Рішення

від 26.02.2008 по справі 11/501

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  11/501

26.02.08

За

позовом

ОСОБА_1

до 

Товариства

з обмеженою відповідальністю „Малс Плюс”,

треті

особи

1)

приватний нотаріус Кравченко Ірина Сергіївна,

2)

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва,

3)

Печерська районна у м. Києві державна адміністрація,

про

визнання

недійсними установчих та реєстраційних документів.

Суддя Євсіков О.О.

Представники

сторін

від

позивача      

ОСОБА_2.

(предст. за дов.);

від

відповідача 

не

з'явились, 

від

третіх осіб

1)          1) не з'явились; 2)          2) Ткач С.С. (предст. за дов.);

3)          3) Дунєва І.Г. (предст. за

дов.).

У

судовому засіданні 19.02.2008 за згодою присутніх представників учасників

судового процесу на підставі ст. 85 

ГПК  України суд оголосив вступну

та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач

звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням заяви про

уточнення позовних вимог від 12.02.2008), в якому просить визнати недійсними:

установчі документи (статут) ТОВ «Малс Плюс»(01021, м. Київ, вул.

Предславинська, 34 Б, код 33784986), Свідоцтво про реєстрацію платника податку

на додану вартістьНОМЕР_1з моменту внесення в реєстр платників ПДВ з

21.10.2005, протокол № 1 від 01.10.2005 зборів учасників ТОВ «Малс Плюс».

Ухвалою

Господарського суду м. Києва від 25.12.2007 порушено провадження в

господарській справі, призначено розгляд справи, який відкладався.

На

підставі пояснень представників сторін суд ухвалою від 2.01.2008 залучив до

участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

-

приватного нотаріуса ОСОБА_3;

-

Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва;

- Печерську

району у м. Києві державну адміністрацію.

Позовні

вимоги обґрунтовані зокрема тим, що ОСОБА_1. не мав волевиявлення на створення

юридичної особи -суб'єкта підприємництва ТОВ «Малс Плюс», ніякої роботи як

директор чи засновник не здійснював, у зборах засновників про призначення

директора Товариства участі не брав.

Відповідач

-ТОВ «Малс Плюс»заперечень на позов не надав, явку свого представника в судове

засідання не забезпечив, про час і місце судових засідань повідомлявся належним

чином шляхом направлення на адресу його реєстрації відповідних ухвал суду.

Приватний

нотаріус ОСОБА_3(третя особа -1) письмових пояснень по суті спору не надала, в

судове засідання не з'явилась, 07.02.2008 через канцелярію суду подала заяву

про розгляд справи за її відсутності.

Державна

податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (третя особа -2) письмових

пояснень по суті спору не надала, в судове засідання її представник усно

підтримав позовні вимоги.

Печерська

районна у м. Києві державна адміністрація в письмових поясненнях по суті спору

повідомила, що державна реєстрація відповідача була проведена з повним

дотриманням вимог чинного законодавства.

На

підставі ст.  75 ГПК України справа

розглядається за наявними в ній доказами.

Розглянувши

подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників

судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як

підтверджено матеріалами справи, 04.10.2005 Печерська районна у м. Києві

державна адміністрація (в особі державного реєстратора Хаустової М.Є.) на

підставі поданих документів здійснила державну реєстрацію новоутвореної

юридичної особи - ТОВ «Малс Плюс»(01021, м. Київ, вул. Предславинська, 34 Б,

код 33784986).

Також,

згідно з наявними матеріалами справи, зокрема, згідно з Протоколом зборів

учасників ТОВ «Малс Плюс»№ 1 від 01.10.2005, засновником, єдиним учасником та директором

ТОВ «Малс Плюс»є фізична особа ОСОБА_1. Він же зазначеним протоколом затвердив

і Статут ТОВ «Малс Плюс», в подальшому зареєстрований в Печерській районній у

м. Києві державній адміністрації 04.10.2005 (копія -у справі).

При

цьому, згідно з наявною у справі копією Статуту ТОВ «Малс Плюс», приватний

нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3засвідчила 01.10.2005

підпис ОСОБА_1 на Статуті, який було зроблено в присутності нотаріуса. Особа

ОСОБА_1., який підписав документ, встановлена нотаріусом, про що також

зазначено в нотаріальному апостілі, який міститься на Статуті ТОВ «Малс Плюс».

Зазначені

обставини позивачем в належний і допустимий спосіб не спростовані.

В

подальшому ТОВ «Малс Плюс»було взято на облік в ДПІ у Печерському районі м.

Києва як платник податків, в т. ч як платник податку на додану вартість, про що

свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартістьНОМЕР_1від

21.10.2005 (копія -у справі). Як вбачається зі Свідоцтва про реєстрацію

платника ПДВ, його в податковому органі отримала ОСОБА_4. на підставі доручення

№ 472415 від 21.10.2005.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 виступив

лише формальним засновником "Малс Плюс", не мав волевиявлення на

створення юридичної особи -суб'єкта підприємництва ТОВ «Малс Плюс», ніякої

роботи як директор чи засновник не здійснював, зокрема ніколи не підписував ані

податкові декларації, ані первинні бухгалтерські документи, ані договори, ані

акти виконаних робіт. На даний час установчі документи та печатка підприємства

перебувають у невідомої особи, яка всупереч чинному законодавству користується

реквізитами даного підприємства для здійснення незаконних

фінансово-господарських операцій.

На

підставі аналізу матеріалів справи та пояснень представників учасників судового

процесу суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з наступного.

Відповідно

до ст. 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для створення

юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які

викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо

законом не встановлений інший порядок їх затвердження Установчим документом

товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками.

Якщо інше не встановлено законом, Товариство, створене однією особою, діє на

підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно

з ч. ч. 1, 2 ст.  89 ЦК України юридична

особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної

реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального

ознайомлення. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи

або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у

державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших

мотивів (недоцільність тощо) не допускається.

Статтею

104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -

правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті

ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного

державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи

в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється

законом.

Як

встановлено ст.  110 ЦК України, юридична

особа ліквідується:

1) за

рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це

установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який

було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в

інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за

рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи

через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в

інших випадках, встановлених законом.

Вимога

про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини

першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну

реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Рішенням

суду про ліквідацію юридичної особи на його учасників або орган, уповноважений

установчими документами приймати рішення про ліквідацію юридичної особи, можуть

бути покладені обов'язки щодо проведення ліквідації юридичної особи.

          Відповідно до ч. 1 ст.  150 ЦК України товариство з обмеженою

відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його

учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було

створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

Розглядаючи

спір по суті, суд також бере до уваги і те, що відповідач -ТОВ «Малс Плюс»є

суб'єктом господарювання в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України

(далі -ГК України).

Згідно

з ч. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням

власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках,

спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів,

організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття,

приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта

господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно

до вимог ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є

рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках,

передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В

установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта

господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція

його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування

майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації,

якщо інше не передбачено законом.

У

засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт

господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення,

умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків,

управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників,

порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта

господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та

ліквідації відповідно до закону.

Статут

суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і

предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів,

порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх

компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а

також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта

господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші

відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням

визначається господарська компетенція органів державної влади, органів

місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут

(положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта

господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами

відповідно до закону.

          Частиною 1 ст. 58, ч. ч. 1, 3 ст.

83  ГК України встановлено, що суб'єкт

господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа

- підприємець у порядку, визначеному законом. Господарське товариство набуває

статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

          Відповідно до ч. ч. 1, 6, 7 ст. 59 ГК

України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його

реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за

рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших

осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у

випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Суб'єкт

господарювання ліквідується:

- за

ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

- у

зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення

мети, заради якої його було створено;

- у

разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків,

передбачених законом;

- у

разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування

державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи

і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання

вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про

припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження

ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Загальний

порядок ліквідації суб'єкта господарювання визначений ст.  60 ГК України і передбачає створення

ліквідаційної комісії та вчинення нею відповідних заходів.

          Крім того відповідно до ст. 91 ГК

України припинення діяльності господарського товариства (яким є відповідач)

відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59

цього Кодексу. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а

товариство таким, що припинило свою діяльність, з дня внесення запису про його

ліквідацію до державного реєстру.

Нормативним

актом, який регулює порядок реєстрації створених суб'єктів та їх ліквідації є

Закон України від 15.05.2003 № 755- IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб -підприємців»(далі -Закон про реєстрацію).

Згідно

з ч. 1 ст. 4 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи,

засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а

також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом

внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

          Частинами 3, 5 ст. 8 Закону про

реєстрацію встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або

засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості,

передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів

законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Установчі

документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово,

прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або

уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх

затвердження. Підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на

установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які

передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними

органами державної влади.

          Крім того відповідно до ч. ч. 1, 2

ст. 18 Закону про реєстрацію якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін.

Якщо

відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є

недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у

спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,

якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно

до ч. ч. 1-4 ст. 25 Закону про реєстрацію державний реєстратор за відсутності

підстав для залишення документів, які подані для проведення державної

реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи

на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної

особи, які передбачені частиною першою статті 27 цього Закону.

Перевірка

на відсутність підстав для відмови, які передбачені абзацами п'ятим - восьмим

частини першої статті 27 цього Закону, здійснюється з використанням відомостей

з Єдиного державного реєстру.

За

відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної

особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення

державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код відповідно до вимог

Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до

Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної

особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата

внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної

реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Частинами

1-3 ст.  27 Закону про реєстрацію

встановлено таке.

Підставами

для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:

невідповідність

відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної

реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані

для проведення державної реєстрації юридичної особи;

невідповідність

установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;

порушення

порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявність

обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені

як посадові особи органу управління юридичної особи;

невідповідність

відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які

містяться в Єдиному державному реєстрі;

наявність

обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або

уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим

частини другої статті 35 цього Закону;

наявність

в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної

особи, яка має намір зареєструватися;

використання

у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого

найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або

похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік

яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відмова

у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не

допускається.

За

наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи

державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати

надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати

рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним

особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням

підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної

реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

У

разі відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи реєстраційний

збір не повертається.

Після

усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної

реєстрації юридичної особи, засновник (засновники) або уповноважена ними особа

можуть повторно подати документи на проведення державної реєстрації юридичної

особи, які розглядаються у порядку, передбаченому цим Законом для проведення

державної реєстрації юридичної особи.

Згідно

зі ст. 33 Закону про реєстрацію юридична особа припиняється в результаті

передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -

правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення

(реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками

(учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим

рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках,

передбачених законом.

Юридична

особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру

запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38

Закону про реєстрацію суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної

особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким

рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за

місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру

запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення

вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Підставами

для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не

пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

визнання

недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону,

допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження

нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена

законом;

невідповідність

мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання

протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій,

документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність

в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним

її місцезнаходженням.

Відповідно

до ч. ч. 3, 5 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав

законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з

питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Факти, які відповідно до

закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке

припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Згідно

з п. 12 ч. 1 ст. 32 Кримінально-процесуального кодексу України

"вирок" - рішення суду першої інстанції про винність або невинність

особи.

До

матеріалів господарської справи № 11/501 долучено Постанову попереднього

розгляду кримінальної справи № 1-84 2008 рік від 23.01.2008 Оболонського

районного суду м. Києва.

У

вказаній кримінальній справі ОСОБА_1. було пред'явлено обвинувачення у вчиненні

злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України, посилаючись на те, що він,

згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, є

засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи товариства з

обмеженою відповідальністю «Малс Плюс».

Вказаною

Постановою Оболонського районного суду м. Києва встановлено таке.

Громадянин

України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно даних Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України, є засновником суб'єкта підприємницької

діяльності - юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ)

«Малс Плюс».

Незважаючи

на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як

суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1. взяв участь у

його створенні з корисливих мотивів, з метою прикриття незаконної діяльності

невстановлених слідством осіб, а не з метою здійснення господарської

діяльності, передбаченої чинним законодавством України, що регулює діяльність

суб'єктів підприємницької діяльності.

Так,

в вересні 2005 року, громадянин ОСОБА_1. випадково познайомився з чоловіком,

який назвався «ІНФОРМАЦІЯ_2», особу якого слідством не встановлено, а матеріали

відносно якого виділені для проведення додаткової перевірки. Під час зустрічі,

яка відбулась на станції метро «Вокзальна», у ОСОБА_1. з невстановленою особою

зав'язалась розмова, в процесі якої останній запропонував ОСОБА_1. заробити

гроші, а саме 250 гривень, шляхом реєстрації на його ім'я підприємства, також

він зазначив, що підприємство створюється з метою прикриття незаконної

діяльності третіх осіб і до фінансово-господарської діяльності цього

підприємства він відношення мати ніякого не буде. Перебуваючи в скрутному

матеріальному становищі, ОСОБА_1. погодився на пропозицію невстановленої особи.

Усвідомлюючи

противоправний характер запропонованих йому невстановленою особою дій як

майбутнього засновника та власника підприємства, достовірно знаючи, що

підприємство реєструється на його ім'я з метою прикриття незаконної діяльності

невстановлених осіб, ОСОБА_1., з корисливих мотивів, погодився на таку

пропозицію, передавши невстановленій особі для підготування необхідних при

реєстрації підприємства документів фотокопію свого паспорту громадянина України

серії НОМЕР_2 виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС у м. Кагарлик 20 січня 2004 р., а

також фотокопію довідки про присвоєний йому ідентифікаційний номер.

З

використанням паспортних даних ОСОБА_1. та довідки про присвоєння йому

ідентифікаційного номеру невстановленою слідством особою було підготовлено

статут ТОВ «Малс Плюс».

01

жовтня 2005 року, відповідно попередньої домовленості з невстановленою особою,

з метою підписання необхідних для реєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ

«Малс Плюс» документів ОСОБА_1. прибув до офісного приміщення приватного

нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., яке розташоване за

адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні якого ОСОБА_1. зустрівся з невстановленою

особою і, достовірно знаючи, що ТОВ «Малс Плюс»реєструється на його ім'я для

прикриття незаконної діяльності та він, в цілому, набуває право власності на

ТОВ «Мале Плюс», у присутності приватного нотаріуса Київського міського

нотаріального округу ОСОБА_3., попередньо ознайомившись зі змістом

підготовлених невстановленою особою документів, підписав їх, а саме: статут ТОВ

«Малс Плюс»та довіреність серії ВСЕ № 177870, якою ОСОБА_1. уповноважував

громадянку ОСОБА_5. представляти його інтереси у всіх державних, громадських,

господарських та інших підприємствах, установах, в тому числі в банківських

установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та

галузевої належності в тому числі в районній державній адміністрації при

вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться реєстрації ТОВ «Малс Плюс».

Крім

того, 01.10.2005 в офісному приміщенні приватного нотаріуса Київського міського

нотаріального округу ОСОБА_3. на вимогу невстановленої особи, усвідомлюючи, що

ТОВ «Малс Плюс»реєструється на його ім'я для прикриття незаконної діяльності,

ОСОБА_1. підписав підготовлений невстановленою особою протокол загальних зборів

учасників ТОВ «Малс Плюс», згідно якого його було прийнято до складу учасників

(засновників) ТОВ «Малс Плюс»та призначено на посаду директора підприємства,

чим також вчинив дії, направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - ТОВ

«Малс Плюс».

Після

підписання ОСОБА_1. статуту ТОВ «Малс Плюс», довіреності серії ВСЕ № 177870 від

01 жовтня 2005 року, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Малс Плюс»ці

документи, а також нотаріально посвідчені фотокопії, біля приміщення приватного

нотаріуса Київського міського нотаріального округу були передані ним

невстановленій особі.

04.10.2005

невстановленою слідством особою було зареєстровано статут ТОВ «Малс Плюс» в

Печерській районній у м. Києві державній адміністрації за реєстраційним номером

НОМЕР_3, після чого здійснено реєстрацію ТОВ «Малс Плюс»як платника податків в

Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва, отримавши довідку

про взяття на облік платника податків ТОВ «Малс Плюс»№ 39171 від 05.10.2005, а

також здійснено реєстрацію вказаного підприємства в державних цільових фондах.

Дії

ОСОБА_1. кваліфіковані за ст. 205 ч. 1 КК України, оскільки він вчинив умисні

дії. що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта

підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної

діяльності

Обвинуваченим

ОСОБА_1. під час попереднього розгляду кримінальної справи було заявлене

клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі

ст. 45 КК України, посилаючись на те, що він вчинив злочин невеликої тяжкості,

раніше не судимий, повністю визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого

ст.205 ч. 1 КК України та щиросердечно розкаюється у вчиненому, активно сприяв

розкриттю злочину, після викриття у вчиненні злочину ніяких протиправних

вчинків не вчиняв.

На

підставі ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої

тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після

вчинення злочину щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю

відшкодувала завдані нею збитки.

З

матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1. у вчиненні злочину,

передбаченого ст.205 ч. 1 КК України, вбачається, що ОСОБА_1. раніше не

судимий, вчинене ним діяння належить до злочинів невеликої тяжкості, його

посткримінальна поведінка є позитивною і повністю відповідає змісту дійового

каяття, тобто ОСОБА_1. щиро розкаявся у вчиненому злочині, визнав свою вину

повністю, активно сприяв розкриттю злочину.

Заслухавши

думку прокурора, який не заперечив проти закриття кримінальної справи по

обвинуваченню ОСОБА_1. на підставі ст. 45 КК України, дослідивши матеріали

кримінальної справи, суд визнав правильним звільнити ОСОБА_1. від кримінальної

відповідальності, передбаченої ст. 205 ч. 1 КК України, а кримінальну справу за

його обвинуваченням закрити на підставі ст. 45 КК України.

Вказана

Постанова, якою встановлено винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого

ст.  205 КК України, не оскаржувалось і

набрала законної сили.

Таким

чином матеріалами господарської справи та Постановою Оболонського районного

суду м. Києва підтверджено, що позивач ОСОБА_1. свідомо та особисто вчинив дії,

спрямовані на створення і подальшу реєстрацію суб'єкта господарювання -ТОВ

«Малс Плюс», в т. ч. шляхом підписання установчих документів Товариства (з

якими він ознайомився) та надання довіреності на вчинення подальшої реєстрації

Товариства, зокрема, і як платника податків та інших зборів і обов'язкових

платежів.

Ані

матеріалами господарської справи, ані Постановою Оболонського районного суду м.

Києва в кримінальній справі не підтверджено протиправності відповідних

державних органів або приватного нотаріуса, які здійснили реєстрацію ТОВ «Малс

Плюс»в установленому законом порядку.

Зазначені

обставини позивачем у належний і допустимий спосіб не спростовані.

Суд

враховує, що згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах,

наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх

прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших

осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна

додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання

цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання

монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі

недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами

другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання

своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно

до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених

договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до

дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків

забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені

договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від

цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або

актами цивільного законодавства.

Статтею

15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право

на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного

законодавства.

Відповідно

до ст.  16 ЦК України кожна особа має

право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового

права та інтересу.

Способами

захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1)

визнання права;

2)

визнання правочину недійсним;

3)

припинення дії, яка порушує право;

4)

відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)

примусове виконання обов'язку в натурі;

6)

зміна правовідношення;

7)

припинення правовідношення;

8)

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб.

Суд

може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений

договором або законом.

Суд

може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення

нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

          Як встановлено ст.  20 ГК України, держава забезпечує захист прав

і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний

суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних

інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

-

визнання наявності або відсутності прав;

-

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать

законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або

споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених

законом;

-

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів

суб'єктів господарювання;

-

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

-

присудження до виконання обов'язку в натурі;

-

відшкодування збитків;

-

застосування штрафних санкцій;

-

застосування оперативно-господарських санкцій;

-

застосування адміністративно-господарських санкцій;

-

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

-

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок

захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом,

іншими законами.

Зважаючи

на викладене, суд разом з тим відзначає, що наведені фактичні обставини справи

не можуть бути підставою для визнання недійсними установчих та реєстраційних

документів з моменту їх державної реєстрації або складення, оскільки такі

документи, як вже встановлено судом, були складені об'єктивно і свідомо, а

подальша реєстрація Товариства здійснена з додержанням третіми особами вимог

чинного законодавства.

Водночас

суд дійшов висновку, що подальша діяльність ТОВ «Малс Плюс»може бути припинена

в установленому законом порядку (в т. ч. з урахуванням норм ст.  110 ЦК України та ст. 38 Закону про

реєстрацію) на підставі, зокрема, визнання недійсним запису про проведення

державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи,

які не можна усунути; провадження юридичною особою діяльності, що суперечить

установчим документам, або такої, що заборонена законом, тощо.

Проте

обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає фактичним обставинам

справи та положенням чинного законодавства.

Згідно

зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Інших

обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, суду

не надано. З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються

необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У

відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

Керуючись

ст.ст. 4, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В

И Р І Ш И В:

В

позові відмовити повністю.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його

підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                         

О.О. Євсіков

Дата підписання

рішення -24.03.2008.