Рішення

від 28.09.2011 по справі 3/191

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/191

28.09.11

За позовом   Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»

До                  Приватного підприємства «Автопалац Лада»

Про                стягнення 10 200,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 68 від 08.08.2011  

Від відповідача       не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»про стягнення з Приватного підприємства «Автопалац Лада»10 200,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежилого приміщення № 391 від 01.10.2009 та договору про надання послуг № 397/337 від 01.10.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/191 та призначено її до розгляду на 04.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/191 від 04.08.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.07.2011, розгляд справи було відкладено на 11.08.2011.

Позивачем в судовому засіданні 11.08.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 221 999,58 грн. основного боргу, який складається з 178 848,00 грн. по орендній платі та 43 151,58 грн. комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/191 від 11.08.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.07.2011 та ухвалі від 04.08.2011, розгляд справи було відкладено на 28.09.2011. Також даною ухвалою за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 3/191 на 15 днів.

Відповідач в судове засідання 28.09.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 22.07.2011 ухвалах від 04.08.2011, від 11.08.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : м. Київ, вул. М Василенка, 7.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов‘язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.09.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод реле та автоматики»(орендодавець) та приватним підприємством «Автопалац Лада»(орендар) було укладено договір № 391 оренди нежитлового приміщення (далі –договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (об‘єкт) загальною площею 207 кв. м. в корп. № 17 за адресою : 03680 м. Київ, бул. Івана Лепсе, 6 для забезпечення функціонування офісних та виставочних приміщень орендаря.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг та послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  43 151,58 грн. та відповідно 178 848,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди вступ орендаря у користування майном настає після підписання сторонами акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв об‘єкт оренди згідно акту прийому-передачі від 01.10.2009.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 2.1. договору оренди договір набуває чинності з дня підписання сторонами акту прийому-передачі об‘єкта оренди і діє з 01.10.2009 до 30.09.2010.

Також 01.10.2009 між сторонами укладено договір про надання послуг № 397/337 (далі договір про надання послуг) за умовами якого позивач надає відповідачу послуги до вартості яких входить спожита електроенергія, водопостачання, опалення, утримання майнового комплексу, а відповідач в свою чергу має своєчасно сплачувати послуги в повному обсязі.

За умовами п. 3.2. договору оренди передбачено, що по закінченню строку дії договору орендар повертає орендодавцю об‘єкт в належному стані згідно акту прийому-передачі.

30.09.2010 сторонами складено акт прийому-передачі згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв об‘єкт оренди.

Пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору оренди загальна місячна плата за оренду об‘єкту без урахування комунальних послуг складає 14 904,00 грн.

Згідно п. 4.3. договору оренди орендна плата сплачується після підписання акту прийому-передачі  щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Згідно п. 2.1. договору про надання послуг оплата за цим договором здійснюється по діючим тарифам за минулий місяць до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 5.4. договору оренди та п. 4.1. договору про надання послуг відповідач зобов‘язався своєчасно перераховувати орендні та комунальні платежі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати та комунальних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 178 848,00 грн. та відповідно 43 151,58 грн., разом 221 999,58 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 221 999,59 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автопалац Лада»(м. Київ, вул. М.Василенка, 7, код ЄДРПОУ 34183364) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики» (м. Київ, бул. І.Лепсе, 6, код ЄДРПОУ 00214853) 221 999 (двісті двадцять одну тисячу дев‘ятсот дев‘яносто дев‘ять) грн. 58 коп. основного боргу, 2 220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 03.10.2011