Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-2280/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2280/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"07" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності і включено до ЄДРПОУ, є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ.

В період з 27.08.2010 р. по 28.10.2010 р. Бориспільською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2010 р. За результатами перевірки складений акт від 04.11.2010 року № 983/23-2/20582375, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(т.1 а.с.8-55).

На підставі акту перевірки від 04.11.2010 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0061112320/0 та № 0061102320/0 від 19.11.2010р., а саме:

- податковим повідомленням-рішенням №0061112320/0 від 19.11.2010 р. відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 971 627,50 грн., з яких 1625000,00 грн. основний платіж, 1346627,50 грн. штрафні санкції (т.1 а.с.125);

- податковим повідомленням-рішенням № 0061102320/0 від 19.11.2010р. відповідач визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 3 646 125,00 грн., з яких 2430750,00 грн. основний платіж, 1215375,00 грн. штрафні санкції (т.1 а.с.126).

Позивач із вказаними повідомленням-рішеннями № 0061112320/0 та № 0061102320/0 від 19.11.2010 р. не погодився і оскаржив їх в адміністративному порядку до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду скарг позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін (т.1 а.с.71-123).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач є підприємством, видами діяльності якого є роздрібна торгівля пальним, будівництво будівель, види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, послуги з організації подорожувань (т.1 а.с.183).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Корнелія»укладено наступні договори комісії:

- № 15-10/07 від 15.10.2007р. з ТОВ «Агат» на поставку д/т 11500 т. за ціною 4000,00 грн. за тонну, сума договору -46000000,00 грн., винагорода -5000,00 грн., отримані кошти у жовтні 2007 року -4226000,00 грн., у листопаді 2007 року -12241100,00 грн., всього у сумі 16467100,00 грн., повернуті у грудні 2007 року -6075000,00 грн., у січні 2008 року -8152500,00 грн., у лютому 2008 року -2239600,00 грн., всього у сумі 16467100,00 грн.;

- №11-/02-АК від 11.02.2008р. з ТОВ «Альбіон»на поставку бензину А-95 в кількості 5330 т. за ціною 4600,00 грн. за тонну, сума договору -24518000,00 грн., винагорода -10000,00 грн., отримані кошти у лютому 2008 року -4035000,00 грн., у червні 2008 року -4706000,00 грн., у липні 2008 року -2750000,00 грн., у серпні 2008 року -709500,00 грн., повернуті у травні 2008 року -61000,00 грн., у вересні 2008 року -11583000,00 грн., у жовтні 2008 року -556500,00 грн., всього у сумі 12200500,00 грн.;

- № АК-08-10 від 27.10.2008р. з ТОВ «Аура» на поставку А-92 в кількості 2100 т. за ціною 5050,00 грн. за тонну, сума договору поставки - 10605000,00 грн. винагорода 1 % від суми поставки товару, отримані кошти у листопаді 2008 року -2435000,00 грн., у грудні 2008 року -8132000,00 грн. повернуті у січні 2009 року -743000,00 грн., у лютому 2009 року -497000,00 грн., у березні 2009 року -254000,00 грн., у квітні 2009 року -29000,00 грн., у травні 2009 року -3325000,00 грн., у липні 2009 року -5719000,00 грн., всього у сумі 10567000,00 грн.;

- №24-09/ЗК від 24.09.2008р. з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»на поставку А-95 в кількості 650 т. за ціною 5900,00 грн. за тонну, сума договору поставки -38500000,00 грн., винагорода -20000,00 грн., отримані кошти у вересні 2008 року -8400000,00 грн., у жовтні 2008 року -14552000,00 грн., у листопаді 2008 року -4245000,00 грн. повернуті у грудні 2008 року -1624000,00 грн., у січні 2009 року -2800000,00 грн., у лютому 2009 року -7427000,00 грн., у березні 2009 року -12778000,00 грн., у квітні 2009 року -1418000,00 грн., у травні 2009 року -1150000,00 грн., всього у сумі 27197000,00 грн.;

- №22-09/К від 22.09.2008р. з ПП «Ярослав Плюс»на поставку д/п в кількості 500 т. за ціною не вище 4000,00 грн. за тонну, сума договору поставки - 2000000,00 грн., винагорода -20000,00 грн., отримані кошти у вересні 2008 року -2000000,00 грн. повернуті у жовтні 2008 року -1700000,00 грн., у листопаді 2008 року -300000,00 грн., всього у сумі 2000000,00 грн. Отже, повернуто 100 % коштів, отриманих за вказаним договором;

- №ЄК-/12/01 від 01.12.2009р. з ПП «Ярослав Плюс»на поставку А-95 в кількості 1100 т. за ціною 6200,00 грн. за тонну, сума договору поставки -6820000,00 грн., винагорода -70000,00 грн., отримані кошти у грудні 2008 року -4373000,00 грн. повернуті у лютому 2009 року -4373000,00 грн.;

- №06-КВ від 03.06.2008р. з ТОВ «Влагур»на поставку А95 в кількості 180 т. за ціною 7560,00 грн. за тонну, сума договору поставки -1360800,00 грн., винагорода -5000,00 грн., отримані кошти у червні 2008 року -1360000,00 грн. повернуті у серпні 2008 року -63000,00 грн., у грудні 2008 року -1297000,00 грн., всього у сумі 1360000,00 грн.;

- №ЮК-15 06/09 від 15.06.2009р. з ТОВ «Юком»на поставку д/п за ціною не вище 6200,00 грн. за тонну, сума договору поставки -7500000,00 грн., винагорода -25000,00 грн. Додаткова угода від 01.10.2009р. №1 до договору від 15.06.2009 №ЮК-15 06/09 з ТОВ «Юком»на поставку бензину А-80 в кількості 2920 т. за ціною 7400,00 грн. за тонну, вартість договору 21608 011,68 грн. Отримані кошти у червні 2009 року -4868000,00 грн., у вересні 2009 року - 2603000,00 грн., у жовтні 2009 року -16638000,00 грн. повернуті у липні 2009 року -4868000,00 грн., у листопаді 2009 року - 759 764,06 грн., у грудні 2009 року -18481 235,44 грн., всього у сумі 24109000,00 грн.;

- №КЗ/04-10 від 22.04.2010р. з ТОВ «Зонтаг»на поставку А-80 в кількості 50 т. по ціні 8500,00 грн. за тонну, сума договору поставки -400000,00 грн., винагорода -5% від суми поставленого товару, отримані кошти у квітні 2010 року в сумі 241000,00 грн. повернуті у травні 2010 року;

- №КН-25/5 від 25.05.2010р. з ВАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»на поставку д/п за ціною не вище 6000,00 грн. за тонну, сума договору комісії складала 3000000,00 грн., винагорода -15000,00 грн., отримані кошти у травні 2010 року в сумі 2000000,00 грн. повернуті у червні 2010 року;

- №ЮК-19/04-10 від 19.04.2010р. з ТОВ «Юком»на поставку А-92 в кількості 1370 т. за ціною 6000,00 грн. за тонну, сума договору поставки 8220000,00 грн., винагорода -2000,00 грн., отримані кошти у квітні 2010 року в сумі 5237000,00 грн.;

- №22/06-10-ЮК від 22.06.2010р. з ТОВ «Юком»на поставку А-95 за ціною не вище 6500,00 грн. за тонну, сума договору поставки -35000000,00 грн., винагорода -10000,00 грн., отримані кошти у червні 2010 року в сумі 6500000,00 грн. на кінець звітного періоду та за період, за який здійснювалась перевірка, повернуті не були.

Відповідач встановив, що отримані позивачем на підставі зазначених договорів кошти використовувались на поповнення обігових коштів товариства, а не за призначенням, тобто використовувались на власні потреби, а через деякий час повертались підприємствам без виконання укладених договорів комісій.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом накладені штрафні фінансові санкції за неповернуті кошти на кінець звітного періоду:

- за ІV квартал 2007 року у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток) за 1 податковий період у розмірі 259802,50 грн.;

- за ІІІ квартал 2008 року у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток) за 1 податковий період у розмірі 55337,50 грн.;

- за ІV квартал 2008 року у розмірі 10% від податку на прибуток (25% податку на прибуток) за 1 податковий період у розмірі 706487,50 грн.

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Згідно п.п. 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про те, що зазначені договори комісії не являються договорами поворотної фінансової допомоги, а є договорами про обслуговування господарської діяльності підприємств.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до валового доходу платника податку включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Підпункт 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно застосовані до позивача положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ «Юком»є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на загальних умовах.

Як підтверджується актом перевірки та матеріалами справи, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за червень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 2430750,00 грн. згідно з податковими накладними, виданими ТОВ «Епос»на підставі договору купівлі-продажу, який податковий орган вважає нікчемним. До такого висновку відповідач дійшов, оскільки на час здійснення перевірки діяльності товариства при посиланні на дані електронної системи податкової звітності, яка ведеться податковим органом, вбачалося, що ТОВ «Епос»не задекларувало у складі своїх податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 2430750,00 грн. по взаємовідносинах з позивачем. Крім того, відповідно до баз даних ДПА України при аналізі податкової звітності ТОВ «Епос»з податку на прибуток та додатку К1 до неї не встановлено наявності складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Отже, відповідачем встановлена відсутність у даного підприємства трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів для здійснення купівлі-продажу ПММ. Крім того, на момент проведення перевірки правильності формування податкового кредиту ТОВ «Корнелія»від ТОВ «Епос»не надано первинних документів, які підтверджували взаєморозрахунки між підприємствами.

Податковим органом також не встановлено факту передачі товарів (послуг) від позивача до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Листом від 13.09.2010 року №14234/7/23-8010 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва повідомило відповідача, що стосовно ТОВ «Епос»внесено запис ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Отже, оскільки в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Епос»у червні 2010 року, що свідчить про здійснення правочинів між ТОВ «Епос»та ТОВ «Корнелія»без мети настання реальних наслідків, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин між даними підприємствами є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, на думку відповідача, видані за нікчемним договором податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем за червень 2010 року в розмірі 2430750,00 грн.

Зазначене свідчить про проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно до Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі непідтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 04.11.2010 р., щодо порушення позивачем вимог п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень надано достатні та належні докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0061112320/0 та № 0061102320/0 від 19.11.2010 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»-відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.