Рішення

від 06.10.2011 по справі 40/301

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/301

06.10.11

За позовом Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради

до   Приватного підприємства "РЕАЛ 1997"      

про стягнення боргу  25774,10 грн  за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1 - за довіреністю № 9 від 16.02.11;         

від відповідача:    не з’явився.

В судовому засіданні 06.10.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.        

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради до Приватного підприємства "РЕАЛ 1997" про стягнення боргу в сумі 25774,10 грн за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території відповідно до договору № 3562 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.08р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.08 по 01.05.11 у розмірі 25 774,10 грн.

Ухвалою суду від 09.08.11 порушено провадження у справі № 40/301 та призначено до розгляду на 22.09.11.

У судове засідання, призначене на 22.09.11, представники сторін не з’явились,  про причини неявки суд не повідомили, про дату та  час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 06.10.11 у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

У судове засідання 06.10.11 представник позивача з’явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача плату за спожиті комунальні послуги в сумі 22233,85 грн. та пеню в розмірі 3524,07 грн., разом – 25 757,92 грн. Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.11 не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.11, 22.09.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –03186 м. Київ, бульв. Чоколівський, 19, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.04.2008 р. між КП “Чоколівське” (виконавець) та приватним підприємством „Реал 1997” (орендар) було укладено договір № 3562 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання позивачем за плату відповідачу комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 57,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Очаківський, 6 (підвал), і участь відповідача у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Згідно із п. 5.1. договору, строк дії договору встановлено з 01.04.2008 до 04.04.2009.  

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п.5.2 договору).

Пунктами 2.2., 2.6., 2.7. договору передбачено, що  відповідач користується послугами опалення, холодного водопостачання, а також бере участь у відшкодуванні експлуатаційних витрат та відшкодуванні витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж).

Розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами. Розмір експлуатаційних витрат  може коригуватись без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат у звітному періоді. Тарифи на відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж можуть бути змінені за ріше6нням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по договору без додаткового погодження сторін. (п.п. 2.2., 2.6., 2.7. договору).

Відповідно до п.  2.1. договору відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених табуляграм.

Як свідчать матеріали справи, позивач виставляв відповідачеві рахунки-фактури на сплату експлуатаційних витрат, відшкодування витрат на технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, та послуги з теплопостачання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач систематично порушує умови договору, а саме: несвоєчасно і в неповному обсязі оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 233,85 грн за період з 01.11.08 по 31.07.11.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором на суму 22233,85 грн. за спірний період.

Згідно із ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.4.1 договору орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до першого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З наданих представником позивача пояснень та наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати комунальних послуг, експлуатаційних витрат, витрат на технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, та послуг з теплопостачання, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 22233,85 грн.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості у зазначеному розмірі та не спростував викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 3562 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території у розмірі 22233,85 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.2 Договору № 3562 від 01.04.2008 р. та Закон України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у розмірі 3524,07 грн., що нарахована за період з 01.04.10 по 31.07.11, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” (далі –закон), який регулює ці відносини.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Розрахунку позивача, що доданий до заяви про уточнення позовних вимог, вбачається, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов’язання по сплаті наданих з квітня 2010 по липень 2011 р. послуг здійснювалось позивачем з дотриманням вимог Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та ст. 232 ГК України.

За таких обставин правомірним є стягнення пені у розмірі 3524,07 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з приватного підприємства „Реал 1997” на користь КП “Чоколівське” заборгованості у розмірі 22 233,85 грн та пені у розмірі 3 524,07 грн.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Реал 1997” (03186 м. Київ, бульв.. Чоколівський, 19; ідентифікаційний код 35212207) на користь Комунального підприємства “Чоколівське” Солом’янської районної у м. Києві ради (03087 м. Київ, вул. Волинська, 4А; ідентифікаційний код 35756971) заборгованість у розмірі 22233 (двадцять дві тисячі двісті тридцять три) грн. 85 коп., пеню у розмірі 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 07 коп., державне мито у розмірі 257 (двісті п’ятдесят сім) грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                               Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.10.2011 р.