Постанова

від 30.09.2011 по справі 2а-0870/7172/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30 вересня 2011 року   14:57                                    Справа №  2а-0870/7172/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у  складі:

головуючого  судді          Калашник Ю.В.,

при  секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2011);

                  ОСОБА_2 (довіреність від 16.07.2010);

відповідача – ОСОБА_3 (довіреність від 18.11.2010 №8683/10-014);

третьої особи – не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

третя особа Головне управління Державного казначейства

про скасування податкового повідомлення –рішення та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі – ТОВ «Літо», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0000392302/12165 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 508 57,00грн.;

зобов’язати відповідача протягом п’яти робочих днів після отримання судового рішення по даній справі, що набрало законної сили, подати відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Літо».

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладений у позовній заяві. Зокрема зазначили, що у податкового органу відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного рішення та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 23.09.2011 №13878/10-014. Зокрема вказує, що задекларована до відшкодування сума є в 1,5 рази більше ніж сума задекларованого підприємством «чистого прибутку». Вважає, що позивач отримує основний дохід у вигляді бюджетного відшкодування. З урахуванням викладеного вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи до суду не з’явився та надіслав на адресу суду пояснення на позов. Вказує, що органи державного казначейства не приймають самостійного рішення щодо перерахування сум бюджетного відшкодування. Бюджетне відшкодування здійснюється на підставі висновків податкових органів. Просить розглянути справу без його участі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі у період з 05.08.2011 по 11.08.2011 проведено перевірку позивача за результатами якої складений акт від 17.08.2011 №275/23-2/13607028 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Літо» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2011 року» (далі - акт).

Під час перевірки встановлено та у акті зафіксовані порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.18, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України (далі – ПК України) , п. 10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», а саме, завищення суми бюджетного відшкодування  за травень 2011 року на суму 409 120,00грн., за червень 2011 року на суму 98 937,00грн.

Не погодившись із висновками акту позивач надав на нього заперечення (від 19.08.2011 №392) та відповіддю від 22.08.2011 №7948/10/23-211/386 відповідач повідомив, що висновки акту відповідають вимогам чинного законодавства.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.08.2011 №0000392302/12165 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 508 57,00грн., у тому числі за травень 2011 року на суму 409 120,00грн., за червень 2011 року на суму 98 937,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2,00грн.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

          У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що жодних зауважень щодо первинних документів позивача під час перевірки не виникало.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно із п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність позивача  полягає у наданні послуг з автоперевезення на митній території України та здійснення авто послуг за межами митної території України (Росія, Чехія, Німеччина). У розділі 3 акту зазначено, що позивач має власну автомобільну базу – 26 автомобілів та ремонтну базу.

У судовому засіданні сторони пояснили, що позивачем у перевіряємому періоді застосовувалися ставки ПДВ: 0% на підставі приписів п.195.1 ст.195 ПК України; 20% на підставі п.194.1 ст.194 ПК України.

У п.2.8 акту вказано, що причиною виникнення від’ємного значення є реалізація автопослуг за межами митної території України, які оподатковуються за ставкою 0%. Крім того, у акті зазначено (стор.9), що основним постачальником позивача є ТОВ «Окко-Бізнес», з яким ТОВ «Літо» має господарські відносини та купує смарт-картки, які у подальшому використовуються для заправки паливом на автозаправних станціях.

З огляду на види господарської діяльності суд вважає, що надання  автопослуг за межами митної території України та придбання смарт-карток пов’язане зі здійсненням позивачем своєї господарської діяльності.

Слід зазначити, що жодних зауважень щодо здійснення указаних вище господарських угод, первинної документації, фіктивності правочинів тощо відповідач не висловлював. Єдиним доказом відповідача щодо здійснення позивачем порушення приписів чинного законодавства є той факт, що у ІІ кварталі 2011 року періоді сума «чистого прибутку» підприємства складає 347 672,00грн., а сума заявленого бюджетного відшкодування – 605 869,00грн. Вказує, що податкова віддача підприємства становить 1,6%. З огляду на цей факт відповідач робить висновок, що підприємство отримує дохід у вигляді бюджетного відшкодування та посилається на постанову Верховного Суду України від 01.04.2008 №08-91. Проте, суд вважає, практика, викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2008 №08-91 не є аналогічною із даною справою, оскільки у постанові Верховного суду України йде мова, зокрема, про нікчемний правочин, який став причиною отримання необґрунтованої податкової вигоди. Проте, у даній справі жодних сумнівів щодо правомірності правочинів позивача із його контрагентами відповідач не висловлював.

Крім того, відповідач вказує, що у перевіряємому періоді податкова віддача позивача склала 1,6%, при цьому цей показник є вищим середнього по галузі. Тобто, відповідачем визнаний той факт, що позивач отримує прибуток від здійснення господарської діяльності.

У відповідності до пп. 14.1.18 п.14.1 ст.18 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправними, а позовні вимоги у цій частині доведеними та обґрунтованими.

Щодо позовний вимог про зобов’язання відповідача протягом п’яти робочих днів після отримання судового рішення по даній справі, що набрало законної сили, подати відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Літо», то у цій частині позов задоволенню не підлягає з огляну на наступне.

Підпунктом 200.15 ст.200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, приписами ПК України чітко встановлений обов’язок податкового органу подати протягом п'яти робочих днів після отримання судового рішення органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, на цей час у суду відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки приписи п.200.15 ст.200  ПК України відповідачем не порушенні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим позовні у цій частині вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст.161-163, 167  КАС  України, суд

                                            ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов  задовольнити частково.

          2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 23.08.2011 №0000392302/12165.

          3. В іншій частині позову відмовити.

          4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» (код ЄДРПОУ 37020512) судовий збір у розмірі 1,70грн. (одна грн. 70 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 11.10.2011.

Суддя                                          (підпис)                                        Ю.В.Калашник