Постанова

від 13.05.2008 по справі 14/19-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2008                                                                                  

Справа № 14/19-08 

Дніпропетровський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді Кузнецової

І.Л.,

суддів: Верхогляд Т.А. (доповідача), Чимбар

Л.О.,

при секретарі судового

засідання Гайдук

Ю.А.,

за

участю представників:

від

позивача:  ОСОБА_1,  підприємець, 

паспорт с/н НОМЕР_1  від

16.09.1998 року;

ОСОБА_2,

представник, довіреність б/н  від

24.04.2008 року;

від відповідача:  Короленко О.Є., юрисконсульт, довіреність

б/н  від 17.03.2008 року;

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства “Людмила”, с.

Вербатовка Юр*ївського району Дніпропетровської області,

на

рішення господарського

суду Дніпропетровської області від 06.02.2008 року по справі 14/19-08

за

позовом фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до селянського (фермерського)

господарства “Людмила”, с. Вербатовка Дніпропетровської області,

про стягнення 265746 грн. 56 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач,

фізична особа -підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду

Дніпропетровської області з позовом до селянського (фермерського) господарства

“Людмила”, в якому просив стягнути з відповідача 223992 грн. попередньої оплати

за не поставлене відповідачем насіння соняшнику за договором № 20-09, що був

укладений сторонами 20.09.2006 року; 41754 грн. 56 коп. пені, 2657 грн. 47 коп.

витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Заявою

від 06.02.2008 року позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши розмір пені за

період з 01.11.2006 року по 31.05.2007 року до 22318 грн. 56 коп.

Рішенням

господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2008 року у справі №

14/19-08 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача

на користь позивача 223992 грн. -суму боргу, 2239 грн. 99 коп. -витрат на

держмито, 99 грн. 45 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи

рішення, суд виходив з того, що відповідач не виконав належним чином свої

зобов'язання за договором № 20-09 від 20.09.2006 року, а саме: не поставив

відповідно до п. 4.1 Договору товар у кількості, що зазначена у специфікації №

1 до договору, за який позивач здійснив попередню 100% оплату у розмірі 223992

грн. 00 коп. Позивач письмово 06.02.2008 року відмовився від виконання

відповідачем зобов'язань по договору та вимагав повернення сплаченої суми.

Оскільки

зазначену вимогу відповідач не виконав, суд відповідно до ч.1 ст.193

Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст.ст. 525, 526, 599, ч.ч.

1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України стягнув перераховану позивачем суму

223992 грн.

Відмовляючи

позивачу в частині стягнення пені, суд виходив з того, що позивач пропустив

передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Не

погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з

урахуванням уточнення до апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати в

частині стягнення з відповідача на користь позивача 223992 грн., провадження в

цій частині припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору, в решті рішення

залишити без змін. Також просив скасувати ухвалу господарського суду

Дніпропетровської області по справі від 16.01.2008 року про накладення арешту

на майно, що належить селянському (фермерському) господарству “Людмила ” на

суму 265746 грн. 56 коп.

Посилається

на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та

невідповідність висновків суду матеріалам справи. Вважає, що суд не врахував,

що позивач, вимагаючи повернення суми попередньої оплати, відмовляється від

свого права вимоги передання оплаченого товару, що суперечить вимогам ст. 525

Цивільного кодексу України.

Апелянт

не заперечує право позивача на повернення суми попередньої оплати, однак

зарахував її як зустрічну однорідну вимогу за договором уступки права грошової

вимоги № 17/12-07 від 17.12.2007 року між селянським (фермерським)

господарством “Людмила” та ОСОБА_3 та договором уступки права вимоги № 10/02-06

від 10.02.2006 року між селянським (фермерським) господарством “Людмила” та ТВК

“Горметмаш”. Тому вважає, що відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу

України господарське зобов'язання відповідача перед позивачем припинилося.

Відзиву

на апеляційну скаргу позивач не надав.

Дослідивши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення

представників сторін, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню виходячи з наступного:

       З наявних у справі доказів слідує, що 20

вересня 2006 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) (далі -

позивач) та селянським (фермерським) господарством «Людмила» (продавець) (далі

-відповідач) було укладено договір на поставку товару за №20-09.

Згідно

умов вказаного договору /п. 1.1./ продавець зобов'язується поставити, а

покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, товар,

асортимент, обсяги та вартість якого вказана в специфікації №1, яка є

невід'ємною частиною договору, а саме: насіння соняшника в обсязі 204 тонни на

загальну суму 223992 грн. (а.с.10-12).

Згідно

п. 4.1. вказаного договору товар в кількості, зазначеній в специфікації №1, має

бути поставлений не пізніше 31 жовтня 2006 року.

Позивач

на виконання п. 6.2 договору здійснив 

100% попередню оплату товару на суму 223992 грн., що підтверджується

квитанцією №10 від 29.09.2006 року (а.с.13) та відповідачем.

В    порушення   

умов    укладеного    договору   

та    загальних    умов   

виконання господарських зобов'язань, відповідач не здійснив поставку

передплаченого позивачем в розмірі 100% вартості товару.

Згідно

зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно

до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння

зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або

законом.

У

відповідності з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідно

до ч. 6 ст. 265 ГК України - до відносин з поставки, не врегульованих цим

Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України про

договір купівлі-продажу.

Відповідно

до ч. 2 ст. 693 ЦК України - якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати

товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати

передання оплачених товарів, або повернення суми попередньої оплати.

Господарський

суд в оскаржуваному рішенні, посилаючись на норми ст.612 ЦК України, дійшов

правильного висновку про те, що виконання зобов*язання відповідача втратило для

позивача інтерес, він може відмовитись від прийняття виконання та вимагати

відшкодування збитків, що також підтверджується 

письмовою заявою ОСОБА_1 від 18.12.2007 року (а.с.54).

       Стосовно доводів скаржника про

відсутність його заборгованості у визначеному позивачем розмірі внаслідок

зарахування селянським (фермерським) господарством “Людмила” зустрічних

однорідних вимог відповідно до акту №4-24-03 та №3-24-03, слід зазначити

наступне:

       Відповідно до наданих відповідачем доказів

при розгляді апеляційної скарги вбачається, між апелянтом та торгово-виробничою

корпорацією “Горметмаш” укладено договір уступки права грошової вимоги

№10/02-06 від 10.02.2006 року, згідно якого до відповідача по даній справі

надійшло право вимоги від ОСОБА_1 272 000 грн.

      Крім того, 17.12.2007 року між ОСОБА_3 та

апелянтом було укладено договір уступки права грошової вимоги № 17/12-07, за

яким до селянського (фермерського) господарства “Людмила” перейшло право

грошової вимоги від ОСОБА_1 по борговій розписці від 19.10.2005 року 110 342

грн. 50 коп.

        Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України

господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної

вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом

витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

      За договорами, на які посилається

відповідач, у позивача перед ним виникло зобов'язання оплатити кошти. У

відповідача перед позивачем було зобов'язання відповідно до п.4.1 договору

№20-09 від 20.09.2006 року поставити товар.

      Дані вимоги, на думку судової колегії, не

є однорідними, тому застосування приписів ст.601 ЦК України та зарахування їх

відповідачем, як однорідних, є неправомірним.

      З вищевикладеного слід зробити висновок,

що рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та

процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

      Відповідно до ст.66 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора

чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити

заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій

стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи

зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно

до ст.67 Господарського процесуального кодексу України одним з видів

забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать

відповідачеві.

Скаржником

не доведено підстави, з яких оскаржувана ним ухвала господарського суду

від  16.01.2008 року про накладення

арешту на майно відповідача підлягає скасуванню.

        Колегія суддів таких підстав не вбачає,

оскільки  скасування заходів забезпечення

позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського

суду.

       Керуючись статтями 99, 101, 103, 105,

Господарського процесуального кодексу України, суд -                     

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну

скаргу селянського (фермерського) господарства “Людмила”, с. Вербатовка,

Юр*ївського району Дніпропетровської області, залишити без задоволення.

Рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2008 року та ухвалу

від 16.01.2008 року по справі 14/19-08 залишити без змін.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному

порядку  протягом одного місяця до Вищого

господарського Суду України.

Головуючий суддя:                                                      

І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                               Т.А.

Верхогляд

Суддя                                                                              

Л.О. Чимбар

  Підписано в повному обсязі 15.05.2008 року