спростувати твердження, що позивач не є бюджетною установою.

Позивач через канцелярію суду направив відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити рішення господарського суду Луганської області по справі №27/72пд/2011р. від 17.05.2011р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2008р. між Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго»(далі –постачальник) та Луганським обласним російським драматичним театром (далі –споживач) було укладено договір на поставку теплової енергії (далі –договір). Договір укладено з протоколами розбіжностей від 23.07.2008р., від 04.07.2008р. та додатковими угодами від 31.12.2008р., від 01.03.2009р., від 11.05.2010р., від 01.06.2010р., від 01.08.2010р., від 28.01.2011р.

Відповідно до п.1 додаткової угоди від 11.05.2010р. до договору, назву споживача змінено з Луганського обласного російського драматичного театру на Комунальну установу «Луганський академічний обласний російський драматичний театр».

Пунктами 11.1, 11.4 договору визначено, що зазначений договір набирає силу з 01.06.2008р. і діє до 31.12.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією із сторін.

Додатковою угодою від 28.01.2011р. до договору сторони дійшли згоди пролонгувати договір №471 від 13.06.2008р. на поставку теплової енергії до 31.12.2001р.  

Згідно п. 2.1 договору, згідно договору постачальник бере на себе обов'язок подавати споживачу теплову енергію належної якості і в необхідності розрахункових договірних об'ємах до границі балансової приналежності, а споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам в строки, визначені даним договором.

Рішенням Луганської міської ради № 276/1 від 31.10.2006р. «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та гарячої води та комунальні послуги з опалення, централізованого постачання гарячої води та пари та про визначення виконавців вищезазначених послуг на території м. Луганська»затверджено тарифи для трьох груп споживачів: перша - населення, друга - підприємства та організації, що є виконавцями послуг з опалення, третя - інші споживачі (без поділу на бюджетні та інші установи).

24.06.2008р. рішенням Луганської міської ради №188 «Про встановлення  (затвердження)  та погодження тарифів на виробництво,  транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари»введені нові тарифи для трьох груп споживачів: перша - населення, друга - бюджетні установи, третя - інші споживачі, у зв'язку з чим   плата за одиницю приєднаного теплового навантаження, що сплачується щомісяця протягом року: для другої групи (бюджетні установи) становить 2,14 грн., для третьої (інші споживачі) - 2,03 грн. за 100 Ккал/годин в місяць;   плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період: для другої групи (бюджетні установи) - 236,45 грн., для третьої (інші споживачі) - 236,15 грн. за 1 Гкал.

Рішенням Луганської міської ради №303 від 13.10.2008р. внесено зміни до рішення №188 від 24.06.2008р., відповідно до якого плата за одиницю приєднаного теплового навантаження: для другої групи (бюджетні установи) склала 3,28 грн., для третьої (інші споживачі) - 3,08 грн. за 100 Ккал/годин в місяць;     плата за спожиту теплову енергію: для другої групи (бюджетні установи) - 260,47 грн., для третьої (інші споживачі) - 244,60 грн. за 1 Гкал.

24.02.2009р. рішенням Луганської міської ради №51 внесені зміни до рішення №188 від 24.06.2008р., у зв'язку з чим з 01.01.2009 р. тарифи склали:   плата за одиницю приєднаного теплового навантаження: для другої групи (бюджетні установи) - 2.80 грн., для третьої (інші споживачі) –2,64 грн. за 100 Ккат/годин в місяць;   плата за спожиту теплову енергію: для другої групи (бюджетні установи) - 415,62 грн., для третьої (інші споживачі) - 414,11 грн. за 1 Гкат.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем в період з 01.08.2008р. по 31.03.2011р. здійснювалось нарахування КУ «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»за спожиту теплову енергію за тарифами як для бюджетної установи,  тоді як нарахування повинні були здійснюватись за тарифами, передбаченими для третьої групи споживачів, вважає, що ним зайво було оплачено 30 509 грн. 78 коп., у 2008р. –7 194 грн. 88 коп., у 2009р. –10 356 грн. 86 коп., у 2010р. –10  032 грн. 80 коп., у 2011р. –2 925 грн. 24 коп.   

У зв'язку з наведеним    КУ «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»  листами №273 від 07.12.2010р., №295 від 22.12.2010р. звертався до відповідача з вимогою про перерахування вартості послуг теплопостачання.

Листом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»№15/42-7/3030 від 27.12.2010р. у здійсненні перерахунку оплати послуг з поставки теплової енергії за договором №471 від 13.06.2008р. позивачу відмовлено, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 30 509 грн. 78 коп. зайво сплачених коштів.

У судовому засіданні апеляційного суду позивач визначив правову природу стягуваних коштів як збитки у вигляді надмірно сплачених коштів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.  

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи із зазначених норм права вбачається, що складовою збитків є наявність збитків, противоправна поведінка боржника, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та збитками.

Зі змісту договору на поставку теплової енергії №471 від 13.06.2008р. вбачається, що позивач (споживач за договором) взяв на себе зобов'язання оплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі по встановленим тарифам, в строки, визначені даним договором.

Саме на виконання зазначеного договору позивач здійснював розрахунки відповідно до п. 7.6 договору.

Зміни до зазначеного пункту договору у відповідності з чинним законодавством сторони не вносили.

Таким чином сторони діяли на виконання умов договору, тобто відповідно до вимог ст.ст. 193, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України,   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене позивач не довів, що ним всупереч визначених умов договору зайво сплачена відповідачу сума за отриману теплову енергію.

Також позивач просив внести зміни у п.п. 7.1, 7.6 договору №471 від 13.06.2008р., оскільки для оплати теплопостачання слід було застосовувати тарифи, затверджені для третьої групи споживачів –інші споживачі, виходячи з того, що Комунальна установа «Луганський академічний обласний російський драматичний театр» не має статусу бюджетної установи.

Загальний порядок внесення змін до договору передбачений ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначені його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно із затвердженими тарифами на  підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розписку. У разі відмови споживача  від отримання рахунку постачальник здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків. Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення з споживача вартості спожитої теплової енергії.

Пунктом 7.6 договору сторони визначили, що тариф на момент підписання договору складає, за наявності приборів за 1 Гкал відпущеної теплової енергії для ЦО 228, 17 грн./місяць з ПДВ; за 1мІ опалювальної площі 8,10 грн./місяць з ПДВ.

Позивач, посилаючись на те, що він не є бюджетною установою, вважає, що для оплати теплопостачання до нього повинен застосовуватись тариф, затверджений для третьої групи споживачів –інші споживачі, у зв'язку з чим просить внести зміни до договору №471 від 13.06.2008р., виклавши п. 7.1 договору в наступній редакції: «п.7.1. Расчеты за потребленную тепловую энергию проводятся в денежной форме в соответствии с утвержденными тарифами, установленными для третей группы потребителей - другие потребители на основании выставленных Поставщиком счетов, которые направляются Потребителю по почте или вручаются под роспись. В случае отказа Потребителя от получения счета поставщик производит соответствующую запись в реестре выдачи счетов. Оформленный таким образом документ является основанием для взыскания с Потребителя стоимости потребленной тепловой энергии»; п.7.6 договору в наступній редакції: «п.7.6. Тариф составляет: а)          стоимость    за   единицу   присоединенной   тепловой    нагрузки  (начисляется ежемесячно на протяжении года) с НДС - 2, 64 грн./ІОО ккал./час; б)          стоимость за потребленную тепловую энергию (начисляется ежемесячно на

протяжении отопительного периода): -    при наличии приборов учета. с НДС: 414, 11 грн./1Гкал при отсутствии приборов учета, с НДС: 12, 01 грн./мІ».

Зазначений позивачем в п. 7.6 договору показники відповідають рішенню Луганської міської ради №51 від 24.02.2009р., яким внесені зміни до рішення №188 від 24.06.2008р. та відповідно до якого, з 01.01.2009 р. тарифи склали: -    плата за одиницю приєднаного теплового навантаження: для другої групи (бюджетні установи) - 2,80 грн., для третьої (інші споживачі) -  2,64 грн. за 100 Ккат/годин в місяць; -  плата за спожиту теплову енергію: для другої групи (бюджетні установи) - 415,62 грн., для третьої (інші споживачі) - 414, 11 грн. за 1 Гкат.

Поняття  бюджетної установи містить  Бюджетний кодекс України.

Згідно п. 6 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна установа –орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 1.2 Статуту позивача,  Комунальна установа «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»- комунальна установа культури –є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює Луганська обласна рада або уповноважений нею орган (рішення обласної ради від 23.12.2008р. №22/36, 03.03.2010р. №34/16).

Пунктом 3.6 Статуту позивача визначено, що джерелами формування майна театру є грошові й матеріальні внески обласної ради; капітальні вкладення і дотації з обласного бюджету; кошти від продажу квитків на театральні вистави; доходи від реалізації сувенірної продукції і видавничої діяльності з історії, теорії та практики театру; кошти та майно, одержані за роботи, які виконує театр на замовлення юридичних та фізичних осіб, надходження від надання інших платних послуг, передбачених чинним законодавством України; винагорода (компенсація) за використання майнових прав інтелектуальної власності, що належать театру і передані за відповідним договором, плата за відео –фотозйомки, інтерв'ю за умови дотримання авторського і (або) суміжних прав та норм Цивільного кодексу України; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; спонсорські надходження, безоплатні або благодійні внески, пожертвування юридичних та фізичних осіб; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Як вбачається з довідки Головного фінансового управління Луганської обласної державної адміністрації №02/03-14/5 від 11.01.2011р., Комунальна установа «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»частково фінансується з обласного бюджету, в тому числі на виплату заробітної плати.

Таким чином, виходячи з аналізу приписів Бюджетного кодексу України, Статуту позивача, судова колегія дійшла висновку, що позивач довів належними та допустими доказами, що Комунальна установа «Луганський академічний обласний російський драматичний театр»м.Луганськ  не є бюджетною установою в розумінні, визначеному законодавцем.

Є недостатнім ґрунтування висновків суду лише на належність позивача до госпрозрахункової установи, оскільки жодна норма права не ототожнює вказане поняття з поняттям бюджетної установи.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається зі змісту ст. 15 Закону України «Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться, в тому числі, у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, що також визначено Законом України «Про місцеве самоврядування».

Згідно ч. 3 ст. 24 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управляння.

Виходячи з вищезазначених норм права вбачається, що Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»не є суб'єктом господарювання, якому надано право встановлення тарифу щодо надання послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання, а тому передбачити істотну зміну обставин не міг, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане.

За таких обставин, позивач довів належними та допустимими доказами,  що в ході виконання договору виявлись істотні обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси сторін, а тому господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині внесення змін до договору№471 від 13.06.2008р., виклавши п. 7.1 договору в наступні редакції: «п.7.1. Расчеты за потребленную тепловую энергию проводятся в денежной форме в соответствии с утвержденными тарифами, установленными для третей группы потребителей - другие потребители на основании выставленных Поставщиком счетов, которые направляются Потребителю по почте или вручаются под роспись. В случае отказа Потребителя от получения счета поставщик производит соответствующую запись в реестре выдачи счетов. Оформленный таким образом документ является основанием для взыскания с Потребителя стоимости потребленной тепловой энергии»; п.7.6 договору в наступній редакції: «п.7.6. Тариф составляет: а)          стоимость    за   единицу   присоединенной   тепловой    нагрузки  (начисляется ежемесячно на протяжении года) с НДС - 2, 64 грн./ІОО ккал./час; б)          стоимость за потребленную тепловую энергию (начисляется ежемесячно на

протяжении отопительного периода): -    при наличии приборов учета. с НДС: 414, 11 грн./1Гкал при отсутствии приборов учета, с НДС: 12, 01 грн./мІ».

Судова колегія не приймає доводи відповідача, на яких ґрунтується апеляційна скарга, в тому числі у зв'язку із незадоволенням його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю повноважного представника по справі у іншому суді, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 28 Госпордарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

При таких обставинах позивач не був позбавлений права реалізувати свої процесуальні права через керівника підприємства чи іншого представника.

Крім того, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справ, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Суд має право відкласти розгляд справи, зокрема, у разі нез'явлення в засідання представників сторін. Як вбачається, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, а докази –достатніми для розгляду.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 17.05.2011р. по справі №27/72пд/2011 підлягає залишенню без змін, з мотивів, викладених в постанові, а апеляційна скарга Луганського  міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м.Луганськ - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського  міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.05.2011р. по справі №27/72пд/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.05.2011р. по справі №27/72пд/2011- залишити без змін, з мотивів, викладених в постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                       В.В. Манжур

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЛО