Рішення

від 06.10.2011 по справі 24/069-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/069-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2011 р.                                                                  Справа № 24/069-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Київській області

до Соснівського гранітного кар'єру філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»

про стягнення 33 091, 56 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явились

відповідача:не з'явились

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 33 091, 56 грн. за договором № 27/27 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою від 09.06.2009 р., з яких: 24 323, 20 грн. основного боргу, 2 975, 13 грн. –3 % річних, 3 454, 55 грн. –пені, 2 338, 68 грн. –інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати вартості наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02.09.2011 р.

У судове засідання 02.09.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 22.09.2011.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 22.09.2011 р., у якій просить суд стягнути з відповідача 26 928, 19 грн. загальної суми заборгованості, 248, 64 грн. – 3 % річних, 887, 78 грн. –інфляційні втрати, 1 468, 57 грн. –пені.

Суд, в порядку ст. 22 ГПК України, дане уточнення до позовних вимог приймає до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 928, 19 грн. з підстав, заявлених у позові.                                                                    

У судове засідання 22.09.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.10.2011 р.

У судове засідання 06.10.2011 р. представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 17.08.2011 р., від 02.09.2011 р. та від 22.09.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча з повідомлень про вручення поштового відправлення № 0103230058877, № 0103229058898 та № 0103227621200 вбачається, що уповноважений представник відповідача отримував зазначену кореспонденцію.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

09.06.2009 р. між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Київській області (позивач), що надалі іменується «аварійно-рятувальною службою»та Соснівським гранітним кар'єром філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(відповідач), що надалі іменується «об'єкт»було укладено договір № 27/27 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою.

Розділом 1 договору передбачено, що предметом договору є організація та здійснення позивачем аварійно-рятувального обслуговування відповідача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на «об'єкті»надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямовані на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 12 розділу 3 договору відповідач зобов'язався оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування позивачем «об'єкта», у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 1 розділу 4 договору вартість функціонування структурних підрозділів позивача у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 2-х оперативних одиниць складає 14 593, 91 грн. на рік з урахуванням ПДВ. Щомісячна оплата становить 1 216, 16 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4 розділу 4 договору передбачено, що виконання аварійно-рятувальних робіт чи аварійно-рятувального обслуговування відповідача підтверджується актами виконаних робіт, які затверджуються до 10-го числа місяця.

Відповідно до п. 5 розділу 4 договору плата за обслуговування відповідача позивачем здійснюється щомісячним перерахуванням коштів впродовж 5 банківських днів з моменту отримання оригінала рахунка чи його факсової копії до 15-го числа.

Згідно з п. 3 розділу 5 договору за порушення терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє сторону від виконання обов'язків за даним договором.

Пунктом 1 розділу 7 договору передбачено, що договір вступає в силу з 01 червня 2009 року.

Відповідно до п. 2 розділу 7 договору строк дії договору –один рік.

Згідно з п. 3 розділу 7 договору після закінчення строку, якщо жодна з сторін в термін 30 діб до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвання, даний договір автоматично пролонгується на термін один рік на умовах даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також рахунками, що позивачем виставлялися відповідачу. Загальна сума наданих позивачем послуг за вищезазначеними рахунками за період з червня 2009 року до травня 2011 року становить 27 971, 68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача були неодноразово надіслані листи-попередження, а саме: № 186 від 16.11.2009 р., № 141 від 10.12.2010 р., № 101 від 28.09.2010 р., № 84 від 29.07.2010 р., № 73 від 21.06.2011 р., № 66 від 04.05.2011 р. з вимогами погасити існуючу заборгованість за договором № 27/27 на постійне та обов'язкове аварійно-рятувального обслуговування державною аварійно-рятувальною службою об'єктів з високою потенційною небезпекою від 09.06.2009 р. Копії зазначених листів-попереджень залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за надані послуги розрахувався частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 24 323, 20 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.3 наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17 листопада 2003 року N 440 «Про Порядок обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2003 р. за N 1125/8446, постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами (формуваннями) здійснюється на підставі договору на постійне та обов'язкове обслуговування.

Згідно з п. 4.1 вищезазначеного наказу підставою для укладання договорів на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами є наявність на об'єкті джерела потенційної небезпеки або ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Пунктом 4.3. наказу від 17 листопада 2003 року N 440 «Про Порядок обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами» передбачено, що договором на постійне та обов'язкове обслуговування передбачаються обов'язки та права державної аварійно-рятувальної служби, яка бере на себе зобов'язання з обслуговування об'єктів, і обов'язки та права суб'єктів обслуговування, об'єкти яких обслуговуються державними аварійно-рятувальними службами, а також відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунку.

Відповідно до п. 4.4 вищезазначеного наказу припинення державною аварійно-рятувальною службою постійного та обов'язкового обслуговування об'єктів здійснюється у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

З Переліку потенційно небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки Київської області на 2011 рік, затвердженого на засіданні постійної комісії Київської облдержадміністрації з питань ТЕБ та НС, протокол № 20, від 29 грудня 2010 року, вбачається, що Соснівський гранітний кар'єр Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»є вибухопожежонебезпечним об'єктом.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору,  суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 12 розділу 3 договору відповідач зобов'язався оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування позивачем «об'єкта», у тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 323, 20 грн. заборгованості за надані послуги є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 3 розділу 5 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення терміну оплати за наданні послуги у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача складає – 1 468, 57 грн. за період з жовтня 2009 року до вересня 2010 року (включно).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 1 468, 57 грн. є арифметично невірним, оскільки останнім нарахована пеня з порушення граничного терміну, встановленого законодавством України, а тому стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду з урахуванням шестимісячного строку та кожного із наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт за заявлений позивачем період, що складає –1 040, 55 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за наданні послуги в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з жовтня 2009 року до вересня 2010 року (включно) складають 887, 76 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з жовтня 2009 року до вересня 2010 року (включно) складають – 248, 64 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, відповідно до якого встановлено, що розрахунок здійснений позивачем є арифметично невірним, а тому заявлені позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково за розрахунком здійсненим судом в сумі 221, 23 грн. та 785, 66 грн.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 26 370, 64 грн., з яких: 24 323, 20 грн. заборгованості за наданні послуги, 1 040, 55 грн. пені, 221, 23 грн. 3 % річних та 785, 66 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Київській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Соснівського гранітного кар'єру філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична група»(08054, Київська область, Макарівський район, с. Соснівка, вул. Леніна, 35, код - 34809110) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Київській області (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Заводська, буд. 3, код - 36055819) 24 323 (двадцять чотири тисячі триста двадцять три) грн. 20 коп. заборгованості за наданні послуги, 1 040 (одна тисяча сорок) грн. 55 коп. пені, 221 (двісті двадцять одна) грн. 23 коп. 3 % річних, 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 331 (триста тридцять одна) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак