Постанова

від 29.09.2011 по справі 2а-2280/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 року                                                                                2а-2280/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

12.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія»(далі –позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі –відповідач, податковий орган, Бориспільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0061112320/0 та № 0061102320/0 від 19.11.2010.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зафіксовані відповідачем в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, на підставі яких прийнято зазначені податкові повідомлення-рішення, є надуманими, необгрунтованими та не відповідають дійсності.

Протягом періоду діяльності з 01.10.2007 по 30.06.2010, який перевірявся податковим органом з питань дотримання податкового законодавства, Товариство оподатковувало власні господарські операції у суворій відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі –Закон N 334/94-ВР) та Закону України «Про податок на додану вартість»від  3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі –Закон  N 168/97-ВР).

Зокрема, позивач не зобов’язаний був включати до валового доходу суму отриманих коштів в розмірі 6 500 000,00 грн., отриманих від ТОВ «Юком»за договором комісії, а також обґрунтовано сформував податковий кредит в розмірі 2 430 750,00 грн. відповідно до податкових накладних, виданих ТОВ «Епос» на підставі договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечення, вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у межах, на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги покази свідка, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Корнелія»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2010 Бориспільською ОДПІ Київської області складено акт від 04.11.2010 №983/23-2/20582375.

На підставі виявлених та зафіксованих в акті порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010, зокрема:

- податковим повідомленням-рішенням №0061112320/0 від 19.11.2010, відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»: 1 625 000,00 грн. - основний платіж, 1 346 627,50 грн. - штрафні санкції, що загалом становить - 2 971 627,50 грн.

- податковим повідомленням-рішенням №0061102320/0 від 19.11.2010, відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»: 2 430 750,00 грн. - основний платіж, 1 215 375,00 грн. - штрафні санкції, загалом - 3 646 125,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Корнелія»оскаржило їх в адміністративному порядку до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції згідно з скаргою від 24.11.2010 №1/2. Своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.12.2010 №11615/10/23-2 відповідач залишив оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням відповідача та подав повторну скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Київській області (повторна скарга від 21.12.2010 №2/2). Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 11.02.2011 №328/10/25-017/390-192 ДПА у Київській області залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач звернувся із повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0061102320/0 та №0061112320/0 до Державної податкової адміністрації України від 21.02.2011 №3/2. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 28.04.2011 №8086/6/25-045 ДПА України залишила оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Прийняття податкового повідомлення-рішення №0061112320/0 від 19.11.2010 податковий орган обґрунтовує наступним чином.

ТОВ «Корнелія»укладало договори комісії з підприємствами та отримувало кошти за вказаними договорами на розрахунковий рахунок, при цьому отримані кошти використовувались на поповнення обігових коштів товариства, а не за призначенням, тобто використовувались на власні потреби, а через деякий час повертались підприємствам без виконання укладених договорів комісій.

Судом встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «Корнелія»було укладено 12 договорів комісій з різними контрагентами, а саме:

- від 15.10.2007 № 15-10/07 з ТОВ «Агат»на поставку д/т 11500 т. за ціною 4 000,00 грн. за тонну, сума договору –46 000 000,00 грн., винагорода – 5 000,00 грн., отримані кошти у жовтні 2007 року –4 226 000,00 грн., у  листопаді 2007 року –12 241 100,00 грн., всього у сумі 16 467 100,00 грн., повернуті у грудні 2007 року –6 075 000,00 грн., у січні 2008 року –8 152 500,00 грн., у лютому 2008 року –2 239 600,00 грн., всього у сумі 16 467 100,00 грн. Таким чином, повернуті 100 % отриманих за вказаним договором кошти.

- від 11.02.2008 №11-/02-АК з ТОВ «Альбіон»на поставку бензину А-95 в кількості 5330 т. за ціною 4 600,00 грн. за тонну, сума договору –24 518 000,00 грн., винагорода –10 000,00 грн., отримані кошти у лютому 2008 року –4 035 000,00 грн., у червні 2008 року –4 706 000,00 грн., у липні 2008 року –2 750 000,00 грн., у серпні 2008 року –709 500,00 грн., повернуті у травні 2008 року –61 000,00 грн., у вересні 2008 року –11 583 000,00 грн., у жовтні 2008 року –556 500,00 грн., всього у сумі 12 200 500,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за вказаним договором коштів.

- від 27.10.2008 № АК-08-10 з ТОВ «Аура»на поставку А-92 в кількості 2100 т. за ціною 5 050,00 грн. за тонну, сума договору поставки - 10 605 000,00 грн. винагорода 1 % від суми поставки товару, отримані кошти у листопаді 2008 року –2 435 000,00 грн., у грудні 2008 року –8 132 000,00 грн. повернуті у січні 2009 року –743 000,00 грн., у лютому 2009 року –497 000,00 грн., у березні 2009 року -254 000,00 грн., у квітні 2009 року –29 000,00 грн., у травні 2009 року –3 325 000,00 грн., у липні 2009 року –5 719 000,00 грн., всього у сумі 10 567 000,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за даним договором коштів.

- від 24.09.2008 №24-09/ЗК з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»на поставку А-95 в кількості 650 т. за ціною 5 900,00 грн. за тонну, сума договору поставки –38 500 000,00 грн., винагорода –20 000,00 грн., отримані кошти у вересні 2008 року –8 400 000,00 грн., у жовтні 2008 року –14 552 000,00 грн., у листопаді 2008 року –4 245 000,00 грн. повернуті у грудні 2008 року –1 624 000,00 грн., у січні 2009 року –2 800 000,00 грн., у лютому 2009 року –7 427 000,00 грн., у березні 2009 року –12 778 000,00 грн., у квітні 2009 року –1 418 000,00 грн., у травні 2009 року –1 150 000,00 грн., всього у сумі 27 197 000,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за даним договором коштів.

- від 22.09.2008 №22-09/К з ПП «Ярослав Плюс»на поставку д/п в кількості 500 т. за ціною не вище 4 000,00 грн. за тонну, сума договору поставки –2 000 000,00 грн., винагорода –20 000,00 грн., отримані кошти у вересні 2008 року – 2 000 000,00 грн. повернуті у жовтні 2008 року –1 700 000,00 грн., у листопаді 2008 року –300 000,00 грн., всього у сумі 2 000 000,00 грн. Отже, повернуто 100 % коштів, отриманих за вказаним договором.

- від 01.12.2009 №ЄК-/12/01 з ПП «Ярослав Плюс»на поставку А-95 в кількості 1100 т. за ціною 6 200,00 грн. за тонну, сума договору поставки –6 820 000,00 грн., винагорода –70 000,00 грн., отримані кошти у грудні 2008 року –4 373 000,00 грн. повернуті у лютому 2009 року –4 373 000,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за даним договором коштів.

- від 03.06.2008 №06-КВ з ТОВ «Влагур»на поставку А95 в кількості 180 т. за ціною 7 560,00 грн. за тонну, сума договору поставки –1 360 800,00 грн., винагорода –5 000,00 грн., отримані кошти у червні 2008 року –1 360 000,00 грн. повернуті у серпні 2008 року –63 000,00 грн., у грудні 2008 року –1 297 000,00 грн., всього у сумі 1 360 000,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за даним договором коштів.

- від 15.06.2009 №ЮК-15 06/09 з ТОВ «Юком» на поставку д/п за ціною не вище 6 200,00 грн. за тонну, сума договору поставки –7 500 000,00 грн., винагорода –25 000,00 грн. Додаткова угода від 01.10.2009 №1 до договору від 15.06.2009 №ЮК-15 06/09 з ТОВ «Юком»на поставку бензину А-80 в кількості 2920 т. за ціною 7 400,00 грн. за тонну, вартість договору 21 608 011,68 грн. Отримані кошти у червні 2009 року –4 868 000,00 грн., у вересні 2009 року –2 603 000,00 грн., у жовтні 2009 року –16 638 000,00 грн. повернуті у липні 2009 року –4 868 000,00 грн., у листопаді 2009 року –759 764,06 грн., у грудні 2009 року –18 481 235,44 грн., всього у сумі 24 109 000,00 грн. Таким чином, повернуто 100 % отриманих за даним договором коштів.

- від 22.04.2010 №КЗ/04-10 з ТОВ «Зонтаг»на поставку А-80 в кількості 50 т. по ціні 8 500,00 грн. за тонну, сума договору поставки –400 000,00 грн., винагорода –5% від суми поставленого товару, отримані кошти у квітні 2010 року в сумі 241 000,00 грн. повернуті у травні 2010 року. Тобто, отримані кошти за даним договором повернуті повністю.

- від 25.05.2010 №КН-25/5 з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» на поставку д/п за ціною не вище 6 000,00 грн. за тонну, сума договору комісії складала 3 000 000,00 грн., винагорода –15 000,00 грн., отримані кошти у травні 2010 року в сумі 2 000 000,00 грн. повернуті у червні 2010 року, тобто 100% отриманих за даними договором комісії коштів повернуто.

- від 19.04.2010 №ЮК-19/04-10 з ТОВ «Юком» на поставку А-92 в кількості 1370 т. за ціною 6 000,00 грн. за тонну, сума договору поставки 8 220 000,00 грн., винагорода –2 000,00 грн., отримані кошти у квітні 2010 року в сумі 5 237 000,00 грн. були повернуті у травні 2010 році у повному обсязі.

- від 22.06.2010 №22/06-10-ЮК з ТОВ «Юком» на поставку А-95 за ціною не вище 6 500,00 грн. за тонну, сума договору поставки –35 000 000,00 грн., винагорода –10 000,00 грн., отримані кошти у червні 2010 року в сумі 6 500 000,00 грн. на кінець звітного періоду та періоду, за який здійснювалась перевірка, повернуті не були.

Вважаючи, що таким чином позивач насправді отримував гроші для поповнення власних обігових коштів та використання їх у господарській діяльності протягом певного часу, відповідач розцінив такі дії ТОВ «Корнелія» як отримання поворотної фінансової допомоги та стверджує, що правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами повинні регулюватися відповідно до положень глави 32 «Позика»Цивільного кодексу України (далі -ЦК України),  зокрема, ст. 374 цього Кодексу. В свою чергу надання коштів у позику підприємству можливе і у разі, якщо кредитор не відноситься до вказаних у пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредитних установ, за умови дотримання сторонами (позикодавцем і позичальником) вимог глави 32 ЦК України. На думку податкового органу, враховуючи, що відповідно до цього типу договорів (договір позики) кошти передаються від одного суб’єкта правовідносин до іншого, а після закінчення терміну дії договору підлягають поверненню, то зазначені договори мають наслідком виникнення боргових зобов’язань, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого  виду, а саме –операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями, оподаткування яких регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відображення в податковому обліку коштів, наданих у позику, здійснюється відповідно до абзаців другого та третього пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 вказаного Закону та, оскільки даним підпунктом не передбачено виключення зі складу валових доходів підприємств –позичальника коштів, залучених у позику, то такі кошти включаються до валового доходу згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, як доходи від позареалізаційних операцій. Бориспільська ОДПІ на підставі викладеного дійшла висновку, що в порушення пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону ТОВ «Корнелія»не включало до валових доходів кошти отримані на розрахунковий рахунок (перша подія) по договорах комісії, що призвело до заниження валового доходу в одних податкових періодах і завищення валового доходу в інших податкових періодах та невірного відображення валового доходу в податковому обліку підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом накладені штрафні фінансові санкції за  неповернуті кошти на кінець звітного періоду:

- (ІУ квартал 2007 року) у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток від 10 392 100,00 грн. = 2 598 025,00 грн.) за 1 податковий період у розмірі 259 802,50 грн.;

- (ІІІ квартал 2008 року) у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток від 2 213 500,00 грн. = 553 375,00 грн.) за 1 податковий період у розмірі 55 337,50 грн.;

- (ІУ квартал 2008 року) у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток від 28 259 500,00 грн. = 7 064 875,00 грн.) за 1 податковий період у розмірі 706 487,50 грн.

Крім того, податковим органом встановлено, заниження валових доходів за ІІ квартал 2010 року на суму 6 500 000,00 грн., яке в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 625 000,00 грн., чим порушено пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону N 334/94-ВР. Так, відповідач наполягає, що отримані позивачем кошти в розмірі 6 500 000,00 грн. за договором комісії насправді були поворотною фінансовою допомогою, яка повинна включатися до валових доходів підприємства у звітному періоді, чого зроблено не було.

Як зазначалось вище, позивачем (комісіонер) було укладено договір комісії з ТОВ «Юком»(комітент) від 22.06.2010 № ЮК-22/06-10-ЮК, відповідно до умов якого позивач зобов’язався придбати від власного імені, в інтересах та за рахунок комітента паливно-мастильні матеріали (далі - ПММ). Загальна сума договору складала 35 000 000,00 грн. 29.06.2010 згідно з даними картки рахунку: 68.5 за вказаним договором контрагент ТОВ «Юком»перерахував на рахунок позивача 6 500 000,00 грн. Саме дані кошти станом на 30.06.2010 були неповернуті на кінець звітного періоду (останній день періоду, за який відповідачем здійснювалась перевірка) та відповідач розцінив як суму неповернутої фінансової допомоги, отриманої в такому звітному періоді.

На думку відповідача, відповідно до положень підпункту 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону N334/94-ВР позивач зобов’язаний був включити отримані від ТОВ «Юком»кошти за договором комісії від 22.06.2010 № ЮК-22/06-10-ЮК в розмірі 6,5 млн. грн. до складу валового доходу за звітний період, а отже збільшити власні зобов’язання зі сплати податку на прибуток підприємства в розмірі 1 625 000,00 грн., чого зроблено не було.

У зв’язку з викладеним позивачу нараховано суму податкового зобов’язання, з яких 1 625 000,00 грн. –основний платіж та 325 000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, які розраховані наступним чином: 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток від 6 500 000,00 грн. = 1 625 000,00 грн.) за 2 податкові періоди.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №0061112320/0 від 19.11.2010 у сумі 1 346 627,50 грн. складаються з наступних сум: 259 802,50 грн., 55 337,50 грн., 706 487,50 грн., 325 000,00 грн.

Позивач таку позицію відповідача повністю заперечує та зазначає, що правовідносини між ним та зазначеними вище контрагентами, які виникли на підставі договорів комісії, зокрема, з ТОВ «Юком»(договір комісії від 22.06.2010 № ЮК-22/06-10-ЮК) регулюються саме положеннями глави «Комісія»ЦК України, а отримані комісіонером кошти на виконання умов такого договору відповідно до підпункту 7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону N 334/94-ВР не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Як вбачається з картки рахунку позивача, в період з 29.06.2010 по 31.07.2011 ним від контрагента ТОВ «Юком»на виконання умов договору комісії №22/06-10-ЮК отримано 80 853 300 грн., яку станом на 15.04.2011 повністю повернуто. Факт повернення комісіонером коштів на рахунки комітента, також, підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: №№1595, 1619, 488, 499, 1665, 1667, 1674, 1666, 1678, 1675, 1680, 1681, 1682, 1684, 1704, 1703, 1727, 1729, 1731, 1733, 51, 57, 97, 96, 114, 115, 118,117, 116, 121, 119, 122, 123,126, 125, 127, 10, 36, 29, 41, 44, 46, 45, 67.

Крім того, листом від 22.06.2010, адресованого ТОВ «Юком», позивачем запропоновано свої послуги щодо поставки на умовах договору комісії нафтопродукти всього на суму 35 000 000,00 грн. Факт укладення договору комісії №22/06-10-ЮК від 22.06.2010 свідчить про прийняття даної пропозиції з боку ТОВ «Юком».

Листом від 30.09.2010 позивач повідомив комітента про неспроможність виконати умови укладеного договору комісії №22/06-10-ЮК через різке зростання цін на світовому ринку нафтопродуктів, а також запропонував нові умови виконання договору, за якими вартість запропонованих нафтопродуктів збільшувалась.

Відповідно до листа від 01.11.2010 позивач знову вказує на неможливість виконати умови договору за ціною, визначеною в додатковій угоді №1 від 01.10.2010 до договору комісії №22/06-10-ЮК, а тому пропонує нові умови до вказаного договору, за якими об’єми поставок ще збільшуються до суми 25 399 200,00 грн.

Листом від 01.12.2011 позивач знову повідомив ТОВ «Юком»про свою неспроможність виконати умови договору за ціною, визначеною в додатковій угоді №2 від 01.11.2010 до договору комісії №22/06-10-ЮК, а тому пропонує нові умови до вказаного договору. В той же час, позивач зобов’язується повернути комітенту отримані для виконання умов договору кошти.

Листом від 21.12.2010 позивач знову зобов’язався повернути ТОВ «Юком»кошти, які отримав на виконання умов договору комісії за цінами, визначеними відповідно до додаткової угоди №3 від 01.12.2010.

Оцінюючи матеріали справи у сукупності, застосовуючи норми законодавства, чинного у перевіряємий період, суд дійшов висновку про реальність договорів комісії зазначених вище, зокрема, договору комісії №22/06-10-ЮК.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в частині прийняття податкового повідомлення-рішення №0061112320/0 від 19.11.2010, суд виходив з наступного.

На момент виникнення спірних відносин між сторонами порядок нарахування, обліку та сплати податку з прибутку підприємств було визначено Законом N 334/94-ВР.

Відповідно до статей 1011, 1014 Цивільного кодексу України, обов’язком комісіонера є укладення угоди за дорученням комітента.

Цивільний кодекс України не обумовлює обов’язок комісіонера будь-яким чином обособлювати отримані кошти і відслідковувати шляхи їх використання.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року безповоротна фінансова допомога –це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв’язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Як вже вказувалося вище, законодавцем в  статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дано чітке визначення, що “поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платникові податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, що не передбачають нарахування відсотків або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами”.

Згідно зазначеного визначення  договором, за яким надається поворотна фінансова допомога є лише договір позики.

Таку позицію поділяє і ДПА України в узагальнюючому податковому роз’ясненні щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної  фінансової допомоги”, затвердженому наказом ДПА України від 24.01.2003 № 26.  

Виходячи із даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги,  для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідно такі умови:

- суми коштів передаються платникові податку у користування;

- договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

- необхідна наявність укладеного договору, в якому чітко обумовлюються умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення не є порушенням комісійних зобов’язань.

Оскільки в законах України “Про податок на додану вартість” та “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено ніяких санкцій за використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення, то податковий орган не має підстав самостійно змінювати правову кваліфікацію правочину та донараховувати у зв’язку із цим суму податку та нараховувати штрафні санкції.

Аналіз укладених договорів комісії дозволяє зробити висновок, що вони не містять ознаки договору поворотної фінансової допомоги, а є договорами про обслуговування господарської діяльності підприємств.

Вказані договори є чинними, не були визнані недійсними у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та зазначеними вище контрагентами, зокрема, ТОВ «Юком»укладено саме договори комісії, якими не передбачено передачу права власності на кошти, отримані комісіонером для виконання умов угод. В даних договорах сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для договорів комісії. Про наміри та дії, спрямовані на виконання умов угоди, свідчать листи позивача до ТОВ «Юком»про причини неможливості закупити ПММ, з пропозиціями виконання договору за новими умовами.

В той же час, листом від 01.08.2011 №ЮК-0108, адресованим суду, ТОВ «Юком»надало письмові пояснення, в яких викладено обґрунтування економічної вигоди укладення договору комісії та зазначено, що факт вчинення господарських операцій між ним та позивачем підтверджується первинними документами, а припущення відповідача є недостовірними, надуманими та суперечать чинному законодавству.

Про спрямованість дій позивача на виконання умов договору комісії свідчать, також, виписки з рахунку позивача, з яких вбачається, що отримані кошти були призначені саме для виконання умов договору комісії.

Також, судом встановлено, що за результатами попередньої аналогічної співпраці позивача та ТОВ «Юком»за договором комісії 31.10/G комісіонер придбавав на користь комітента ППМ 31.10.2008 та 04.11.2008.

В той же час, дані про те, що укладення позивачем договору комісії мало на меті приховування факту укладення договору позики (поворотної фінансової допомоги) -відсутні. Так, перерахування грошових коштів від комітента до комісіонера для виконання договору комісії на закупку товару не змінює валові доходи комісіонера та валові витрати комітента. Оскільки комітент при перерахуванні коштів на рахунок позивача не збільшував власні валові витрати на суму 6 500 000,00 грн., то і Товариством правомірно не включено дану суму до валового доходу.

Крім того, відповідачем не доведено суду, що кошти в сумі 6 500 000,00 грн., призначені для придбання ПММ для комітента, використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Дані посилання відповідача не обґрунтовані, також, з тих підстав, що грошові кошти –речі, які не характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо визначити, що саме зараховані на виконання договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. В той же час, використання тимчасово вільних коштів для господарських потреб підприємства не свідчить про отримання коштів за договором комісії з метою поповнення обігових коштів.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення Товариством підпункту 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону N334/94-ВР.

Так, відповідно до п. 4.1 ст. 4 даного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 цього Закону N334/94-ВР визначено, що до валового доходу платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Юком»є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на загальних умовах, тому застосування відповідачем даного положення Закону N334/94-ВР до позивача суд вважає неправомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає прийняття податкового повідомлення-рішення №0061112320/0 від 19.11.2010 необгрунтованим, а вимогу позивача в частині скасування вказаного рішення такою, що підлягає задоволенню.

Прийняття податкового повідомлення-рішення №0061102320/0 від 19.11.2010 відповідач обґрунтовує наступним чином.

Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 2 430 750,00 грн. згідно з податковими накладними, виданими ТОВ «Епос»на підставі договору купівлі-продажу, який податковий орган вважає нікчемним. До такого висновку відповідач дійшов, оскільки на час здійснення перевірки діяльності Товариства при посиланні на дані електронної системи податкової звітності, яка ведеться податковим органом, вбачалося, що ТОВ «Епос»не задекларувало у складі своїх податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 2 430 750,00 грн. по взаємовідносинах з позивачем. Крім того, відповідно до баз даних ДПА України при аналізі податкової звітності ТОВ «Епос»з податку на прибуток та додатку К1 до неї не встановлено наявності складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. До поданих розрахунків комунального податку у ТОВ «Епос»рахується 1 працівник. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про відсутність у даного підприємства трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів для здійснення купівлі-продажу ПММ. Також, на момент проведення перевірки правильності формування податкового кредиту ТОВ «Корнелія»від ТОВ «Епос»не надано первинних документів, які підтверджували взаєморозрахунки між підприємствами. В той же час, податковим органом не встановлено факту передачі товарів (послуг) від позивача до підприємств-покупців, у зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, листом від 13.09.2010 №14234/7/23-8010 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомило відповідача, що ТОВ «Епос»має стан 9 – направлено повідомлення за формою 18-ОПП держреєстратору для внесення запису  ЄДР про відсутність за місцезнаходженням. Отже, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Епос» у червні 2010 року, що свідчить про здійснення правочинів між ТОВ «Епос»та ТОВ «Корнелія»без мети настання реальних наслідків, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин між даними підприємствами є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Таким чином, на думку відповідача, видані за нікчемним договором податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем за червень 2010 року в розмірі  2 430 750,00 грн.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В заперечення позиції відповідача позивач зазначає, що податковим органом не надано жодних доказів формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Епос»з порушенням вимог чинного законодавства. В той же час, законність дій та обґрунтованість формування податкового кредиту позивачем за червень 2010 року в розмірі 2 430 750,00 грн. підтверджуються наявністю всіх необхідних первинних документів, свідченнями директора ТОВ «Епос»та довідкою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №057073 ТОВ «Епос»зареєстровано за адресою:м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корп. 1. Реєстрацію здійснено 17.07.2000 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією і присвоєно код 31026977.

ТОВ «Епос»взято на облік як платника податків 27.07.2000 під номером 3836 у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 21.11.2002.

Відповідно до свідоцтва від 05.12.2002 №37049190 ТОВ «Епос»зареєстровано платником ПДВ під №310269726503.

Згідно з даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.07.2011 ТОВ «Епос»- зареєстровано, а відомості про його місцезнаходження - підтверджено. Також, встановлено, що серед інших видів діяльності ТОВ «Епос»має право на здійснення оптової торгівлі.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2009 №06/22-КЕ ТОВ «Епос»зобов’язалося передати, а позивач прийняти і оплатити бензин А-95 за ціною, визначеною в додатковій угоді або в накладних на реалізацію товару. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано і оплачено у ТОВ «Епос»зазначений товар, що підтверджується виданими продавцем податковими накладними від 24.06.2010 №2486 на загальну суму 10 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –1 666 666,67 грн., та від 29.06.2010 №2487 на загальну суму 4 584 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 764 083,33 грн.

Видані податкові накладні ТОВ «Епос»повністю відобразило у власному реєстрі отриманих та виданих податкових накладних №6 за червень 2010 року при поданні податкової звітності.

У судовому засіданні як свідка було допитано генерального директора ТОВ «Епос»–ОСОБА_1, яка в період формування податкового кредиту позивачем і на даний час перебуває на цій посаді. Надаючи покази ОСОБА_1 підтвердила, що товар, який був об'єктом операцій між ТОВ «Епос»та ТОВ «Корнелія», існував реально, а операції по його придбанню та наступній реалізації - відбувалися фактично. На підтвердження матеріально-технічного забезпечення ТОВ «Епос»для здійснення операцій ОСОБА_1 послалась на ряд договорів.

Зокрема, ТОВ «Епос»уклало договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.01.2007 №03 з ТОВ «Синтез»(перевізник), за яким останній зобов’язався здійснювати перевезення вантажу власним автомобільним транспортом.

05.02.2007 ТОВ «Епос» укладено договір надання послуг по перевезенню вантажів 15/2-2007 з ПП «Тріада».

За договором про надання послуг від 01.04.2008 №104 ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»зобов’язалося надавати ТОВ «Епос»послуги з прийняття, зберігання і відпуску нафтопродуктів. Аналогічний договір про надання послуг з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів №16 між вказаними суб’єктами господарювання укладено 18.12.2001, а також погодження про пролонгацію даного договору від 01.12.2005.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в частині прийняття податкового повідомлення-рішення №0061102320/0 від 19.11.2010, суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

На момент виникнення спірних відносин між сторонами порядок нарахування, обліку та сплати податку на додану вартість визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від  3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту  7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1,  та 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Весь дохід від реалізації товарів та витрати на його придбання, включені позивачем до складу валового доходу і податкового зобов'язання та валових витрат і податкового кредиту, повністю підтверджено первинними, податковими та іншими документами.

Відповідачу та суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі податкові накладні.  

Як вбачається з листа ТОВ „Епос" № 04/10 від 04.10.2010, адресованого позивачу та відповідачу, до якого додано всі підтверджуючі документи по взаєморозрахунках ТОВ „Епос" з позивачем, в тому числі копії декларацій ТОВ „Епос" з ПДВ за звітний період «червень 2010 року», можливою причиною існування розбіжностей в електронній базі даних щодо декларування податкових зобов’язань з ПДВ за травень-серпень 2010 року по взаємовідносинах ТОВ «Корнелія»та ТОВ «Епос»була бездіяльність податкового органу, яка полягала в не перенесенні до електронної бази показників податкової звітності ТОВ «Епос»з відповідних електронних та паперових носіїв. З метою усунення вказаних розбіжностей у податковій звітності між позивачем та ТОВ «Епос»останнє надало відповідачу копії податкових декларацій з ПДВ та документальне підтвердження про їх направлення податковому органу.

Крім того, згідно з довідкою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 20.05.2011 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Епос»з позивачем за період «січень - квітень, червень, вересень, жовтень, грудень 2010 року», якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Епос»з позивачем, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з позивачем за вказаний період. Також, в розділі 4 «Висновки»зазначено, що надана інформація, первинні, бухгалтерські та інші первинні документи, використані при проведенні зустрічної перевірки –достовірні та надані в повному обсязі.

Позивачем не було надано до перевірки відповідача оригінали документів, що підтверджують витрати на придбання в ТОВ «Епос»ПММ, оскільки документи були вилучені Голосіївським РУ ГУ МВС України згідно з протоколом виїмки від 09.08.2010.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неспроможність ТОВ «Епос»здійснювати господарську діяльність з купівлі-продажу ПММ, оскільки матеріалами перевірки підтверджено такий вид діяльності товариства, як посередницькі послуги в сфері торгівлі. Крім того, генеральним директором ТОВ «Епос»в судовому засіданні зазначено, що з метою виконання господарських операцій з придбання та реалізації ПММ підприємство неодноразово укладало договори з іншими суб’єктами господарювання, зокрема, щодо надання юридичних послуг, про аудиторське обслуговування, про надання послуг з перевезення вантажів, про надання послуг з приймання, збереження та відпуску нафтопродуктів, що підтверджується копіями договорів, наявними в матеріалах справи.

Також, в судовому засіданні свідком надано суду копію додаткової угоди №4 до договору суборенди від 01.03.2010 №94 між ТОВ «Андріївський плаза»та ТОВ «Епос», за умовами якої ТОВ «Епос»отримує в суборенду офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 9-11 «Б», кімната №213, терміном до 30.09.2011.

Вказане свідчить про реальну можливість ТОВ «Епос»здійснювати функції посередника в операціях з купівлі-продажу ППМ, що не обов’язково передбачає самостійне транспортування, зберігання та особисте постачання ПММ, для яких потрібні виробничі ресурси.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Епос»носять характер нікчемності та спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з огляду на наступне.

Контрагентом позивача (ТОВ «Епос») суму ПДВ в розмірі 2 430 750,00 грн. повністю відображено у власних податкових зобов’язаннях, що підтверджується і копією декларації з ПДВ за червень 2010 року і довідкою ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 20.05.2011р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Епос»з позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, хоч на момент здійснення перевірки позивача в електронній системі податкової звітності даних стосовно декларації ТОВ «Епос»із зазначенням своїх податкових зобов'язань на суму ПДВ у розмірі 2 430 750,00 грн. по взаємовідносинах з позивачем не було, на даний час вказані розбіжності усунуто.

Виходячи з того, що ТОВ «Епос»задекларувало належним чином власне податкове зобов’язання зі сплати ПДВ на суму, яка відповідає податковому кредиту, визначеного позивачем, розглядати взаємовідносини ТОВ «Корнелія»і ТОВ «Епос»як спрямовані на ухилення від сплати обов’язкових платежів до бюджету або про їх безпідставне відшкодування в даному випадку необґрунтовано.

Враховуючи викладене, твердження відповідача стосовно безпідставного формування податкового кредиту у розмірі 2 430 750,00 грн. суд вважає необгрунтованими, а позовну вимогу в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0061102320/0 такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позиції та аргументи представників сторін, покази свідка, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0061112320/0 та № 0061102320/0 від 19.11.2010 р. відповідачем суду не доведена; наявність фактів порушення податкового законодавства позивачем не доведена, а отже підстави для зобов’язання позивача сплатити донараховані згідно з спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податкових платежів відсутні; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області від 19 листопада 2010 року № 0061112320/0 та             № 0061102320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена  04 жовтня 2011 року.