Постанова

від 13.10.2011 по справі 18/1857/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 18/1857/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя  Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.  за довіреністю №229/Д від 08.07.2011р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4005П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 р. у справі № 18/1857/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТ Плюс", м. Полтава

про стягнення 94 384,02 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Епіцентр К",  звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 94 384,02 грн., з яких 61 193,35 грн. помилково перерахованих коштів за договором поставки №2161/30/10  , 33 190,67 грн. заборгованості за договором про надання послуг по організації просування товарів(торгової марки) №2662/30/10 від 01.04.2010 року, а також судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, а також утриманням безпідставно отриманих коштів.  

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2011 року у справі № 18/1857/11(суддя Кульбако М.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" 61 193,35 грн. на повернення коштів, 33 190,67 грн. на погашення заборгованості за надані послуги, 943,84 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", суд першої інстанції визнав їх законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, на спростування яких відповідачем не представлено жодного відповідного доказу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 18 серпня 2011 року у даній справі  скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом було порушено норми матеріального та процесуального справа, що в своїй сукупності дає підстави для скасування рішення. Разом з цим, відповідач вважає, що у порушення ч. 2 ст. 22 ГПК України, був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами у зв'язку з тим, що справа №18/1857/11 була розглянути судом першої інстанції за відсутністю представника ТОВ «ЕСТ ПЛЮС», оскільки про дату та час судового засідання відповідач не був належним чином повідомлений.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 30.09.07.2011р. (вх.9444) та його представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги  заперечують, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У призначене судом апеляційної інстанції засідання уповноважений представник  відповідача (заявника апеляційної скарги) не з’явився, однак на адресу  апеляційного суду до початку судового засідання від ТОВ «ЕСТ ПЛЮС» надійшло клопотання (вх.9569) про відкладення розгляду справи через перебування представника відповідача  на лікарняному.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що у його слід відхилити, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце засідання суду (відповідну ухвалу отримав 19.09.2011 р.), а тому мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника, чи вирішити питання щодо виконання приписів ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду, якою запропоновано надати письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі. При цьому, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження непрацездатності представника відповідач не надав. Крім того, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді.

Враховуючи вищевикладене і ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов‘язковою, колегія суддів вважає заявлене відповідачем клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи відповідача та позивача, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При цьому, при розгляді апеляційної скарги відповідача колегія суддів враховує положення ст. 101 ГПК України у відповідності до якої в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 01.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСТ ПЛЮС" (постачальник) був укладений договір поставки №2161/30/10 (далі договір),  у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар за найменуванням, кількістю, ціною, які визначаються в специфікаціях до договору (п.п. 1.2.,3.1.,8.1.), а покупець зобов'язується сплачувати за нього кошти в розмірі та строки на умовах договору.

Крім того, у договорі сторони погодили строк дії договору, умови поставки та переходу права власності, гарантії якості, відповідальність сторін, а також інші умови, необхідні для даного виду договорів.

На виконання умов договору, постачальник передав покупцю товар на загальну суму  8 284 424,38 грн., що підтверджується накладними на отримання товару від постачальника та його повернення постачальнику.

Крім того, станом на 01.04.2010 року у покупця існувала заборгованість перед постачальником в розмірі 4 515 408,27 грн., тобто позивач повинен був сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕСТ Плюс" 12 799 832,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, виконуючи договірні зобов’язання, здійснив оплату в розмірі 12 861 026,00 грн., доказом чого є відповідні копії платіжних доручень (т.2 а.с.51-77).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було здійснено оплату в більшому розмірі, ніж вартість товару, отриманого від постачальника на суму 61 193,35 грн.

На підставі зазначеного ТОВ "Епіцентр К" направив на адресу ТОВ "ЕСТ Плюс" лист-вимогу №135/15 від  17.02.2011р., з пропозицією повернути надлишково сплачені кошти. Проте, відповідач вказані кошти позивачеві не повернув, чим змусив останнього звернутися до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом, в якому з посиланням на положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, позивач і просив стягнути з відповідача безпідставно збережені останнім грошові кошти.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, основним критерієм для застосування положень вищеназваної статті є те, що особа (у даному разі відповідач) утримує майно без достатньої правової підстави.

Враховуючи той факт, що відповідачем грошові кошти в сумі 61 193,35 грн. були набуті без будь-яких правових підстав та на вимогу позивача повернуті йому відповідачем не були, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача спірних коштів у сумі 61 193,35 грн.

Стосовно тверджень відповідача, що суд першої інстанції взяв до уваги докази оплати ( платіжні доручення ), які не мають відношення до предмету розгляду, оскільки в них міститься посилання на договір №1071/30/80 від 01.01.2008р., слід зазначити, що в матеріалах справи є довідка бухгалтерії ТОВ "Епіцентр К" про дійсне призначення платежів за договором №2161/30/10 і помилкове за попереднім договором №1071/30/80 від 01.01.2008р. ( а.с.203, т. 2 ), яку не спростовано відповідачем. Так, претензій щодо заборгованості позивача перед відповідачем за попереднім договором №1071/30/80 від 01.01.2008р. останнім не заявлялось і документів бухгалтерського обліку на підтвердження своїх доводів за апеляційною скаргою відповідачем надано  не було. На підтвердження наявності правовідносин за попереднім договором позивач надав до матеріалів справи копію договору поставки  №1071/30/80 від 01.01.2008р., як додатковий доказ, який не був наданий в процесі розгляду справи судом першої інстанції,  т.я. відповідач не заявляв про це.  

Щодо надання неналежним чином засвідчених копій письмових доказів, суд апеляційної інстанції оглянув оригінали цих документів в судовому засіданні.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2010 року між ТОВ "Епіцентр К" (виконавець) та ТОВ "ЕСТ ПЛЮС" (замовник) було укладено договір №2662/30/10 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) (далі договір про надання послуг), у відповідності до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надавати інформацію та аналіз попиту на товари замовника, а також інші послуги (п.1.3. договору), а замовник  прийняв на себе зобов'язання здійснювати оплату за надані послуги в розмірі 10% від суми реалізованого товару(п.4.1. договору), за кожен квартал.

Матеріали справи свідчать, що виконавцем в четвертому кварталі 2010 року реалізовано товар замовника та перераховано замовнику 2 370 906,65 грн., тобто, винагорода виконавця складає 237 090,67 грн., а замовником оплачено послуги виконавця у розмірі 203 900,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що докази того, що відповідачем у повному обсязі сплачено позивачу винагороду  за договором про надання послуг, в матеріалах справи відсутні, тому позов в частині вимоги про стягнення 33 190,67 грн. є таким, що відповідає чинному законодавству, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо посилання заявника скарги на те, що судом першої інстанції  було прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, у зв‘язку з відсутністю представника відповідача у судових засіданнях суду першої інстанції, таке посилання не відповідає дійсності зважаючи на таке.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою від 04.07.2011р. господарським судом Полтавської області було порушено провадження по даній справі і призначено до розгляду. Пунктом 4 даної ухвали відповідача було зобов’язано надати суду документально обґрунтований відзив на позовну заяву, в разі незгоди із вимогами представити контррозрахунок ціни позову, в разі оплати по договору подати відповідні докази ( копії платіжних доручень, квитанцій, виписок з банківських рахунків тощо ).    

Відповідач у призначене на 19.07.2011р. судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, відзив на позовну заяву не надав, чим не виконав вимоги ухвали суду.

Господарський суд першої інстанції ухвалою від 19.07.2011р. розгляд справи відклав на 02.08.2011р. та зобов’язав відповідача виконати вимоги попередньої ухвали. 01.08.2011р. відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника та з’ясування дійсної суми заборгованості з причин відпустки бухгалтера Крім того, на підставі зазначеного просив відсутність свого уповноваженого представника визнати поважною.

У судове засідання 02.08.2011р. представник відповідача не прибув, вимоги ухвал суду не виконав. Суд заявлене клопотання відповідача відхилив як безпідставне, розгляд справи відклав на 18.08.2011р.

Проте відповідач і в наступне судове засідання 18.08.2011р. також не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про усі судові засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та вихідні штампи канцелярії суду.

Таким чином, місцевий господарський суд, зважаючи на чисельні відкладення розгляду справи, а також на те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поважності причини неприбуття його представника в судові засідання, а також, враховуючи, попередження суду щодо вчинення дій, покладених ГПК на сторону (п.5 ст. 83 ГПК України), реалізував своє право в межах статті 75 ГПК України, і розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 ГПК України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 у справі № 18/1857/11 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.11 у справі № 18/1857/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.

Суддя                                                                                           Гончар Т. В.  

Суддя                                                                                           Слободін М.М.  

Повний текст постанови   підписано 10.10.2011 року.