Постанова

від 04.10.2011 по справі 5016/1941/2011(1/127)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1941/2011(1/127)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5016/1941/2011(1/127)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явися, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явися, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”

на рішення господарського суду Миколаївської області  від 17 серпня 2011  року

у справі № 5016/1941/2011(1/27)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг Люкс”, м. Миколаїв, вул. 6 Поперечна, 30, кв. 7

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”, м. Миколаїв, вул. Громадянський спуск,1

про: стягнення 16 155, 20 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Вікінг Люкс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” та уточненнями до позову від 17.08.2011р., згідно яких просило  розірвати договір № 22/10 від 16.11.2010р. про надання послуг охорони та стягнути  з відповідача  заборгованість  в сумі 16155,20 грн., з яких 15744,00 грн. –сума основного боргу, 78,94 грн. –три проценти річних, 332,26 грн. –інфляційні витрати.

Відповідач у відзиві від 17.08.2011 року проти позову заперечував, посилаючись на неналежне виконання позивачем  своїх обов'язків  по охороні  майна відповідача,  зазначав, що  на початку 2011р. у позивача  закінчився строк дії  ліцензії на  надання послуг з охорони власності та громадян,  просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням господарського суду Миколаївської області  від 17 серпня 2011  року по справі № 5016/1941/2011(1/27) (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області  від 17 серпня 2011  року по справі № 5016/1941/2011(1/27) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 22.09.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення учасниками процесу в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, було правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного перегляду, 16 листопада  2010 року між сторонами було укладено договір № 22/10 на надання  послуг охорони, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити  охорону майна, яке надходить  до підприємства (відповідача), на території Миколаївського  морського торгівельного порту причал № 9, а відповідач  зобов'язується сплачувати за це позивачу встановлену даним договором плату.

У відповідності до п. 3.1 договору  вартість  послуг з охорони майна  відповідача  складає 12,00 грн. за кожну  годину роботи відповідального співробітника позивача.

На виконання умов договору позивач в період з 01.02.2011р. по 07.03.2011р.  надавав  відповідачу послуги з охорони, що підтверджується  табелями обліку робочого часу  на об'єкті відповідача за період  січень 2011р.,  лютий 2011р., березень 2011р., актами виконаних послуг, направленими на адресу відповідача.

Відповідач, в  порушення умов договору, послуги з охорони за період з 01.02.2011р. по 07.03.2011р. не сплатив, в результаті чого за  ним утворилась заборгованість в сумі 15744,00 грн.

В зв'язку  з несплатою відповідачем платежів за договором № 22/10, позивачем на юридичну адресу відповідача  був направлений лист № 5 від 11.04.2011р. про дострокове розірвання договору та проект угоди про розірвання договору про надання послуг охорони № 22/10 від 16.11.2010р.

Відповідач у листі  від 16.02.2011р. зазначив, що документи   надіслані відповідачу, зокрема угода про    розірвання договору  №  22/10 від 16.11.2010р. будуть підписані по поверненню  директора ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв»з відрядження, однак проект угоди про розірвання договору підписаний не  був.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заборгованість в  загальній сумі 16155,20   грн. не сплатив.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст.525, 526, 625, 651 901 ЦК України, ст. 188 ГК України та дійшов до висновку, що за період 01.02.2011р. по 07.03.2011р.  позивачем обґрунтовано нараховано до стягнення три проценти річних в сумі 78,94 грн., інфляційні витрати в сумі 332,26 грн., а також правильно зазначив, що в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Щодо посилання відповідача на нестачу вантажу, відсутність ліцензії у позивача, то суд першої інстанції надав зазначеним доводам належну правову оцінку.

Судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що відповідач не спростував вимоги позивача, не надав ні суду першої ні суду апеляційної інстанцій відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.  

Щодо довідки про обіг зернових вантажів, на яку посилається відповідач як на доказ неналежного виконання позивачем  своїх обов'язків  по охороні  майна відповідача, то судова колегія зазначає, що господарський суд правильно не прийняв її до уваги, оскільки зазначена довідка не може бути належним доказом вищезазначеного факту. Відповідачем не було надано наявності листування з цього приводу, наявність письмових претензій, актів, підписаних представниками обох сторін, будь –яких інших належних доказів на підтвердження факту нестачі вантажу та вирішення цього питання із позивачем.

 Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача ліцензії на  надання послуг з охорони власності та громадян, то вони є необґрунтованими, оскільки копія вказаної ліцензії  міститься в  матеріалах справи (а.с.56), про що також було зазначено в оскаржуваному рішення господарського суду.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 112 ГПК України, які б спростували вимоги позивача у будь - якій частині.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що господарський суд дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги щодо розірвання  договору № 22/10 від 16.11.2010р. про надання послуг охорони та стягнення  з відповідача  заборгованості  в сумі 16155,20 грн. обґрунтовані нормами чинного законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікморсервіс Ніколаєв”, м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області  від 17 серпня 2011  року по справі № 5016/1941/2011(1/27) залишити  без  задоволення,  рішення  господарського  суду  без  змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 07 жовтня  2011 року.

           Головуючий суддя:                                                                               М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                    А.І. Ярош

           Суддя:                                                                                     О.О. Журавльов